 |
Історія Відділу скіфо-сарматської археології, що був створений як самостійний
підрозділ Інституту наприкінці 50-х років, нерозривно пов’язана з ім’ям
видатного вченого-археолога О. І. Тереножкіна. Саме він, котрий керував
цим науковим колективом понад двадцять років, сформував та дбайливо зростив
київську школу скіфознавства. Нині усі науковці відділу є безпосередніми
учнями, або учнями учнів О.І.Тереножкіна. Тому у своїх дослідженнях вони
значною мірою спираються на ті підвалини, що були закладені їхнім вчителем. |
| За роки існування відділу за участю та під керівництвом його співробітників
були розкопані десятки поселень, городищ та сотні курганів скіфо-сарматської
доби. Особливо слід відзначити відкриття цілої серії поховальних пам’яток
вищої скіфської аристократії. Це кургани: Чортомлик, Мелітопольський, Бердянський,
Огуз, Товста і Гайманова Могили, Братолюбівський та інші (розкопки О.І.Тереножкіна,
М.М.Чередниченка, Ю.В.Болтрика, Б.М.Мозолевського, В.І.Бідзілі, В.Ю.Мурзіна
та Р.Ролле). |
 |
 |
Видатні шедеври стародавнього мистецтва, найвідомішими з яких є золота
пектораль з Товстої та срібна чаша з Гайманової могил, обійшли сторінки
багатьох часописів світу. Нині ці речі є окрасою Музею історичних коштовностей
України. Тут же зберігаються й скарби, що були виявлені у могилах сарматської
знаті – Ногайчинському кургані та Соколовій Могилі (А.О.Щепинський та Г.Т.Ковпаненко). |
Здобуті археологічні матеріали, що опрацьовані у багатьох наукових
статтях та монографічних публікаціях київських фахівців, дали їм змогу
підійти до вирішення принципових питань історії населення України у І тис.
до н.е. та на початку І тис. н.е.
Помітне місце серед них посідає з’ясування походження скіфів та витоків
скіфської культури, її співвідношення з культурою попередників-кіммерійців.
Виділення останньої відбулося значною мірою завдяки зусиллям О.І.Тереножкіна,
фундаментальна праця котрого «Киммерийцы» ось вже два десятиріччя є настільною
книжкою науковців. |
 |
 |
Важливим напрямком досліджень співро- бітників відділу є висвітлення
найпомітні- ших сторінок скіфської та сарматської історії. Далекі походи
до країн Передньої Азії, перемога та вигнання за межі Скіфії величезної
армії перського царя Дарія І, загибель Великої Скіфії та утвердження на
її колишніх землях влади сарматів – ці та інші яскраві події минувшини
стали темою їхніх детальних наукових розробок і публікацій.
Не менш помітний доробок спостерігається також у дослідженні історичної
долі та культурних особливостей осілого населення лісостепової смуги сучасної
України, зокрема племен, що мешкали колись у Середньому Подніпров’ї. Тут
київськими вченими відкрито самобутню чорноліську культуру. Її населення,
можливо, було однією з ланок у тривалому процесі складання праслов’янської
людності.
Роботи київських скіфо- та сарматознавців добре відомі за межами України.
Вони видрукувані у Росії, Болгарії, Румунії, Угорщині, Польщі, Німеччині,
Канаді, США, Австрії та інших країнах. Безперечним доказом їх наукового
авторитету є також те, що у рамках відділу вже не один рік пра цюють дві
міжнародні археологічні експедиції — українсько-німецька та українсько-польська.
Перша з них досліджує найбільше у Європі городище, що датується скіфською
добою та розташоване у с.Більськ Полтавської області (В. Ю. Мурзін та Р.Ролле).
Досягненням другої є відкриття унікального скіфського поховання — Великого
Рижанівського кургану Черкащини (С. А. Скорий та Я.Хохоровский) |