індекс

 Алфавітний покажчик
змісту журналів «Археологія» за 1999 р. 
Алфавітний покажчик змісту журналу "Археологія" дає змогу відшукати матеріали. які цікавлять та ознайомитися з анотаціями статей, опублікованих за поточний рік. анотації дано трьома мовами: українською, російською, англійською.


 
  Від редколегії № 4  С. 10, 11 
  Десять років журналу “Археологія” № 1  С. 3, 4 
ТОЛОЧКО П. П.  До 90-ліття видатного українського археолога та історика В. Й. Довженка  № 2  С. 3—5 
ТОЛОЧКО П. П.  Інституту археології НАН України — 80 років  № 4  С. 3—9 
Статті 
АБАШИНА Н. С.  Першопочатки досліджень полів поховань в Україні  № 4  С. 12—24 
БАРАН В. Д.  Давній Галич у світлі археологічних досліджень  № 2  С. 78—84 
БАРАН В. Д.  Процеси етнокультурного розвитку на території України в першій половині І тис. н. е.  № 4  С. 49—57 
ЗУБАР В. М.  Про атрибуцію пам’яток сільської території античних держав Північного Причорномор’я  № 1  С. 25—34 
КОЛИБЕНКО О. В.  Про походження Переяславля Руського  № 1  С. 47—59 
КОТЛЯР М. Ф.  Галицьке боярство проти князів Романовичів  № 2  С. 85—92 
МАГОМЕДОВ Б. В.  Готи у Східній Європі  № 4  С. 57—64 
МАЙКО В. В.  Кримська Хозарія другої половини Х ст.  № 2  С. 40—49 
МАКСИМОВ Є. В.  Європейські впливи у зарубинецькій культурі  № 4  С. 41—48 
МОЦЯ О. П.  Соціальні відносини на селі в давньоруські часи  № 2  С. 50—59 
НУЖНИЙ Д. Ю.  Мікролітична метальна зброя фінальнопалеолітичних і мезолітичних мисливців Гірського Криму  № 1  С. 5—25 
ОБЛОМСЬКИЙ А. М.  Типи поховань на черняхівському могильнику Компанійці (етнокультурна інтерпретація)  № 4  С. 76—88 
ПАЧКОВА С. П.  Про походження зарубинецької культури (час виникнення та участь місцевого компоненту)  № 2  С. 6—24 
ПАЧКОВА С. П.  Участь прийшлого компоненту у формуванні зарубинецької культури  № 4  С. 24—41 
ПЕТРАШЕНКО В. О.  Давньоруське село за матеріалами поселення в Канівському Подніпров’ї  № 2  С. 60—77 
РУДИЧ Т. О.  До питання про антропологічний склад населення черняхівської культури на території Середнього Подніпров’я  № 4  С. 64—75 
СКИБА Л. Є.  Про культурну приналежність поховань Корчуватівського могильника  № 1  С. 34—47 
СМИРНОВ С. В.  Про пізнавальні можливості археологічної періодизації у побудові історичних реконструкцій  № 3  С. 3—14 
СУХОБОКОВ О. В.  До походження та інтерпретації пам’яток волинцевського етапу культури літописних сіверян  № 2  С. 25—39 
ТЕЛЕГІН Д. Я.  Про культурно-етнографічні спільності на півдні України в мезоліті: їх генезис та участь в неолітизації регіону  № 3  С. 14—27 
ЦВЕК О. В.  Структура східнотрипільської культури  № 3  С. 28—40 
 
Публікації археологічних матеріалів 

 

БОБРОВСЬКА О. В.  Жіночі поясні амулети черняхівської культури  № 4  С. 89—95 
ВІТРИК І. С.  Українська лінія як пам’ятка археології пізнього середньовіччя  № 2  С. 111—116 
ГАВРИЛОВ О. В.  Античне поселення Новопокровка-I у Південно-Східному Криму  № 1  С. 76—93 
КОЗАК Д. Н.  Поселення зубрицької культури Городок-2 на Волині  № 2  С. 93—104 
КОЗАК Д. Н., ПАВЛІВ Д. Ю.  Могильник ульвівецького типу поблизу с. Городок на Волині  № 3  С. 71—81 
КУЧЕРА М. П.  Шахово-рядова забудова на давньоруських городищах  № 2  С. 105—110 
ЛЕЙПУНСЬКА Н. О.  Комплекс пізньоелліністичних амфор з Ольвії  № 1  С. 64—76 
ОЛЬГОВСЬКИЙ С. Я. Сурм’яні сплави у Нижньому Побужжі № 3 С. 64—76
РИЖОВ С. М., ШУМОВА В. О.  Поселення Жури і його місце серед пам’яток розвинутого етапу трипільської культури Середнього Подністров’я  № 3  С. 41—55 
СИМОНЕНКО О. В.  Сарматське поховання з тамгами на території Ольвійської держави  № 1  С. 106—118 
СКОРИЙ С. А., ХОХОРОВСЬКІ Я., ГРИГОР’ЄВ В. П., РИДЗЕВСЬКІ Я.  Центральна могила Великого Рижанівського кургану  № 1  С. 94—105 
СПІЦИНА Л. А.  Поселення рєпінської культури на сході України  № 1  С. 60—64 
ТЕРПИЛОВСЬКИЙ Р. В.  Київський горизонт поселення Глеваха  № 4  С. 95—108 
ШИШЛИНА Н. І., АЛЕКСАНДРОВСКИЙ А. Л.  К хронологии предкавказской катакомбной культуры  № 3  С. 55—65 
 
До методики археологічних досліджень 

 

СКИБА Л. Є.  Про методику визначення ранніх поховань на могильниках зарубинецької культури  № 4  С. 109—117 
ПЕТРАУСКАС О. В.  Деякі аспекти методики польових досліджень могильників черняхівської культури  № 4  С. 117—128 
 
Дискусії 
 
БЕССОНОВА С. С.  Український Лісостеп скіфського часу. Історико-географічна ситуація  № 1  С. 148—160 
ЕРЕМЕНКО В. Е.  Пересмотр относительной хронологии восточного латена и позднего предримского времени: постановка проблемы  № 4  С. 140—148 
ЖИТНИКОВ В. Г., ЦИМІДАНОВ В. В.  Поховання зрубної спільноти з булавами  № 1  С. 131—142 
ОЛЬГОВСЬКИЙ С. Я.  Литі монети та ливарництво в Нижньому Побужжі  № 1  С. 142—148 
ПУСТОВАЛОВ С. Ж.  Питання реконструкції соціального ладу катакомбного суспільства  № 1  С. 119—131 
 
До історії стародавнього виробництва 

 

  Від редколегії  № 1  С. 161 
ВОЗНЕСЕНСКАЯ Г. А.  Технология кузнечного производства на южно-русских сельских поселениях  № 2  С. 117—126 
НЕДОПАКО Д. П.  Обробка заліза на Матронинському городищі  № 1  С. 161—172 
ПАНЬКОВ С. В.  Екстенсивне виробництво заліза на території України у першій чверті І тис. н. е.  № 3  С. 82—96 
ШИШКІН Р. Г.  Господарсько-екологічна модель черняхівської культури (за матеріалами Середнього Подніпров’я)  № 4  С. 129—139 
 
На допомогу вчителеві 

 

ВИНОКУР І. С.  Черняхівська культура і слов’яни  № 2  С. 127—133 
 
Археологія за рубежем 

 

ХОЛЬМКВІСТ ОЛАУССОН Л.  Бірка до Бірки  № 2  С. 134—139 
 
Пам’ять археології 

 

ІЛЛІНСЬКИЙ А. О., МУРЗІН В. Ю.  До історії вивчення Мелітопольського кургану  № 3  С. 97—107 
 
Нові відкриття і знахідки 

 

АНДРУХ С. І., СЕКЕРСЬКА О. П.  Нові археологічні матеріали зі скіфських поховань  № 3  С. 112—118 
БОЛГОВ Н. Н.  Крымское Приазовье — локальная микрозона позднего Боспора (конец III — VI вв.)  № 1  С. 173—177 
БОРОВСЬКИЙ Я. Є.  Невідома кам’яна церква доволодимирового часу в Києві  № 2  С. 140—143 
ВАКУЛЕНКО Л. В.  Поховання з бронзовим тазом ранньоримського часу в Попрутті  № 4  С. 149—153 
ДИАТРОПТОВ П. Д.  Пифосы городища Беляус с граффити  № 1  С. 177—183 
ЗУБАР В. М.,
СОН Н. О. 
Нові археологічні дані про римську залогу Тіри  № 3  С. 118—123 
ІВАКІН Г. Ю.  Енколпіон-квадрифолій з Києва  № 2  С. 144—150 
КОБАЛЬ Й. В.  Скарб доби пізньої бронзи із Худлова  № 3  С. 108—112 
КОЗАК Д. Н., ПРИЩЕПА Б. П.  Нова пам’ятка пшеворської культури на Волині  № 4  С. 153—161 
ПЕТРАШЕНКО В. О., ЦИНДРОВСЬКА Л. О.  Слов’янські матеріали з Канівського Подніпров’я  № 4  С. 161—165 
 
Рецензії 

 

БЕРЕЗАНСЬКА С. С., СЕГЕДА С. П.  Archtologia Polski Srodkowowschodniej.— Lublin — Chelm — Zamosc, 1996.— T. I.— 1977.— T. II  № 3  С. 126—129 
ІВАКІН Г. Ю.  Cорочан С. Б. Византия IV—IX веков: этюды рынка. Структура механизмов обмена. — Харьков: АО “Бизнес Информ”, 1998.— 452 с., илл.  № 4  С. 166—169 
ОТРОЩЕНКО В. В., ЧЕРНЫХ Л. А.  Пряхин А. Д. Мосоловское поселение эпохи поздней бронзы. Книга первая.— Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1993.—108 с.; Мосоловское поселение металлургов-литейщиков эпохи поздней бронзы. Книга вторая.— Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1996.— 176 с.  № 3  С. 126—129 
ПЕТРАУСКАС О. В.  Wolagiewich R. Lubowidz. Ein birituelles grberfeld der Wielbark-kultur aus der zeit vom ende des.— Krakow, 1995 та Jaskanisn Ja. Cecele. Ein grberfeld der Wielbark-kultur in Ostpolen.— Krakow, 1996  № 1  С. 185—189 
ПІОРО В. І.  Пріцак Омелян. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг).— Київ: Обереги, 1997.— Т. 1.— 1080 с.  № 3  С. 129—137 
ПРИХОДНЮК О. М.  Археологія доби українського козацтва XVI—XVIII ст.— Київ: ВІПОЛ, 1997.— 336 с.  № 2  С. 151—152 
ПОЗІХОВСЬКИЙ О. Л.  Археологічні дослідження Львівського університету в 1995 р. / За ред. М. А. Пелещишина.— Львів: Видавництво університету, 1996.— 39 с., іл.  № 2  С. 152—153 
ЧЕРНЕНКО Є. В.  Скорый С. А. Стеблев: Скифский могильник в Поросье.— К., 1997.— 173 с.  № 1  С. 184—185 
 
Хроніка 

 

КОЗАК Д. Н., 
СКОРИЙ С. А. 
Спільна українсько-польська виставка в Краківському археологічному музеї  № 3  С. 139—141 
СТЕПАНЧУК В. М.  Лист до редакції  № 2  С. 154—156 
ЧЕРНЕНКО Є. В.  Українсько-німецьке археологічне співробітництво  № 3  С. 138—139 
 
Вітаємо ювілярів 

 

  До 80-річчя Д. Я. Телегіна № 3  С. 142—145 
  До 80-річчя А. В. Буракова № 3  С. 145—146 
  До 75-річчя М. Ю. Брайчевського № 3  С. 147—149 
  До 65-річчя Є. В. Черненка № 3  С. 149—151 
  До 60-річчя М. В. Скржинської № 3  С. 151—152 
  До 60-річчя В. М. Корпусової № 3  С. 152—153 
  До 60-річчя А. Д. Пряхіна № 3  С. 153—154 
  До 60-річчя І. І. Мовчана № 3  С. 154—156 
 
  Пам’яті Сергія Олександровича Висоцького № 1  С. 193—194 
  Пам’яті Ірини Петрівни Русанової № 1  С. 195 
  Пам’яті Василя Івановича Бідзілі № 1  С. 195—197 
  Пам’яті Ріви Йонівни Ветштейн № 4  С. 171, 172 
  Пам’яті Валерія Михайловича Отрешка № 4  С. 170, 171 
 


 

Археологія № 1, 1999 р.

МІКРОЛІТИЧНА МЕТАЛЬНА ЗБРОЯ ФІНАЛЬНОПАЛЕОЛІТИЧНИХ І МЕЗОЛІТИЧНИХ МИСЛИВЦІВ ГІРСЬКОГО КРИМУ

Д. Ю. Нужний

Випробування копій мікролітичних вкладеневих наконечників стріл гірськокримських культур на тілах свіжозабитих тварин (кабанів, кіз) і зіставлення їх експансивної дії з іншими типами кам'яних і кістяних вістер стріл, що побутували в кам'яному віці, підтверджує високу ефективність перших. Аналізуються характерні види макропошкоджень на вкладенях у різноманітні за конструкцією композиційних наконечниках мисливської зброї та відповідність їх вимогам морфологічних особливостей микролітів, що використовувались населенням цих культур протягом фінального палеоліту і мезоліту.

Д. Ю. Нужный

МИКРОЛИТИЧЕСКОЕ МЕТАТЕЛЬНОЕ ОРУЖИЕ ФИНАЛЬНОПАЛЕОЛИТИЧЕСКИХ И МЕЗОЛИТИЧЕСКИХ ОХОТНИКОВ ГОРНОГО КРЫМА

На протяжении двух сезонов автором были проведены експерименты по использованию различных по конструкции вкладышевых наконечников стрел (83 образца оснащенные 386 вкладышами) основных горнокрымских культур финального палеолита и мезолита, которые использовались для стрельбы в тела свежеубитых животных (кабанов двух возрастных групп и домашней козы). Были сопоставлены как специфика повреждаемости этих наконечников и износ на вкладышах, так и их поражающие качесва и проникающие способности вцелом. Были подтверждены высокая еффективность микролитических составных наконечников стрел и их способность наносить очень серьезные ранения даже крупным животным, а также большое влияние на этот процесс состава смолистых веществ которыми крепились вкладыши.
Вместе с тем было отмечена слабая приспособленность морфологии микролитов ряда горнокрымских культур (епиграветской, шпанской, кукрекской и частично шанкобинской) для использования именно как вкладышей в наконечники стрел — основного оружия охотников закрытых горных ландшафтов. Морфология микролитов этих культур в большей мере была расчитана на их использование в наконечниках легких копий или дротиков употребляемых скопьеметалкой то есть связана с комплексом вооружения охотников открытых степных пространств, что принципиально отличает от вкладышей мурзаккобинской культуры хорошо адаптированых к использованию в стрелах. Последняя и была вероятно первой горнокрымской культурой полностью приспособленной к использованию закрытых ландшафтов Горного Крыма. По мнению автора это прямо указывает на периодические инфильтрации степного населения Восточной Европы в упомянутый регион, которые имели место на протяжении финального плейстоцена и раннего голоцена.

D. U. Nuzhnyi

MICROLITHIC PROJECTILE WEAPONS OF THE FINAL PALAEOLITHIC AND MESOLITHIC HUNTERS OF CRIMEAN MOUNTAIN.

During two seasons experiments with freshly killed wild boars (6 months and 3-4 years old) and domestic goat were used 83 simple and composite arrow-heads with 386 various microliths and microinsets, existed in Final Paleolithic and Mesolithic cultures of Crimean Mountain. The damage patterns, penetrative and injuring possibilities of projectile points of different constructions were compared and investigated as well as the specific of projectile impact fractures on their flint insets (microblades, geometric and backed microliths). The common high efficiency and their direct dependence from the structure of resin substances of microlithic composite arrow-heads were confirmed.
However the common low adaptation of morphology of microlithic assemblages of greater part of Crimean cultures (Epigravettian, Shpankobinien, Kukrekien and partly Shankobinien) for weaponry assemblage connected with bow-hunting in closed mountainous terrain was concluded. Contrary to first native mountainous Murzakkoba culture their weaponry assemblages were more intended for spear/dart hunting with atlatl of open steppe landscape. From the author's point of view this conclusion is direct indication on periodical infiltration of steppe population of Eastern Europe during Final Pleistocene and Earlier Holocene in area of Crimean Mountain.

Home

ПРО АТРИБУЦIЮ ОДНОГО ТИПУ АРХЕОЛОГIЧНИХ ПАМ'ЯТОК СIЛЬСЬКОЇ ТЕРИТОРIЇ АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ ПIВНIЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

В. М. Зубар

У статті робиться спроба розглянути призначення та інтерпретувати так звані колективні садиби, зафіксовані на хорі античних держав в різних регіонах Північного Причорномор'я.

В. М. Зубарь

ОБ АТРИБУЦИИ ОДНОГО ТИПА АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ ПАМЯТНИКОВ СЕЛЬСКОЙ ТЕРРИТОРИИ АНТИЧНЫХ ГОСУДАРСТВ СЕВЕРНОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ.

В статье автор проанализировал так называемые коллективные усадьбы конца IV—III вв. до н. э., археологически зафиксированные в Крымском Приазовье, Северо-Западном Крыму и в Нижнем Побужье. На основании сравнительного анализа в статье делается вывод о том, что такие поселенческие структуры, очевидно, связаны с оседанием в пределах сельскохозяйственной территории античных государств Северного Причерноморья какой-то части негреческого населения. Конструктивные особенности выделенной группы памятников свидетельствуют о проживании здесь неполноправного населения (типа илотов), эксплуатация которого осуществлялась методами внеэкономического принуждения под контролем жителей близлежащих поселений. Эти поселения на основании аналогий могут быть, вероятно, интерпретированы в качестве центров административных районов хоры античных государств. Наличие однотипных памятников в трех основных регионах распространения античной цивилизации в Северном Причерноморье позволяет заключить, что в раннеэллинистический период на территории Боспорского, Херсонесского и Ольвийского государств жило близкое по своему социальному статусу население. Причем, типологическое сходство коллективных усадеб в различных районах Северного Причерноморья с известной долей уверенности позволяет говорить не только о близких принципах организации сельскохозяйственных территорий, но и сходных социально-экономических процессах, которые имели место в указанных государствах в IV—III вв. до н. э.

V. M. Zubar

ON IDENTIFICATION OF ONE TYPE OF ARCHAEOLOGICAL SITES AT THE RURAL TERRITORIES OF ANTIQUE STATES ON THE NORTHERN BLACK SEA COASTLAND

The paper presents author’s analysis of collective farmsteads archaeologically investigated on the Sea of Azov Crimean Coastland, Northwestern Crimea, and Low Bog, and attributed to the period between the end of the fourth century BC and the third century BC. Using comparative analysis, the author concludes that such settlement structures are likely related to the settling of some part of the non-Greek population within the agricultural territories of the antique states of the Northern Black Sea Coastland. The structural peculiarities of identified group of sites attest to the fact that the territory was inhabited by the deprived population (like Helots); the population was exploited by the methods of non-economic compulsion under the control of inhabitants of nearest settlements. By analogy, these settlements are likely to be interpreted as the centers of administrative regions of the chorus of antique states. The occurrence of sites of the same type in three main regions of Antique civilization in the Northern Black Sea Coastland opens up possibility to make the following conclusion. In the early Hellenistic period, the territories of the Bosporian, Chersonesus and Olbian states were inhabited by the homogeneous (in the terms of its social status) population. Moreover, the typological similarity of collective farmsteads in different regions of the Northern Black Sea Coastland allows us to say, with a large extent of certainty, about similar principles of arrangement at the agricultural territories as well as similar social and economic processes that had been in progress for the fourth and third centuries BC in the above mentioned states.

Home

ПРО КУЛЬТУРНУ ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ПОХОВАНЬ КОРЧУВАТІВСЬКОГО МОГИЛЬНИКА

Л. Є. Скиба

Статтю присвячено ідентифікації матеріалів Корчуватівського могильника, зроблено спробу нової інтерпретації поховальних комплексів цієї пам'ятки.
Для вивчення поховального обряду особливе значення мають пам'ятки, на яких досліджено велику площу, виявлено значну кількість поховань. Матеріали лише таких могильників дають змогу виокремити деталі поховального обряду, прослідкувати розвиток різних елементів обряду в часі, точніше визначити хронологічні межі існування пам'ятки, тобто повніше дослідити як сам поховальний обряд даної культури, так і культуру в цілому.

Л. Е. Скиба

К ВОПРОСУ О КУЛЬТУРНОЙ ПРИНАДЛЕЖНОСТИ ПОГРЕБЕНИЙ КОРЧЕВАТОВСКОГО МОГИЛЬНИКА

Статья посвящена идентификации и новой интерпретации погребений Корчеватовского могильника.
Внимательное прочтение статьи И. М. Самойловского с привлечением архивных материалов позволяют говорить о наличии на могильнике 106 погребений.
В результате анализа погребального обряда и инвентарного комплекса захоронений была сделана попытка пересмотреть культурную принадлежность некоторых погребений. На наш взгляд, погребения Корчеватовского могильника принадлежат к двум разновременным памятникам. Среди погребений с кремацией выделено шесть погребений, которые за особенностями погребального обряда и характером инвентаря, на наш взгляд, не имеют отношения к зарубинецкой культуре, а связаны с подгорцевским вариантом милоградской культуры. К этому же периоду относятся одно кенотафное погребение (101), одно разрушенное погребение (93), семь трупоположений и семь погребений черепов, которые, возможно, являются остатками трупоположений. Могильник милоградской культуры включал в себя 22 погребения с биритуальным обрядом, а 84 погребения с трупосожжением относится к могильнику зарубинецкой культуры. Время функционирования милоградского могильника приходится на период от VI в. до н. э. до конца III — нача II в. до н. э. Возможно, что последний период существования милоградского могильника совпадает с началом функционирования могильника зарубинецкой культуры.

L. E .Skyba

ON THE ISSUE OF CULTURAL IDENTIFICATION OF BURIALS FROM KORCHUVATE BURIAL-GROUND

The paper focuses on the identification and new interpretation of burials from Korchuvate burial-ground.
Close inspection of I.M.Samoylovsky’s paper, with invoking the materials from archives, suggests that the burial-ground accounted for 106 burials.
Basing on the analysis of burial rite and archaeological findings from burial complexes, the author has making attempt to revise cultural identification of some burials. In author’s opinion, the burials from Korchuvate burial-ground belong to two different chronological strata. As for cremations, the author believes that six burials are not relevant to Zarubyntsi culture; rather they are related to Pidhirtsi variant of the Mylohrad culture. Moreover, one cenotaph burial (101), one ruined burial (93), seven lying burials and seven burials of skulls, which probably represent physical remnants of some lying burials, are also attributed to the above mentioned period. The burial-ground of Mylohrad culture contained 22 biritual burials; and 84 cremations are related to the burial-ground of Zarubyntsi culture. The Mylohrad burial-ground is attributed to the period between the sixth century BC and the turn of the third and the second centuries BC. Conceivably, the last period, over which the Mylohrad burial-ground was used, coincides with the first period of the Zarubyntsi burial-ground.

Home

ПРО ПОХОДЖЕННЯ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ РУСЬКОГО

О. В. Колибенко

У статті на підставі аналізу різних видів джерел розглядається проблема походження Переяславля Руського, визначаються час та причини його заснування.

Одним з найзначніших політичних, економічних та культурних центрів Русі справедливо вважається Переяславль Руський — велике місто, що знаходилось при впадінні р. Альти до р. Трубіж. Така характеристика Переяславля склалась досить давно, в першу чергу на підставі свідчень літописів. Але не тільки літописи містять інформацію про це місто. Існує низка інших джерел, які дозволяють грунтовно та всебічно вивчати різні питання історії Переяславля. Найважливішими з них є археологічні, картографічні та топонімічні.

А. В. Колыбенко

О ПРОИСХОЖДЕНИИ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ РУССКОГО

В статье рассматривается проблема происхождения одного из самых значительных центров Руси — Переяславля Русского. На основе анализа письменных и археологических источников автор пришел к выводу о неправомочности отнесения возникновения города к IX — первой половине X в. Известные на данный момент материалы подтверждают правильность летописной даты основания города — 992 год. Происхождение названия и самого города прямо связывается с русско-болгарскими взаимоотношениями последней четверти X в. Археологически не подтверждается явление переноса города из устья р. Трубеж (летописное Устье) на новое место. Основание Переяславля производилось усилиями государственной власти в конце X в. как составная часть процесса активной колонизации региона и укрепления юго-восточных рубежей Руси. Быстрое развитие Переяславля происходило благодаря формированию вокруг него земледельческой округи: экономическим, политическим и культурным центром которой он стал.

A. V. Kolybenko

ON THE ORIGIN OF PEREYASLAV RUSSKY

The paper focuses on the problem of the origin of Pereyaslav Russky, one of the most significant centers of Ancient Rus’. Relying on the analysis of written and archaeological sources the author argues the true date of the town’s foundation. In his opinion, it is incompetent to attribute the foundation to 9th and the first half of 10th century. Analysis of available materials shows that 992 (the year mentioned in the chronicle) is true date of the town’s foundation. The origin of both the name of the town and the town itself is associated with Rus’ and Bulgarian relations in the last quarter of 10th century. The idea on that the town was moved from the mouth of Trubizh River (Ustie in the chronicle) to the new location is not confirmed by archaeological data. Pereyaslav was founded due to the efforts of the state authorities at the end of 10th century in the course of intensive colonization of the region and strengthening of southeast borders of Rus’. The process of formation of its rural neighborhood accelerated the growth of Pereyaslav, so that the town soon became economic, political and cultural center of the rural neighborhood.

Home

ПОСЕЛЕННЯ РЄПИНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА СХОДІ УКРАЇНИ

Л. А. Спіцина

Статтю присвячено матеріалам з поселень рєпинської культури на Східній Україні. Узагальнення поступово зростаючої джерельної бази рєпинської культури сприятиме адекватному відображенню історичних процесів енеоліту — ранньої бронзи.

Л. А. Спицына

ПОСЕЛЕНИЯ РЕПИНСКОЙ КУЛЬТУРЫ НА ВОСТОКЕ УКРАИНЫ

В настоящее время на территории Восточной Европы известны единичные памятники репинской энеолитической культуры, выделенной А. Т. Синюком. Изучение архивных материалов, коллекций и новые полевые исследования показали, что на территории Восточной Украины раскопаны девять поселений репинской культуры. В статье предлагается описание керамики, найденной на этих памятниках.

L. A. Spitsyna

SETTLEMENTS OF RYEPINSKAYA CULTURE IN EAST UKRAINE
 

Nowaday in territory of East Europe the individual monuments of Ryepinskaya Eneolithic culture allocated by A. T. Sinyuk are known. Study of archival materials, collections and the new field researches have shown, that in territory of East Ukraine nine settlements of Ryepinskaya culture are dug out. In the article the description of ceramics found on these monuments is offered.

Home

КОМПЛЕКС ПІЗНЬОЕЛЛІНІСТИЧНИХ АМФОР З ОЛЬВІЇ

Н. О. Лейпунська

Публікується комплекс амфорної кераміки з одного з підвалів на ділянці НГС в Ольвії, до якого входили досить рідкісні для Північного Причорномор'я форми греко-італійських та пунійських амфор.

Н. А. Лейпунская

КОМПЛЕКС ПОЗДНЕЭЛЛИНИСТИЧЕСКИХ АМФОР ИЗ ОЛЬВИИ

Предлагаемая статья является публикацией амфорного материала из позднеэллинистического заполнения одного из подвалов жилого дома на участке НГС в Ольвии. Особый интерес представляет практически первое описание греко-италийских амфор разного происхождения (Родос, регион Испании) и первое для Ольвии выделение пунийских амфор, что дает возможность по-новому осветить некоторые направления позднеэллинистической торговли Ольвии.

N. A. Leypunskaya

COMPLEX OF THE LATE HELLENISTIC AMPHORAS FROM OLBIA

The paper presents the publication of amphoras from the basement of one of the houses on the NGS sector in Olbia. Of particular value is actually the first description of Greek and Italic amphoras of different origin (Rodos, region of Spain) and determination (the pioneering work in Olbia) of Punic amphoras; this opens up possibility to revise some concepts of Olbia’s trade in the Late Hellenistic period.

Home

 

АНТИЧНЕ ПОСЕЛЕННЯ НОВОПОКРОВКА-IУ ПІВДЕННО-СХІДНОМУ КРИМУ

О. В. Гаврилов

Публікуються результати дослідження і дається повний аналіз археологічних матеріалів поселення античного часу Новопокровка-I, визначається місце пам’ятки як серед подібних на сільській окрузі Феодосії, так і Європейського Боспору.

А. В. Гаврилов

АНТИЧНОЕ ПОСЕЛЕНИЕ НОВОПОКРОВКА-I В ЮГО-ВОСТОЧНОМ КРЫМУ

Несмотря на давнюю известность, неукрепленные поселения античного времени в округе Феодосии изучены слабо. Поэтому археологическое исследование каждого нового памятника значительно расширяет источниковедческую базу для изучения истории населения Юго-Восточного Крыма в V—III вв. до н. э. Поселение у села Новопокровка Кировского района располагалось на склоне степной лощины и состояло из 9 золистых пятен, обозначавших места жилищно-хозяйственных комплексов. Судя по местонахождению пятен, жилищно-хозяйственные комплексы располагались на местности относительно компактно, но бессистемно. Раскопками было раскрыто наземное камен- но-сырцовое, прямоугольное в плане, многокамерное жилище общей площадью более 104 м2. Оно имело земляные полы и камышовую или покрытую глиной крышу. Исследованы также внутренние и внешние очаги; зерновые, хозяйственные, столбовые ямы, глинобитная площадка — ток, колодец, свалка амфорного боя. Вещественный материал разнообразен и представлен фрагментами амфор, гончарной и лепной кухонной и столовой посуды; изделиями из железа, бронзы, глины, камня, которые характеризуют различные стороны хозяйственной деятельности, быта, духовной культуры проживавшего здесь населения. Проведены палеоботанические, палеозоологические, минерало-петрографические анализы полученного материала. Результаты исследований показывают, что поселение возникло в начале V и прекратило существование в конце первой трети III в. до н. э. Население состояло преимущественно из варваров: кизил-кобинцев (тавров) и скифов, основой их хозяйственной деятельности было земледелие.

A. V. Gavrіlov

ANTIQUE SITE NOVOPOKROVKA-I IN THE SOUTH-EAST CRIMEA

Despіte of long lastіng popularіty the unfortіfіcated sіtes of antіque tіme іn the Theodosіa neіghbourhood are іnvestіgated poorly. Therefore, the archaeologіcal research of each new monument much expands the source base for stydy of a hіstory of the South-East Crіmea populatіon іn the V—III centurіes B. C. The sіte nearby the vіllage of Novopokrovka іn Kіrov regіon placed on a slope steppe hollow and consіsts of 9 ash staіns, desіgnatіng places of dwellіng-economіc complexes. Judgіng by the sіtes locatіon, the dwellіng-economіc complexes were placed rather compactly but іrregularly. By the excavatіons the ground stone-clay, rectangular іn the plan, multychamber buіldіng was found. It occupіed the common area more than 104 m2. The buіldіng had ground floors and reed roof covered wіth clay. The іnternal and external seats of the fіre, graіn, economіc, pole holes, clay platform-current, wіll, amphorae sherds heap were іnvestіgated. The materіal іs dіverse and іs submіtted by amphoras, fіne and ware vessel fragments, by artіfacts made of іron, bronze, clay, stone whіch characterіze the varіous partіes of economіc actіvіty , mode of lіfe, spіrіtual culture of the lіvіng populatіon. Paleobotanіcal, paleozoologіcal, mіneralogіcal analyses of the receіved materіal are made. Results of research show that the sіte has arіsen by the begіnnіng of the V-th century B. C. and has stopped exіstence at the end of the fіrst thіrd of the III-d century B. C. The populatіon consіsted maіnly of the barbarіans: the Taurіans and the Scythіans, the basіs of іts economіc actіvіty was agrіculture

Home

ЦЕНТРАЛЬНА МОГИЛА ВЕЛИКОГО РИЖАНІВСЬКОГО КУРГАНУ

С. А. Скорий, Я. Хохоровські,В. П. Григор’єв, Я. Ридзевські

Публікується інформація про відкриття непограбованої центральної могили у поховальній пам’ятці скіфської знаті — Великому Рижанівському кургані.

С. А. Скорый, Я. Хохоровски, В. П. Григорьев, Я. Рыдзевски

ЦЕНТРАЛЬНАЯ МОГИЛА БОЛЬШОГО РЫЖАНОВСКОГО КУРГАНА

Исследованное Украинско-Польской экспедицией в 1996 г. погребение скифской знати избежало ограбления. Могила представляла собой катакомбу площадью более 30 м2. Во входной яме находились сопровождающие захоронения — охранника и коня с деталями упряжи.
Погребальная камера имитировала жилое помещение, разделенное в центре материковой фигурной перегородкой, напоминающей печь. Пол был выстлан циновками из камыша и луба, стены и потолок драпированы тканью.
Погребенный (мужчина знатного происхождения 45—50 лет) лежал на деревянном помосте в сопровождении многочисленных вещей, в том числе из драгоценных металлов, и обилия жертвенной пищи. Особый интерес представляют золотые украшения женского парадного головного убора и серебряный кубок, украшенный сценами, выполненными в скифском зверином стиле.
Погребение предварительно датируется 1-ой четвертью III в. до н. э. Есть основания считать, что знатный покойник являлся главой (номархом?) одной из южных лесостепных областей (междуречье Гнилого и Горного Тикича), вошедших в состав Великой Скифии в IV в. до н. э.

S. N. Skory, Ya. Khokhorovski, V. P. Hryhoriev , Ya. Rydsevski

CENTRAL GRAVE OF THE GREAT RYZHAVSKY BURIAL MOUND

The paper focuses on burials of Scythian nobles investigated by joint Ukrainian and Polish expedition in 1996; the grave was not robbed. The grave was a kind of catacomb that occupied a floor space of 30 square meters. There were additional burials of a guardian and a horse with the details of harness in the entrance pit of the grave.
The burial room was made in a form of apartment divided into two parts by figured partition made of subsoil; the partition resembles a furnace. The floor was covered with mats made of reed and bast; the walls and the ceiling were draped with cloth.
The deceased nobleman (45-50 years old) was lowered on the wooden podium and accompanied by a lot of belongings including those made of precious metals and by a parting food. It is worth mentioning golden decorations for a female formal headdress and silver goblet ornamented with the scenes in the Scythian Animal Style.
The burials are preliminary attributed to the first quarter of the third century BC. There are strong grounds for believing that the deceased nobleman was a head (Nomarh?) of one of the Southern Forest-Steppe Region (between Hnyly Tikych River and Hirsky Tikych River) included into the Great Scythia in the fourth century BC.

Home

САРМАТСЬКЕ ПОХОВАННЯ З ТАМГАМИ НА ТЕРИТОРІЇ ОЛЬВІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

О. В. Симоненко

У статті досліджується поховання, виявлене 1918 р. поблизу с. Козирки. На підставі знайдених матеріалів автор вважає, що воно належало багатим сарматам, які мешкали на території Ольвійської держави наприкінці I — початку II ст. н. е.

А. В. Симоненко

САРМАТСКОЕ ПОГРЕБЕНИЕ С ТАМГАМИ НА ТЕРРИТОРИИ ОЛЬВИЙСКОГО ГОСУДАРСТВА

В 1918 г. местный житель раскопал близ с. Козырки (?) захоронение в склепе. Немецкий археолог Т. Виганд приобрел у него часть вещей и описал захоронение в дневнике. Погребение было парным, скелеты находились в досчатых гробах. При них обнаружены лук и стрелы, меч, серебряная бляха конского нагрудника с тремя кольцами, фибула, туалетный флакон, золотая бляшка, амфора, деревянные сосуды и музыкальный инструмент типа арфы. На сосуды и арфу были нанесены 36 тамг. По совокупности датирующего инвентаря и схемам тамг погребение датируется концом I — началом II в. н. э. Оно принадлежало богатым сарматам, очевидно, проживавшим на территории Ольвийского государства. Не исключено, что они были представителями сарматских правителей Фарзоя и Инисмея, в союзе с которыми находилась в это время Ольвия.

A. V. Simonenko

THE SARMATIAN GRAVE WITH THE TAMGA-SIGNES ON THE TERRITORY OF THE OLBIAN STATE

In 1918 the local villager has dug out the grave in the catacombe close to Kozyrka village. The German archaeologist T.Wigand has acquired from him a part of found goods and described this grave in his diary. The tombe was double, the skeletons lied in the plank coffins. The grave goods consisted of the wooden vessels and musical tool of the harp-type, bows and arrows, swords, silver phalera with three rings, decorating the horse breast-collar, fibula, the toilet bottle, golden plaque, amphora. 36 tamga-signes were drawn on to the vessels and harp. According to the dating goods and scheme of the tamgas the grave is dated to the end of 1st - beginning of the 2nd cent. A.D. It belonged to the rich Sarmatians who obviously lived on the territory of Olbian state. Is not excluded that they were the representatives of the Sarmatian chiefs Farzoios and Inismeios with whom at this time Olbia was in alliance.

Home

ПИТАННЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЛАДУ КАТАКОМБНОГО СУСПІЛЬСТВА

С. Ж. Пустовалов

У світлі особливостей станово-кастових суспільств світу у статті розглядаються основні моменти реконструкції соціального ладу катакомбного населення Північного Причорномор’я.

С. Ж. Пустовалов

ВОПРОСЫ РЕКОНСТРУКЦИИ СОЦИАЛЬНОГО СТРОЯ КАТАКОМБНОГО ОБЩЕСТВА

На основе новых материалов и теоретических разработок автор прослеживает степень разложения первобытности и конкретизирует форму социальной системы катакомбного общества Северного Причерноморья, которое, по его мнению, является сословно-кастовым.

S. Zh. Pustovalov

THE QUESTIONS OF SIMULATING SOCIAL SYSTEM OF THE CATACOMB COMMUNITY

Basing on the new materials and theoretical investigation, the author observes the extent, to which the prehistoric period decayed, and determines the form of social system of Catacomb culture on the Northern Black Sea Coastland; author believes that the structure of this system was of class and caste nature.

Home

ПОХОВАННЯ ЗРУБНОЇ СПІЛЬНОТИ З БУЛАВАМИ

В. Г. Житников, В. В. Циміданов

У статті розглянуто поховальні комплекси зрубної культури, які містять булави. Робиться висновок, що у розвиненій зрубній культурі поховання з булавами не менш репрезентовані, аніж серед комплексів покровського типу.

В. Г. Житников, В. В. Цимиданов

ПОГРЕБЕНИЯ СРУБНОЙ ОБЩНОСТИ С БУЛАВАМИ

В статье рассматриваются погребения с булавами срубной культурно-исторической общности, вводятся в оборот новые комплексы, содержащие данную категорию погребального инвентаря. Затрагивая проблему выделения памятников покровского типа (культуры), автор ставит под сомнение утверждение, согласно которому с исчезновением памятников покровского типа исчезают и погребения с булавами среди захоронений срубной общности.

V. H. Zhytnikov, V. V. Tsimidanov

BURIALS WITH MACES OF THE ZRUBNA CULTURAL-HISTORICAL COMMUNITY

The paper discusses the burials with maces attributed to the Zrubna Cultural-Historical Community and introduces the new burial complexes with the above category of burial stock. The authors have touched on the problem of identification of archaeological sites of Pokrovsky type (culture); they also have cast some suspicion on the contention that the burials with maces among the burials of the Zrubna Community disappeared along with disappearance of the sites of Pokrovsky type.

Home

ЛИТІ МОНЕТИ ТА ЛИВАРНИЦТВО В НИЖНЬОМУ ПОБУЖЖІ

С. Я. Ольговський

На підставі аналізу решток бронзоливарного ремесла та литих монет з території Нижнього Побужжя архаїчного часу висловлено припущення, що анепіграфічні дельфінчики виготовлялись заїжджими майстрами, про що свідчить типологічна та рецептурна різноманітність цих виробів, і вони не можуть використовуватись для підтвердження високої ролі бронзоливарного ремесла в економіці Ольвії в перші століття її існування.

С. Я. Ольговский

ЛИТЫЕ МОНЕТЫ И ЛИТЕЙНОЕ РЕМЕСЛО В НИЖНЕМ ПОБУЖЬЕ

Сравнительный анализ остатков бронзолитейного ремесла в античных центрах Нижнего Побужья и лесостепных памятников Поднепровья показал, что этот вид производства был более развит в Скифии. В античных же центрах работали, в основном, заезжие мастера, которые арендовали мастерские или устраивали их в арендованых помещениях. Единственным свидетельством античного ремесла были литые монеты Ольвии. Однако разнообразие типологических форм и химикометаллургических характеристик анэпиграфных дельфинов свидетельствуют, что отливали их те же заезжие мастера, используя при этом свои металлургические традиции. Стабильность формы и рецептов сплавов в металле дельфинов с надписями говорит о том, что их изготавливали греческие мастера. Таким образом, анэпиграфные дельфины не могут использоваться для подтверждения высокой роли бронзолитейного ремесла в экономике Нижнего Побужья.

S. Ya. Olgovsky

CAST COINS AND CASTING IN THE LOW BOG TERRITORY

Comparative analysis of remnants of casting production in the Antique centers of the Low Bog region and the sites of Dnieper Forest-Steppe shows that this kind of production was developed rather in Scythis than in the centers. Typically, there were the arrived casters who worked in the centers and took a lease on their shops or arranged the shops in the rented premises. Cost coins are the only evidence of the antique industry in Olbia. However, the diversification of typological forms, chemical and metallurgical characteristics anepigraphic “dolphins” testifies that they were casted by the arrived casters by their metallurgical traditions. Stable forms and stable compositions of alloys of the inscribed “dolphins” show that Greek casters produced them. Thus, the anepigraphic “dolphins” can not be used to argue a concept on significant role of bronze casting in the economy of the Low Bog region.

Home

УКРАЇНСЬКИЙ ЛІСОСТЕП СКІФСЬКОГО ЧАСУ. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ

С. С. Бессонова

У статті розглядаються деякі дискусійні питання скіфської археології, що стосуються присутності номадів у Лісостепу.

С. С. Бессонова

УКРАИНСКАЯ ЛЕСОСТЕПЬ СКИФСКОГО ВРЕМЕНИ. ИСТОРИКО-ГЕОГРАФИЧЕСКАЯ СИТУАЦИЯ

В статье подчеркивается значение экологического подхода к проблеме присутствия номадов в Украинской Лесостепи. Обращается внимание на относительную условность границ между степью и лесостепью как природными зонами, а также между “земледельческой лесостепью” и “кочевой степью” как двумя противоположными хозяйственными системами скифского времени. Уровень социальной интеграции местных сообществ VII в. до н. э. позволяет предполагать в большинстве случаев установление господства пришлых скифов с их развитыми военными и политическими структурами.

S. S. Bessonova

UKRAINE’S FOREST-STEPPE IN THE SCYTHIAN PERIOD. HISTORICAL AND GEOGRAPHIC SITUATION

The paper argues an ecological approach to the problem of settling of nomads in the Ukraine’s Forest-Steppe. Particular emphasis is placed upon relatively conditional nature of boundary between the Steppe and Forest-Steppe regions as the natural zones; moreover, the author stresses the conditional character of differentiation between the “the farming Forest-Steppe Region” and “the nomadic Steppe Region” as two opposite economic systems of the Scythian Period.

Home

ОБРОБКА ЗАЛІЗА НА МАТРОНИНСЬКОМУ ГОРОДИЩІ

Д. П. Недопако

У статті викладено результати технологічних досліджень залізних виробів зі скіфського Матронинського городища на Черкащині.

Д. П. Недопако

ОБРАБОТКА ЖЕЛЕЗА НА МАТРОНИНСКОМ ГОРОДИЩЕ

В статье изложены результаты технологического анализа 36 железных изделий, обнаруженных при раскопках раннескифского Матронинского городища (VI в. до н. э.). Исследованы ножи, косы, серп, шилья, иголки и другие предметы. Установлено, что 84% изделий изготовлены из металла с малым количеством неметаллических включений. Только 14% предметов изготовлено из кричного железа, 19% изделий подвергалось цементации, в одном из ножей обнаружены не очень четкие следы пакетирования. Явные следы закалки имеет один нож. Сравнивая полученные результаты с анализом железных изделий из Трахтемировского городища, делается вывод о более высоком качестве металла, а также о более высоком технологическом уровне кузнечного ремесла на Матронинском городище.

D. P. Nedopako

PROCESSING OF IRON AT THE MOTRONINO SETTLEMENT

The paper presents the results of technological analysis of 36 articles of iron from the Motronino Early Scythian hillfort (the sixth century BC). Knives, scythes, sickle, awls, needles, and other objects were analyzed for the metal composition. It has been established that 84% of wares were produced from the metal with a small share of non-metal inclusions. Only 14% were produced from bloomery iron, 19% were subject to carburizing; there were some traces of faggoting on one knife. One knife is well hardened. Comparing the results with analysis of ironware from Trakhtemyriv hillfort, the author comes to a conclusion that the quality of metal wares from Motronino are higher than those from Trakhtemyriv by their technological level.

Home

 



 

Археологія № 2, 1999 р.

УЧАСТЬ МІСЦЕВОГО КОМПОНЕНТА У ФОРМУВАННІ ЗАРУБИНЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

С. П. Пачкова

Час формування зарубинецької культури найбільш об’єктивно визначається хронологією уламків античних амфор із зарубинецьких поселень. Участь автохтонного населення у створенні зарубинецької культури виявляється не тільки і не стільки в наявності елементів попередніх культур, скільки у спроможності створити нову культуру, відмінну як від попередніх місцевих, так і від привнесених ззовні.

С. П. Пачкова

УЧАСТИЕ МЕСТНОГО КОМПОНЕНТА В ФОРМИРОВАНИИ ЗАРУБИНЕЦКОЙ КУЛЬТУРЫ

Начало зарубинецкой культуры по материалам поселений определяется обломками античных амфор с клеймами, наиболее ранние из которых датируются 30—20 гг. ІІІ в. до н. э. Согласно современной хронологии среднелатенских фибул, примерно к этому же времени относятся и первые погребения на могильниках.
Анализ датирующих вещей местных культур (скифской лесостепной, милоградской и поморской), которые предшествовали зарубинецкой, показывает на резкое прекращение поступления на них латенского импорта в начале ІІІ в. до н. э. Это может свидетельствовать про нестабильность жизни племен этих регионов, но не про уход всего населения с этих территорий и про конец функционирования самих культур.
Типологическая преемственность в артефактах между предшествующими местными культурами и зарубинецкой, говорит об определенном вкладе первых при формировании зарубинецкой культуры. Влияние каждой из местных культур было различным по значимости, но наиболее ощутимо именно на своей территории. И все же поморский компонент ощутимый во всех регионах зарубинецкой культуры, хотя субстратом он являлся только для части Припятского Полесья и полностью пришлым для территории Поднепровья. Роль автохтонного населения проявляется также и в том, что зарубинецкая культура является новой синтезированной и синкретической, которая не повторяет и не продолжает предшествующие и не копирует ни одну из привнесенных извне.

S. P. Pachkova

THE CONTRIBUTION OF THE LOCAL COMPONENT TO THE FORMATION OF THE ZARUBYNTSI CULTURE

Given the materials from the settlements, one can attribute the beginning of the Zarubyntsi Culture by the fragments of the antique amphorae with stamps; the earliest fragments are datable to the 30-20s of the third century BC. According to modern chronology of the Middle Laten fibulas, the first burials on the Culture’s burial mounds date from the same period.
The analysis of datable materials of the local cultures (Forest Steppe Scythian, Mylohrad and Pomorie) – predecessors of the Zarubyntsi Culture – shows the cessation of supplies of the Laten imports at the beginning of the third century BC. Conceivably the cessation may be attributed to the vulnerable positions of the tribes in these regions rather than the depopulation of the territories or disappearance of the cultures.
Typological continuity of the artifacts the Zarubyntsi Culture and its local predecessors says that the later contributed to the formation of the Zarubyntsi Culture. The impacts differed from culture to culture and were most pronounced at the native territory of each culture. Nevertheless, the component of the Pomorie Culture is pronounced throughout the regions of the Zarubyntsi Culture, although it had only been a substrate partially for Prypiat Polissia and formed a fully arrived component for the Dnieper regions. The role of the autochthon population manifested itself in the fact that the Zarubyntsi Culture became a new synthetic and syncretic culture that was not a copy of its predecessor nor it continued the traditions of the predecessors.

Home

ДО ПОХОДЖЕННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПАМ’ЯТОК ВОЛИНЦЕВСЬКОГО ЕТАПУ КУЛЬТУРИ ЛІТОПИСНИХ СІВЕРЯН

О. В. Сухобоков

Розглядаються питання походження та сучасної інтерпретації волинцевських пам’яток (кінець VII — середина VIII ст. н. е.), які, на думку автора, репрезентують ранні етапи історичного розвитку слов’ян Дніпровського Лівобережжя — сіверян “Повісті минулих літ”.

О. В. Сухобоков

К ВОПРОСУ О ПРОИСХОЖДЕНИИ И ИНТЕРПРЕТАЦИИ ПАМЯТНИКОВ ВОЛЫНЦЕВСКОГО ЭТАПА КУЛЬТУРЫ ЛЕТОПИСНЫХ СЕВЕРЯН

Речь идет о проблемах славянских памятников Левобережной Украины последней трети І тыс. н. э., среди которых наиболее дискуссионными являются древности волынцевского типа. Автор предлагает свое видение истоков этих памятников, вопросов их генетических связей, их места в культурно-стратиграфической колонке предгосударственных памятников Днепровского Левобережья, оставленных славянами северянского союза племен на раннем этапе их исторического развития.
Находясь на позициях автохтонизма, автор критически анализирует сформулированную В. В. Седовым гипотезу о происхождении волынцевских памятников из именьковской культуры Среднего Поволжья, носители которой якобы на рубеже VII и VIII вв. переселились в Среднее Поднепровье. Наряду с этим в статье не отрицается возможность микромиграций праболгарских племен из степей Северного Причерноморья, равно как и дунайских славян на территорию левобережноднепровской лесостепи. На счет этих мигрантов относится своеобразие волынцевских древностей, а их специфические черты объясняются влиянием инокультурного импульса на раннем этапе волынцевско-роменской культуры, представляющей летописных северян.

O. V. Sukhobokov

THE ISSUES RELATED TO THE ORIGIN AND INTERPRETATION OF THE VOLYNTSEVO STAGE SITES OF THE ANNALISTIC SIVERIANY CULTURE

The paper focuses on the problems of Slavic sites on the Left-bank Ukraine dated from the last third of the first millenium AD. The antiquities of the Volyntsevo type are the widest debated topic. The author proposes his own vision of the antiquities: their origin, generic relations and status in the cultural/stratigraphical list of those sites of the pre-state period within the Left-bank Dnieper Region that are attributable as the Slavic sites of the Siveriany Union of tribes at the early stage of their historical development.
Stating the autochthon position on the issue, the author critically analyses the hypothesis (developed by V.V.Sedov) on that the Volontsevo type had originated from the Imenkovo Culture of the Middle Volga Region; according to the hypothesis, the tribes of the Imenkovo Culture resettled to the Middle Dnieper Region at the end of the seventh/beginning of the eighth centuries. The author does not disclaim possibility of the micro-migrations of the proto-Bulgarian tribes from the steppes of the Nothern Black Sea Region and the Danubian Slavs to the territory of the Dnieper River Forest-Steppe Zone. The migrations are responsible for the peculiarities of the Volyntsevo antiquities, and their specific features are attributed to the external impacts at the early stage of the Volyntsevo-Romny Culture, which represents the Annalistic Siveriany.

Home

ХОЗАРИ У КРИМУ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ Х ст.

В. В. Майко

У статтi розглянуто нову для Пiвденно-Схiдної Таврики матерiальну культуру, що виникла в серединi Х ст. пiсля загибелi салтово-маяцької та iснувала до початку XI ст. Ця мiська культура вважається археологiчним еквiвалентом згаданої в писемних джерелах Кримської Хозарiї другої половини Х ст.

Майко В. В.

ХАЗАРЫ В КРЫМУ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ Х в.

В середине Х в. в Юго-Восточном Крыму появляется новая материальная культура, не имеющая генетической подосновы в предшествующих праболгарских древностях этой части полуострова. Большинство салтовских поселений гибнет или забрасывается, а в стратиграфических разрезах городов фиксируются горизонты с новым материалом. Однако эта новая городская культура имеет черты, присущие тюркским средневековым культурам Восточной Европы, в частности, Северного Кавказа. Появление последних связано с переселением в Крым части северо-кавказских тюрок после похода 941 г. под руководством Песаха, описанного в Кембриджском Анониме. Таким образом, проанализированная в работе культура второй половины Х — начала XI вв. может быть археологическим эквивалентом известной по письменным источникам Крымской Хазарии второй половины Х в.

Maiko V. V.

KHAZARS IN CRIMEA IN THE SECOND HALF OF THE TENTH CENTURY.

The new material culture began to emerge in the SouthWest Crimea in the mid tenth century. Generically, it was unrelated to the preceding Proto-Bulgarian antiquities of that Crimean territories. The majority of settlements of Crimean variant of the Saltovo-Maiaky Culture were ruined or deserted. New materials are fixed in the stratigraphical layers of the towns. However, the features of the new culture closely coincide with the early medieval Turkic cultures of Eastern Europe, the Nothern Caucasus, in particular. It is attributable to the resettlement campaign of 941 described by the Cambridge Anonim. Thus, it seems that the culture of the second half of the tenth century/the beginning of the eleventh century is the archaeological equivalent to the Crimean Khazaria of the second half of the tenth century known from written sources.

Home

СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ НА СЕЛІ В ДАВНЬОРУСЬКІ ЧАСИ

О. П. Моця

Розвиток східнослов’янського суспільства в часи Київської Русі суттєво вплинув на соціальне становище найбільш масового прошарку тогочасного суспільства — селянство.

А. П. Моця

СОЦИАЛЬНЫЕ ОТНОШЕНИЯ НА СЕЛЕ В ДРЕВНЕРУССКОЕ ВРЕМЯ

Во времена становления у восточных славян классового общества и существования их первого государства — Киевской Руси сформировалось крестьянство как наиболее значительный по размерам социальный страт эпохи феодализма. Решение актуальных задач в изучении жизни сельского населения перспективно лишь при комплексном использовании различных источников. В частности археологические материалы уже сейчас позволяют более обоснованно отвечать на ряд важных вопросов: иерархия поселений, проблема территориальной общины — верви, место малой и большой семьи в классовом обществе.

A. P. Motsia

RURAL REGION IN THE ANCIENT RUS PERIOD: SOCIAL RELATIONSHIP

The peasantry – the most numerous feudal social strata – emerged in the process of class formation among the Eastern Slavic tribes and throughout the lifetime of the Kyiv Rus – the first Eastern Slavic state. It should be noted, however, that only a complex approach can be successful in solving the problems related to the Kyiv Rus’ rural population. The archaeological materials are of high importance for handling the problems related to the settlements hierarchy, territorial community (verv), and a role of a small and large families in the class differentiated society.

Home

ДАВНЬОРУСЬКЕ СЕЛО ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПОСЕЛЕННЯ В КАНІВСЬКОМУ ПОДНІПРОВ’Ї

В. О. Петрашенко

У статті на основі аналізу матеріалів розкопок давньоруського поселення з Канівського Подніпров’я розглядається ландшафтно-планувальна структура мікрорегіону, основні напрямки господарської діяльності та демографія давньоруського села.

В. А. Петрашенко

ДРЕВНЕРУССКОЕ СЕЛО ПО МАТЕРИАЛАМ ПОСЕЛЕНИЯ В КАНЕВСКОМ ПОДНЕПРОВЬЕ

В статье публикуются материалы раскопок древнерусского поселения ХI—ХII вв. с Каневского Поднепровья. На основе анализа комплексов археологических находок предлагается ландшафтно-планиграфическая реконструкция микрорегиона, рассматриваются основные виды хозяйственной деятельности. Автор доказывает, что при несомненном преобладании земледелия и скотоводства в хозяйственной деятельности населения поселка, его жители занимались также ремеслом, торговлей, несли военную службу, были вовлечены в систему государственных отношений; предполагается, что исследованный памятник относится к типу родовых сельских поселений, прекратившим свое существование в силу усилившегося процесса феодализации Днепровского региона.

V. A. Petrashenko

ANCIENT RUS VILLAGE ON THE BASIS OF MATERIALS FROM THE SETTLEMENTS OF THE KANIV DNIEPER RIVER REGION

The paper presents the materials from excavation of one of the Ancient Rus settlement in the Kaniv Dnieper River Region dated from eleventh and twelfth centuries. Basing on the analysis of archaeological complexes, the author proposes the landscape and planigraphic reconstruction of the micro region and discusses the principal kinds of economic activity. The author argues additional kinds of economic activity (crafts, trade, and military service) with agriculture and cattle-breeding as absolutely prevailed in the economic activity of the settlements; moreover, the inhabitants were involved in the system of the state relationship. Supposedly, the excavated settlement is classified as a tribal rural settlement that had ceased to exist because of strengthening process of feudalization of the Dnieper Region.

Home

ДАВНІЙ ГАЛИЧ У СВІТЛІ АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

В. Д. Баран

Археологічні дослідження давнього Галича дозволяють вважати, що це ранньосередньовічне місто склалося в ХІ—ХІV ст. із декількох городищ та їх посадів. Воно розташоване у межиріччі Лімниці—Лукви та Мозолевого потоку і тягнеться від Замкової Гори та церкви Св. Пантелеймона над Дністром до Успенського собору, Галичиної Могили та валів Криловського городища.
Поряд з писемними джерелами, що розкривають історію виникнення та розвитку середньовічних городищ та міст України, важливе місце посідає археологія. Саме ця наука збагатила історію відомостями про початки містобудівництва, економічний потенціал середньовічних міст, заново освітила красу втрачених храмів, замків, палаців, витонченість художніх смаків наших давніх митців.

В. Д. Баран

ДРЕВНИЙ ГАЛИЧ В СВЕТЕ АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ

Археологические исследования древнего Галича, начатые во второй половине ХІХ ст., открывают широкую панораму раннесредневекового города, раскинувшегося на большом пространстве в междуречье Днестра—Лимницы, Луквы и Мозолевого потока. Около 30 белокаменных и деревянных храмов, летописная Галичина Могила, дружинные гридницы, ремесленные мастерские, боярские дворы, монастырские комплексы, торговые площади, деревянно-земляные оборонительные сооружения, десятки жилищ и хозяйственных построек галицких горожан, огромный вещественный материал — все это свидетельства жизнедеятельности столицы Галицко-Волынского государства, занимающего одно из первых мест в системе Киевской Руси и важное место в средневековой Европе.

V. D. Baran

ANCIENT HALYCH IN THE LIGHT OF ARCHAEOLOGICAL INVESTIGATIONS

Beginning from the second half of the 19th century, archaeological investigations of Ancient Halych made it possible to recreate a superb panorama of the early medieval town dislocated on a large area between the Dniester/Limnitsa Rivers, Lukva River and Molosevy Stream. About 30 stone and wooden temples, the Halychyna Mohyla known from manuscripts, body-guards barracks, craft workshops, boyar court-yards, monasteries, market-places, fortifications, tens of houses and utility constructions of Halych inhabitants, and numerous archaeological materials witness vital activity of the capital of the Halych-Volyn State, which hold one of a central position in the Kyiv Rus’ system an d important position in the medieval Europe.

Home

ГАЛИЦЬКЕ БОЯРСТВО ПРОТИ КНЯЗІВ РОМАНОВИЧІВ

М. Ф. Котляр

Боротьба Данила і Василька Романовичів з великим галицьким боярством, що противилось їхній державотворчій політиці, набула особливої гостроти в другій половині 30-х років ХІІІ cт. і завершилась відновленням Галицько-Волинського князівства в 1238 р. з вокняжінням Данила в Галичі.

Н. Ф. Котляр

ГАЛИЦКОЕ БОЯРСТВО ПРОТИВ КНЯЗЕЙ РОМАНОВИЧЕЙ

Повествуется об основных этапах и обстоятельствах преодоления Даниилом и Васильком Романовичами активного и ожесточенного сопротивления боярской оппозиции, противившейся восстановлению объединенного Галицко-Волынского княжества и тянувшей страну назад, в омут раздробленности. Рассмотрены внутри- и внешнеполитические факторы этого противостояния, завершившегося в 1238 г. вокняжением Даниила в Галиче и воссоединением Галицкой земли с Волынской.

N. F. Kotliar

HALYCH BOYARS AGAINST THE PRINCES ROMANOVYCHI

The article presents the main stages and circumstances of Daniil and Vasylko Romanovych fighting with the boyars opposition. The boyars strongly and intensively resisted the recreation of the united Halych and Volyn Principality urging the country to destruction. The article discusses internal and external political factors of this withstanding that ended up in 1238 with the accession of Daniil to the throne in Halych and the reunion of the Halych and Volyn Principalities.

Home

ПОСЕЛЕННЯ ЗУБРИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ ГОРОДОК-ІІ НА ВОЛИНІ

Д. Н. Козак

Публукація присвячена аналізу матеріалів дослідженого автором поселення зубрицької культури поблизу с. Городок Луцького р-ну Волинської обл.

Д. Н. Козак

ПОСЕЛЕНИЕ ЗУБРИЦКОЙ КУЛЬТУРЫ ГОРОДОК-ІІ НА ВОЛЫНИ

Поселение Городок-ІІ исследовано полностью на протяжении 1991—1992 гг. Оно размещалось на первой высокой террасе р. Черногузки и функционировало короткое время, наиболее вероятно в рамках второй половины І в. н. э. Его площадь составляет около 2 тыс. м2. Оно состояло из двух жилых помещений, восьми хозяйственных построек и восьми ям-погребов. Причем жилища располагались на расстоянии 4 м одно от другого на задней, по отношению к речке, части террасы. Пространство между берегом речки и жилищами было заполнено хозяйственными постройками.
Поселение Городок-ІІ в целом близкое по характеру материала к синхронным памятникам зубрицкой культуры на Волыни и Подолии. Его особенностью является сравнительно большое количество округлобоких горшков с высокой шейкой зарубинецкой культуры, а также наличие дакийских орнаментальных мотивов и элементов жилищного строительства дакийской культуры.

D. N. Kozak

HORODOK-II SETTLEMENT OF THE ZUBRITSIA CULTURE IN VOLYN REGION

The settlement was completely investigated in 1991—1992. It was dislocated at the first high terrace of the Chernohuzka River and occupied about 2,000 squire m. The settlement existed within a short period of time in the second half of the first century AD. It consisted of two dwellings, eight sheds and eight storage-pits. The dwellings were situated in the background (relative to the river) of the terrace at four-m interval. The sheds were located between the riverside and the dwellings.
Given the characteristics of the material, the settlement is closely related to the synchronous sites in Volyn and Podillia regions. It is quite distinct from the sites by numerous rounded body pots with high neck of the Zarubyntsi type, Dachia decorative motifs and Dachia elements of housing construction.

Home

ПОДВІРНО-РЯДОВА ЗАБУДОВА НА ДАВНЬОРУСЬКИХ ГОРОДИЩАХ

М. П. Кучера

Автор виділяє так звану подвірно-рядову забудову на поселеннях Х—ХІІІ ст. і намагається з’ясувати її історико-археологічний зміст.

М. П. Кучера

ПОДВОРНО-РЯДОВАЯ ЗАСТРОЙКА НА ДРЕВНЕРУССКИХ ГОРОДИЩАХ

На юге Киевской Руси, в частности, в лесостепной зоне, археологически легко обнаруживаются остатки полуземляночных жилищ, в отличие от полностью наземных, которые, в подавляющем большинстве случаев, фиксируются очень плохо. В размещении полуземляночных жилищ на относительно значительных по площади раскопанных участках на укрепленных поселениях на Княжей Горе, в Плиснеске и Волынцевом автор усматривает тип застройки из взаимоперекрещивающихся параллельных рядов, образовывающих сеть четырехугольных дворов-усадеб, обычно расположенных относительно стран света в шахматном порядке.
Данная схема застройки идентична усадебной планировке раннефеодальных поселений в лесной зоне Восточной Европы, известной по раскопкам многоярусных остатков срубных жилищ, сохранившихся благодаря влажному грунту.

M. P. Kuchera

SIDE BY SIDE FARMSTEAD LOCATION IN THE ANCIENT KYIV-RUS TOWNS

As for the Southern regions of Kyiv-Rus, especially in the Forest-Steppe Zone, the remains of semi-subterranean dwellings are readily fixed by archaeologists as compared to the surface dwellings. The location of the semi-subterranean dwellings on the relatively large spaces of excavated territories in Kniazha Gora, Plisnesk, and Volyntsevo hillforts suggests that the semi-subterranean dwellings were arranged in crossed parallel lines so that the lines formed the network of quadrangular farmsteads usually exposured and situated in chess-board order.
The above building scheme is identical to the farmstead planning of the early feudal settlements in the Eastern Europe Forest Zone known by excavations of many-tiers remains of timber-framed dwellings remained due to the moist soils.

Home

УКРАЇНСЬКА ЛІНІЯ ЯК ПАМ’ЯТКА АРХЕОЛОГІЇ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

І. С. Вітрик

У статті розглядається стан збереження пам’ятки оборонного будівництва пізнього середньовіччя — Української лінії 1731—1733 рр. уздовж 40 км по правому берегу р. Орель, її конструктивні особливості, прийоми спорудження; порушується питання про її охорону.

И. С. Витрик

УКРАИНСКАЯ ЛИНИЯ КАК ПАМЯТНИК АРХЕОЛОГИИ ПОЗДНЕГО СРЕДНЕВЕКОВЬЯ

Украинская линия была сооружена в 1731—1733 гг. в пограничном районе, однако работы по ее укреплению продолжались и в последующие годы. Линия тянулась от Днепра до р. Северский Донец. Экспедиция Института археологии в 1985 г. обследовала участок в 40 км от с. Нехвороща Новосанжарского р-на Полтавской обл. до с. Ряшевка Царичанского р-на Днепропетровской обл. Украинская линия хорошо сохранилась, состоит из внутреннего и внешнего (гласиса) валов, а также рва между ними. Через определенные промежутки на линии находятся дополнительные конструкции — реданы, люнеты, бастионы. В ходе работы експедиции впервые получены сведения о конструкции и приемах строительства укреплений позднего средневековья.

I. S. Vitryk

UKRAINIAN DEFENSE LINE AS AN ARCHAEOLOGICAL LATE MEDIEVAL SITE

Ukrainian line of fortification was built in 1731—1733 in the boundary region; it had also been fortified over the next years. The line extended from the Dnieper River to the Siversky Donets River. Of 1985 year the expedition of the Institute of Archaeology investigated 40 km of the line from Nehvoroscha village of Novi Sandzhary region (Poltava oblast) to Ryashivka of Tzarychansk region (Dnipropetrovsk oblast). Ukrainian line holds it shape well. It consists of inside and outside ramparts (“glacis”) and moat between the ramparts. Some additional fortifications (redoubts, lunettes and bastions) are placed on the line certain distance apart. The expedition was first to obtain information on construction and techniques of the Late Medieval fortification

Home

ТЕХНОЛОГИЯ КУЗНЕЧНОГО ПРОИЗВОДСТВА НА ЮЖНОРУССКИХ СЕЛЬСКИХ ПОСЕЛЕНИЯХ

Г. А. Вознесенская

Работа связана с определением технологических особенностей кузнечной продукции южнорусских сельских поселений.

Г. О. Вознесенська

ТЕХНОЛОГІЯ КОВАЛЬСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПІВДЕННОРУСЬКИХ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕННЯХ

Робота пов’язана із визначенням технологічних особливостей ковальської продукції з сільських поселень, а також є необхідним етапом в порівнянні ремесла міського, сільського та вотчинного, що вважається найголовнішим завданням для дослідників давньоруського ремесла. Встановлено, що технологічна характеристика продукції південноруських поселень подібна до південноруського ковальського ремесла в цілому, де переважають суцільнометалеві конструкції і довго зберігаються традиції використання цементації виробів з подальшим гартуванням.
Автор вважає, що сільські ковалі самі володіли технікою виконання виробів зі зварною конструкцією, зокрема тришарових клинків.
Зростаючі розбіжності між сільським та міським ковальським ремеслом як у плані технологічному, так і соціально-економічному по’язані з другим періодом розвитку давньоруського ремесла, який припадає на другу третину ХІІ ст., коли спостерігається археологічно вловимий рух виробів міських ремісників до села.

H. O. Voznesenska

BLACKSMITH PRODUCTION TECHNOLOGY IN THE SOUTHERN RUS RURAL COMMUNITIES

The paper focuses on determination of technological characteristics of blacksmiths’ products from rural communities; moreover, it presents a necessary stage in comparative analysis of three branches of ancient craft - urban craft, rural craft and patrimonial craft (votchina) - that is the most important task for those researchers involved in the investigation of the Ancient Rus industry. It has been found that the technological characteristics of the products from the Southern Rus settlements are similar to the Southern Rus blacksmith industry as a whole with its continuous metal compositions and long-lasting traditions of use of casehardening with carbon.
Author believes that the rural blacksmiths were skilled in welding structures especially for three-layer blades.
Increasing differentiation between rural blacksmith industry and urban blacksmith industry in both technology and social and economic terms is related to the second period of development of the Ancient Rus industry attributed to the second quarter of the 12th century; archaeological evidence shows the flows of goods produced by urban craftsmen to the rural communities.

Home

БІРКА ДО БІРКИ

Л. Хольмквіст Олауссон*

В статті повідомляються результати нових археологічних досліджень міста вікінгів — Бірки. Переглядається традиційне датування виникнення цієї пам’ятки у світлі нових матеріалів.

Л. Хольмквист Олауссон

БИРКА ДО БИРКИ

Цель предлагаемой статьи — ознакомить с результатами новых археологических исследований на о. Бьйорко — месте существования древнего города викингов Бирки. Исследования памятника имеют долгую историю и сосредоточивались, в основном, на исследовании могильников и поселения. Традиционно принято считать, что Бирка возникла около середины VIII века. Однако, новые исследования, связанные с изучением истории укреплений города позволили пересмотреть эту точку зрения. Раскопки городского вала позволили датировать существование посёлка с интенсивными торговыми связями, по крайней мере, с начала 400 г. Активные внешнеэкономические контакты жителей о. Бьйорко наблюдаются вплоть до эпохи викингов, когда в окрестностях городского вала возникают ремесленные мастерские. Исследования Борга показали, что вал, сооружённый в конце Х в. возведён на месте древнего могильника. Вал Борга, возведённый из камня, имел деревянные конструкции типа бруствера скреплённые между собой заклёпками. В целом, укрепления Борга не имеют аналогов среди шведских фортификаций эпохи викингов и подчёркивают особое место Бирки в этот период.

L. Holmquist Olausson

BIRKA THAT PRECEDED BIRKA

The paper proposes the results of new archaeological investigations at Biorko Island where the ancient Viking town Birka was dislocated. The investigations in that place have their long history and focus primarily on the burial grounds and settlements. It is commonly supposed that Birka was founded in the mid eighth century. However, the new investigations of the town’s fortifications open up possibility to revise the date. The excavations of the rampart allow for dating the settlement (which had a strong trade relations with other territories) from at least 400 AD. Inhabitants of Biorko Island kept intensive foreign economic contacts with other territories until the craft workshops emerged outside town’s rampart in the Viking Period. The investigation in Borg showed that the rampart of the tenth was erected in the place of ancient burial ground. The rampart was built from stones; it had fixed wooden construction of breastwork type. The fortifications of Borg are unrivalled among the Swedish fortifications of the Viking period; they emphasize specific role Birka had played at that period.

Home


 

Археологія № 3, 1999 р.

ПРО ПІЗНАВАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ПЕРІОДИЗАЦІЇ У ПОБУДОВІ ІСТОРИЧНИХ РЕКОНСТРУКЦІЙ

С. В. Смирнов

Стаття присвячена висвітленню ролі та значення археологічної періодизації у створенні складних історичних реконструкцій.

С. В. Смирнов

О ПОЗНАВАТЕЛЬНЫХ ВОЗМОЖНОСТЯХ АРХЕОЛОГИЧЕСКОЙ ПЕРИОДИЗАЦИИ В ПОСТРОЕНИИ ИСТОРИЧЕСКИХ РЕКОНСТРУКЦИЙ

Современный уровень развития археологии характеризуется, с одной стороны, возрастанием специализации в рамках археологического знания, с другой — расширением ее участия в теоретических междисциплинарных исследованиях и подготовке обобщающих исторических работ. Это создает объективные предпосылки для широкого использования в археологических исследованиях исторических периодизационных систем. Археологическая периодизация, в основе которой лежат не социально-экономические, а материально-вещественные и технологические критерии, остается надежным познавательным средством в археологическом источниковедении и в традиционных археологических исследованиях эмпирического уровня, связанных с созданием простых конкретно-исторических реконструкций.
В междисциплинарных теоретических исследованиях с участием археологии на первое место как инструмент познания выходит историческая периодизация.

S. V. Smirnov

ON THE COGNITIVE POSSIBILITIES OF ARCHAEOLOGICAL PERIODIZATION IN THE DEVELOPMENT OF HISTORICAL MODELING

Modern archaeology is characterized by the increasing specialization within the system of archaeological knowledge on the one hand, and widening involvement of archaeology in the theoretical interdisciplinary investigations and preparation of generalized historical works on the other hand. It generates objective prerequisites for the systems of historical periodization to be widely used in archaeological investigations. Basing on the materials and technological criteria (rather than the socioeconomic ones) archaeological periodization remains a reliable cognitive instrument for studying of archaeological sources and traditional empirical investigations related to the development of particular historical models.
Historical periodization should be put in the forefront as one of the cognitive instruments for the archaeologically based interdisciplinary theoretical investigations.

Home

ПРО КУЛЬТУРНО-ЕТНОГРАФІЧНІ СПІЛЬНОСТІ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В МЕЗОЛІТІ: ЇХ ГЕНЕЗИС ТА УЧАСТЬ У НЕОЛІТИЗАЦІЇ РЕГІОНУ

Д. Я. Телегін

У статті обгрунтовується наявність трьох основних ліній культурно-історичного розвитку населення Азово-Чорноморського регіону в мезолітичну епоху: кримсько-білоліської, рогалицько-гребениківської та кукрекської. На підставі аналізу матеріалів автор намагається простежити зародження цих спільностей в пізньому палеоліті і їх роль у формуванні культур неоліту.

Д. Я. Телегин

О КУЛЬТУРНО-ЭТНОГРАФИЧЕСКИХ ОБЩНОСТЯХ НА ЮГЕ УКРАИНЫ В МЕЗОЛИТЕ: ИХ ГЕНЕЗИС И УЧАСТИЕ В НЕОЛИТИЗАЦИИ РЕГИОНА

На основании анализа кремневого инвентаря мезолитического времени в Азово-Причерноморском регионе Украины и смежных территорий выделяется три основные культурно-этнографические группы памятников, в том числе — крымско-белолесская с сегментами и классическими образцами пластин-анкошей, рогаликско-гребениковская с трапециями без сегментов и кукрекская с вкладышами и резцами кукрекского типа. Памятники этих групп, которые занимали в целом обособленные территории, различаются между собой и по ряду иных признаков. Они сложились на различной генетической подоснове. Неодинакова была их роль в процессе неолитизации юга Украины.
Генетические корни сложения памятников крымско-белолесской группы с сегментами идут вглубь позднепалеолитического времени Крыма и Поднестровья, где исследованы стоянки с набором древнейших сегментов (Сюрень 1, Корпач и др.). Из крымских памятников этой мезолитической группы, судя по анализу кремня многослойных стоянок Таш-Аир, Замиль-Коба и др., непосредственно вырастает местный неолит типа стоянок Кая-Араси.
Автохтонными по происхождению были и памятники рогаликско-гребениковской и кукрекской групп. Есть основания утверждать, что первая из них вырастает непосредственно из финальнопалеолитических памятников типа Осокоровки, Любимовки и др. на Днепре, где впервые появляются трапеции и другие кремневые изделия, которые потом бытуют в мезолите. В дальнейшем позднемезолитические комплексы Поднепровья стали одной из составных частей возникновения памятников днепро-донецкой неолитической культуры. Что же касается кукрекской генетической линии, то специалисты намечают примерно такую цепочку памятников на Южном Буге, непосредственно перерастающих один в другой: Сагайдак 1 — Анетовка — Абузова Балка и др., из которых Сагай- дак 1 датируется поздним палеолитом — более 20 тыс. лет тому назад по карбону, а Абузова балка — развитым мезолитом. Дальнейший путь генетических преобразований мезолитических культур кукрекской линии развития (Игрень), ведет нас к сурской неолитической культуре (Сурской, Шулаев и др.).

D.Ya. Telegin

CONCERNING THE MESOLITHIC CULTURAL AND ETHNIC COMMUNITIES IN SOUTHERN UKRAINE: THEIR ORIGINS AND CONTRIBUTIONS TO THE NEOLITHIC PROCESSES IN THE REGION

Analysis of Mesolithic flint tools from the Azov/Black Sea Region of Ukraine and neighbors territories captures the possibility to differentiate three main cultural and ethnic groups of sites: Crimean-Bilolissia Group that can be described in terms of its segments and classical samples of the blades (ankosh); Rogalik-Grebennyki Group in terms of its trapezes (and without the segments); and the Kukrek Group in terms of its insets and burins of the Kukrek type. The groups varied territorially. Moreover, they distinguished from each other by a number of features. They traced their origin to the different generic substrata. Their roles in the Neolithic processes in Southern Ukraine were also different.
Generic roots of the Crimean-Bilolissia Group traced back to the Later Paleolithic Period in Crimea and the Dniester River Region where the stations with the segments were investigated (Syuren 1, Korpach, and related sites). The analysis of flint materials from Tash-Air, Zamil-Koba and related multistrata stations shows that the local Neolithic stations of the Kaya-Arasi type derived directly from the Crimean sites of this group.
The sites of the Rogalik-Grebennyki Group and the Kukrek Group were autochtonic in their origins. There are grounds for believing that the former emerged directly from such Final Paleolithic sites as Osokorki, Lyubimovka and related sites of the Dnieper River Region in which the first trapezes and other flint tools had been produced and then widely used in the Mesolithic Period. The Later Mesolithic complexes from the Dnieper Region contributed shaping the Dnieper and Donets Neolithic Culture. As for the Kukrek generic line, the researches outline the following chain of sites in the South Bog Region: Sagaidak 1 — Anetovka — Abuzova Balka and related sites. Sagaidak 1 is dated from the Later Paleolithic Period (more than 20 thousand years ago, according to radiocarbon methodology), and Abuzova Balka is dated from the Developed Mesolithic Period. The path of generic transformation of the Mesolithic cultures of the Kukrek line (Igren) led to the Surskaya Neolithic Culture (Sursky, Shulaev, and related sites).

Home

СТРУКТУРА СХIДНОТРИПIЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

О. В. Цвек

У статтi розглядаються походження i структура схiднотрипiльської культури. Порiвняння її локальних варiантiв дає змогу визначити загальне i особливе у розвитку культури в конкретних районах її iснування.

Е. В. Цвек

СТРУКТУРА ВОСТОЧНОТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ

Неолитическая культура Боян является одним из компонентов двух значительных энеолитических культур — Гумельницкой и Прекукутени — раннее Триполье. На поздней фазе развития в монолитной культуре раннее Триполье ощущается тенденция к дифференциации. На западе, за Днестром, приход новых этносов вызывает формирование новой кукутенской культуры, в которой очень быстро исчезают черты предыдущей прекукутенской.
На территории восточного ареала эволюция от раннего к среднему этапу Триполья происходит более спокойно. На основе раннего Триполья здесь зарождается новое культурное явление — восточнотрипольская культура. Ее памятники занимают территорию между Южным Бугом и Днепром. Их объединяет общность происхождения и идеологических представлений, традиций в хозяйстве и производстве, особенно керамическом. На протяжении многих веков существования племена восточнотрипольской культуры стойко сохраняют традицию оформления керамики углубленным желобчатым орнаментом, что было способом передачи будущим поколениям древних традиций и идеологических представлений, способствовало их культурному единству.
В процессе расселения, дальнейшего развития и контактов с иноэтническими племенами в восточнотрипольской культуре выделяются четыре локальных варианта.
Изучение материалов поселений буго-днепровского локального варианта позволило создать эволюционный ряд памятников — Зарубинцы, Красноставка, Оноприевка, Шкаровка, Веселый Кут, Мирополье, Гарбузин. Здесь получили развитие крупные поселения (пл. 150 га) с улично-усадебной застройкой, производственными керамическими, камнеобрабатывающими и другими мастерскими. В верованиях населения одно из главных мест занимало дуальное женское божество, которому посвящены семейные алтари и Шкаровское святилище. Контакты с населением полгарской и лендельской культур нашли отражение в материалах этого локального варианта.
Предварительно можно наметить и линию развития среднебугского локального варианта — Борисовка, Ладыжин-Печера, Улановка, Мизиковские хутора, Клищев, Тростянчик. Материалы поселений этого района имеют свою специфику. Расписная керамика из Тростянчика свидетельствует о процессе ассимиляции местного населения восточнотрипольской культуры кукутенскими племенами, который начался еще в Клищеве.
Третий, южнобугский, локальный вариант представлен рядом эволюционно развивающихся памятников — Березовка, Сабатиновка I, Казавчин, Кошаринцы, Колодистое. В керамическом комплексе и религиозных представлениях ощущаются раннетрипольские традиции. Своеобразные черты памятникам этого района придали тесные контакты с населением гумельницкого круга (особенно группой Болград-Алдень II). В этой среде под влиянием нижнедунайских культур получил распространение культ змеи.
В конце этапа ВII носители буго-днепровского, средне- и южнобугского локальных вариантов были ассимилированы кукутенскими племенами. Часть населения отступила на территорию четвертого, днепровского, локального варианта. Линия развития последнего такова — Щербаневка-Веремье, Гребени-Коломийщина II, Коломийщина I и др. Племена восточнотрипольской культуры в этом районе просуществовали до финальных фаз культуры Триполье.

E. V. Tsvek

STRUCTURE OF EASTERN TRIPOLIE CULTURE

Systematization and generalization of data obtained by the author for almost 30 years have made it possible to show formation and development of the new phenomeon: eastern Tripolie culture. Its monuments occupy territory between the South Bug and the Dnieper. They have common origin, certain elements of ideological notions, household and production traditions, particulary in production of pottery. Eastern Tripolie culture is rooted in early Tripolie-Precucuteni. For centuries the tribes of eastern Tripolie culture preserved traditions of pottery decorated with a sunken groove ornament. This ornament was the way to transfer ancient habits and ideological notions to future generations, which had to promote their cultural unity.
Differences in material culture and peculiarities in cults of different groups of population belonging to eastern Tripolie culture are apparent. As a result of spreading further development of culture and contacts with akin tribes and tribes with unlike ethnic background for different local groups have appeared within the structure of eastern Tripolie culture: Middle Bug, Southern Bug, Bug-Dnieper and Dnieper.
The study of the Bug-Dnieper local group has made it possible to create an evolutionary series of monuments: Zarybintsy, Krasnostavka, Onopryivka, Shkarivka, Vesely Kut, Miropolie, Harbuzin. Eastern Tripolie culture reached its acme in the period concluding with existence of the Vesely Kut settlements. There were large settlements which occupy over 150 acres, various handicrafts reached high level and specialized workshops appeared. Contacts of population of the Bug-Dnieper local group with carieers of Tisa-Polgar, Bodrog-Kerestur and Lendel cultures add peculiar features to the group mentioned. Map-making of the Bug-Dnieper local group settlements permits reconstructing their internal structure.
It is possible to outline preliminarely the Middle Bug local group: Borysivka, Ladyzhyn-Pechera, Ulanivka, Bukhonchyky, Mizinkivsky Khutora, Klischev, Trostyanchik. The ceramic complex of this local group has its specific features. Painted ceramic from Trosryanchik reflects the process of assimilation of the local population of the eastern Tripolie culture by Cucuteni tribes. That process started in Klischev.
The Southern Bug local group is presented by a series of the evolutionarely developing settlements: Berezovka, Sabalinovka I, Kazavchyn, Kosharyntsy, Kolodyste. In the ceramic complex as well as in religious notions of the population of Southern Bug local group, especially at the early stages of its development, not only early Tripolie traditions, but also certain features of the Gumelnitsa group of cultures (especially of Bolgar-Alden II culture) are observed. Due to contacts with the Lower Danube cultures the cult of a snake was spread there.
At the end of stage B II carriers of the Bug-Dnieper, Middle and Southern Bug local groups were assimilated by Cucuteni tribes. Certain part of population stepped back to the territory of the Dnieper local group. Its developmental line was as follows: Scherbanivka — Veremie, Grebeni — Kolomyischina II, Kolomyischina I and so on. The tribes of the Eastern Tripolie culture existed in that region till the final stages of late Tripolie culture.

Home

ПОСЕЛЕННЯ ЖУРИ І ЙОГО МІСЦЕ СЕРЕД ПАМ’ЯТОК РОЗВИНУТОГО ЕТАПУ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІСТРОВ’Я

С. М. Рижов, В. О. Шумова

У запропонованому дослідженні на підставі ретельного аналізу керамічного комплексу висвітлюються проблеми генезису та локалізації пам’яток трипільської культури Пруто-Дністровського регіону.

С. Н. Рыжов, В. А. Шумова

ПОСЕЛЕНИЕ ЖУРЫ И ЕГО МЕСТО СРЕДИ ПАМЯТНИКОВ РАЗВИТОГО ЭТАПА ТРИПОЛЬСКОЙ КУЛЬТУРЫ СРЕДНЕГО ПОДНЕСТРОВЬЯ

В статье анализируется керамический комплекс поселения трипольской культуры у с. Журы, исследованного С. Н. Бибиковым в 1952—1954 гг.
Проведена классификация керамики, выделены ведущие типы форм посуды и орнаментальные схемы, что позволило отнести поселение к кругу памятников финальной ступени Триполья этапа ВІ.
Поселение Журы не может быть отнесено ни к памятникам типа Дрегушень, ни к северомолдавскому варианту, хотя с последним прослеживается определенное сходство. Более близкие аналогии расписной посуде Журы отмечаются на поселении Берешть-Дялул-Болгарулуй на юге румынской Молдовы, которое рассматривается как отдельный тип памятника со специфическими чертами. В керамике Журы также отразилось влияние гончарных и художественных традиций кукутенских памятников центральной части Молдовы (Думешть). Синкретичность памятника Журы, возможно, обусловлена участием в его формировании части кукутенского населения разных территорий Молдовы, а основным компонентом выступали племена юга этого региона.
Вероятно, дальнейшие исследования позволят выделить “журовскую” локальную группу как самостоятельную, а не рассматривать хронологически и территориально разные типы памятников Журы и Берешть в рамках единого варианта.

S. N. Ryzhov, V. A. Shumova

SETTLEMENT ZHURY AND ITS PLACE AMONG THE RELICS OF THE DEVELOPED STAGE OF TRIPOLIAN CULTURE OF THE MID DNIESTER TERRITORY

The pottery assemblage from the settlement of Tripolian culture near village Zhury studied by S. N. Bibikov in 1952—1954 is analyzed in this paper. The pottery has been classified with identification of the leading types of pottery shapes and ornamental patterns, which permitted attributing the settlement to the realm of monuments of the final phase of Tripolie, stage BI.
Settlement Zhura can be referred neither to the Dregushen type relics, nor to the northern-Moldavian variant, though the later somewhat resembles it. More similar analogies with the painted pottery of Zhury were found in settlement Beresht-Dyalul-Bolgarului on the south of Romanian Moldova. It is treated as a separate type of relics possessing specific attributes. Pottery of Zhury was influenced by earthenware and artistic traditions of cucutenian relics from the central part of Moldova (Dumesht). Syncreticity of the Zhury monument is, probably, a result of participation of a certain part of Cucutenian population from different territories of Moldova in its formation and tribes which inhabited the southern part of that region were the basic components.
Further investigations will probably permit identifying the Zhuru local group as an independent one instead of considering the Zhury and Beresht type monuments different in chronology and in territory within the frames of a single variant.

Home

К ХРОНОЛОГИИ ПРЕДКАВКАЗСКОЙ КАТАКОМБНОЙ КУЛЬТУРЫ

Н. И. Шишлина, А. Л. Александровский

В статье рассматриваются проблемы относительной и абсолютной хронологии предкавказской катакомбной культуры. В научный оборот вводится пакет из 39-ти радиоуглеродных датировок, что создает новый источник для датирования катакомбных памятников Калмыкии, имеет важное значение для уточнения возраста культур катакомбной области в целом.

Н. І. Шишліна, О. Л. Александровський

ДО ХРОНОЛОГІЇ ПЕРЕДКАВКАЗЬКОЇ КАТАКОМБНОЇ КУЛЬТУРИ

Історіографічний аналіз показує строкатість поглядів на періодизацію та хронологію передкавказької катакомбної культури, суперечність запропонованих абсолютних дат. Виникла потреба у створенні бази даних радіовуглецевого датування для поховань катакомбного типу передкавказького регіону. Результатом проведеної роботи став пакет з 39-ти надійних дат з семи курганних могильників. Особливо цікавими є серії визначень за 14С із стратифікованих курганів та паралельні дати з окремих поховань. Узагальнені результати каліброваних дат 14С дозволяють датувати передкавказьку катакомбну культуру в межах другої половини ІІІ тис. до н. е. Обумовлюються складнощі із застосуванням радіовуглецевого датування, суперечність значної частини визначень, відсутність інформації для коректного зіставлення з колонками дат 14С з інших регіонів катакомбної області. Загалом же підтверджується перспективність використання дат 14С для уточнення хронології катакомбних культур.

N. I. Shyshlina, O. L. Alexandrovsky

TO THE CHRONOLOGY OF THE CAUCASUS CATACOMB CULTURE

Historiographic analysis shows a wide diversity of opinions regarding the periodization and chronology of the CCC; moreover, the analysis opened a contradiction between the proposed absolute dates. Thus, what we urgently need is radiocarbon databases to date the burials of the Catacomb type from the Caucasus Area. The investigation has resulted in a package of 39 reliable dates of seven burial mounds. The series of 14C determinations of the stratified burial mounds and parallel dates of certain burials are the most interesting. The generalized results of 14C calibrated dates capture a possibility to date the CCC within the second half of the third millenium BC. The investigation discusses the difficulties of radiocarbon dating, contradictory character of a significant part of determinations and a lack of information to correctly compare with the 14C series from other regions of the CCC. Generally, the investigation contributes confirming a prospectiveness of the 14C dating in improving the CCC’s chronology.

Home

СУРМ’ЯНІ СПЛАВИ В НИЖНЬОМУ ПОБУЖЖІ

С. Я. Ольговський

У статті виділено групу бронзових виробів з Нижнього Побужжя VI—V ст. до н. е., метал яких має штучне вміщення сурми, що, на думку автора, є характерною рисою певної школи ливарництва, притаманної якійсь групі бродячих майстрів.

С. Я. Ольговский

СУРЬМЯНЫЕ СПЛАВЫ В НИЖНЕМ ПОБУЖЬЕ

В статье на основании сопоставления результатов спектрального анализа анэпиграфных дельфинчиков и наконечников стрел “базисного” типа и “ольвийского” зеркала из собрания Одесского государственного музея выделяется определенная школа литья, для которой одной из характерных черт есть использование сурьмяной лигатуры. Мастера этой школы вели подвижный образ жизни и распространяли свою деятельность на Ольвию, где изготавливали анэпиграфные дельфинчики и “базисные” стрелы, а также на скифские поселения и кочевья, где изготавливали острия стрел и вещи на вкус кочевников. Им же принадлежит и авторство “ольвийского” зеркала, поскольку металл, из которого его отлито, как и металл упоминаемых изделий, имеет искусственные примеси сурьмы.

S. Ya. Olgovsky

ANTIMONY ALLOYS IN THE LOWER BOG REGION

The paper presents the results of a spectrum comparative analysis of anepigraphic “dolphins”, arrowheads of the “basic” type and a mirror from collection of the Odessa State Museum. Basing on these results, the author argues a special school of castings existed in the above region. The usage of the antimony metallurgy was one of the main features of the school. The casters led a mobile way of life expending their activity to Olbia where they produced the anepigraphic “dolphins” and the arrowheads of the “basic” type, and to the Scythian settlements and nomads’ encampments where they produced the arrowheads and other goods to nomads’ taste. The casters also produced the “Olbian” mirror: the metal of the mirror contains the same artificial additions of antimony as the above goods.

Home

МОГИЛЬНИК УЛЬВІВЕЦЬКОГО ТИПУ ПОБЛИЗУ с. ГОРОДОК НА ВОЛИНІ

Д. Н. Козак, Д. Ю. Павлів

У статті подаються результати досліджень нового могильника ульвівецького типу поблизу с. Городок Луцького р-ну Волинської обл.

Д. Н. Козак, Д. Ю. Павлив

МОГИЛЬНИК УЛЬВИВЕЦКОГО ТИПА У с. ГОРОДОК НА ВОЛЫНИ

В статье излагаются результаты исследования нового могильника раннегальштатского периода, расположенного у с. Городок Луцкого р-на Волынской обл. Могильник принадлежит к типу грунтовых, с биритуальным погребальным обрядом. Исследовано 9 погребений, которые располагались рядами, идущими в направлении восток — запад. Погребения находились на материке, могильные ямы почти не прослеживались. Выделяются 4 типа погребений: ингумационные, биритуальные, отдельные захоронения черепов и кенотаф. Биритуальные погребения также разделяются на 3 вида: а) ингумационные с остатками кремации; б) ингумационные с остатками кремации и урна с остатками кремации; в) отдельное погребение черепа с остатками кремации. Все погребения нарушены. Причиной нарушения погребений может быть ограбление с последующим ритуальным повреждением останков для избежания “мести” мертвых. Погребения сопровождались довольно широким ассортиментом глиняной посуды: горшками, мисками, черпаками, кубками, керамикой миниатюрных форм. Характерны небольшие размеры сосудов, чернолощеная или рустованная поверхность. Погребальный обряд и материал могильника аналогичен другим памятникам ульвивецкого типа Волыни, особенно Рованцевскому могильнику и может датироваться НаА1—НАВ1 по П. Райнеке (1100—900 гг. до н. э.). Открытие Городокского могильника, а это пятый могильник ульвивецкого типа на территории запада Украины, подтверждает предположение о существовании в раннегальштатском периоде в междуречье Западного Буга и Стыра отдельной культурно-этнической группы.

D. N. Kozak, D. Yu. Pavliv

GORODOK BURIAL-GROUND OF THE ULVIVETS TYPE

The paper presents the results of investigation of a new burial-ground dated to the Early Halstatt Period. It is located near Gorodok village (Lutsk region, Volyn oblast). Nine interments of this biritual burial-ground were located in regularly spaced East-West lines. They were placed on the basic stratum. The contours of the grave pits were not observable. The burials are classified in four types: inhumations, biritual burials, separate graves with crania, and cenotaphs. Birituals are in turn grouped into three kinds: a) inhumations that contain the remnants of cremation; b) inhumations that contain the remnants of cremations and burial urns with cremation; and c) separate graves which contain crania and remnants of cremation. All the burials were damaged. The reason was that the burials had been robbed and then ritually damaged in order to avoid “the revenge of the deceased”. A wide range of a pottery represents the grave goods: pots, bowls, scoops, beakers, and miniature pottery. A small size and blackpolished or rustical bodies characterize the vessels. The burial ritual and the materials from the burial ground are analogous to another sites of the Ulvivets type in Volyn region, especially Romantsev burial ground dating to HaA1— HaB1 (using Raineke’s methodology) (1100 to 900 BC). Gorodok burial ground is the fifth burial ground of the Ulvivets type at the territory of Western Ukraine. It strengthens the suggestion that a particular cultural/ethnic group existed in between the Western Bog River and the Styr River in the Early Halstatt Period.

Home

ЕКСТЕНСИВНЕ ВИРОБНИЦТВО ЗАЛІЗА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ I тис. н. е.

С. В. Паньков

У статті розглядаються питання організації центрів екстенсивного залізодобування римського часу, висвітлюються результати польових досліджень поселення та ковальсько-металургійного комплексу поблизу с. Синиця Черкаської обл.

С. В. Паньков

ЭКСТЕНСИВНОЕ ПРОИЗВОДСТВО ЖЕЛЕЗА НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ В ПЕРВОЙ ЧЕТВЕРТИ I ТЫС. Н. Э.

В статье освещаются результаты полевых исследований памятников первой четверти I тыс. н. э., выявленых у с. Синица Христиновского р-на Черкасской обл. Материалы представляются важными с той точки зрения, что здесь впервые был обнаружен кузнечно-металлургический центр, остатки которого позволяют реконструировать не только железоделательные, но и кузнечные горны, по сути, древнейшие из известных на территории лесостепной Украины.
Существование этого комплекса предлагается связывать с деятельностью Уманского центра экстенсивной черной металлургии, снабжавшего сыродутным железом население северопричерноморских степей и побережья Черного моря периода римской оккупации. Ставится также вопрос о связи между организацией на территории Украины центров экстенсивной железодобычи первой четверти I тыс. н. э. (Житомирского, Уманского и Подвысоцкого) и проникновением на Волынь и Южное Побужье первой волны готов.

S. V. Pankov

ON THE IRONMAKING AT THE TERRITORY OF UKRAINE IN THE FIRST QUARTER OF THE FIRST MILLENIUM AD, IN THE CONTEXT OF THE GOTHS INVASION

The paper presents the results of the field investigation of archaeological sites near Sinitsa village (Khrystynivka region, Cherkasy oblast). Blacksmith and metallurgical center that was found there contributes to the greatest interest those materials hold today. The remnants of the center open up possibility to simulate not only the ironmaking forges, but also the smith hearthes – the most ancient known at the territory of Ukraine’s Forest-Steppe.
The author proposes to consider this complex as closely connected with the Uman center of extensive ferrous metallurgy. In the period of Roman occupation, the iron produced in the center was delivered to the population of the Northern Black Sea Steppe and Northern Black Sea Coastland. This raises the question as to whether there existed an interaction between the process of establishing of extensive ironmaking centers (Zhytomyr, Uman, Pidvysotske) at the territory of Ukraine in the first quarter of the first millenium AD and the Goths first invasion into Volyn and South Bog region.

Home


 

Археологія № 4, 1999 р.

ПЕРШОПОЧАТКИ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОЛІВ ПОХОВАНЬ В УКРАЇНІ

Н. С. Абашина

У статті на підставі значного архівного матеріалу докладно висвітлюється історія відкриття і дослідження В. В. Хвойкою зарубинецьких і черняхівських пам’яток. Розглядаються основні концепції, пов’язані з їх історичною інтерпретацією на початку ХХ ст.

Н. С. Абашина

НАЧАЛО ИССЛЕДОВАНИЙ ПОЛЕЙ ПОГРЕБЕНИЙ В УКРАИНЕ

Архивные материалы позволяют достаточно подробно осветить историю открытия и исследования В. В. Хвойкой полей погребений у сел Зарубинцы, Черняхов и Ромашки. Эти памятники, явившиеся основой для выделения зарубинецкой и черняховской культур и характеризующие последовательные этапы в истории населения Среднего Поднепровья, стали одним из основных аргументов в концепции В. В. Хвойки об автохтонном развитии славян.
Разделяя мнение о славянской атрибуции памятников черняховского типа, Н. Ф. Беляшевский, А. А. Спицын, Д. Я. Самоквасов, В. Е. Данилевич, Л. Нидерле отрицали их генетическую связь с местными древностями предшествующего периода. Специфические черты обряда и погребальный инвентарь позволили немецким ученым отождествить черняховскую культуру с готами (П. Рейнеке) или гепидами (Э. Блюме). В. А. Городцов, М. Эберт, Э. Бреннер пришли к выводу, что поля погребений оставлены этнически неоднородным населением.

N. S. Abashina

INITIAL STAGE OF INVESTIGATIONS OF THE URNFIELDS IN UKRAINE

Archive materials provide the detailed data on the history of V.V. Khvoika’s findings and investigations of the urnfields near Zarubyntsi, Cherniakhiv and Romashky villages. These sites formed the basis for defining three appropriate archaeological cultures: Zarubyntsi Culture, Cherniakhiv Culture and Romashky Cultures as sequential stages in the history of the population of the Middle Dnieper Region. Moreover, they become one of the principal arguments in Khvoyka’s concept on autochtonic development of the Slavs.
Such scholars as Biliashivsky, Spitsyn, Samokvasov, Danielevich and Niederle denied the generic links between the above cultures and their local predecessors although they shared the idea on the Slavic attribution of the Cherniakhiv-type sites. Specific features of the burial rite and grave goods allowed German scholars to identify the Cherniakhiv Culture with the Goths (Reineke) or the Hepides (Blume). Gorodtsov, Ebert and Branner had come to conclusion on that the Urnfields are related to the ethnically heterogeneous population.

Home

УЧАСТЬ ПРИЙШЛОГО КОМПОНЕНТУ У ФОРМУВАННІ ЗАРУБИНЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

С. П. Пачкова

Аналіз матеріалів зарубинецької культури та порівняння їх із синхронними культурами Європи дозволяють дійти висновку про внесок у її формування ясторфської, поморської, латенскої культур. Процес складання та латенізації зарубинецької культури проходив як шляхом контактів прийшлого населення з місцевими племенами Подніпров’я, так і контактів останніх з населенням Балкано-Дунайського регіону під час освоєння бастарнами нової “вітчизни”.

С. П. Пачкова

УЧАСТИЕ ПРИШЛОГО КОМПОНЕНТА В ФОРМИРОВАНИИ ЗАРУБИНЕЦКОЙ КУЛЬТУРЫ

В статье поднимается вопрос о вкладе культур Средней и Юго-Восточной Европы в формирование зарубинецкой культуры. На основе сравнительного анализа основных артефактов археологических культур рубежа н. э. — топографии поселений и могильников, устройства жилищ, погребального обряда, керамики и основных видов украшений, делается вывод о значительном вкладе в формирование зарубинецкой культуры поморской и различных групп ясторфской культуры, отдельных групп латенских культур Юго-Восточной Европы. Вклад этих культур был различным по своему характеру и по своей значимости. Если поморские племена явились субстратом и пришлым элементом в формировании зарубинецкой культуры, оставив свои традиции в ряде артефактов, то небольшие боевые отряды ясторфских племен стремительно прошли через Поднепровье и, возможно, лишь в незначительном количестве остались на этой территории. Они явились организующей силой в объединении территорий, занятых прежде различными культурами, и катализатором процесса ясторфской латенизации. Пока нет доказательств участия самих кельтов в процессе сложения зарубинецкой культуры. Но версия о заимствовании достижений латенской культуры Балкано-Дунайского региона непосредственно жителями Поднепровья, которые участвовали в балканских походах вместе с бастарнами, представляется вполне возможной и обоснованной. Зарубинецкая культура не является этапом эволюционного развития ни одной из предшествующих или синхронных культур. Каждая категория ее материальной культуры — это результат синтеза и интеграции черт нескольких культур и создание нового явления. Участие как местного, так и пришлого компонентов в формировании зарубинецкой культуры определяется не только наличием их черт, но и тем, что зарубинецкая культура выделяется среди них своим своеобразием и неповторимостью.

S. P. Pachkova

THE ROLE OF THE ARRIVAL COMPONENT IN THE FORMATION OF THE ZARUBYNTSI CULTURE

The paper raises the problem of the role the cultures of the Middle and SouthEastern Europe had played in the formation of the Zarubyntsi Culture. Basing on the comparative analyses of the main artifacts of archaeological cultures dated to the turn of the first century AD — topography of settlements and burial-grounds, specific features of dwellings, burial rite, ceramics and the main kinds of adornments — the author makes conclusion on that the Pomorie Culture, various groups of the Jastorph Culture and certain groups of the Laten cultures of the South-Eastern Europe significantly contributed to the formation of the Zarubyntsi Culture. The contribution varies from culture to culture by its character and importance. The tribes of the Pomorie Culture were a substratum and an arrived component of the Zarubyntsi Culture; one can trace their traditions in a number of artifacts. A small military detachments of the Jastorph Culture moved swiftly across the Dnieper Region. A few of them settled at that territory. Nevertheless, they become driving forces in uniting the territories resided by various cultures and a catalyst of the process of the Jastorph Latenization. As for the Celts per se, we have no arguments in favor of their participation in the formation of the Zarubyntsi Culture. Yet, the concept on that those inhabitants of the Dnieper Region who participated in the Bastarn’s campaign against the Balkan tribes adopted the achievements of the Laten Culture of the Balkan-Danubian Region shows up as rather possible and a justified assumption. The Zarubyntsi Culture was not a stage in the process of development of any previous or synchronic culture. Every category of its material culture is a result of synthesis and integration of features of several cultures, as well as innovations. The roles of both the local and the arrived components in the formation of the Zarubyntsi Culture are determined not only by their features in the Zarubyntsi Culture, but also by the peculiarities of the Zarubyntsi Culture itself.

Home

ЄВРОПЕЙСЬКІ ВПЛИВИ В ЗАРУБИНЕЦЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Є. В. Максимов

У статті висвітлюються матеріали центральноєвропейських культур III ст. до н. е. — II ст. н. е. поморсько-кльошевої, ястрофської та пшеворської, які траплялися в пам’ятках зарубинецької культури Середнього Придніпров’я.

Е. В. Максимов

ЕВРОПЕЙСКИЕ ВЛИЯНИЯ В ЗАРУБИНЕЦКОЙ КУЛЬТУРЕ

В статье рассматриваются материалы центральноевропейских культур III в. до н. э.— II в. н. э.— поморско-клешевой, ясторфской и пшеворской, которые встречаются на поселениях и в могильниках зарубинецкой культуры Среднего Приднепровья. Они свидетельствуют об активном влиянии этих культур, которое распространялось как посредством торгового обмена, так и в виде непосредственного присутствия носителей этих центральноевропейских культур в зарубинецкой среде, что явилось результатом их неоднократных миграций на территорию Поднепровья и далее на восток в течение всего периода их существования. Эти миграции приводили к значительным изменениям культурной и этнической обстановки в указанном регионе, влияя на весь ход исторического процесса в зарубинецкой ойкумене и за ее пределами, как в период формирования зарубинецкой культуры, так и в последующее время, во многом определяя ход исторического процесса.

E. V. Maksimov

THE EUROPEAN IMPACT ON THE ZARUBYNTSI CULTURE

The paper discusses the materials from the settlements and burial-grounds of the Zarubyntsi Culture, the origin of which trace to the Central European cultures — he Pomorie-Cloche, Jastorph and Pszewor cultures — dated to the third century BC through the second century AD. The materials witnesses an intensive influence the above cultures had upon the Zarubyntsi Culture through both trade exchange and direct infiltration of the cultures into the Zarubyntsi community. The infiltration came from repeated migrations to the Dnieper River Region and then in the eastward direction. These migrations significantly changed the ethnic and cultural situation in the above region producing an effect on the historical processes within the Zarubyntsi ecumene and neighbor regions in the period of formation of the Zarubyntsi Culture and at a later time. Historical development of the region was to a large extent specified by these migrations.

Home

ПРОЦЕСИ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ І ТИС. Н. Е.

В. Д. Баран

У статті йдеться про складні етнокультурні процеси, що відбувалися на терені України на рубежі і в першій половині І тис. н. е.

В. Д. Баран

ПРОЦЕССЫ ЭТНОКУЛЬТУРНОГО РАЗВИТИЯ НА ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ В I тыс. н. э.

Сравнительное изучение культур рубежа и первой половины І тыс. н. э. на территории Украины раскрывает всю сложность этнокультурных процессов в данном регионе. С од-

ной стороны, прослеживается преемственность таких культур как позднезарубинецкая, киевская, волыно-подольская, многие памятники лесостепной части черняховской культуры, составившие основу раннесредневековых восточнославянских древностей; с другой — наличие чуждых славянам элементов культуры, свидетельствующих о присут- ствии германского, балтского, скифо-сарматского и др. компонентов. Особенно сложной является черняховская культура Ш — первой половины V вв. включившая многие этнические группировки. С отходом готов и алан после гуннского разгрома, с V в. н. э. в Украинской Лесостепи остаются поселения, славянская принадлежность которых не вызывает сомнения.

V. D. Baran

THE PROCESSES OF ETHNIC AND CULTURAL DEVELOPMENT AT THE TERRITORY OF UKRAINE IN THE FIRST HALF OF THE FIRST MILLENIUM AD

Comparative studies of the cultures that existed at the territory of Ukraine at the beginning/the first half of the first millenium AD witness a complexity of the ethnic and cultural processes occurred in the region. On the one hand, one can trace the succession of those archaeological cultures that constituted a principal component of the early Medieval Slavic antiquities (Zarubyntsi, Post-Zarubyntsi, Kyiv, and Volyn-Podillia cultures, and many sites of the Forest Steppe element of the Cherniakhiv Culture). On the other hand, some elements were totally alien to Slavic tradition so that they were related to the German, Baltic, Scythian and Sarmatian, and Tracia components. The Cherniakhiv Culture (dated to the period from the third century to the first half of the fifth century AD) was especially diverse as it involved many ethnic groups including the Slavic Venedi subject to the Goths who established their realm in the Northern Black Sea Littoral. The Goths and the Alans were crushingly defeated in the battle with Hunns so that they retired from the territory in the fifth century AD. Slavic attribution of those settlements that remained at the territory of the Ukraine’s Forest Steppe is beyond question.

Home

ГОТИ У СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Б. В. Магомедов

Старожитності готів у Східній Європі пов’язують переважно з вельбарською та черняхівською культурами; також існували готи “малі”, кримські, готи-тетраксіти. В межах черняхівської культури окремі культурно-територіальні групи складало слов’янське та скіфо-сарматське населення.

Б. В. Магомедов

ГОТЫ В ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЕ

Древности готов в Восточной Европе связывают преимущественно с вельбарской и черняховской культурами; также существовали готы “малые”, крымские, готы-тетракситы.
В черняховской культуре усматривают различные этнические элементы. Дискуссионным остается вопрос: какой из них составлял основу черняховской общности? Для двух регионов вопрос в целом решен. Верхнеднестровский регион (памятники типа Черепин-Теремцы) занимали ранние славяне, памятники причерноморского типа оставили в основном поздние скифы и сармато-аланы. Эти памятники образуют две культурно-территориальные группы: верхнеднестровскую и причерноморскую. В остальном черняховском ареале полностью преобладают памятники германского-готского населения (тип Косанов). Они сохраняют черты вельбарской культуры.
Еще на ранней стадии своей истории готы не составляли полного этнического единства. В ходе продвижения из Прибалтики в Причерноморье и последовавших войн они вступали во взаимодействие с другими германскими племенами, местными народами и греко-римским населением. Новые культурно-исторические обстоятельства, прежде всего, мощное воздействие провинциально-римской цивилизации, глубоко изменили духовную и материальную культуру готов.
Гуннское вторжение кардинально изменило политическую и этническую карту Юго-Восточной Европы. После ухода на запад основной массы черняховского населения (готы, аланы и, вероятно, поздние скифы) исчезает и сама эта культура. На старых местах остается славянское население памятников типа Черепин-Теремцы. В целом черняховские традиции слабо отразились на раннесредневековых культурах. Более важен тот духовный вклад, который внесли бывшие обитатели Украины и Нижнего Подунавья в общеевропейскую культуру.

B. V. Magomedov

THE GOTHS IN THE EASTERN EUROPE

The Goths’ antiquities in the Eastern Europe are usually associated with the Wielbark and Cherniakhiv Cultures; there were also the “small” Goths, Crimean Goths and the Goths-Фефсбохфз.
The Cherniakhiv Culture is considered to include different ethnic elements. The problem of the core element in the Cherniakhiv community still remains to be solved. Nevertheless, the problem has been solved in relation to two regions: the Upper Dniestr Region (the sites of the Cherepyn-Teremtsi type) was inhabited by the early Slavs, and the sites of the Black Sea type are related primarily to the later Scythians and Sarmatian-Alans. These sites formed two cultural/territorial groups: the Upper Dniestr Group and the Black Sea Group. The sites of the German/Goths population (of the Cherniakhiv-Syntana type) dominate in all the rest territories of the Cherniakhiv Culture. They retain the features of the Wielbark Culture.
The Goths represented a poor ethnical integrity at the early stage of their history. In the process of their infiltration into Baltic areas and Black Sea Littoral and consequent wars they contacted with other German tribes, the local peoples and the Greek and Roman population. Spiritual and material cultures of the Goths had changed drastically in a new cultural and historical circumstances undergoing a strong influence of provincial Roman civilization.
Hunns invasion had altered a political and ethnical map of the SouthEastern Europe. The Cherniakhiv Culture disappeared after a majority of the Cherniakhiv population (the Goths, the Alans and probably the Scythians) retreated to West. Slavic population from the sites of the Cherepyn-Teremtsi type remained at their previous residences. Generally, the early medieval cultures were scarcely affected by the Cherniakhiv traditions. What is more important is a spiritual contribution of the former inhabitants of Ukraine and the Lower Danube to the European culture.

Home

ДО ПИТАННЯ ПРО АНТРОПОЛОГIЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНЯХIВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕРИТОРІЇ СЕРЕДНЬОГО ПОДНIПРОВ’Я

Т. О. Рудич

Статтю присвячено антропологічному складу населення, похованого на могильниках черняхівської культури з території Середнього Подніпров’я.

Т. А. Рудич

К ВОПРОСУ ОБ АНТРОПОЛОГИЧЕСКОМ СОСТАВЕ НАСЕЛЕНИЯ ЧЕРНЯХОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ В СРЕДНЕМ ПОДНЕПРОВЬЕ

В статье подвергнуты анализу краниологические материалы, которые происходят из погребений с трупоположениями из могильников черняховской культуры Среднего Поднепровья. Антропологические материалы данной культуры сопоставляются с краниологическими сериями, происходящими из хронологически и территориально близких ей памятников ІІІ в. до н. э. — V в. н. э. Результаты исследования позволяют автору сделать заключение о неоднородности антропологического состава населения черняховской культуры в Среднем Поднепровье. Отмечается разная направленность антропологических связей различных групп черняховцев. Часть населения Среднего Поднепровья проявляет северо-западный характер связей, выявляет значительную морфологическую близость с сериями ІІ—V вв. c территории Прибалтики. Некоторая часть населения оказывается морфологически близкой населению могильников вельбарской культуры Нижнего Повислья. Группа погребенных выявляет южный и юго-западный характер антропологических связей c черняховскими сериями Северного Причерноморья, а также позднескифскими памятниками. На могильниках черняховской культуры Среднего Поднепровья присутствуют и антропологические формы, которые, в исторической перспективе, будут наиболее характерны для населения данной территории в древнерусское время.

T. A. Rudych

CONCERNING THE ANTHROPOLOGICAL COMPOSITION OF THE POPULATION OF THE CHERNIAKHIVCULTURE IN THE MIDDLE DNIEPER REGION

The paper presents the analysis of anthropological materials of inhumationsfrom the burial-grounds of the Cherniakhiv Culture in the Middle DnieperRegion. Chraniological materials of the culture are compared with the similar (in chronological and territorial terms) series dated to the period from third centuryBC to the fifth century AD. The results open up possibility to conclude that theCherniakhiv Culture’s population in the Middle Dnieper Region was not unified in its anthropological composition. Different directions of anthropological relations ofvarious groups of the population should be emphasized. Some groups of the Middle Dnieper population show the northwest character of relations being morphologically close to the series of the second through the fifth centuries from Baltic Region. Some groups are close to the anthropological materials of the Wielbark Culture from the Lower Vistula, while another groups shows a southern and southwest character of anthropological relations with the Cherniakhiv series from the Northern Black Sea Littoral and the Later Scythian sites. The burial-grounds of the Cherniakhiv Culture of Middle Dnieper Region contain the anthropological forms typical for the population of the territory in the Ancient Rus Period.

Home

ТИПИ ПОХОВАНЬ НА ЧЕРНЯХІВСЬКОМУ МОГИЛЬНИКУ КОМПАНІЙЦІ (етнокультурна інтерпретація)

А. М. Обломський

За матеріалами могильника черняхівської культури Компанійці автор виділяє поховання германського, скіфо-сарматського і слов’янського походження.

А. М. Обломский

ТИПЫ ПОГРЕБЕНИЙ НА ЧЕРНЯХОВСКОМ МОГИЛЬНИКЕ КОМПАНИЙЦЫ (этнокультурная интерпретация)

В статье сделана попытка выделения на материалах известного могильника черняховской культуры у с. Компанийцы Полтавской обл. (раскопки Е. В. Махно 1960— 1965 гг.) погребений с различными этнокультурными элементами. Основным критерием для выделения этнокультурных типов погребений является лепная керамика. Вельбарская посуда происходит из 17-ти погребений. Погребение с оружием (№ 86) имело пшеворское происхождение. Скорее всего, они принадлежали германцам-готам. В девяти комплексах представлена керамика скифо-сарматской традиции. Погребения с элементами киевской культуры (раннеславянские) наименее многочисленны — их всего четыре. Прослеживается концентрация погребений каждой из этнокультурных традиций на разных участках памятника, хотя некрополь имел единую планировку. Возможно, он принадлежал общине, состоящей, в свою очередь, из нескольких коллективов различного происхождения.

A. M. Oblomsky

TYPES OF BURIALS FROM THE KOMPANIYTSY BURIAL-GROUND OF THE CHERNIAKHIV CULTURE (ethnic/cultural interpretation)

The paper presents an attempt to specify the burials with different ethnic/cultural elements investigated near Kompaniytsy village (Poltava oblast) by E. V. Makhno in 1960—65. The main criterion in specifying ethnic/cultural types of burials is a hand-made pottery. The samples of the Wielbark-type pottery were found in 17 burials. Burial with weapons (No 86) was of the Pszewor origin. These burials are likely related to the Germanic Goths. Nine complexes contained the ceramics of the Scythian and Sarmatian traditions. A minority of burials (only four of them) contained the elements of the Kyiv Culture (early Slavic). The burials of each ethnic tradition were concentrated on different sections of the burial-ground while the necropolis was planned in a unified system. Probably, it was related to the community that included several collectives of different origins.

Home

ЖІНОЧІ ПОЯСНІ АМУЛЕТИ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

О. В. Бобровська

У статті розглядаються в типологічному, хронологічному, економічному, соціальному та етнографічному аспектах жіночі поясні амулети черняхівської культури.

О. В. Бобровская

ЖЕНСКИЕ ПОЯСНЫЕ АМУЛЕТЫ ЧЕРНЯХОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ

В женском уборе черняховской культуры широкое распространение получили комплекты амулетов, состоящие из костяных пирамидальных подвесок, раковин Cypraea panterina и Bolinus brandaris семейства Myricidae, а також зубов животных. Дата комплексов с поясными амулетами — середина — третья четверть IV в. Их попадание в ареал черняховской культуры обусловлено стабилизацией морской торговли после завершения “готских” войн, а также, вероятно, присутствием среди ее носителей потомков западных сарматов.

O. V. Bobrovska

FEMALE WAIST AMULETS OF THE CHERNIAKHIV CULTURE

The sets of amulets containing the shells Cypraea pantarina and Bolinus brandaris, bone pyramidal pendants and fangs. The sets are dated from the mid/third quarter of the fourth century. Their appearance within the Cherniakhiv’s territory is quite explainable in terms of stabilization of sea trade in the aftermath of the “Goths’ wars”; the fact that there were some descendants of the Western Sarmatians within the Cherniakhiv community also contributes to the explanation.

Home

КИЇВСЬКИЙ ГОРИЗОНТ ПОСЕЛЕННЯ ГЛЕВАХА

Р. В. Терпиловський

До наукового обігу вводяться матеріали нижнього шару поселення Глеваха на Київщині, розташованого на межі київської та черняхівської культур.
Складність історико-культурної ситуації на Київщині у пізньоримський час, полягає у прикордонному характері цієї території, на якій взаємодіяли північна київська та південна черняхівська культури. Вперше її комплекси в межах однієї пам’ятки були достовірно зафіксовані на поселенні Глеваха, що дозволило по-новому розглянути цю проблему. Щодо нижнього горизонту поселення у літературі висловлено два погляди. На думку автора, він є київським. О. В. Петраускас і Р. Г. Шишкін вважають його черняхівським, що виник на київській основі. У цьому зв’язку доцільно надати детальну публікацію матеріалів з нижнього шару поселення Глеваха, враховуючи, що верхній горизонт пам’ятки вже введений до наукового обігу.

Р. В. Терпиловский

КИЕВСКИЙ ГОРИЗОНТ ПОСЕЛЕНИЯ ГЛЕВАХА

Сложность историко-культурной ситуации, сложившейся на Киевщине в позднеримское время, состоит в пограничном характере этой территории, находящейся между северной киевской и южной черняховской культурами. Впервые их комплексы в пределах одного памятника удалось достоверно зафиксировать на поселении Глеваха (Васильковский р-н, Киевской обл.). В ходе раскопок первой половины 80-х гг. здесь исследовано 3000 м2 площади. Публикации киевского (нижнего) горизонта поселения и посвящена настоящая статья.
К нему принадлежит четыре постройки, 45 ям-погребов, под выносного очага и яма для выжигания угля. Из объектов и культурного слоя происходит лепная керамика киевской культуры и черняховский керамический импорт, пряслица, железные ножи, кресало, долото, бронзовая подвеска-лунница, точильные бруски и др. Хронология горизонта по находкам подвязных фибул и двух роговых гребней определяется в рамках второй половины ІІІ — начала IV в. н. э.
В начале IV в. в Глевахе фиксируется смена населения, вызванная продвижением черняховско-вельбарских племен. Возможно, эти события в какой-то мере соответствуют войне между венетами и готами Германариха, описанной Иорданом.

R. V. Terpilovsky

KYIV HORIZON OF THE GLEVAKHA SETTLEMENT

A complexity of historical and cultural situation in the Kyiv Region in the Later Roman Period derived from the fact that this territory was a border between the northern Kyiv Culture and the southern Cherniakhiv Culture. Archaeological complexes of the both cultures were first reliably investigated in Glevakha settlement (Vasylkiv region, Kyiv oblast). About 3,000 squire m were investigated there in the first half of the 1980s. This paper presents the materials from the Kyiv (the lower) horizon of the settlement.
The horizon included four dwellings, 45 storage-pits, the bottom of a fireplace, and the pit for burning out a charcoal. The objects and the horizon itself contained the sherds of hand-made vessels attributed to the Kyiv Culture and the imported ceramics of the Cherniakhiv Culture, and also clay spindle, iron knives, strike‚ chisel, bronze lunnitsa pendant, and whetstones, etc. The horizon is dated to the period from the second half of the third century to the beginning of the fourth century AD by several fibula and two horny combs.
Because of infiltration of the Cherniakhiv-Wielbark tribes, there were some changes in the composition of the population in the Glevakha settlement at the beginning of the fourth century AD. It seems that these changes were somehow provoked by the war between the Venetes and the Goths of Hermanarich described by Iordan.

Home

ПРО МЕТОДИКУ ВИЗНАЧЕННЯ РАННІХ ПОХОВАНЬ НА МОГИЛЬНИКАХ ЗАРУБИНЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Л. Є. Скиба

Cтаттю присвячено розгляду уточнень і доповнень, запропонованих групою санкт-петербурзьких дослідників до методу визначення хронології могильників.

Л. Е. Скиба

О МЕТОДИКЕ ОПРЕДЕЛЕНИЯ РАННИХ ПОГРЕБЕНИЙ НА МОГИЛЬНИКАХ ЗАРУБИНЕЦКОЙ КУЛЬТУРЫ

В статье рассмотрена попытка группы санкт-петербургских исследователей ликвидировать хронологический разрыв между датами‚ полученными на основании фибул‚ и датами‚ полученными на основании античного импорта из поселений зарубинецкой культуры. По их мнению, дополнив метод Рейнеке, на могильниках этой культуры можно выделить погребения ранней фазы — 225—190 гг. до н. э.
Однако предложенные дополнения являются дискуссионными так как: 1 — недостаточно аргументировано разделение погребений на женские и мужские; 2 — не учтены качественные признаки сосудов; 3 — корреляционная схема погребений выполнена непоследовательно; 4 — “добалканская” фаза определяется только на основании фибул В по Костшевскому.
Следует констатировать‚ что на сегодняшний день нет достаточных оснований для выделения группы погребений “добалканской” фазы‚ синхронных нижней дате‚ полученной на основании античного импорта.

L. E. Skyba

OF DETERMINATION METHODS OF EARLY INTERMENTS ON BURIAL GROUNDS ZARUBYNTSI CULTURE

The article analyzes the attempts made by a group of Sanct-Peterburg researchers to file a gap between the dates deduced from analyses of fibulas and the dates deduced from analyses of antique imports from the settlements. The researchers believe it is possible to specify a set of burials of the earlier stage — 225—190 BC — using the improved Reinecke’s methodology.
However, the improvements proposed by the group is highly conjectural because of the following reasons: (1) inadequate arguments for the proposed mail-female burial division; (2) neglecting quality indicators of vessels; (3) inconsistent scheme of burial correlation, and (4) attempts to specify the “pre-Balkan” stage on the only base of the B-type fibulas (by Kostrzewski).
As for now, we have no reason to specify the burials of the “pre-Balkan” stage to be considered as those synchronous with the lower date deduced from the analysis of antique imports.

Home

ДЕЯКІ АСПЕКТИ МЕТОДИКИ ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МОГИЛЬНИКІВ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

О. В. Петраускас

У статті розглядаються деякі питання методики проведення польових та лабораторних досліджень могильників черняхівської культури.
Стан джерелознавчої бази багато в чому є визначальним в археологічних дослі-дженнях. На жаль, у нинішній час її рівень не завжди відповідає сучасному етапу розвитку науки. Причиною цього є почасти відсутність необхідних методичних розробок. Наявність суб’єктивного фактора як у польовій документації, так і при публікації пам’яток суттєво деформує реальний зміст джерела. Аби зменшити впливи “особистого” сприйняття археологічних реалій в оригінальній (польовій) документації, необхідно виробити єдину методику проведення розкопочних і лабораторних робіт. Незважаючи на всі індивідуальні особливості як дослідника, так і пам’ятки слід виробити певні норми, згідно з якими повинна готуватися польова документація та наступна публікація матеріалів пам’ятки.

О. В. Петраускас

НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ МЕТОДИКИ ПОЛЕВЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ МОГИЛЬНИКОВ ЧЕРНЯХОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ

В статье рассматриваются некоторые вопросы методики проведения полевых и лабораторных исследований могильников черняховской культуры. Одним из главных направлений в проведении полевых работ следует считать усовершенствование ведения фиксации объектов, которые наблюдаются во время раскопок. Дальнейшая обработка полученных материалов предполагает детальное сопоставление и анализ находок из погребений и культового слоя могильника. Технической основой подобных работ должно стать широкое привлечение компьютерных возможностей хранения и обработки информации. Усовершенствование методов изучения первоисточников позволит перейти на новый уровень исторических реконструкций.

O. V. Petrauskas

SOME ASPECTS OF THE FIELD METHODOLOGY IN INVESTIGATIONS OF THE CHERNIAKHIV CULTURE BURIAL-GROUNDS

The paper discusses some issues of the field and laboratory investigations of materials from burial-grounds of the Cherniakhiv Culture. One of the main task in the field investigations is to improve keeping records of the objects observed during the excavations. Further processing of the materials includes a detail comparison of findings from burials with the cult layer of a burial-ground. Intensive involvement of computer methodologies for storing and processing information should become a technical base of such works. The improvement of the methodology for extracting information from archaeological sources opens up possibilities to reach a new level of historical modeling.

Home

ГОСПОДАРСЬКО-ЕКОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я)

Р. Г. Шишкін

У статті розкривається механізм утворення, розвитку та занепаду господарства черняхівської культури у взаємодії з оточуючим середовищем.
Дослідження розвитку господарства варварських племен та механізмів культурних перетворень римського часу в Східній Європі залишається одним із найбільш актуальних напрямків в сучасній археології. Аналізуючи такі принципово важливі показники як просторово-територіальна та екологічна структури території заселення, особливості культурного шару на поселеннях, знаряддя праці, матеріали палеоботаніки, палеозоології та палеокліматології, можна реконструювати господарсько-екологічні моделі різних археологічних культур як цілісні системи адаптації суспільства до оточуючого середовища, встановити причини та дослідити механізми тих історико-культурних перетворень, що набувають свого виявлення в змінах археологічних культур. У цій статті ми пропонуємо розглянути господарсько-екологічну модель черняхівської культури.

Р. Г. Шишкин

ХОЗЯЙСТВЕННО-ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ ЧЕРНЯХОВСКОЙ КУЛЬТУРЫ (ПО МАТЕРИАЛАМ СРЕДНЕГО ПОДНЕПРОВЬЯ)

Особенности пространственной и экологической структур территории черняховской культуры, характеристики культурного слоя поселений, орудия труда, материалы палеоботаники и палеозоологии свидетельствуют, что главным экономическим условием создания яркого провинциально-римского ремесленного облика материальной культуры черняховского общества было высокоэффективное пашенное земледелие. Кризис, который со временем возник в черняховском обществе и привел к исчезновению культуры, имел закономерный характер. После благоприятных начальных условий хозяйствования, которые привели к увеличению численности народонаселения, со временем начинается резкое снижение естественного плодородия черноземов. Эти обстоятельства вызывают эколого-демографический кризис внутри черняховской культуры. Особенно он усиливается во второй половине IV в., когда произошли климатические изменения, окончательно подорвавшие эффективность черняховского земледелия. Следствием этого эколого-демографического кризиса явилось нарушение устоявшихся связей внутри полиэтничного черняховского общества и невозможность содержания профессиональных ремесленников, определявших своеобразный внешний вид культуры. Безусловно, ускорили процесс распада черняховской общности и такие внешнеполитические факторы как поражение и частичный уход готов за Дунай после 375 г.

R. G. Shyshkin

ECONOMIC AND ECOLOGICAL MODEL OF THE CHERNIAKHIV CULTURE (BASED ON THE MATERIALS OF THE MIDDLE DNIEPER REGION)

The highly productive arable agriculture was the main economic prerequisite to the formation of a lively Roman-provincial crafty image of material culture of the Cherniakhiv community. Underpinning this thesis are the peculiarities of dimensional and ecological structures of the Cherniakhiv’s territory, characteristics of the cultural horizons of settlements, tools and the materials of paleobotany and paleozoology. The crisis of the Cherniakhiv Culture, which pushed the culture to decay, was of objective nature. Starting in the favorable environment that led to increase in a number of its population, the culture then faced a sharp decrease in black-soil fertility. These events in turn caused the ecological and demographic crisis of the Cherniakhiv Culture. It was especially tangible in the second half of the fourth century when climate had changed undermining the productivity of the Cherniakhiv agriculture. As a result, the contacts within the Cherniakhiv polyethnic community disappeared making it impossible to maintain the professional craftsmen who previously established the image of the culture. Certainly, such external shocks as the Goths’ suffering defeat and retreating across the Danube River shortly after 375 contributed to disintegration of the Cherniakhiv community.

Home

ПЕРЕСМОТР ОТНОСИТЕЛЬНОЙ ХРОНОЛОГИИ ВОСТОЧНОГО ЛАТЕНА И ПОЗДНЕГО ПРЕДРИМСКОГО ВРЕМЕНИ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫ

В. Е. Еременко

В статье уточняется соотношение ступеней относительных хронологий восточного латена и позднего предримского времени, предложенных Й. Буйной в 1982 г. и Р. Хахманом в 1961 г.

В. Є. Єременко

ПЕРЕГЛЯД ВІДНОСНОЇ ХРОНОЛОГІЇ СХІДНОГО ЛАТЕНА І ПІЗНЬОГО ПЕРЕДРИМСЬКОГО ЧАСУ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Сучасна система відносної хронології латена і пізнього передримського часу базується на працях Й. Буйни та Р. Хахмана. Стаття присвячена уточненню отриманих ними результатів.
У статті Й. Буйни підсумкові кореляційні таблиці (табл. 1—2) виявились не відповідними його ж фундлисту. Можливо вони потрапили до друку із різних варіантів попередніх розробок, що іноді трапляється. Автором кореляція зроблена заново (табл. 1—5). Результати відрізняються від отриманих Й. Буйною. Зокрема це стосується періодів В2b, B2/C1 і C1a.
Автор подає підсумкову кореляційну таблицю, що виявляє зв’язки між фазами різних могильників, яка у праці Р. Хахмана відсутня. З’ясувалося, що реальний зміст фаз пізнього передримського часу (особливо фаз “a”, “b”, “c”) не зовсім збігається з тим, що мав на увазі Р. Хахман.
Зроблені у статті висновки можуть бути змінені, незмінною залишиться тільки кореляційна частина.

V. E. Eremenko

REVISING THE RELATIVE CHRONOLOGY OF THE EASTERN LATEN AND THE LATER PRE-ROMAN PERIOD: SETTING UP A PROBLEM

Current system of chronology of the Laten and the Later Pre-Roman Period is based on Bujna’s and Hachmann’s works. The note improves the results provided by these authors.
As it is appeared in Bujna’s paper, the resulting correlation tables (Tables 1 and 2) are inconsistent with his fundlist. The possible reason is that the tables were brought into publication from different versions of the preliminary working papers, as is sometimes the case. The author has carried out the correlation once again, and the results differed from those obtained by Bujna. This is especially true in regard to the periods B2b, B2/C1 and C1a.
Hachmann’s book is lacking in the resulting correlation table, in which the phases of different burial-grounds could have been correlated. The author has filed the gap (Table 6). It was found that a real content of phases of the Later Pre-Roman Period (especially, the phases “a”, “b” and “c”) are at variance with Hachmann’s conclusions.
The proposed note is of a preliminary and changeable nature, while the correlation remains intact.

Home
індекс