Інститут археології НАН України
Історія Інституту археології НАН України
Історія Інституту археології НАН України бере свій початок з весни 1919 року, коли при Академії наук України була створена Комісія з укладання археологічної карти України. За два роки її було перетворено на Археологічну комісію УАН, а 6 лютого  1922 року — на Археологічний комітет при історико-філологічному відділенні ВУАН, на базі якого 1924 р. створено Всеукраїнський археологічний комітет (ВУАК). 1934 року постановою Президії АН Української РСР на базі ВУАК було створено Інститут історії матеріальної культури АН УРСР, який 1938 року одержав назву Інституту археології АН України.
За час існування Інституту, його очолювали і в ньому працювали відомі вчені — академік АН України П.П.Єфіменко, члени-кореспонденти АН України: Л.М.Славін, С.М.Бібіков, Ф.П.Шевченко, І.І.Артеменко; доктори наук — М.Я.Рудинський, В.П.Петров В.М.Даниленко, О.І.Тереножкін, В.Й.Довженок, М.Ю.Брайчевський та інші. Сучасні наукові дослідження здійснюються відомими в країні і за її межами науковими школами, які очолюють академік НАН України П.П.Толочко, члени-кореспонденти НАН України — С.Д.Крижицький та В.Д.Баран. З 1987р. — по даний час Інститут очолює академік НАН України П.П.Толочко.
Археологічні дослідження IА НАН України ознаменувались важливими науковими відкриттями, що дозволили висвітлити історію та культуру населення України з найдавніших часів до пізнього середньовіччя. Впродовж всієї історії Інституту його співробітниками досліджено тисячі давніх пам’яток, виявлено величезну кількість знахідок, які склали основу колекцій Музею історичних коштовностей, Національного музею історії України, музею історії Києва, Археологічного музею Інституту археології, багатьох краєзнавчих музеїв.
Метою науково-дослідної роботи Інституту археології НАН України є всебічне вивчення археологічних пам’яток, а також висвітлення проблем давньої та середньовічної історії та культури України: первісного розселення найдавніших племен на  території сучасної України, виникнення та розвитку відтворюючих форм господарства, соціально-економічного та етнічного розвитку найдавнішого населення України, історії та культури скіфів і сарматів, античних міст-держав Північного Причорномор’я, етногенезу та ранньої історії східних слов’ян, історії та культури Київської Русі та її столиці — Києва.
Серед основних завдань Інституту є організація й проведення охоронних археологічних досліджень в зонах новобудов.
Існуюча структура Інституту цілком відповідає реалізації цих наукових завдань.
1. Відділ кам’яного віку.
2. Відділ енеоліту-бронзової доби.
3. Відділ скіфо-сарматської археології.
4. Відділ античної археології.
5. Відділ археології ранніх слов’ян
6. Відділ давньоруської і середньовічної археології
7. Відділ археології Києва.
8. Відділ археології Північно-Західного Причорномор"я.
9. Відділ фізико-природничих методів в археології.
10. Відділ польових досліджень та виставок.
11. Відділ Археологічний музей.
Як окремі науково-допоміжні підрозділи в Інституті працюють Наукова бібліотека, архів, фонди, редакційно-видавнича група та служба інформації.
В даний час колектив Інституту складається з 200 осіб, з них 120 наукових співробітників, у тому числі 1 академік НАН України, 2 члени-кореспонденти НАН України, 22 доктора наук і 83 кандидати наук, це складає понад 70 відсотків археологів найвищої кваліфікації України.
У складі Інституту працюють також Кримський філіал та Заповідник «Ольвія».
Наукова проблематика Інституту групується біля кількох основних, фундаментальних напрямків, які розробляються, як в межах окремих  наукових відділів, так і наскрізно.
Інститут археології НАН України