Інститут археології НАН України

Дослідження пам’яток давньоруської та середньовічної археології України


 
Шиферна плита з вершником.
Виявлена під час археологічних досліджень 
Михайлівського собору в Києві.
Дослідження пам’яток давньоруської та середньовічної археології України. Здійснюється колективом, який впродовж останніх двох десятиліть очолює П.П.Толочко. 
Важливим напрямом давньоруської та середньовічної археології, який включае розробку багатьох проблем історіко-культурного, суспільно-політичного, та соціально-економічного змісту , тісно пов’язаних з розвитком Київської Русі та середньовічної України є вивчення стародавнього Києва. Для систематичних та масштабних його досліджень 1970 р. було створено Київську постійно дйючу експедицію, яка згодом набула статусу структурного відділу. Вагомий внесок у вивчення стародавнього Києва зроблено П.П.Толочком, Я.Є.Боровським, М.Ю.Брайчевським, С.О.Висоцьким, В.К.Гончаровим, В.М.Зоценком, Г.Ю.Івакіним, С.Р.Кілієвич, І.І.Мовчаном, М.А.Сагайдаком та ін. 
Значним досягненням київських археологів було з’ясування характеру масової забудови Києва. Етапними у цьому плані були розкопки 1972—1976 рр. на Подолі, які виявили зрубні будівлі IX—XII ст. (П.П.Толочко, К.М.Гупало, М.А.Сагайдак, В.О.Харламов). Відкриття дерев’яної забудови зробило можливим впровадити метод дендрохронологічного датування (М.А.Сагайдак). 
 
Результативні дослідження проведені на пам’ятках монументальної архітектури. Це Успенський собор Київо-Печерського монастиря, його трапезна; церква Спас на Берестові, палаци на Старокиївській горі (В.О.Харламов), Михайлівський Золотоверхий собор, надбрамна церква XII ст. на Видубичах, Кловський храм (І.І.Мовчан, В.О.Харламов), Георгіхвський храм XI ст.(Я.Є.Боровський, М.А.Сагайдак), Золоті ворота (С.О.Висоцький), ротонда XII—XIII ст. (Я.Є.Боровський, П.П.Толочко), Федорівський храм XII ст. (С.Р.Кілієвич, В.О.Харламов). Результати цих досліджень стали основою для відновлення таких визначних пам’яток давньоруського зодчества як Золоті ворота, церква Пирогоща, Махайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор. 
Археологічні розкопки в 
Михайлівському Золотоверхому монастирі. Київ.
Софія Київська.
У комплексному вивченні Києва вагомє місце займало вивчення графіті на стінах архітектурних пам’яток та різних речах. С.О.Висоцьким створено новий епіграфічний корпус — важливе джерело з питань писемності, палеографії, архітектури та хронології комплексів. 
Велика увага приділялася і відтворенню світогляду давніх киян й слов’ян загалом — періоду язичництва та проникнення й впроведження християнства  (Я.Є.Боровський, М.Ю.Брайчевський, Ю.Г.Писаренко). 
Ще однією важливою темою в роботі відділу є висвітлення історіко-культурних зв’язків Києва з іншими центрами  тогочасного світу, перш за все регіонами Балтики та Візантією (В.М.Зоценко). Чільне місце в дослідженні цих проблем останнім часом посідає нумізматика, особливо середньовічна (.М.Зоценко, Г.А.Козубовський). 
Відділом давньоруської та середньовічної археології значна увага приділяється дослідженню так званих «малих міст» Київської Русі, котрі входили до Дніпровської, Пороської і Посульської оборонних ліній X—XIII ст. Проведені розкопки на багаьох пам’ятках (Воїнь, Іван-гора, Щучинка, Ходорів, Григоровка, Княжа гора, Сахнівка, Половецький, Жовнино та ін.) дозволили реконструювати систему оборони південноруських земель від кочівницького степу (В.Й.Довженок, В.К.Гончаров, Р.О.Юра, П.П.Толочко, М.П.Кучера)
Успішно вивчаються поховальні пам’ятки епохи Київської Русі — курганні та грунтові некрополі, що дало можливість глибше осягнути процеси етнічного розвитку, соціальної диференціації суспільства, поширення християнства у східнослов’янському середовищі (О.П.Моця). 
В полі зору науковців відділу постійно перебувають питання етно-історичного розвитку Русі (П.П.Толочко, О.П.Моця, О.В.Сухобоков), а також її міжнародні зв’язки (Б.А.Звіздецький, О.П.Моця). 
Впродовж останнього десятиліття помітне місце посіла тема давньоруського села, де мешкала основна частина середньовічного населення. Розкопки біля сучасних сіл Григорівка та Автуничі дозволили з’ясувати характер і структуру їх взаємодії з містом (О.П.Моця, В.О.Петрашенко). 
До кола археологічних інтересів все більше входять пам’ятки козацької доби. Роботи на Хортиці, в Чигирині, Суботові, Батурині, Очакові суттєво розшрили наші знання матеріальної культури України XV—XVIII ст., а також значно поповнили експозиції багатьох музеїв України (П.А.Горішній, О.П.Моця, А.О.Козловський, С.О.Біляєва, Л.І.Виногродська). 
Фрагмент макета давнього Києва. 
Археологічний музей НАН України



Інститут археології НАН України