індекс

Алфавітний покажчик змісту журналів
“Археологія” за 1998 рік

Алфавітний покажчик змісту журналу "Археологія" дає змогу відшукати матеріали. які цікавлять та ознайомитися з анотаціями статей, опублікованих за поточний рік. анотації дано трьома мовами: українською, російською, англійською.
 
В. В. Хвойці — першому досліднику та інтерпретаторові Пастирського городища присвячується (до 100-річчя започаткування розкопок) № 3 С. 3 
До 60-річчя Петра Петровича Толочка № 1 С. 3—6
До 90-річчя з дня народження Сергія Миколайовича Бібікова № 4 С. 3—4
ЖУРАВЛЬОВ О. П. Свійські та дикі ссавці з Пастирського городища № 3 С. 31—40
НЕДОПАКО Д. П. Технологія обробки заліза на Пастирському городищі № 3 С. 25—31
ОТТ М. С. М. Бібіков. Плідне натхнення 4 С. 4—8
ПАШКЕВИЧ Г. О. Палеоботанiчні дослiдження матерiалiв Пастирського городища № 3 С. 40—51
ПРИХОДНЮК О. М. Основні підсумки та завдання вивчення Пастирського городища № 3 С. 4—25
ТОЛОЧКО П. П. Б. А. Рыбаков — выдающийся историк и археолог № 2 С. 3—10
ЧЕРНЕЦОВ А. В. К 90-летию Бориса Александровича Рыбакова № 2 С. 10—16
 
Cтатті
 
БАРАН В. Д. Велике розселення слов’ян № 2  
БАРАН В. Д. Скарби VI–VIII ст. Анти чи Русь? № 1  С. 15—28
БОРЗІЯК І. О. , КУЛАКОВСЬКА Л. В. Гравет Подністров’я. Загальний огляд № 4  С. 55—63
БУРДО Н. Б., ВІДЕЙКО М. Ю. Основи хронології Трипілля-Кукутені  № 2  С. 17—30
БУРДО Н. Б. Хронологія і періодизація Трипілля А № 4  С. 78—89
ЗАЛІЗНЯК Л. Л. Етнокультурні процеси в Середньому Подніпров’ї за матеріалами мезолітичних могильників Надпорожжя № 1 С. 69—76
ЗБЕНОВИЧ В. Г. Зооморфные мотивы в росписи керамики культуры Триполье-Кукутени № 4 С. 64—78
КОЗЮБА В. К. Південноруське сільське житло (матеріали до реконструкції заглибленого житла ХI – XIII ст.)  № 1 С. 28—46
КОЛОСОВ Ю. Г. , СТЕПАНЧУК В. М. Пам’ятки з двобічними знаряддями в середньому палеоліті Криму: огляд та інтерпретація даних № 4 С. 9—19
КОНЧА С. В. Проблема прабатьківщини індоєвропейців в історіографії  № 3 С. 77—90
КРИЖИЦЬКИЙ С. Д. Про п’ятиколонні храми у Північному Причорномор’ї № 4 С. 89—96
КУРИЛЕНКО В. Є., ОТРОЩЕНКО В. В. Динаміка культурних змін за доби бронзи у Мезинському мікрорайоні на Десні  № 1 С. 46—56
ЛЮБИН В. П. Пещеры Кавказа и человек в предыстории и в историческое время № 4 С. 48—55
МАКСИМОВ Є. В. З приводу відсутності давніх іранських гідронімів на території Правобережної України  № 2 С. 46—53
МИХАЙЛОВА Н. Р. Тотемістичний культ оленя. Обряд  № 3 С. 65—77
МОЦЯ О. П., ПОКАС П. М. Яблунівські кургани: хронологія та етнічна приналежність населення  № 2 С. 62—72
ПЕТРАШЕНКО В. О. Літописні поляни — міф чи реальність № 2 С. 53—62
РИЧКА В. М. Ідея Києва — другого Єрусалима в політико-ідеологічних концепціях середньовічної Русі  № 2 С. 72—81
СМИРНОВ С. В. Спеціалізація знарядь як фактор антропогенезу  № 1 С. 56—68
СМИРНОВ С. В. Походження людства: питання професіоналізму дослідження проблеми в археології палеоліту  № 3 С. 52—64
СУХОБОКОВ О. В. Этнокультурная история Левобережной Украины I — начала II тыс.  № 2 С. 37—46
ТОЛОЧКО П. П. Шляхи формування давньоруських міст  № 1 С. 7—15
ЧАБАЙ В. П., МАРКС Э., ОТТ М. Вариабельность среднего и ранней поры позднего палеолита в Крыму (предварительные итоги международного археологического проекта) № 4 С. 19—47
 
Публікації археологічних матеріалів
 
БІЛАН Ю. О., СОЛТИС О. Б. Скіфські кургани поблизу с. Мар’янівкана Миколаївщині  № 1 С. 82—98
БИЛКОВА В. П. До проблеми зв’язків і зміни культур населення Нижнього Подніпров’я в античну епоху  № 3  С. 113—122
ГАВРИЛОВ О. В. Нові дані про сільську округу античної Феодосії № 1 С. 105—118
ГУРЬЯНОВ В. Н., ШИНАКОВ Е. А. Стародубское ополье в IX—XII вв.  № 2 С. 121—130
КРОПОТОВ В. В. Світлоглиняні вузькогорлі амфори “інкерманського типу” № 4 С. 128—134
КРУЦ В. О. Роль тваринництва в економіці трипільської культури № 4 С. 134—144
КУЧЕРА М. П., ІВАНЧЕНКО Л. І. Особливості городищ Чорних Клобуків Поросся  № 2  С. 100—104
МОВЧАН І. І., БОРОВСЬКИЙ Я. Є., АРХІПОВА Є. І. Нові знахідки виробів прикладного мистецтва з “міста Володимира”  №2 С. 111—121
МУРЗІН В. Ю., ФІАЛКО О. Є. Архітектура Бердянського кургану № 2 С. 82—93
МУРЗІН В. Ю., ФІАЛКО О. Є. Зброя з Бердянського кургану  № 3 С. 103—113
ПЕТРАУСКАС А. В. Ремісниче виробництво давньоруського поселення Автуничі  № 2 С. 104—110
ПЕТРУНЬ В. Ф. Нижньотортонські валунчасті кременеві породи Подністров’я як спеціалізована артефактна сировина передскіфського часу  № 3  С. 91—103
ПОПОВА Т. О. Матеріали з духовної культури трипільсько-кукутенського населення Поливанового Яру III № 4 С. 109—117
ПРИЙМАК В. В. Ямні похованння городища Новотроїцького № 2 С. 93—100
РИЖОВ С. М. Мустьєрський комплекс Малого Раковця IV на Закарпатті № 4 С. 97—108
САПОЖНИКОВА Г. В., САПОЖНИКОВ І. В. До проблеми функціональної та типологічної інтерпретації вкладишів кукрецького типу  № 1  С. 77—82
СЕРГЄЄВА М. С. Дерев’яний посуд з давньоруських міст Середнього Подніпров’я № 1 С. 118—128
ФАРБЕЙ О. М. Поховальний комплекс ранньосередньовічного часу і деякі питання з історії Херсонеса Таврійського в IV—VI ст.  № 3 С. 122—129
ХРАПУНОВ І. М. Склеп IV ст. н. е. із могильника Дружне № 4 С. 118—128
ШЕВЧЕНКО А. В. Культ Аполлона в Херсонесе № 1 С. 99—105
 
Дискусії
 
АНОХИН В. А. Еще раз об античном письме из Керкинитиды  № 1  С. 136—142
ВІДЕЙКО М. Ю. Принципи виникнення і розвитку трипільських протоміст № 4 С. 145—151
ВИСОЦЬКИЙ С. О. Декілька зауважень до “Нотаток про давні київські графіті”  № 3 С. 130—135
ЗУБАР В. М. З приводу інтерпретації житлово-господарських комплексів в ранніх шарах античних міст Північного Причорномор’я № 1  С. 129—136
ЖИЛИНА Н. В. Об одном из источников по изучению язычества  № 2 С. 131—137
МАЛЬОВАНИЙ О. М. Чи можна знайти гробницю Олександра Македонського?  № 3 С. 135—139
РИЧКОВ М. О. Про концепцію етнічної диференціації суспільств  № 4 С. 151—159
 
На допомогу вчителеві
 
БЕРЕЖИНСЬКИЙ В. Г. Озброєння війська Київської Русі  № 2 С. 138—147
 
Пам’ять археології
 
МОВША Т. Г. Археологічні сторінки життя Данила Щербаківського № 3  C. 142—144
ШАРАФУТДІНОВА І. М. Данило Щербаківський (1877—1927)  № 3  С. 140—142
 
Нові відкриття і знахідки
 
ЗУБАР В. М. До історії Боспорського царства в III ст.  № 2 С. 148—150
 
Охорона пам’яток археології
 
ТОМАШЕВСЬКИЙ А. П. Овруцький кряж: комплексне вивчення та збереження історико-археологічної та палеоприродної спадщини (завдання, перспективи, структура проекту) № 2 С. 151—155
 
Рецензії
 
АБАШИНА Н. С.,ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Р. В. Словник-довідник з археології.— Київ: Наук. думка, 1996 (редактор, укладач та керівник авторського колективу Н. О. Гаврилюк, науковий редактор Ю. В. Павленко) № 3  С. 145—146
ПАВЛЕНКО Ю. В. А. И. Першиц, Ю. И. Семенов, В. А. Шнирельман. Война и мир в ранней истории человечества. В двух томах. – Москва: Институт этнологии и антропологии РАН, 1994. – Т. 1. – 176 с., Т. 2 – 247 с.  № 1 С. 143—152
РУСЯЄВА А. С., ЗУБАР В. М. Ju. G. Vinogradov. PONTISCHE STUDIEN. KLEINE SCHRIFTEN ZUR GESCHICHTE UND EPIGRAPHIK DES SCHWARZMEER- RAUMES.— Mаinz, 1997.— Verlag Ph. von Zabern.— 703 sincerely., 40 Taf.  № 3  С. 146—148
СОН Н. О. L. Chrzanovski, D. Zhuravlev. Lamps from Chersonesos in the State Historical Museum Moscow.— Roma: “L'ERMA” di BRETSCHNEIDER, 1998.— 296 p., 112 ill. (Studia Archaelogica.— 94)  № 4  С. 160
 
Хроніка
 
МАЦКЕВИЙ Л. Г. Міжнарожна конференція з вивчення печерних пам’яток доби палеоліту  № 1 С. 153
НАЗАРОВ В. В. BORYSTHENIKA (читання на честь 70-річчя В. В. Лапіна)  № 3 С. 149
ПЕТРАШЕНКО В. О. Про роботу спеціалізованої вченої ради Інституту археології НАН України у 1997 році № 4  С. 162—167
СОН Н. О. Новий інститут, нове видання  № 2  С. 156—157
ЯКОВЛЄВА Л. А. International conference on mammoth site studies (Lawrence, USA)  № 4 С. 161—162
 
Вітаємо ювілярів
 
Визначний дослідник палеоліту Криму  № 4  С. 168—172
До 75-річчя Михайла Петровича Кучери  № 1 С. 154—155
До 70-річчя Степана Івановича Пеняка  № 1 С. 155—156
До 60-річчя Володимира Опанасовича Круца  № 4  С. 172—173
До 60-річчя Олега Васильовича Сухобокова № 1  С. 157
 
Пам’яті Юрія Миколайовича Захарука  № 3 С. 150—151
Пам’яті Аскольда Олександровича Щепинського  № 3  С. 151—153
Пам’яті Йозефа Поуліка  № 3 С. 153
Пам’яті Валентини Дмитрівни Рибалової  № 3  С. 153—154
Пам’яті Галини Георгіївни Мезенцевої  № 3  С. 155—156
Пам’яті Івана Гавриловича Шовкопляса  № 3  С. 156—158
 


Археологія № 2, 1998 р.

Б. А. РЫБАКОВ — ВЫДАЮЩИЙСЯ ИСТОРИК И АРХЕОЛОГ

П. П. Толочко

Борис Александрович Рыбаков занимает особое место в отечественной исторической науке. Широкий диапазон творческих интересов, охватывающий все области истории и культуры от глубокой праславянской старины до Руси IX—XIII вв. и России XIV—XVI вв., блестящая археологическая и историческая эрудиция, глубокое и правдивое проникновение в прошлое, тонкий источниковедческий анализ, оригинальность решений являются неотъемлемой чертой всех трудов историка.

Home

 

ОСНОВИ ХРОНОЛОГІЇ ТРИПІЛЛЯ—КУКУТЕНІ

Н. Б. Бурдо, М. Ю. Відейко

У мідному віці пам’ятки ранньоземлеробських культур Трипілля-Кукутені були поширені на значних територіях — від Румунського Прикарпаття на Заході до Середнього Подніпров’я на Сході. Ці культури завдяки географічному положенню, широким зв’язкам з сусідніми культурами, відносно високому ступеню дослідженості посідають важливе місце в розробці хронології пам’яток неоліту, мідного та ранньобронзового віку. Комплексне використання археологічних даних та дат, отриманих за допомогою природничих наук дозволяє нині уточнити абсолютну хронологію культури Трипілля-Кукутені і віднести її до V — перших столітть III тис. до н. е.

Н. Б. Бурдо, М. Ю. Видейко

ОСНОВЫ ХРОНОЛОГИИ ТРИПОЛЬЯ-КУКУТЕНИ.

Благодаря своему географическому положению, широким связям с соседними энеолитическими культурами, высокой степени изучености культуры Триполья-Кукутени имеют ключевое значение для разработки абсолютной хронологии памятников эпох неолита, энеолита и раннебронзового века. Созданы десятки хронологических схем для Триполья-Кукутени (табл.1). Из них следует, что большинство исследователей в Украине и Румынии для определения абсолютного возраста памятников эпох неолита, медного и раннебронзового веков используют некалиброванные изотопные даты. Такую ситуацию нельзя считать нормальной.

Наличие большого пакета археомагнитных дат для Триполья позволяет построить шкалу относительной хронологии этапов ВI-CII протяженностью в 1200 лет. Ее привязка к абсолютным датам может быть основана на исторических датах , полученных в результате синхронизации позднетрипольских комплексов с памятниками раннебронзового века Средиземноморья. Таким образом, Триполье ВI-CII может быть датировано между 4600/4500— 4400/4300 и 3400/3300—3200/3100, г. до н. э., т. е. между серединой V—концом IV тыс. до н. э. При этом за пределами археомагнитной шкалы из-за отсутствия дат остаются памятники Триполья А и позднетрипольские комплексы Софиевского типа. На основании калиброванных С14 дат Триполье А может быть отнесено к 5200/5000—4700/4500 г. до н.э., или первой половине V тыс. до н. э. Пакет С14 дат из софиевских могильников определяет их возраст около 2920—2790 гг. до н. э., что позволяет датировать памятники Триполье-Кукутени в пределах V— начала ІІІ тыс. до н. э. Это не ставит под сомнение синхронизацию отдельных культур, основаную на археологических данных, а лишь уточняет их хронологические позиции в целом (рис. 4), что имеет значение для исторических реконструкций и сопоставления уровня развития регионов, между которыми не было непосредственных контактов. В “Древней истории Украины” издания 1997г. была использована хронология Триполья-Кукутени, основанная на некалиброванных изотопных датах. В результате получилось, что медный и раннебронзовый века на территории Украины наступают на 1000 лет позже, чем на Балканах и в Средиземноморье. Принятие предложенной нами датировки Триполья-Кукутени дает возможность восстановить реальную синхронизацию исторических процессов в древности.

N. B. Burdo, M. Yu. Videiko

FUNDAMENTALS OF CHRONOLOGY FOR TRIPOLIE-KUKUTENI

Apt geographick location, wide links with the neighbouring Eneolithic cultures, high level of the study impart the paramount importance to the Tripolie-Kukuteni culture in development of the absolut chronology for relics of the Neolithic, Eneolithic and early bronze epochs. Dozens of chronological schemes are made for Tripolie-Kukuteni. They show that most of scientists in Ukraine and Rumania use uncalibrated isotope dates for determination of the absolute age of relics of the Neolithic, copper and early bronze ages. This situation cannot be treated as a normal one.

Existence of the great package of archaeomagnetic dates for Tripolie permits plotting a scale of relative chronology of BI—CII stages for 1200 years. Its confinement to absolute dates may be based on historical dates obtained as a result of synchronization of the late Tripolian assemblages with monuments of the early bronze age of the Mediterranean. Thus, Tripolie BI—CII may be dated between 4600/4500—4400/4300 and 3400/3300— 3200/3100 B. C., i. e. between the mid 5th and late 4th millennium B. C. In addition, relics of Tripolie A and late Tripolian assemblages of the Sofievka type remain beyond the limits of the archaeomagnetic scale as they lack dates. Proceeding from 14C calibrated dates Tripolie may be attributed to 5200/5000—4700/4500 B. C. or to the first half of the 5th millennium B. C. The package of 14C dates from the Sofievka burial grounds determines their age as about 2920—2790 B. C., which permits dating the Tripolie-Kukuteni relics within the ranges of the 5th and early 3d millennium B. C. This implies no doubt in synchronization of certain cultures based on archaeological data and only specifies their chronological positions on the whole (Fig. 4), which is significant for historical reconstruction and comparison of the level of development for regions which had no immediate contacts between themselves. The book “Ancient History of Ukraine” published in 1997 involves the chronology of Tripolie-Kukuteni based on non-calibrated isotopic dates. As a result it has occurred that the copper and early bronze ages came to Ukraine 1000 years later then to the Balkans and to the Mediterranean. Adoption of the Tripolie-Kukuteni dating suggested by the authors permits reconstruction of the true synchronization of historical processes in old times.

Home

 

ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН

В. Д. Баран

Стаття розкриває процеси великого розселення слов’ян, що стало основою їх етномовної диференціації та формування зародків усіх сучасних слов’янських народів.

В. Д. Баран

ВЕЛИКОЕ РАССЕЛЕНИЕ СЛАВЯН

Процессы великого расселения славян в середине I тыс. необходимо оценивать не только с позиций освоения ими новых территорий и славянизации субстратного населения. Продвигаясь на север и северо-восток, на юг и запад, уже в то время разные славянские племенные группы смешивались с неславянским населением и вместе формировали новые этнические образования, относительно их славянских племенных союзов, что остались на исторической прародине. В статье доказывается, что эпоха великого расселения славян одновременно является эпохой зарождения трех восточнославянских этносов: белорусского, русского и украинского, как и юго-западнославянских народов. Киевское государство во главе с династией Рюриковичей не остановило, а лишь замедлило процессы формирования трех частей западного славянства, начало которых совпадает с эпохой великого переселения народов. Разгром монголо-татарами уже разных в то время (XII—XIII вв.) самостоятельных княжеств восточного славянства, попавших в состав разных государств, не начал, а лишь усилил и привел к завершению процессы восточнославянского народообразования.

V. D. Baran

THE GREAT DISPERSION OF THE SLAVS

Processes of the great dispersion of the Slavs in the mid of the 1st millennium should be analyzed not only from the standpoint of assimilation of new territories and slavification of the substrate population. Moving to the north and north-east, to the south and to the west different groups of Slavic tribes by that moment mixed up with non-Slavic population formed new ethnic groups with respect to those which remained in their historical pra-motherland. It is proved that the epoch of the great dispersion of the Slavs is simultaneously the period of birth of three east-Slavic ethnic groups: Byelorussian, Russian and Ukrainian peoples, as well as of south-west-Slavic peoples. The Kiev state headed by the dynasty of the Ryurikovichi did not halt but only made somewhat slower the processes of formation of three parts of east-Slavic peoples; the onset of those processes comes back to the epoch of the great migration of peoples. Different and independent at that time (the 12th — 13th cent.) principalities of the east Slavs which found themselves within different states were crushed by the Mongols-Tatars. That defeat did not give rise to, but only intesified and led to completion processes of the east-Slavic peoples’ formation.

Home

 

ЭТНОКУЛЬТУРНАЯ ИСТОРИЯ ЛЕВОБЕРЕЖНОЙ УКРАИНЫ I — НАЧАЛА II ТЫС.

О. В. Сухобоков

В статье на основании анализа материалов археологических памятников рассматриваются вопросы этнокультурной истории Левобережной Украины I — начала II тыс. н. э., формирования восточнославянского (древнерусского) этнического массива.

О. В. Сухобоков

ЕТНОКУЛЬТУРНА ІСТОРІЯ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ I — ПОЧАТКУ II ТИС.

Населення Лівобережної України в I — на поч. II тис. н. е. представлено пам’ятками ряду археологічних культур. Автором досліджуються питання їх розвитку, взаємодії та зміни у складному процесі формування східнослов’янського (давньоруського) етнічного масиву.

O. V. Sukhobokov

ETHNOCULTURAL HISTORY OF LEFT-BANK UKRAINE OF THE 1ST AND EARLY 2ND MILLENNIA

Population of the left-bank Ukraine in the 1st and early 2 nd millenia A. D. is presented by a group of relics of certain archaeological cultures. The autor traces the problem of their development, interaction and modification in the difficult process of formation of the east-Slavic (old-Russian) ethnic massif.


З ПРИВОДУ ВІДСУТНОСТІ ДАВНІХ ІРАНСЬКИХ ГІДРОНІМІВ НА ТЕРИТОРІЇ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Є. В. Максимов

У статті наводяться археологічні матеріали, які дозволяють по-новому пояснити загадковий етноісторичний феномен — повну відсутність іраномовних річкових назв — гідронімів на території Дніпровського Правобережжя, де, зафіксовані історичними та археологічними джерелами, в VII—III ст. до н. е. безперечно перебували давні іраномовні народи — кіммерійці та скіфи.

Е. В. Максимов

ПО ПОВОДУ ОТСУТСТВИЯ ДРЕВНИХ ИРАНСКИХ ГИДРОНИМОВ НА ТЕРРИТОРИИ ПРАВОБЕРЕЖНОЙ УКРАИНЫ

Языковеды — последним по времени из них является О. Н. Трубачев — обращали внимание на полное отсутствие ираноязычных гидронимов на территории Днепровского Правобережья. Вместе с тем, согласно историческим свидетельствам и данным археологии, на этой территории не менее 1000 лет пребывали киммерийцы и скифы, ираноязычная принадлежность которых не вызывает сомнений. В статье анализируются археологические материалы, объясняющие этот историко-филологический феномен. Так, киммерийцы не смогли оставить здесь свои гидронимы, поскольку их пребывание в Днепровском Лесостепном Правобережье было очень кратковременным, не более 30— 35 лет. Скифы же, появившиеся здесь в VII в. до н. э. были вскоре полностью, в том числе и в языковом отношении, ассимилированы многочисленным местным оседлым населением, принадлежавшим к иному языковому миру. Поздние скифы-кочевники V—III вв. до н. э. использовали территорию Правобережья исключительно под пастбища. Их сезонные и скоротечные местопребывания в Лесостепи не создавали никаких объективных условий для образования иранских названий местных речных систем.

E. V. Maksimov

CONCERNING THE ABSENCE OF ANCIENT IRANIAN HYDRONYMS IN THE TERRITORY OF RIGHT-BANK UKRAINE

Linguists paid attention to the complete absence of Iranian hydronyms in the territory of right-bank Ukraine (the last-in-time scientist was O. N. Trubachev). At the same time historical documents and archaeological findings show that this territory was inhabited by the Cimmerians and Scythians not less then for 1000 years and the peoples mentioned undoubtedly belong to the Iranian-language group. Archaeological data wich throw light on this historical and philological phenomen are analyzed in the paper. The Cimmerians could not left there their hydronyms as they stayed in the forest-steppe right-bank Dnieper territory for a very short period of time: not more than 30—35 years. The Scythians, who came there in the 7th cent. B. C., were soon completely assimilated, in the language aspect as well, by the native settled population which belonged to another language world. The later nomadic Scythians in the 5th—3d cent. B. C. used the right-bank territory exclusively as pastures. Their seasonal and short-term life in the forest-steppe created neither conditions for formation of Iranian names for local river systems.

Home

 

ЛІТОПИСНІ ПОЛЯНИ — МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ

В. О. Петрашенко

У статті розглядаються писемні, історичні та археологічні джерела про походження, хронологію та територію проживання полян.

В. А. Петрашенко

ЛЕТОПИСНЫЕ ПОЛЯНЕ — МИФ ИЛИ РЕАЛЬНОСТЬ

В статье рассмотрены письменные, исторические и археологические источники, касающиеся происхождения, хронологии и территории обитания летописных полян. Разрабатывается версия о приходе полян с запада, их генетическая связь с пражской культурой и идентификация с сахновско-волынцевскими древностями. Сопоставление карт расселения полян по археологическим, лингвистическим и письменным источникам свидетельствует о распространении их и на Левобережье.

V. O. Petrashenko

POLYANE FROM CHRONICLES: A MYTH OR REALITY

Practically each fundamental work devoted to the problem of the Rus origin early history broaches the history of polyane. Taking as a ground the analysis of archaeological and written sources, the author comes to the conclusion on the south-western origin of the name “polyane” in the period between the 6th and 8th centuries, which confirms basic principles of B. A. Rybakov’s conception previously suggested by him.

Home

 

ЯБЛУНІВСЬКІ КУРГАНИ: ХРОНОЛОГІЯ ТА ЕТНІЧНА ПРИНАЛЕЖНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

О. П. Моця, П. М. Покас

Роботу присвячено характеристиці та інтерпретації матеріалів, отриманих на початку 90-х рр. при дослідженні курганного некрополя XI—XIII ст. поблизу с. Яблунівка на Росі.

А. П. Моця, П. М. Покас

ЯБЛОНОВСКИЕ КУРГАНЫ: ХРОНОЛОГИЯ И ЭТНИЧЕСКАЯ ПРИНАДЛЕЖНОСТЬ НАСЕЛЕНИЯ

В работе представлены материалы новых исследований интересного археологического комплекса первых веков II тыс. н. э. в Поросье — курганного могильника около с. Яблоновка на Белоцерковщине. Вместе с предыдущими работами 70—80-х годов полученная в последнее время информация позволяет уточнить время функционирования поселения, жители которого оставили этот некрополь (XI—XIII вв.). А особенности погребального обряда, сопровождающего инвентаря, предварительная антропологическая характеристика позволяют усматривать в этом случае переселенцев из Приазовья или Предкавказья, которые, вероятно, попали на Русь в начале XI в.— во времена создания новой границы Киевской Руси.

A. P. Motsya, P. M. Pokas

YABLONOVKA BARROWS: CHRONOLOGY AND ETHNIC ATTRIBUTION OF POPULATION

New findings of the very interesting archaeological assemblage of the first centuries of the 2nd millennium A. D. in the Ros river area, namely, barrow cemetery near vil. Yablonovka, Belaya Tserkov rеgion, are described in the paper. Recently obtained information added to previously known data of the 70s-80s permit determining more precisely the period of functioning of the settlement which inhabitants left the necropolis (the 11th-13th centuries). Certain peculiarities of the burial rite, accompanying grave goods, tentative anthropological characteristics permit supposing that they were migrants from the Azov Sea coast or fore-Caucasus who came to the Ros river banks at the beginning of the 11th cent., i. e. during formation of the new borders of the Kiev Rus.

Home

 

ІДЕЯ КИЄВА — ДРУГОГО ЄРУСАЛИМА В ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ РУСІ

В. М. Ричка

У статті автор досліджує питання формування ідеї Київ — другий Єрусалим на підставі аналізу багатьох пам’яток писемності та культури українського середньовіччя.

Становлення й розвиток офіційної ідеології Київської Русі подібно до інших країн тогочасного середньовічного світу відбувалося у категоріальному руслі християнського світогляду.

В. М. Рычка

ИДЕЯ КИЕВА — ВТОРОГО ИЕРУСАЛИМА В ПОЛИТИКО-ИДЕОЛОГИЧЕСКИХ КОНЦЕПЦИЯХ СРЕДНЕВЕКОВОЙ РУСИ

Становление и развитие официальной идеологии Киевской Руси определялось во многом христианским мировоззрением. В статье автор исследует проблему формирования идеи Киев — второй Иерусалим на основании анализа ряда памятников письменности и культуры украинского средневековья. Отмечено особое отношение к средневековой Руси и к Иерусалиму как к Священному Граду и роль в этом Константинополя. Рассматривается символическая нагрузка сакральной архитектуры и священной топографии стольного града Киевской Руси, особое почитание в Киеве Божьей Матери, а также развитие этой идеи в период государственной раздробленности Киевской Руси и в Московском государстве XIV—XV вв.

V. M. Richka

IDEA OF KIEV TO BE A SECOND JERUSALEM IN THE POLITICAL AND IDEOLOGICAL CONCEPTIONS OF MEDIEVAL RUS

Formation and development of the official ideology in Kiev Rus in many aspects was determined by the Christian outlook. In this paper the author treats the problem on formation of the idea for Kiev to be the second Jerusalem coming from the analysis of certain relics of the written language and culture of the Ukrainian Middle Ages. Medieval Rus treated Jerusalem with particular respect as the Holy City and Constantinopole played its significant part in this aspect. Symbols of sacral architecture and holy topography of the capital city of Kiev Rus, particular worship of the Holy Mother in Kiev, as well as development of that idea in the period of state parcelling in Kiev Rus and in the Moscow state in the 14th-15th centuries are analyzed in the paper.

Home

 

АРХІТЕКТУРА БЕРДЯНСЬКОГО КУРГАНУ

В. Ю. Мурзін, О. Є. Фіалко

Академік Б. О. Рибаков добре відомий широкому загалу читачів як визначний дослідник слов’янської та давньоруської проблематики. Проте не слід забувати, що, ретельно досліджуючи питання походження давньої язичницької релігії, вчений звертався до глибинного коріння цього явища. Тому до кола його наукових інтересів потрапили й скіфи. На підставі власного оригінального аналізу праці Геродота та спираючись на сучасне районування та картографування археологічних пам’яток, Б. О. Рибаков запропонував етногеографічну карту Скіфії. Цікавився вчений і питаннями, що стосуються обрядів та вірувань скіфського населення. Особливий інтерес дослідника викликало Приазов’я як зона фінальної фази скіфсько-перського військового конфлікту та місце перебування царських скіфів Геродота. Тому, на наш погляд, цілком доречним є розгляд одного з найвизначніших поховальних комплексів Надазов’я — Бердянського кургану.

В. Ю. Мурзин, Е. Е. Фиалко

АРХИТЕКТУРА БЕРДЯНСКОГО КУРГАНА

Статья посвящена рассмотрению архитектуры скифского “царского” кургана начала IV в. до н. э., исследованного неподалеку от г. Бердянск. Подробно анализируются основные элементы насыпи — каменная “крепида”, “погребальная дорожка” и др., а также планировка погребальных сооружений и всего кургана в целом как единого архитектурного комплекса. Предпринята попытка реконструкции первоначального облика кургана.

V. Yu. Murzin, E. E. Fialko

ARCHITECTURE OF THE BERDYANSK BARROW

The paper is devoted to description of the architecture of the Scythian “tsar” barrow of the early 4th cent. B. C. studied not far from Berdyansk. Principal elements of the barrow mound, such as stone-made “crepida”, “burial road” and so on, as well as lay-out of burial structures and the barrow on the whole as a single architectural assemblage are analyzed in detail. An attempt to reconstruct the initial look of the barrow is made.

Home

 

ЯМНІ ПОХОВАННЯ ГОРОДИЩА НОВОТРОЇЦЬКОГО

В. В. Приймак

У статті аналізуються ямні поховання за обрядом кремації городища Новотроїцького. Наводяться матеріали, які дозволяють пов’язувати їх появу з фіно-уграми Поволжя і Прикам’я.

Ямні поховання городища Новотроїцького і по сьогодні, з часу їх відкриття, лишаються феноменом серед роменських старожитностей, практично повністю випадаючи з сіверянського поховального обряду1, та й східнослов’янського також. Всього на городищі було розкопано п’ять таких поховань.

В. В. Приймак

ЯМНЫЕ ПОГРЕБЕНИЯ ГОРОДИЩА НОВОТРОИЦКОГО

На городище Новотроицком И. И. Ляпушкиным было исследовано пять погребений, совершенных в ямах, длиной около 1,7—1,9 м, шириной 0,5—0,9 м, глубиной 0,85 м (от пола жилища) и 1,2—1,4 м. В их заполнении было обгоревшее дерево, в том числе конструкции по периметру ям, а также перегоревшие остатки, и в небольшом количестве кальцинированные кости. Ориентация погребений меридиональная. Аналогов в восточнославянском мире эти погребения не имеют, однако все основные детали данного обряда известны в среде финно-угров. Учитывая наличие в жилище № 2 арабского дирхема, чеканенного в 833 г., погребение №1 можно датировать временем после первой трети IX в., когда в южнорусских степях пребывали угры, с которыми и можно связывать все пять могил данного типа в Новотроицком.

V. V. Priymak

PIT INTERMENTS OF SITE NOVOTROITSKE

Pit interments found in site Novotroitske are not typical of the Severyanian burial rite and of the east-Slavic rite on the whole.

The method of burial, orientation, peculiarities of the design of burial structures, accompanying stock are analyzed in the paper. The study carried out by the author permits binding appearance of the pit interments with the Ugrians from the Volga and Kama banks.

Home

 

ОСОБЛИВОСТІ ГОРОДИЩ ЧОРНИХ КЛОБУКІВ ПОРОССЯ

М. П. Кучера, Л. І. Іванченко

Розглядаються особливості городищ Поросся, які, на думку авторів, характерні для укріплень Чорних клобуків.

М. П. Кучера, Л. И. Иванченко

ОСОБЕННОСТИ ГОРОДИЩ ЧЕРНЫХ КЛОБУКОВ ПОРОСЬЯ

Часть городищ Поросья XI—XIII вв. выделяется рядом особенностей: небольшими размерами, наличием двух укрепленных площадок, многорядностью оборонительных линий, многоярусным эскарпированием склонов, отсутствием срубных конструкций в валах, незначительным культурным слоем. Указанные особенности авторы считают характерными для укреплений Черных Клобуков, охранявших южные рубежи Киевщины.

M. P. Kuchera, L. I. Ivanchenko

PECULIARITIES OF CHERNYE KLOBUKI SITES OF ROS REGION

Some sites of the Ros river banks are distinguished for their peculiarities: small size, two fortified areas, many raws of defensive lines, multistage escarpment of slopes, absence of framework structures in ramparts, insignificant cultural layer. All peculiarities mentioned are treated by the autors as typical ones of Chernye Klobuki fortifications which were on the guard of the southern borders of Kyivshchyna (the Kyiv Region).

Home

 

РЕМІСНИЧЕ ВИРОБНИЦТВО ДАВНЬОРУСЬКОГО ПОСЕЛЕННЯ АВТУНИЧІ

А. В. Петраускас

У роботі запропоновано спробу охарактеризувати і виділити особливості різних видів сільських ремесел за матеріалами пам’ятки, дослідженої поблизу с. Автуничі Чернігівської обл.

А. В. Петраускас

РЕМЕСЛЕННОЕ ПРОИЗВОДСТВО ДРЕВНЕРУССКОГО ПОСЕЛЕНИЯ АВТУНИЧИ

Ремесло — одна из важнейших отраслей феодальной экономики. Оно обеспечивало население необходимыми средствами производства и орудиями труда, бытовыми предметами, украшениями, одеждой и т. д.

В работе рассматриваются остатки ремесленного производства, обнаруженные в ходе исследований поселений конца X — рубежа XII—XIII вв. возле с. Автуничи Черниговской обл. Отмечены особенности уровня развития различных видов ремесел, отличия от городского производства.

A. V. Petrauscas

HANDICRAFT PRODUCTION OF OLD-RUSSIAN SETTLEMENT AVTUNICHI

Handicraft is one of the most important branches of feudal economic structure. It provided population with necessary means of production and implements of labour, house utensils, adornments, clothes and so on.

Remnants of goods of handicraft work which were found in the course of examination of the settlement dated the late 10th and 12th-13th centuries near village Avtunichi, the Chernygiv region are described in the paper. Certain peculiarities in the level of development of different kinds of handicrafts and the features distinguishing them from urban handicraft production are presented.

Home

 

НОВІ ЗНАХІДКИ ВИРОБІВ ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА З “МІСТА ВОЛОДИМИРА”

І. І. Мовчан, Я. Є. Боровський, Є. І. Архіпова

У статті публікуються цікаві знахідки виробів прикладного мистецтва X—XIII ст., виконані візантійськими та київськими майстрами, знайдені на території “міста Володимира”.

И. И. Мовчан, Я. Е. Боровский, Е. И. Архипова

НОВЫЕ НАХОДКИ ПРОИЗВЕДЕНИЙ ПРИКЛАДНОГО ИСКУССТВА ИЗ “ГОРОДА ВЛАДИМИРА”

В статье впервые публикуются находки уникальных произведений искусства, найденные на территории “города Владимира” в Киеве: фрагменты византийской амфоры IX—X в. с богатой врезной орнаментацией, а также изготовленные местными ремесленниками фигурка коня из комплекта костяных изобразительных шахмат XII—XIII в., половина костяной гирьки кистеня с княжеским знаком схемы Мстислава Великого и изделия из пирофиллитового сланца X—XI в.— медальон и пряслице, украшенные гравированной орнаментацией.

I. I. Movchan, Ya. E. Borovsky, E. I. Arkhipova

NEW FINDINGS OF THE APPLIED ART WORKS FROM THE “CITY OF VLADIMIR”

It is the first publication of findings of unique applied art works discovered in the territory of the “city of Vladimir” in Kiev: fragments of the Byzantine amphora of the 9th-10th cent. with rich incised decoration, a figurine of a horse from a kit of ivory chess-men of the 12th-13th century, a half of a small ivory weight of a bludgeon with the prince`s symbol of Mstyslav the Great’s pattern, articles made of pyrophyllite schist dated 10th-11th centuries: a medallion and spindle ware decorated with engraved ornament.

Home

 

СТАРОДУБСКОЕ ОПОЛЬЕ В IX—XII вв.

В. Н. Гурьянов, Е. А. Шинаков

В работе на основе археологического материала и привлечения данных физической географии рассматривается процесс заселения одного из микрорегионов Древней Руси в IX—XII вв.

На первом этапе (X в.) заселение Стародубского ополья совершалось под эгидой всего Киевского государства, а не отдельных его составляющих, и, скорее всего, из нескольких центров. Главным из этих центров безусловно был Чернигов. В последние годы вопрос о взаимоотношениях Киева и Чернигова рассматривается историками под новым углом зрения.

В. М. Гур’янов, Є. О. Шинаков

СТАРОДУБСЬКЕ ОПІЛЛЯ У IX—XII СТ.

Стародубське опілля є унікальним регіоном в плані фізико-географічних характеристик та політико-географічного положення. Слабозаселене раніше балтами Стародубське опілля у процесі заселення слов’янськими племенами у IX ст. опинилось між двома колонізаційними потоками — сіверян та радимичів, які з різних причин наприкінці IX — першій половині X ст. зачепили лише його околиці (I етап слов’янського заселення опілля). Водночас у зв’язку з функціонуванням шляху “великого полюддя” на околицях опілля виникли і перші становища русів, з’явилися скарби.

Другий період освоєння опілля (друга половина X — середина XI ст. тісно пов’язаний з процесом “державного освоєння” Києвом земель Подесення, для якого цей мікрорегіон слугував основною військовою базою. Фіксується приплив різноплемінного населення (поляни, скандинави, фіни, кривичі), яке концентрувалося у великих (понад 10 га) поселеннях типу с. Левенки. До цього періоду належать всі камерні поховання опілля, виникнення основної частини укріплених поселень. Розпочалося інтенсивне сільськогосподарське освоєння родючих (темно-сірих лісових та черноземоподібних) грунтів, підтримане державою.

Повне у демографічно-господарському плані заселення опілля, внутрішнє, аж до маленьких селищ на найдрібніших струмках, освоєння його земель припадає на третій період (кінець XI — XII ст.). Опілля (в основному в природних кордонах) стає, можливо, ключовою волостю з кількома містами та володарськими поселеннями на порубіжжі Чернігівського, Новгород-Сіверського та Смоленського князівств, переживаючи у цю добу економічний розквіт і стоячі на порозі зміни своєї екосистеми під впливом антропогенного фактору. У статті наводиться практично повна сучасна історіографія вивчення давньоруського періоду в історії Стародубського опілля.

V. N. Guriyanov, E. A. Shinakov

THE STARODUBIAN OPOLIE IN THE 9TH-12TH CENTURIES

The Starodubian opolie is a unique territory in the physicogeographical aspect and as to the politico-geographical position. In the process of population of the Desna river banks by Slavonic tribes the Starodubian opolie, which previously was slightly populated by the Balts, in the 9th century had found itself between two colonization flows: the severyans and the radimichi. In view of different reasons (a demographic reason for the severyans and an economic reason — soils of opolie were unusable for cutting-fire agriculture — for the radimichi) those tribes populated only environs of that region at the end of the 9th and the first half of the 10th century (the 1st stage of the sllavonic population of opolie). At that very time the first sites of the Ruses and treasures appeared in the environs of opolie as a result offunctioning of the way “great polyudie” (the way for many people).

The second period of the opolie assimilation (the second half of the 10th and the mid of the 11th century) is tightly connected with the process of “statehood assimilation” of the Desna river territories by Kiev for which that region served the main military base. Various tribes concentrate in large (over 10 hectares) settlements near Levenki and Ryabtsevo: Polyane, Scandinavians, Finns, Krivichi. All chamber graves of opolie and appearance of fortified settlements belong to this period. Intensive agricultural development of dark-grey and chernozem soils begins. The state promotes population of the region.

Complete internal demographic-economic population of opolie, small sites on brooks included, development of the lands takes place in the third period (end of the 11th and 12th century). Opolie in its natural boundaries has become, probably, a key region with several towns and landlord settlements on the border of the Chernigov, Novgorod-Seversky and Smolensk principalities. In that epoch it suffered the prime of its economy and was on the eve of modification of its ecosystem under the effect of anthropogenic factors. The paper presents almost complete updated historiography of the old Russian period in the history of Starodubian opolie.

Home

 

ОБ ОДНОМ ИЗ ИСТОЧНИКОВ ПО ИЗУЧЕНИЮ ЯЗЫЧЕСТВА

Н. В. Жилина

В работе автором предложено исследование отдельных изображений из зерни и скани, как знаков или символов, связанных с языческими представлениями славян.

Понимание ряда изображений на древнерусских украшениях, как знаков или символов, связанных с языческими представлениями славян, часто встречается в научной литературе. Обоснование возможности такого понимания является частью концепции Б. А. Рыбакова о славянском язычестве в целом.

Н. В. Жиліна

ПРО ОДНЕ З ДЖЕРЕЛ ПО ВИВЧЕННЮ ЯЗИЧНИЦТВА

Розуміння деяких зображень на давньоруських прикрасах, як знаків чи символів, що пов’язані з язичницькими уявленнями слов’ян має дискусійний характер.

Автором запропоновано аналіз орнаментальних зображень із зерні та скані, виходячи з характеру внутрішньої структури символа, та власного образно-чуттєвого сприйняття. Визначено необхідність встановлення певної межі при переході до конкретних ототожнень.

N. V. Zhilina

CONCERNING ONE SOURCE FOR STUDYING HEATHENISM

Comprehension of certain images on old Russian adornment signs or symbols associated with heathen ideas of the Slavs is rather disputable.

The author suggests the analysis of ornamental images made of grains and scan basing on the pattern of the inner structure of a symbol and imaginary-sensitive perception of the author. It is proved to be necessary to outline certain border, when making particular generalization.

Home


Археологія № 3, 1998 р.
 

ОСНОВНІ ПІДСУМКИ ТА ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ ПАСТИРСЬКОГО ГОРОДИЩА

О. М. Приходнюк

Стаття присвячена підсумкам та основним завданням вивчення Пастирського городища.

Пастирське городище є видатною археологічною пам’яткою доби раннього середньовіччя, яка вже сто років привертає увагу дослідників.

О. М. Приходнюк

ОСНОВНЫЕ ИТОГИ И ЗАДАЧИ ИЗУЧЕНИЯ ПАСТЫРСКОГО ГОРОДИЩА

Сто лет назад, в 1898 г. известный украинский археолог В. В. Хвойка на территории Среднего Поднепровья начал археологические исследования Пастырского городища, которые со значительными интервалами продолжили С. В. Коршенко, И. В. Фабрициус, М. Ю. Брайчевский, О. М. Приходнюк. Этими работами было установлено, что Пастырское в раннесредневековое время было ремесленным центром, где работали высококвалифицированные гончары, кузнецы, ювелиры. Истоки пастырского ремесла прослеживаются в производственных и художественных традициях Нижнего Подунавья.

Пастырское городище, вместе с другими археологическими памятниками (городище Бжецлав-Поганско и клад из Земянского Врбовка в Словакии, клады из Залесья в Среднем Поднестровье и Харивки в Среднем Поднепровье и др.) являются свидетельством отселений славян в конце VI в. из Подунавья, куда они попали вследствие колонизационных движений VI—VII вв. Такие отселения были вызваны приходом туда болгар Аспаруха в 680 г., которые стали угнетать коренное население. Этим передвижениям Нестор придал ключевое значение в истории славян, сформулировав дунайскую теорию их происхождения.

Вернувшиеся на свою прародину в Среднее Поднепровье, славяне на Пастырском городище обновили скифские ров и вал, укрепив его дополнительно деревянно-земляной оборонительной стеной. Построили там жилища-полуземлянки славянского облика (50 из которых раскопаны археологами), кузницу. К сожалению, остаются пока не обнаруженными гончарные и бронзолитейные мастерские. Особый интерес вызывает частично исследованные остатки четырех длинных сооружений, которые вместе с тремя линиями валов отделяли юго-западную часть городища на площади 0,5 га. Не исключено, что эта территория была местом расположения общинного двора или двора вельможи. Однако, на этот вопрос, как и на многие другие можно будет ответить лишь после осуществления дополнительных раскопок Пастырского городища, территория которого подвергается разрушениям, а потому требует принятия срочных мер по ее защите со стороны государства.

O. M. Prykhodnyuk

THE MAIN RESULTS OF AND THE MAIN PROBLEMS IN THE INVESTIGATION OF PASTYR SETTLEMENT

One hundred years ago, in 1898, V.V.Khvoyka, the well-known Ukrainian archaeologist began to investigate Pastyr Settlement in the Middle Dnieper. S.V.Korshenko, I.V.Fabritsius, M.Yu.Braychevsky and O.M.Prykhodnyuk have continued his investigation. Due to these works it was established that Pastyr Settlement was a craft center where the high skilled potters, blacksmiths and jewelers had been worked. The art style and production traditions of Pastyr Settlement are of the Lower Danube origin.

Pastyr Settlement, along with other archaeological sites (Bzheslav-Pogansko Settlement, hidden treasures from Zemianky Vrbovka in Slovak, Zalissia in the Middle Dniester and Khariivka in the Middle Dnieper, etc.) testify that at the end of 7th century, Slavs gradually migrated from Danube territories (their previous location) due to colonization movements in 6th and 7th century. They were stimulated to migration by invasion of Asparuch’s Bulgarians to that territory in 680, who began to suppress the native population. Nestor the Chronicler attached particular significance to these migrations in the history of Slavs and developed the Danube concept of Slavs origin.

On returning to their fore-motherland in the Middle Dnieper, the Slavs had renewed the Scithian moat and rampart in Pastyr Settlement and fortified them with additional wooden and earthen fortifications. They built there the semi-deepened dwellings of Slavonic type (fifty of them have been investigated by archaeologists) and smithy. Unfortunately, the pottery and bronze casting workshops were not yet found in the Settlement. The remains of four long constructions that (along with three lines of ramparts) separated over 0,5 hectares in southwest part of the Settlement have partially been investigated. It is not inconceivable that a community place or yard of a noble man was located there. But this point has not been finally established. The point invites further investigation in Pastyr Settlement. As of now, the territory of the Settlement is prone to damage and therefore, it requires that urgent measures be taken by state to protect this territory.

Home

 

ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБКИ ЗАЛІЗА НА ПАСТИРСЬКОМУ ГОРОДИЩІ

Д. П. Недопако

У статті на підставі металографічних аналізів вивчено технологічні схеми виготовлення залізних предметів, виявлених на Пастирському городищі під час розкопок останніх років. Одержані результати порівнюються з більш ранніми дослідженнями В. Д. Гопака.

Д. П. Недопако

ТЕХНОЛОГИЯ ОБРАБОТКИ ЖЕЛЕЗА НА ПАСТЫРСКОМ ГОРОДИЩЕ

На основании изучения микроструктуры железных изделий разных категорий установлено, что больше половины из них изготовлены из железа и сырцовой стали. Треть изделий поддавалась термообработке, использовалась и цементация. Полученные данные несколько отличаются от результатов В. Д. Гопака. Автор объясняет это наличием на городище нескольких центров мастеров со своими производственными традициями.

D. P. Nedopako

METAL WORKING TECHNOLOGY IN PASTYR SETTLEMENT

Relying on analysis of micro structures of iron wares of various categories it was established that more than one half of the wares was produced from iron and row steel. One third of the wares was heat-treated; the cementation technology was also used. The resulting data differ from the results obtained by V.D.Gopak; in the author opinion, it was several groups of the blacksmiths in the settlement with their traditions that contributed to the difference.

Home

 

СВІЙСЬКІ ТА ДИКІ ССАВЦІ З ДАВНЬОРУСЬКОГО ПАСТИРСЬКОГО ГОРОДИЩА

О. П. Журавльов

У статті наводиться характеристика свійських та диких ссавців, кістки яких знайдено під час розкопок Пастирського городища. Зроблено висновки про своєрідність тваринництва на ньому.

О. П. Журавлев

ДОМАШНИЕ И ДИКИЕ МЛЕКОПИТАЮЩИЕ ИЗ ДРЕВНЕРУССКОГО ПАСТЫРСКОГО ГОРОДИЩА

В статье дана характеристика домашним и диким млекопитающим, кости которых были найдены при раскопках Пастырского городища, датируемого второй половиной VII — VIII в. н. э. Сделаны выводы о своеобразии животноводства на этом городище (преобладание домашних свиней и значительный процент мелкого рогатого скота), а также породного состава домашнего быка, которые не имели аналогов среди древнерусских памятников Среднего Поднепровья.

O. P. Zhuravliov

DOMESTIC AND WILD MAMMALS FROM ANCIENT RUS’ PASTYR SETTLEMENT

The paper presents the characteristics of domestic and wild mammals, the osteological findings of which were investigated in Pastyr settlement attributed to the second half of 7th and 8th AD The author draws inference about distinctive quality of the cattle-breeding in the settlement (predominance of domestic pigs and significant percentage of sheep and goats) and pedigreed structure of domestic bull herds; the later is unrivalled among the Ancient Rus’ sites in the Middle Dnieper.

Home

 

ПАЛЕОБОТАНIЧНІ ДОСЛIДЖЕННЯ МАТЕРIАЛIВ ПАСТИРСЬКОГО ГОРОДИЩА

Г. О. Пашкевич

У статті описані результати палеоетноботанічного вивчення рослинних залишків з різних об'єктів Пастирського городища. Із заповнення великої споруди (зерносховища?) досліджено 24 зразки і ще 2 із заповненння ліпного і гончарного горщиків. Об'єм зразків коливався від мілілітрів до декількох літрів. У знахідках представлено 12 видів культурних рослин і 10 видів бур'янів, що їх супроводжували. Абсолютна перевага належить зернівкам проса звичайного Panicum miliaceum, на другому місці сочевиця Lens culinaris, на третьому ячмінь плівчастий Hordeum vulgare. У заповненні гончарного горщика переважали зернівки пшениці голозерної (70%) Triticum aestivum s. l. В списку культурних рослин, що виявлені на Пастирському городище, крім вже перерахованихплівчасті пшениці: однозернянка Triticum monococcum, двузернянка Triticum dicoccon, спельта Triticum spelta, жито Secale cereale, овес Avena sativa, з бобових ще, окрім сочевиці, горох Pisum sativum, з технічних — коноплі Cannabis sativa. Велика частина виявлених бур'янів відноситься до так званих сегетальних, тобто до тих, котрі засмічують посіви. Наприклад, Echinochloa cruss galli — куряче просо і Setaria glauca — мишій сизий засмічують посіви проса. Стоколос польовий Bromus arvensis і стоколос житній Bromus secalinus засмічують, головним чином, озимі посіви голозерної пшениці та жита. Зіставлення з відомими для цього часу матеріалами показує, що на Пастирському городищі виявлено своєрідний склад культурних рослин, що має більшу схожість з тим, який встановлений для районів, розташованих далі на захід і південніше території України.

 

Г. А. Пашкевич

ПАЛЕОБОТАНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ МАТЕРИАЛОВ ПАСТЫРСКОГО ГОРОДИЩА

В статье описаны результаты палеоэтноботанического изучения растительных остатков из различных объектов Пастырского городища. Из заполнения большого сооружения (зернохранилища?) исследовано 24 образца и еще 2 — из заполнений лепного и гончарного горшков. Объем образцов колебался от милилитров до нескольких литров. В находках представлено 12 видов культурных растений и 10 видов сопровождавших их сорняков. Абсолютное преимущество принадлежит зерновкам проса обыкновенного Panicum miliaceum, на втором месте — чечевица Lens culinaris, на третьем — ячмень пленчатый Hordeum vulgare. В заполнении гончарного горшка преобладали зерновки голозерной пшеницы (70%) Triticum aestivum s. l. В списке культурных растений, выявленных на Пастырском городище, кроме уже перечисленных,— пленчатые пшеницы: однозернянка Triticum monococcum, двузернянка Triticum dicoccon, спельта Triticum spelta, рожь Secale cereale, овес Avena sativa, из бобовых еще, кроме чечевицы, горох Pisum sativum, из технических — конопля Cannabis sativa. Большая часть выявленных сорняков относится к так называемым сегетальным, то есть тем, которые засоряют посевы. Например, Echinochloa cruss galli — куриное просо и Setaria glauca — щетинник сизый являются злостными засорителями посевов проса. Костер полевой Bromus arvensis и костер ржаной Bromus secalinus засоряют, главным образом, озимые посевы голозерной пшеницы и ржи. Сопоставление с известными для этого времени материалами показывает, что на Пастырском городище выявлен своеобразный состав культурных растений, имеющий большее сходство с тем, который установлен для районов, расположенных западнее и южнее территории Украины.

G. A. Pashkevich

PALEOBOTANICAL RESEARCHES OF THE MATERIALS OF PASTYRSKE SITE.

It has described the results of palaeoetnobotanical researches of vegetation remains from different objects of Pastyrske site. It has research 24 examples from the keeping of big building and 2 examples from plastic pot and potters pot. The volume of our examples was fluctuating from some mililitre to some litre. There were 12 species of cultivated plants and 10 species of weed in our result. The seeds of Panicum miliaceum has got absolute mainly. The Lens culinaris has taken a second place and the Hordeum vulgare — a third. There are 70% of seeds of Triticum aestivum s. l. in the keeping of the potters pot.There were next cultivated plants in our list (without before plants): Triticum monococcum, Triticum dicoccon, Triticum spelta, Secale cereale, Avena sativa, Pisum sativum, Cannabis sativa. The biggest part of weeds were the weeds, which obstruct the crops. For example Echinochloa cruss galli and Setaria glauca are the big obstructions the crops of the millet. Bromus arvensis and Bromus secalinus are obstruct of the winter crops. The comparisonof our results with other materials has got the specifical areal of the cultivated plants from Pastyrske site. This plants are likeness to others from regions in West and Shouth of Ukraine.

Home

 

ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДСТВА: ПИТАННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ В АРХЕОЛОГІЇ ПАЛЕОЛІТУ

С. В. Смирнов

Стаття присвячена висвітленню умов підвищення професійного рівня досліджень теоретичних проблем антропогенезу в археологічній науці.

С. В. Смирнов

ПРОИСХОЖДЕНИЕ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА: ВОПРОСЫ ПРОФЕССИОНАЛИЗМА ИССЛЕДОВАНИЙ В АРХЕОЛОГИИ ПАЛЕОЛИТА

В разработке теории антропогенеза существует сложная проблемная ситуация, разрешение которой в первую очередь зависит от усилий археологии палеолита. Необходимо осознать основополагающую роль проблемы генезиса труда в создании теории антропогенеза. В соответствии с этим следует пересмотреть внеисторические по сути выводы об извечности готовых средств труда и готовой трудовой деятельности в антропогенезе и стать на путь последовательного решения вопросов их генезиса.

Профессионализм в решении этих задач требует отказа от упрощенного понимания труда, которое сводит его фактически к орудийной деятельности, и осознание того, что основные характеристики труда заключаются не столько в его технологической, сколько в социальнообразующей функции. Без выхода на уровень всеохватного понимания труда продвижение вперед невозможно. Чтобы освоить механизм образования социальных связей в процессе функционирования средств труда нужно преодолеть философский нигилизм и выйти на путь освоения философских аспектов проблем антропогенеза. Лишь при последовательном использовании принципов переходности и целостности можно уберечься от упрощенных подходов и обеспечить теоретический уровень осмысления археологических материалов по доистории труда и по антропогенезу в целом. Обеспечение целостного понимания антропогенеза возможно лишь на междисциплинарном уровне, и это обязывает археологию палеолита к нетрадиционным подходам в оценке сделанного и определения перспектив на будущее.

Несмотря на недостатки в теоретическом осмыслении археологических материалов по доистории труда, эмпирические достижения археологии палеолита уже сейчас позволяют определить основные вехи этого сложного и длительного процесса.

Профессионализм в построении теории антропогенеза нельзя обеспечить при условии, если теоретические вопросы антропогенеза изучать периодически, от случая к случаю, попутно с решением тех или иных традиционных для палеолитоведения познавательных задач. Тут необходима целенаправленная и постоянная работа, и только при таких условиях можно удержаться от проявления эмпиризма и обеспечить подлинно теоретический уровень исследований.

S.V.Smirnov

THE ORIGIN OF THE MANKIND: ASPECTS OF PROFESSIONALISM OF ARCHAEOLOGICAL INVESTIGATION OF THE PALEOLITHIC PERIOD

The solution of current complicated problem of the development of conception of anthropogenesis depends primarily on the efforts of archaeological studies of the Paleolithic period. It is necessary to understand the fundamental role of the problem of genesis of labor in the development of the conception of anthropogenesis. In this connection we need to revise the conclusions on primaevality of formed tools of production and fully developed labor activity in the process of anthropogenesis (as anti-historical in its essence) and began to solve the problem of their genesis.

In order to solve these problems we need to reject simplified understanding of labor as an ordinary making-tools of production process to realize that the principal characteristics of labor involve social-making function rather than technological one. There is no way to move forward without comprehensive of labor. In order to realize the mechanism of establishing of social relations in the process of functioning of tools of production it is necessary to overcome philosophic nihilism and began to study philosophic aspects of the problem of anthropogenesis. Only when the principles of transition and integrity are used can the simplification be evaded; these principles provide the theoretical level of comprehension of archaeological materials in the field of prehistory of labor and anthropogenesis as a whole. The comprehension requires the inter-discipline level of investigation be achieved, and thus the archaeology of Paleolithic period should use non-traditional approaches in the estimation of its achievements and development of the long-term prospective.

In spite of disadvantages in the theoretical comprehension of archaeological materials in the field of prehistory of labor, empirical achievements of the archaeology of Paleolithic period make it possible to determine the milestones of this complicated and long-term process.

Professional development of the conception of anthropogenesis never gained momentum until the researchers worked on the theoretical issues of anthropogenesis purposefully and consistently rather than occasionally or in passing to solution of some traditional problems of Paleolithic period. This is only the way we could avoid empiricism and provide true theoretical level of investigation.

Home

 

ТОТЕМІСТИЧНИЙ КУЛЬТ ОЛЕНЯ. ОБРЯД

Н. Р. Михайлова

Стаття присвячена реконструкції тотемістичного культу оленя, який виникає в суспільстві мисливців на оленя і мисливців широколистих лісів і зберігається в ідеології багатьох народів до пізнього середньовіччя.

Н. Р. Михайлова

ТОТЕМИСТИЧЕСКИЙ КУЛЬТ ОЛЕНЯ. ОБРЯД

На основе этнографических и археологических материалов автор предлагает реконструкцию одного из элементов тотемистического культа оленя — обряда, состоящего из жертвоприношения оленя, сохранения костей и рогов в почетном месте и имитации спаривания оленей. В статье использованы этнографические материалы севера и востока Евразии, Кавказа, Балкан, Шотландии. Археологическими подтверждениями культа оленя в древности являются наскальные изображения, оленьи маски, погребения людей, укрытых оленьими рогами, скопления рогов и погребения оленей.

Сформировавшийся в эпоху финального палеолита-мезолита культ оленя представлял собой поклонение оленю как тотемистическому предку — медиатору между человеческим и животным мирами, гаранту плодородия и благополучия.

При переходе к воспроизводящему хозяйству олень становится носителем жизнедающей силы, плодородия и бессмертия. Культ оленя имел настолько сильную идеологическую нагрузку, что сохранился в эклектическом религиозном мировоззрении людей, видоизменяясь вместе со сменой формаций, до новейших времен.

N. R. Michailova

TOTEMISTIC CULT OF A DEER. RITE

With the help of etnographical and archaeological evidences, author tries to reconstruct the part of the totemistic deer’s cult — totemistic ritual, which consists of imitation of coupling, offering of a deer and preservation of his bones and antlers in a honourable place.

The etnographical evidences of Northern Eastern Eurasian, Caucases, Balcans and Scotland are using in the article. The archaeological dates are: rock paintings, masks with antlers, cemeteries of peoples, covered with antlers, accumulations of antlers and deer’s burials.

Cult of the deer was formed in the time of final paleolith-mesolith. It was worship of a deer — totemistic ancestor, mediator between peoples and animals worlds, guarantor of fertility and wellbeing. After the transition to productive economy the deer became a bearer of vital power, fertility and immortality. Primitive cult of the deer had huge ideological significanse and was kept in the eclectic religious outlook, according to changes of formations till modern times.

Home

 

ПРОБЛЕМА ПРАБАТЬКІВЩИНИ ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ В ІСТОРІОГРАФІЇ

С. В. Конча

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що історія пошуків прабатьківщини індоєвропейців дорівнює у часі історії розвитку порівняльного мовознавства та наукової археології. Проте, незважаючи на значні зусилля і досягнення цих та цілого ряду інших наукових дисциплін, проблема походження носіїв індоєвропейських мов і досі залишається далекою від остаточного вирішення. Короткий огляд історії цієї проблеми — переважно її археологічного аспекту — пропонується в цій статті.

С. В. Конча

ПРОБЛЕМА ПРАРОДИНЫ ИНДОЕВРОПЕЙЦЕВ В ИСТОРИОГРАФИИ

Проблема происхождения индоевропейских языков и культурно-исторической идентификации их древнейших носителей остается в настоящее время далекой от окончательного решения. Подтверждением этому является ряд недавних (80—90-е гг.) работ, анализирующих эту проблему на широком материале и в результате приходящих к различным, зачастую взаимоисключающим выводам.

В связи с этим со всей актуальностью встает вопрос сравнительного анализа систем аргументации, методов и подходов различных авторов, занимавшихся этой проблемой, что, как представляется, должно способствовать выработке в дальнейшем более совершенной методологии этноязыковых и этноисторических разысканий. Своего рода вступлением к решению этой задачи является данная статья, рассматривающая историю формирования современных концепций происхождения индоевропейцев.

Предварительное сравнительное рассмотрение существующих гипотез позволяет придти к выводу, что наиболее сильные позиции занимает в настоящее время “степная” версия — гипотеза, предусматривающая формирование древнейших носителей индоевропейских языков в степной зоне Европы.

S. V. Koncha

THE PROBLEM OF INDO-EUROPEAN FORE-MOTHERLAND IN THE HISTORIOGRAPHY

The problem of the origin of Indo-European languages and cultural and historical identification of their ancient carriers is still far from solution.

Various and often contradictory conclusions in a number of recent (80s-90s) wide analysis of this problem argues the above view.

In this context we should raise the problem of comparative analysis of the system of arguments, methods and approaches developed by various authors; in our opinion, this should promote further development of comprehensive methodology for ethno-linguistic and ethno-historical studies. This paper is a kind of introduction to the solution of the problem; it discusses the history of formation of modern concepts of the origin of Indo-Europeans.

Preliminary comparative discussion of respective hypothesis makes it possible to conclude that the “steppe” version comes to the forefront; this version proposes that the steppe zone of Europe was the site of formation of ancient carriers of Indo-European languages.

Home

 

НИЖНЬОТОРТОНСЬКІ ВАЛУНЧАСТІ КРЕМЕНЕВІ ПОРОДИ ПОДНІСТРОВ’Я ЯК СПЕЦІАЛІЗОВАНА АРТЕФАКТНА СИРОВИНА ПЕРЕДСКІФСЬКОГО ЧАСУ

В. Ф. Петрунь

Публікуються матеріали двох пам’яток (житла та віддаленої від нього на десятки кілометрів кременеобробної майстерні) на кордоні України з Молдовою. З археолого-петрографічних позицій доводиться існування між ними зв’язків та мотивів використання валунчастої сировини для виготовлення високоспеціалізованих знарядь типу серпів — кременевих наральників.

Під час заключно-ревізійного археолого-петрографічного огляду природних відслонень та історичних пам’яток правобережжя долини р. Дністер напередодні її підтоплення, з поверхні першої надзаплавної (висотою 8,0—8,5 м) тераси за 4 км на схід від нині затопленого с. Непоротове, у червні 1976 р. автором було зібрано невеличку (44 предмети) колекцію підйомного матеріалу.

В. Ф. Петрунь

НИЖНЕТОРТОНСКИЕ ВАЛУНЧАТЫЕ КРЕМНИЕВЫЕ ПОРОДЫ ПОДНЕСТРОВЬЯ КАК СПЕЦИАЛИЗИРОВАННОЕ АРТЕФАКТНОЕ СЫРЬЕ ПРЕДСКИФСКОГО ВРЕМЕНИ

В статье публикуются материалы подъемных сборов из ныне затопленного водами Новоднестровского водохранилища местонахождения предскифского времени Непоротово IX (Черновицкая обл., Сокирянский р-н Украины) и крупной кремнеобрабатывающей мастерской Карпов Яр I (у с. Наславча Дондюшанского р-на Молдавии), где добывалось и обрабатывалось наиболее качественное для региона артефактное сырье. Иллюстрируются возможности специализированных археолого-петрологических изысканий применительно к описываемой и прилегающим территориям.

V. F. Petrougne

THE FLINTLI BOULDER-ROCKS OF LOWER TORTONIAN STAGE IN THE DNIESTER AREA AS THE SPECIALIZED ARTIFACT’SLITHIC RAW MATERIAL OF THE PRESCYTHIAN TIME

The materials of lifting collections from the now submerged with waters of the Novo-Dniestrovsky reservoir the location of the prescythian time Neporotovo IX (Sokirian district of the Chernovitsky region) and the big workshop from Karpov Yar I (near village Naslavcha, Dondyushan district of Moldova) where high quality artifact’s lithic raw material was mined and worked are published in this article. The possibility of specialezed archaeological-petrological investigations conformably to describing and adjoing territories are illustrated.

Home

 

ЗБРОЯ З БЕРДЯНСЬКОГО КУРГАНУ

В. Ю. Мурзін, О. Є. Фіалко

У статті розглядаються предмети озброєння, виявлені під час розкопок одного із скіфських “царських” курганів, визначається їх типологія та хронологія.

В.Ю.Мурзин, Е.Е.Фиалко

ОРУЖИЕ ИЗ БЕРДЯНСКОГО КУРГАНА

В статье рассматривается комплекс предметов вооружения из Бердянского кургана первой четверти IV в. до н. э., где был погребен представитель высшей скифской аристократии и сопровождающие его лица. Несомненной особенностью комплекса является большое количество колчанных наборов, копий и клевцов, что выделяет этот курган среди других скифских погребений. Однако отсутствие в нем драгоценных образцов парадного оружия, характерных для курганов верховных владык Скифии, вероятно не позволяет считать Бердянский курган в прямом смысле царским.

V.Yu.Mursin and E.E.Fialko

WEAPONS FROM BERDIANSK BARROW

The paper presents the complex of weapons from Berdiansk barrow attributed to the first quarter of 4th century BC (where a representative of Scithian aristocracy was buried accompanied by other persons). Undoubtedly, a lot of quiver compositions, spearheads and battle-axes is a peculiarity of this complex that distinguishes this barrow among other Scithian burial mounds. But a lack of precious samples of parade weapons typical for the barrows of Scithian rulers gives no way to regard Berdiansk barrow as a true tsar’s barrow.

Home

 

ДО ПРОБЛЕМИ ЗВ’ЯЗКІВ І ЗМІНИ КУЛЬТУР НАСЕЛЕННЯ НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я В АНТИЧНУ ЕПОХУ

В. П. Билкова

У статті систематизуються матеріали поселень з досліджень 70—90-х рр. у Нижньому Подніпров’ї і розглядається динаміка їх розвитку в античну епоху.

В. П. Былкова

К ПРОБЛЕМЕ СВЯЗЕЙ И СМЕНЫ КУЛЬТУР НАСЕЛЕНИЯ НИЖНЕГО ПОДНЕПРОВЬЯ В АНТИЧНУЮ ЭПОХУ

Археологические работы, проведенные на территории Нижнего Поднепровья в 70—90-е гг., дали дополнительные возможности для систематизации материалов с поселений этого региона и рассмотрения их в динамике развития. Можно выделить два этапа существования поселений: рубеж V—IV — первая треть III вв. до н. э. и от второй половины II — рубежа II—I вв. до н. э. до III в. н. э. На каждом этапе в регионе сосуществовали поселения двух культурных типов. На первом этапе — это поселения ольвийской сельской округи и степных скифов, различающиеся на уровне хозяйственно-культурных типов и представляющие собой противопоставление варварского и эллинского (в общекультурном смысле) на данной территории. На втором этапе появляются новые городища на территории округи Ольвии и по берегам Днепра. Между ними прослеживается сходство в хозяйственном укладе, но различия археологических культур сохраняются. Население хоры постоянно существовало в традициях культуры северопричерноморских эллинов, которая дополнялась, особенно на втором этапе, иными элементами. Между скифской и позднескифской культурами не прослеживается столь же явная преемственность, но наблюдается определенное сходство. Уточнение датировок конкретного археологического материала с поселений Нижнего Поднепровья указывает на отсутствие жизни на них на протяжении больших частей III и II вв. до н. э. При возобновлении жизни на позднем хронологическом этапе противопоставление эллинского и варварского в значительной степени теряет свое значение. Населению этого времени присущи не только разнообразные культурные взаимовлияния, но и смешанный состав.

V. P. Bylkova

RELATIONSHIP AND TRANSFORMATION OF EARLY IRON AGE CULTURES IN LOWER DNIEPER REGION

Recent studies of old and new excavations at Early Iron Age setlements in Low Dnieper Region suggest a consideration of the relationship between archaeological cultures in the development There are two phases in the existence of settlements in this territory the first runs from the late Vth —early IVthcenturies to the first third of the IIId century BC, the second covers the late IInd century BC — the IIId century AD. The region was occupied during every phase by population of two cultural types. The earliest settlements belong to the Olbian chora and to the Scythians; these two groups have quite opposite characteristics and demostrate a contradiction of “Hellenic” and “Barbarian”. Diagnostic ceramics indicated an earlier date than previously believed for abandonment of that sites and a later one for appearance of next two groupd. This chronological break makes the return to the subject of transformation of cultures as being necessary. On the second phase the inhabitants of both groups of settlements were more similar in their mode of life, but differencies between two archaeological cultures still existed.

Home

 

ПОХОВАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС РАННЬОСЕРЕДНЬОВIЧНОГО ЧАСУ I ДЕЯКI ПИТАННЯ З IСТОРIЇ ХЕРСОНЕСА ТАВРIЙСЬКОГО В IV—VI ст.

О. М. Фарбей

Цією публікацією до наукового обігу вводиться матеріал, отриманий під час розкопок склепу, розташованого на території Західного некрополя Херсонеса. Розглядаються деякі питання історичного розвитку міста у ранньосередньовічний період.

А. М. Фарбей

ПОГРЕБАЛЬНЫЙ КОМПЛЕКС РАННЕСРЕДНЕВЕКОВОГО ВРЕМЕНИ И НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ ИСТОРИИ ХЕРСОНЕСА ТАВРИЧЕСКОГО В IV—VI ВВ.

Новый погребальный комплекс является важным источником для реконструкции слабо еще изученного периода истории Херсонеса IV—VI вв. На основании публикации материалов из этого погребального комплекса, автор приходит к выводу, что в IV—VI вв. на территории Западного участка некрополя Херсонеса погребались представители беднейших слоев населения города, среди которых были представлены сармато-аланы. В рассмотренном комплексе отсутствуют вещи с христианской символикой, что является еще одним косвенным аргументом в пользу вывода о медленном восприятии населением города этого нового религиозного учения.

A. M. Farbey

THE EARL MEDIEVIAL FUNERAL COMPLEX OF KHERSONES TAVRICAL AND SOME QUESTIONS OF THIS CITY HISTORY IN THE 4TH—6TH CENTURIES

The new funeral complex is a great source for reconstructing a 4th—6th century’s period in Khersones history that was studied before a little. Based on the publications of materials from this funeral complex, author draws a conclusion about a territory of the West part of Khersones necropolis: there were buried a people of the most poor part of a city population; here the representatives of sarmato-alans were founded too. The absence of materials with a Christian symbolics in this funeral complex may be an indirect evidence of slow perception of this new religious doctrine by the Khersones citizens.

Home

 

ДЕКІЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ДО “НОТАТОК ПРО ДАВНІ КИЇВСЬКІ ГРАФІТІ”

С. О. Висоцький

У статті в дискусійній формі висловлюються зауваження відносно читання та тлумачення деяких київських стародавніх графіті поганої збереженості, запропонованих у статті В. Орла і О. Кулика1.

С. А. Высоцкий

НЕСКОЛЬКО ЗАМЕЧАНИЙ К “ЗАМЕТКАМ О ДРЕВНИХ КИЕВСКИХ ГРАФФИТИ”

В статье высказываются критические замечания относительно прочтения и интерпретации некоторых древних граффити, предложенных филологами В. Орлом и О. Куликом. Опровергается утверждение авторов о подавляюще северном происхождении персон, которые писали граффити на стенах Софийского собора в Киеве. Подчеркивается культурное значение Киева в развитии и распространении письменности на восточнославянских территориях.

S. A. Vysotskiy

SOME REMARKS CONCERNING “NOTES OF ANCIENT KIEV GRAFFITI”

Some critical remarks are made in this paper as to interpretation and treatment of certain Kiev graffiti proposed by philologists V. Orel and O. Kulik. The statement of the authors mentioned on the predominantly northern roots of person who made graffiti on the walls of the Saint Sophia cathedral in Kiev is refuted/ Cultural significance of Kiev in development and spreading of the written language in the east-Slavonic territories is emphasized.

Home

 

ЧИ МОЖНА ЗНАЙТИ ГРОБНИЦЮ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО?

О. М. Мальований

Залучаючи писемні джерела автор піддає сумніву спроби грецької дослідниці Ліани Суваліді знайти гробницю Олександра Македонського в руїнах храму Амона в районі оазісу Сіва.

А. М. Малеваный

ВОЗМОЖНО ЛИ НАЙТИ ГРОБНИЦУ АЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСКОГО?

В статье автор попытался доказать, что Александр Македонский не был похоронен где-либо в другом месте, кроме Александрии Египетской, что старается опровергнуть греческая экспедиция во главе с Лианой Сувалиди. Свое мнение автор подкрепляет анализом античных источников, пишущих о смерти и погребении античного полководца.

Но и в Александрии, считает автор, найти останки его мавзолея или (что важнее) саркофага и мумии не удастся, скорее всего, никогда из-за стихийных бедствий, обрушившихся на город, а также разрушительных исторических событий, пронесшихся за время его существования.

Кроме античных авторов использованы труды историков нового времени.

A. M. Malevany

IS IT POSSIBLE TO FIND THE TOMB OF ALEXANDER MACEDONIAN?

The author of the paper tries to prove that Alexander Macedonian was buried in no other place as in Alexandria of Egypt. The Greek expedition headed by Liana Suvalidi attempts to refute that idea. The author confirms his opinion by the analysis of antique sources which provide data about the death and funeral of the great general. In addition to antique authors the author uses works historians of the new time. But the author thinks that most likely it is impossible to find the remnants of Alexander Macedonian’s mausoleum or (which is even more important) of the sacrophagus and mummy as there were many disasters that fell on the town and many destructive historical events that blew over the town for the years of its existance.

Home


 

Археологія № 4, 1998 р.

 

ПАМ’ЯТКИ З ДВОБІЧНИМИ ЗНАРЯДДЯМИ В СЕРЕДНЬОМУ ПАЛЕОЛІТІ КРИМУ: ОГЛЯД ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ДАНИХ

Ю. Г. Колосов, В. М. Степанчук

Статтю присвячено оглядові середньопалеолітичних пам’яток Криму з традицією виготовлення двобічних знарядь. Зведено наявні дані з хронології, палеогеографії, археології, палеоантропології, палеонтології. Робиться висновок про існування двох різновидів “двобічного мустьє”, один з яких має багато спільного з центральноєвропейським мікоком, а другий об’єднує риси мікоку, а також шаранту та левалуа-мустьє Південно-Східної Європи.

Ю. Г. Колосов, В. Н. Степанчук

ПАМЯТНИКИ С ДВУСТОРОННИМИ ОРУДИЯМИ В СРЕДНЕМ ПАЛЕОЛИТЕ КРЫМА: ОБЗОР И ИНТЕРПРЕТАЦИЯ ДАННЫХ

Стоянки с двусторонними орудиями широко представлены на территории Восточной Европы и особенно в Крыму. Естественно-научные данные и датировки свидетельствуют, что крымские стоянки охватывают хронологический интервал, по меньшей мере, от Амерфорта до конца интерпленигляциала. Палеографическая ситуация не изменялась существенно в этот период: преобладали степные ландшафты.

Археологические данные указывают на существование трех групп памятников с двусторонними орудиями: ак-кайской, киик-кобинской и старосельской, различающихся технологически и типологически. Рассматриваемые памятники предоставляют выразительные изделия из кости, свидетельства погребальной деятельности и защитных конструкций, характеризуются развитой системой эксплуатации территории и указаниями на специализацию охотничей деятельности.

Анализ технологии и типологии каменных инвентарей позволяет сделать вывод о наличии в Крыму двух разновидностей памятников среднего палеолита с двусторонними орудиями. Первая из них имеет аналоги в материалах Центральноевропейского микока, а вторая сочетает, наряду с микокскими, также характерные признаки шаранта и леваллуа-мустье Юго-Восточной Европы.

Yu. G. Kolosov, V. N. Stepanchuk

ASSEMBLAGES WITH BIFACIAL TOOLS IN THE MIDDLE PALEOLITHIC OF THE CRIMEA: DATA REVIEW AND INTERPRETATION

Sites with bifacial tools are well represented in the territory of Eastern Europe and especially in the Crimea. Data of natural sciences and absolute dates show that Crimea sites imbrace the chronological span from, at least, Amersfort up to the end of the Interpleniglacial. The paleogeographical situation endured no crucial changes during that period, steppe landscapes were predominant.

Archaeological records show existence of three groups of sites with bifacial tools: Ak-Kaya, Kiik-Koba and Staroselie. Assemblages in question provide evidence of developed bone processing, funeral and building activities. They are characterized by a complicate mode of land use and signs of hunting activity specialization.

The analysis of technology and typology of lithic assemblages permits suggesting existence of two kinds of the Crimean Middle Paleolithic with bifacial tools. The first of them has analogies with materials of the Central European Micoquian, while the second combines Micoquian features in parallel with the typical signs of Charentian and Levallois-Mousterian of South-Eastern Europe.

Home


 
 

ВАРИАБЕЛЬНОСТЬ СРЕДНЕГО И РАННЕЙ ПОРЫ ПОЗДНЕГО ПАЛЕОЛИТА КРЫМА (предварительные итоги международного археологического проекта)

В. П. Чабай, Э. Э. Маркс, М. Отт

Основным достижением международного археологического проекта является разработка концепции вариабельности среднего и ранней поры позднего палеолита Крыма. В настоящее время различаются четыре формы вариабельности: хронологическая, технологическая, типологическая и функциональная.

В. П. Чабай, Е. Е. Маркс, М. Отт

ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ СЕРЕДНЬОГО ТА РАННЬОЇ ДОБИ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ КРИМУ (попередні результати міжнародного археологічного проекту)

Протягом перших п’яти років виконання міжнародного кримського палеолітичного проекту головну увагу було зосереджено на дослідженні трьох середньопалеолітичних (Кабазі II, Кабазі V та Старосілля) та однієї пізньопалеолітичної (Сюрень I) пам’яток Західного Криму. До того ж, протягом двох польових сезонів досліджувалась східнокримська пам’ятка — Буран-Кая III, де були знайдені як середньо-, так і пізньопалеолітичні комплекси.

Головні результати зусиль учасників проекту полягають у встановленні абсолютної хронології (понад 80 дат) як для середнього, так і для ранньої доби пізнього палеоліту півострова, визначенні технологічної та типологічної варіабельності для кримських середньопалеолітичних індустрій (західнокримська, кіїк-кобинська, старосільська та ак-кайська) та оріньяку варіанту кремс-дюфур Сюрені I. Новий тип індустрій було виявлено в 3 культурному шарі Старосілля. В Буран-Каї III, шар С, знайдено перші свідчення наявності в Криму східноселетських комплексів.

Результати проведених досліджень вказують на те, що всі датовані середньопалеолітичні пам’ятки існували протягом останнього гляціалу. До того ж близько 30 тис. років тому на терені Криму співіснували кримсько-мікокська (індустрії старосілля, кіїк-кобинська та ак-кайська), західнокримська, східноселетська та оріньякська традиції в обробці каменю.

V. P. Chabai, A. E. Marks, M. Otte

THE VARIABILITY OF MIDDLE AND EARLY UPPER PALEOLITHIC IN THE CRIMEA (International Archaeological Project: preliminary results)

The first five years of the ongoing International Paleolithic Project concentrated its studies in the Western Crimea, carrying out excavations at three stratified Middle Paleolithic sites (Kabazi II, Kabazi V and Starosele) and one stratified early Upper Paleolithic site (Siuren I). In addition, a single Eastern Crimean site, Buran-Kaya III, with stratified Upper and Middle Paleolithic deposits, was partly excavated over two field seasons, with more excavations planned for the future.

Major results of these efforts include the establishment of reasonable absolute chronologies both for the Middle and Early Upper Paleolithic (over 80 dates combined), the definition for both technological and typological variability for the range of traditionally recognized Crimean Middle Paleolithic industries (Western Crimean Mousterian, Staroselian, Kiik-Koba and Ak-Kaya) and the Krems-Dufour Aurignacian at Siuren I. In addition, a new assemblage type was recognized in Level 3 of Starosele, without obvious local connections. At Buran-Kaya III was found the first evidence of an Eastern Szeletian industry.

The results of these investigations clearly indicate that all of the known Middle Paleolithic dates to the last Glacial and that at ca. 30,000 BP there is a high probable coexistence of Crimean Micoquian (Staroselian, Kiik-Koba, and Ak-Kaya industries), Western Crimean Mousterian, Eastern Szeletian, and Krems-Dufour Aurignacian.

Home

 

ПЕЩЕРЫ КАВКАЗА И ЧЕЛОВЕК В ПРЕДЫСТОРИИ И В ИСТОРИЧЕСКОЕ ВРЕМЯ

В. П. Любин

В статье автор доказывает, что выявленные на Кавказе пещерные стоянки, города, крепости и оссуарии являются отражением роли пещер в жизни людей предысторического и исторического времен.

В. П. Любін

ПЕЧЕРИ КАВКАЗУ Й ЛЮДИНА У ДОІСТОРИЧНИЙ ТАІСТОРИЧНИЙ ЧАСИ

Печери Кавказу люди використовували з давніх часів, насамперед як стоянки. Нині тут відомо понад 50 стоянок із залишками палеоліту і більш як 20 мезолітичних. Заселення гірських печер людиною регулювалося природними умовами, що впливали на вибір сховища, використання стоянки, облаштування жилого простору і т. ін. Свідчення ритуального використання печер для палеоліту сумнівні, але численні для етноісторичних періодів. Наскельні малюнки відомі з мезоліту. У деяких місцях Кавказу знайдено печерні міста, фортеці й осуарії. Печери як частина підземного світу увійшли в героїчний епос народів Кавказу.

V. P. Lyubin

CAVES OF THE CAUCASUS AND HUMAN BEING IN PREHISTORY AND HISTORY

People used caves of the Caucasus from the time immemorial, primarily as settlement sites. At present more than 50 cave sites with remains of the Palaeolithic and over 20 with remains of the Mesolithic are known in this area. Settling of the mountain caves by people depended on the climate that influenced the choice of the cave type, function of site, arrangement of the space inhabited and so on. Evidences of the ritual use of the caves are questionable for Palaeolithic, but they are abundant for ethnohistorical periods. Rock paintings are known from the Mesolithic. Cave towns, as parts of the underworld, constitute the heroic epics of the Caucasian peoples.

Home

 

ГРАВЕТ ПОДНІСТРОВ’Я. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

І. О. Борзіяк, Л. В. Кулаковська

У статті висвітлюються проблеми утворення і розвитку верхньопалеолітичних комплексів басейну Дністра, які належать до граветського шляху розвитку.

И. О. Борзияк, Л. В. Кулаковская

ГРАВЕТТ ПОДНЕСТРОВЬЯ. ОБЩИЙ ОБЗОР

В статье рассматриваются проблемы, связанные с возникновением и развитием комплексов “восточного граветта” в Поднестровье и сопредельных территориях. Генезис граветта связан здесь, на наш взгляд, с ориньякскими комплексами 11 слоя Бачо-Киро и нижних слоев стоянки Миток-Малул Галбен. Феномен многослойных поднестровских стоянок объясняется их расположением на путях древних кочевок северного оленя. Структура инвентаря основных памятников этого региона предопределена адаптацией инвентаря к переработке продуктов охоты. Граветт Поднестровья является частью обширного региона развития позднего палеолита обозначенного как “восточный граветт”.

I. O. Borziac, L. V. Kulakovskaya

GRAVETTE OF THE DNIESTER AREA

The paper is devoted to the aspects pertaining to emergence and development of the “Eastern Gravette ” complexes situated in the territory of the Dniester banks and in the neighbouring territories. In our opinion the Gravettian genesis is connected with the Aurignacian complexes of the II Bacio-Chiro layer and the lower Mitoc-Malul Galben layers. The phenomenon of the multi-layer Dniester sites owes its existance to the location of these sites at the ways of multi-century migration of the reindeer. The tool composition of the main Gravettian sites of the Dniester area is predetermined by the tool adaption for the processing of the reindeor hunting products. The Dniester Gravette is a part of the vast area of the later Palaeolithic development,denominated as the “Eastern Gravette”.

Home

 

ЗООМОРФНЫЕ МОТИВЫ В РОСПИСИ КЕРАМИКИ КУЛЬТУРЫ ТРИПОЛЬЕ-КУКУТЕНИ

В. Г. Збенович

Статья посвящена мифологической картине мира, закодированной в орнаментации посуды культуры Триполье-Кукутени. Акцентируется внимание на роли и месте собаки в мировоззрении носителей этой культуры.

В. Г. Збенович

ЗООМОРФНІ МОТИВИ В РОЗПИСУ КЕРАМІКИ КУЛЬТУРИ ТРИПІЛЛЯ-КУКУТЕНІ

В орнаментації кераміки культури Трипілля-Кукутені закодована міфологічна картина світу. Одним з головних персонажів давніх вірувань є собака. Зображення тварин розглядаються за основними регіонами культури. Детально і повно характеризуються джерела, які розкривають образ собаки. При дешифровці елементів складної знакової системи, якою є орнамент трипільсько-кукутенської кераміки, вони розглядаються у поєднанні з іншими знаками. В уявленнях давніх землеробів собака виступала не тільки універсальним стражем, але й була персонажем міфів, включаючи космогонічні. Конкретний же зміст міфів, очевидно назавжди залишиться таємницею, яка стимулює фантазію дослідників і спонукає їх до безкінечного наукового пошуку.

V. G. Zbenovich

ZOOMORPHIC MOTIFS IN PAINTING OF POTTERY IN THE TRIPOLIE-CUCUTENI CULTURE.

Ornaments of pottery in the Tripolie-Cucuteni culture present coded mythological picture of the world. A dog was one of the main characters of ancient beliefs. Images of animals are analyzed for main regions of culture. Sources which describe an image of a dog are considered in detail. The ornament of the Tripolie-Cucuteni pottery is an intricate system of symbols and its elements are decoded and studied in combination with other symbols. In the world outlook of ancient farmers a dog was not only a universal guard but also a character from mythes, cosmogenic mythes included. The specific content of the mythes will, probably, a myth forever. It excites the imagination of researchers and imples them to the ever-lasting scientific search.

Home

 

ХРОНОЛОГІЯ І ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТРИПІЛЛЯ А

Н. Б. Бурдо

У статті розглянуто проблему синхронізації та періодизації поселень культури Прекукутені-Трипілля А і запропоновано їх періодизацію.

Н. Б. Бурдо

ХРОНОЛОГИЯ И ПЕРИОДИЗАЦИЯ ТРИПОЛЬЯ А

Проблема периодизации трипольской культуры за сто лет ее исследования имеет значительную историографию. Однако ранний этап Триполье А был выделен позже других фаз и проблема его хронологического членения остается актуальной. В статье для хронологического разделения раннего триполья использован принцип, предложенный Е. К. Черныш — сопоставление комплексов памятников с материалами стратифицированых объектов культуры Прекукутени-Триполье А. Предложена следующая периодизация и синхронизация памятников:

Триполье АII, 1 — Флорешты 1, Рогожаны, Бернашевка

Триполье АII, 2 — Флорешты III, Окопы, Нестоита IV

Триполье АIII, 1 — Путинешты 1, Вороновица, Тимково, Слободка-Западная, Гайворон, Гребенюков Яр

Триполье АIII, 2 — Карбуна, Голерканы, Кошерница, Багринешты, Берново-Лука, Лука-Устинская, Александровка, Нестоита II, Сабатиновска II, Могильна III, Данилова Балка, Павловка 1

Триполье АIII, 3 — Кормань, Греновка

Поселения типа Луки-Врублевецкой и Новых Русешт 1 (нижний горизонт) сопоставляются с памятниками этапа ВI, где они находят определенные аналогии. В связи с тем, что они синхронны поселениям Прикарпатской Молдовы с комплексами бихромной расписной керамики, то их следует датировать начальными ступенями этапа Триполье ВI. Немногочисленные радиоуглеродные даты позволяют считать, что культура Прекукутени — Триполье А существовала в первой половине V тыс. до н. э.

N. B. Burdo

CHRONOLOGY AND PERIODIZATION OF TRIPOLIE A

The problem of the Tripolian culture periodization had been studied for hundred years and so it has significant historiography. But the early stage, namely, Tripolie A was identified later than other stages and the problem of its chronological division remains topical. In this paper we have used for chronological division of early Tripolie the principle suggested by E. K. Chernysh: comparison of assemblages of monuments and findings of stratified items of culture of Precucuteni — Tripolie A. The following periodization and synchronization of sites is suggested:

Tripolie AII, 1 — Floreshty I, Rogozhany, Bernashevka

Tripolie AII, 2 — Floreshty III, Okopy, Nestoita IV

Tripolie AIII, 1 — Putineshty I, Voronovitsa, Timkovo, Slobodka Zapadnaya, Gaivoron, Grebenyukov Yar

Tripolie AIII, 2 — Karbuna, Golerkany, Koshernitsa, Bagrineshty, Bernovo-Luka, Luka Ustinskaya, Aleksandrovka, Nestoita II, Sabatinovska II, Mogilna III, Danilova Balka, Pavlovka I

Tripolie AIII, 3 — Korman, Grenovka

Settlements of the type of Luka-Vrublevetskaya and Novye Ruseshty I (the lower horizont) are compared with monuments of stage BI where they have certain analogies. As they are synchronous with settlements of Pricarpathian Moldova which have assemblages of bichromous painted pottery, they should be dated initial stages of Tripolie BI. Scanty radiocarbon dating permit considering that the Precucuteni-Tripolie A culture existed in the first half of the 5th millennium B. C.

Home

 

ПРО П’ЯТИКОЛОННІ ХРАМИ У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

С. Д. Крижицький

У статті зібрано та проаналізовано зображення фронтонних портиків з непарною кількістю колон. Зроблено висновки про те, що реконструкція храма Аспурга не має достатнього обгрунтування. Архітектурна деталь, на основі якої було запропоновано цю реконструкцію, не могла належати фронтонному колонному портику. Найімовірніше прототипом для зображень храмів з непарною кількістю колон на керамічних формах і монетах слугував храм загальнопонтійського значення на о. Левці (VI—V ст. до н. е.).

С. Д. Крыжицкий

О ПЯТИКОЛОННЫХ ХРАМАХ В СЕВЕРНОМ ПРИЧЕРНОМОРЬЕ

В статье пересматривается реконструкция пятиколонного храма, посвященного царю Аспургу (23 г. н. э.), предложенная В. Д. Блаватским на основании найденного в Керчи архитрава дорического ордера. Анализ этой архитектурной детали показал, что она не могла принадлежать колонному портику храма и была использована в стеновой конструкции. С учетом этого, а также найденных в Ольвии керамических форм с изображением пятиколонных фронтонных портиков, высказывается предположение, что прототипом для этих изображений мог послужить храм значительно более раннего времени — VI—V вв. до н. э., находившийся в каком-то важном для северопонтийских греков в целом святилище. Таким святилищем в первую очередь могло быть святилище Ахилла на о. Левке.

S. D. Kryzhytskyy

FIVE-PILLAR TEMPLES IN THE NORTHERN BLACK SEA TERRITORY

The author revises reconstruction of the five-pillar temple devoted to tsar Aspurgus (23 A. D). Which was suggested by V. D. Blavatsky taking as a basis the architrave of the Doric order found in Kerch. The analysis of that architectural component has shown that it could not be a part of the temple pillar portico and was used in wall construction. Proceeding from this fact and taking into account earthenware moduls representing five-pillar pediment porticos found in Olbia, an assumption is advanced on the prototype of those pictures: it could be a temple of the significanty earlier period, somewhere between the 6th and 5th centuries B. C., which was located in a certain sanctuary important for the north-Pontian Greeks on the whole. The Achilles sanctuary situated on the Levka island is treated as such a sanctuary in the first turn.

Home

 

МУСТЬЄРСЬКИЙ КОМПЛЕКС МАЛОГО РАКОВЦЯ IV НА ЗАКАРПАТТІ

С. М. Рижов

У статті за результатами трьох польових сезонів уперше подаються матеріали досліджень II культурно-хронологічного комплексу нової для Закарпаття левалуа-мустьєрської індустрії.

С. Н. Рыжов

МУСТЬЕРСКИЙ КОМПЛЕКС МАЛОГО РАКОВЦА IV В ЗАКАРПАТЬЕ

Второй культурно-хронологический комплекс залегает в верхах IV-й ископаемой почвы регионального разреза Закарпатья — рис-вюрм + амерсфорт.

Второй комплекс характеризуется мустьерскими формами с преобладанием простых скребел, ножей и нормальным уровнем зубчатых, выемчатых форм. Специфической особенностью комплекса является наличие леваллуазских атипичных острий с массивной отбивной площадкой, частично-двусторонних скребел-ножей с естественным и искусственным массивным обушком. С технико-типологической точки зрения во втором комплексе прослеживается достаточно большое влияние продольного скалывания, появление массивных примитивных, протопризматических и реберчатых пластин типичных для раннепалеолитических индустрий Закарпатья.

S. M. Ryjov

THE MUOSTERIAN COMPLEX OF MALYJ RAKOVETS IV IN TRANSCARPATHIA

Malyj Rakovets IV, complex II is situated on the palaeosol II of MR IV was correlated with soil IV of Transcarpathia region (Eem or Riss-Wurm + Amersfoort).

Complex II is characterized by Mousterian forms with prevailing simple side-scrapers and knives, moderate level of denticulates and notches. The specific character of the complex is given by Levallois points with broad base, some partly bifacial and stepped retouched knives and side-scrapers with backed accommodation. As to the technical-typological characteristics high level of parallel technique, presence of Levallois points, appearance of crested blades — typical for all stages of Lower and Middle Palaeolithic of Transcarpathia. Complex II can be identified as Late Middle Palaeolithic.

Home

 

МАТЕРІАЛИ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ТРИПІЛЬСЬКО-КУКУТЕНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПОЛИВАНОВОГО ЯРУ III

Т. О. Попова

У статті публікуються культові предмети з поселення Поливанів Яр III, дається їх інтерпретація та наводяться дані, які дозволяють доповнити уявлення про зміст духовної культури мешканців цього поселення.

Попова Т. А.

МАТЕРИАЛЫ ДУХОВНОЙ КУЛЬТУРЫ ТРИПОЛЬСКО-КУКУТЕНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ ПОЛИВАНОВА ЯРА III1—2

Сюжеты духовной культуры, путей ее развития, отражения в ней мышления человека неизменно находятся в центре внимания исследователей. Научный интерес представляют собой материалы многослойного поселения на Среднем Днестре — Поливанова Яра. Стратиграфические наблюдения и типология керамики позволили выделить в рамках нижнего культурного слоя — Поливанова Яра III (по Т. С. Пассек) два культурно-хронологических комплекса — III1 и III2.

Поливанов Яр III1, генетической подосновой которого являются памятники борисовского типа,— один из центров активного процесса этнокультурогенеза среднеднестровского региона времени Кукутень А2—А3. Поливанов Яр III2 является его органическим продолжением.

Для освещения духовной культуры их населения служит глиняная посуда с орнаментами-символами, знаковой системой, а также пластика. Среди антропоморфных изображений встречаем сидящие фигурки с отпечатками зерен, декорированные углубленным орнаментом и красной охрой, а также фрагмент статуетки с признаками беременности. Исследователи связывают их с культом плодородия, с аграрными обрядами зимне-весеннего цикла. Интересна мужская статуетка с перевязью, которую по аналогиям можно трактовать как образ воина. Для Поливанова Яра III2 характерны статуетки с углубленным орнаментом без признаков пола и фаллические изображения. Зооморфная пластика документирует культ быка. Особо следует выделить фигурки животных с отпечатками зерен (карликовая пшеница, двузернянка), что указывает на связь быка и человека с культом плодородия.

Целый мир сокровенных идей древних земледельцев-скотоводов отражают необычные формы и орнаментальные сюжеты керамики. Среди посуды Поливанова Яра III1—2 имеются ритуальные сосуды своеобразной формы: бинокли, тринокли, которые свидетельствуют об инновации в идеологической сфере трипольцев в начале этапа ВI. В орнаментальных схемах присутствуют спирально-космические символы (знаки солнца, лунарные изображения). В обоих ранних поселках имеется посуда, орнаментированная спирально-змеиным орнаментом. Образ змея (змеи) выступает в разном смысловом значении. Иногда на сосудах с углубленным рисунком отмечены изображения колоса-“елочки”. Особый интерес представляет орнамент, передающий обозначение счетных знаков. Хронологический показатель первого поселка — культовый предмет — сосуд с кариатидами, который, возможно, передает ритуальный танец. Находки подобного типа известны из Хебешешть I.

Таковы некоторые данные, позволяющие дополнить представление о содержании духовной культуры жителей Поливанова Яра III1—2.

T. A. Popova

FINDINGS OF INTELLECTUAL CULTURE OF TRIPOLIE-CUCUTENI POPULATION FROM POLYVANOV YAR III1—2.

Intellectual culture, ways of its development and representation of human thinking in it are items of perpetual interest for scientists. In this aspect findings from Polyvanov Yar, a multilayer settlement on the Mid Dniester banks, are very attractive. Stratigraphic observations as vell as typology of pottery have permitted identifying two cultural-chronologic assemblages, namely, Polyvanov Yar III1 and Polyvanov Yar III2, in the frames of the lower cultural layer — Polyvanov Yar III (according to T. S. Passek).

The genetical subground of Polyvanov Yar III1 is Borisov type monuments. Polyvanov Yar III1 is a centre of active ethnocultural genesis in the Mid Dniester region during the period of Cucuten A2—A3. Polyvanov Yar III2 is its natural continuation.

Intellectual culture of the population is represented by earthenware with ornaments-symbols, system of characters and plastic art. Antropomorphous statuettes include sitting-pose figurines with deepened ornament, painted with ochre, and a fragment of the statuette with signs of pregnancy. Researchers associate them with the cult of fertility and with agrarian rites of the winter-spring cycle. Attention is attracted also by a statuette of a man with a crossbelt which by the analogy may be treated as an image of a warrior. Polyvanov Yar III2 findings are represented by statuettes with deepened ornament without any sexual characters and by phallic images. Zoomorphous plastic art demonstrates the bull cult. Figurines of animals with imprints of grains (dwarf wheat, two-grained wheat) show the link of bull and human images with the fertility cult.

Unusual shapes and ornamental subjects of pottery show the whole world of sacral ideas of antient farmers and cattle-breaders. There are many ritual vesses of peculiar shape among pottery of Polyvanov Yar III1—2: binoculars, trinoculars which testify to innovation in the ideological realm of Tripolians as the beginning of stage BI. Ornamental patterns have spiral-cosmic symbols: signs of the Sun, images of the Moon. In both early settlements there is earthenware decorated with spiral-snake ornament. The image of a snake or a dragon was used in different sense meanings. Sometimes vessels with deepend pattern have images of an ear-“herring-bone”. An ornament which shows digital signs is of particular interest. The chronological attribute of the first settlement is represented by a cult subject: a vessel with caryotids. It demonstrates probably a ritual dance. Findings of the type mentioned are known from Khebeshesht I.

Data described contribute to our knowledge of the intellectual culture of peoples inhabiting Polyvanov Yar III1—2.

Home

 

СКЛЕП IV СТ. Н. Е. ІЗ МОГИЛЬНИКА ДРУЖНЕ

І. М. Храпунов

У статті публікуються матеріали розкопок склепу із розташованого в Центральному Криму могильника Дружне. Різноманітний поховальний інвентар дає змогу датувати поховання IV ст. н. е. Конструктивно склеп подібний до поховальних споруд північнокавказьких племен аланів.

На територiї могильника Дружне, розташованого у Центральному Криму, дослiджено 25 однотипних склепiв.

И. Н. Храпунов

СКЛЕП IV в. С МОГИЛЬНИКА ДРУЖНОЕ

На территории могильника Дружное в Центральном Крыму среди 25 однотипных погребальных сооружений расположен склеп № 18. Он состоял из прямоугольной входной ямы, короткого дромоса и прямоугольной погребальной камеры. В стене входной ямы сделан подбой.

На полу погребальной камеры сохранились останки шести погребенных и разнообразный инвентарь. Анализ металлических изделий, стеклянной и краснолаковой посуды позволил датировать захоронения IV в. н. э. Появление в Крыму склепов описанной выше конструкции обычно связывают с переселением на полуостров племен северокавказских алан. Об этом свидетельствует возложение мечей на головы или плечи погребенных, зафиксированное только в Крыму и на Северном Кавказе.

I. N. Khrapunov

BURIAL VAULT OF THE 4th CENTURY FROM SEPULCHRE DRUZHNOE

In the territory of sepulchre Druzhnoe in the Central Crimea there is burial vault No. 18 among 25 similar burial structures. It consists of a rectangular input pit, short dromos and rectangular burial chamber. In the wall of the input pit there is an undercut. On the floor of the burial chamber there are bones of six buried people and various stock. The analysis of articles made of metal, glassware and red-varnish pottery has permitted dating the burial grounds the 4th century A. D. Appearance of vaults of the design described above in the Crimea is usually associated with migration of tribes of the north-Caucasian alans to the peninsula. It is confirmed also by swords laid on the heads or shoulders of the buried people observed only in the Crimea and in the northern Caucasus.

Home

 

СВIТЛОГЛИНЯНI ВУЗЬКОГОРЛI АМФОРИ “IНКЕРМАНСЬКОГО” ТИПУ

В. В. Кропотов

Стаття присвячена класифікації світлоглиняних вузькогорлих амфор “інкерманського” типу, які датуються рубежем III—IV — початком V ст.

В. В. Кропотов

СВЕТЛОГЛИНЯНЫЕ УЗКОГОРЛЫЕ АМФОРЫ “ИНКЕРМАНСКОГО” ТИПА

Статья посвящена классификации светлоглиняных узкогорлых амфор “инкерманского” типа, датируемых с учетом последних находок рубежем III—IV вв. — началом V в. На основании анализа форм изделий предложено их разделение на три варианта. Опираясь на хронологию крымских комплексов, автор датирует образцы варианта 1 первой половиной — серединой IV в., варианта 2 — второй половиной IV в., а варианта 3 — концом IV — началом V вв.

V. V. Kropotov

LIGHT-CLAY NARROW-NECK AMPHORAS OF THE “INKERMAN” TYPE

The paper is devoted to classification of light-clay narrow-neck amphoras of the “Inkerman” type dated (with allowance for latest findings) the period between 3d-4th and early 5th centuries. Proceeding from the analysis of shapes of amphoras it is suggested to devide them into three variants. Basing on the chronology of Crimean assemblages the author dates amphoras of the 1st variant the first half and mid of the 4th century, those of the second variant — the second half of the 4th century, the 3d variant — the end of the 4th and early 5th century.

Home

 

РОЛЬ ТВАРИННИЦТВА В ЕКОНОМIЦI ТРИПIЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

В. О. Круц

У статтi на основi аналiзу фаунiстичних залишкiв з поселень визначається мiсце тваринництва в господарському комплексi трипiльцiв.

В. А. Круц

РОЛЬ ЖИВОТНОВОДСТВА В ЭКОНОМИКЕ ТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ

В статье рассматриваются пути распространения животноводства у нео-энеолитического населения Украины, в том числе появления его у трипольцев. Анализируется соотношение дикой и домашней фауны, видов домашних животных на определенных этапах в разных регионах распространения культуры. Определяется количественный состав стада, принадлежавшего малой и большой семьям. Расчеты позволяют утверждать, что всем набором домашних животных могла обладать не малая, а большая семья — основная производственная единица трипольского общества. Отмечается постепенный рост роли животноводства в жизни трипольского общества, от этапа А до С-I и, в связи с этим, падение доли охотничьей добычи в обеспечени мясного рациона, который определяется в пределах 5,6—7%, или 90—115 г мясопродуктов в день на человека, из которых в среднем 4—6% давало животноводство и 1,6—2% — охота. На этапе С-I был достигнут пик развития трипольской экономики, после чего начинается ее упадок, коснувшийся в первую очередь периферийных регионов. На всем временном отрезке существования трипольской культуры хозяйство ее племен имело земледельческо-скотоводческий характер (кроме памятников усатовского типа), а повышение роли охоты на позднем этапе в периферийных регионах (Киевское Поднепровье, Волынь) свидетельствует о кризисе животноводства. На позднем этапе не произошло смены земледельческо-скотоводческого типа хозяйства на скотоводческий или охотничье-скотоводческий, как считают некоторые авторы. Рост доли остатков диких животных в находках на отдельных поселениях более ранних этапов можно объяснить утратой части стада отдельными общинами в результате эпизоотий или грабежа скота соседними племенами.

В целом трипольское хозяйство представляется как сбалансированная система, в которой основную часть необходимой продукции давали растениеводство и животноводство, а последнее еще обеспечивало первое тягловой силой. Другие виды хозяйственной деятельности — охота, рыболовство, собирание дикорастущих плодов, меда, моллюсков — были существенным дополнением к основным отраслям хозяйства.

V. O. Kruc

THE ROLE OF THE LIVESTOCK BREEDING IN THE ECONOMY OF THE TRYPILLIA CULTURE

The paper discusses the ways the livestock breeding had been extended to the population of Ukraine in the Neolithic and Eneolithic Ages, especially to the tribes of the Trypillia Culture. The ratios of wild animals to domestic animals and the interrelations between different kinds of domestic animals have been analyzed. The author establishes the quantitative characteristics of a herd owned by a small family and that owned by a large family. The calculations open up possibilities to establish that a herd incorporated a full range of domestic animals was owned by a large family - the main economic unit of the Trypillia community - rather than a small one. The author emphasizes a gradual growth in the role of livestock breeding in the economic life of the Trypillia community from the stage A to the stage C-1 and the decrease in the share of hunting in ensuring meet ration; the ration embodied 5.6% to 7% or 90-115 g per capita daily, of which 4-6% in average were provided by livestock breeding and 1.6-2% by hunting. The economy of the Trypillia Culture reached its highest point of development at the stage C-1; after that the economic decline started affecting the outlying regions. During all the period of its existence the economy of the Trypillia Culture was of agricultural and cattle-breeding nature (except the sites of Usatovo type); the growth in the role of hunting in outlying regions (Kyiv-Dnieper region and Volyn) at the latest stage attests to the crisis in a livestock breeding. Contrary to some investigators, the author believes that the agricultural and cattle-breeding type of economy was not replaced by cattle-breeding or hunting and cattle-breeding types. The increased share of physical remnants of wild animals at the sites of earlier stages may be attributed to the losses in the herds of some communities because of epizootics or actions of stealing cattle by the neighbouring tribes.

The author concludes presenting the economy of the Trypillia Culture as a balanced system with a major share of plant cultivation and livestock breeding in ensuring necessary products; moreover, the livestock breeding supplied the plant cultivation with draft animals. All the other kinds of economic activity - hunting, fishing, gathering wild fruits, honey, and mollusks - supplemented the principal branches of the economy.

Home

 

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ТРИПІЛЬСЬКИХ ПРОТОМІСТ

М. Ю. Відейко

Висвітлюються причини виникнення великих поселень трипільської культури — енеолітичних протоміст у межиріччі Південного Бугу і Дніпра.

М. Ю. Видейко

ПРИЧИНЫ ВОЗНИКНОВЕНИЯ И РАЗВИТИЯ ТРИПОЛЬСКИХ ПРОТОГОРОДОВ

Крупные трипольские поселения-протогорода возникли в последней четверти V тыс. до н. э. и просуществовали как тип поселений не менее 500—700 лет, до середины IV тыс. до н. э. (по календарной хронологии). Их появление связано с борьбой внутри трипольско-кукутенской общности за обладание земельными угодьями. В процессе аграрной колонизации Лесостепи трипольским населением особо важное значение приобретают общественные структуры, связанные с аграрной спецификой хозяйства и военным делом. Концентрация населения в поселениях-протогородах была средством усиления военно-демографического потенциала трипольских общин для борьбы с родственными племенами. Аналогичные процессы в конце V — IV тыс. до н. э. протекали в Месопотамии, где они привели к возникновению городов-государств древнего Шумера.

В V—IV тыс. до н. э. не существовало ни военных, ни экономических, ни политических предпосылок для агрессии “степных” племен против трипольского населения, которая могла бы стимулировать появление протогородов в Триполье.

В условиях застоя в развитии производительных сил трипольское общество в середине IV тыс. до н. э. переживает кризис, связанный с неблагоприятной экологической обстановкой (переход от атлантика к суббореалу) и ограниченными возможностями экстенсивного развития экономики. В результате кризиса исчезают крупные трипольские поселения — энеолитические протогорода Юго-Восточной Европы.

M. Yu. Videiko

REASONS OF APPEARANCE AND DEVELOPMENT OF TRIPOLIAN PROTOTOWNS

Appearance of large Tripolian settlements-prototowns is, in the opinion of scientists, a result of foreign threat to native population. The following two probable sources of that threat are identified: the so-called “steppe tribes” and allied Tripolian population in the neighbouring territories.

Archaeological data confirm that Tripolian prototowns appeared when there were neither economic, nor military and technical preconditions for any steppe invasions. Reasons of appearance of prototowns should be traced in certain features of the Tripolian economy. In the process of agrarian colonization of the Forest-Steppe by Tripolian tribes in late 5th and early 4th millenia B. C. the competition for possession of lands should arise between them inevitably. Concentration of population in large fortified centres had become the basic means for increasing military-demographic potential of certain communities.

The analogous transition from scattering to intensive assimilation of Mesopotamia (the territory between the Tigris and the Euphrates) had place in the period of the Eneolithic (Ubeid IV, Earlyand Late-Urukian periods). The first characters showing these processes were reduction of the number of small settlements and concentration of population in large but still agrarian settlements-prototowns. It is concluded that development of the political system preceded appearance of ancient towns in that territory in the second half of the 4th and early 3d millenia B. C.

Home

 

ПРО КОНЦЕПЦІЮ ЕТНІЧНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ СУСПІЛЬСТВ

М. О. Ричков

У статті йдеться про концепцію етносу як біосоціального феномену і залежність його територіальних кордонів від природного середовища.

Рычков Н. А.

О КОНЦЕПЦИИ ЭТНИЧЕСКОЙ ДИФФЕРЕНЦИАЦИИ ОБЩЕСТВ

Статья посвящена анализу концепции этноса как органической части биологической структуры, высказанной в свое время американским исследователем В. Абрузи. Основной ее целью является попытка возобновить интерес археологов к проблеме этноса вообще и в частности к проблеме взаимосвязи его с окружающей природной средой.

Рассматривая конкретные положения концепции В. Абрузи, автор приходит к заключению, что этнос является биосоциальным феноменом. Это понятие шире понятия “этносоциальный организм”, употребляемого в последние годы рядом археологов. Автор вообще выступает за раздельное употребление понятий этнос и социальный организм. Эти феномены существуют с начала истории человечества и отличаются между собой системой регуляции: социальный организм регулируется в основном экономическими, а этнос — культурными и семейно-брачными отношениями.

N. A. Rychkov

CONCEPTION OF ETHNIC DIFFERENTIATION OF SOCIETIES

The paper is devoted to the analysis of a conception of ethnos as an integral part of the biological structure. The conception was advanced by the american researcher W. Abruzi. It is aimed to excite the interest of archaeologists to the problem of ethnos in general and to the problem of its interaction with the natural environment in particular.

Having analyzed particular fundamentals of W. Abruzi’s conception the author comes to the conclusion that ethnos is a biosocial phenomenon. This conception is wider than conception the “ethnosocial organism” used by many archaeologists latterly. The author stands for separate usage of conceptions of ethnos and social organism. These phenomene exist from the very beginning of the history of mankind and differ in the system of regulation: the social organism is regulated mainly by economic relations, while ethnos is regulated by cultural and family-marriage relations.

Home