Президенту України

П.О. Порошенку

Вельмишановний Пане Президент!

Звернення до Вас археологічної спільноти держави є кроком відчаю та надією на виправлення трагічної ситуації, в якій опинився Інститут археології  Національної академії наук України. Не вірте безпідставним заявам про те, що нас занадто багато і ми зайві. Для прикладу, у наших сусідів кількість фахових археологів значно вагоміша: маленька Грузія – більше 1000 фахівців. А менша за нас Польща біля 7000 фахівців, тоді як в Україні ця цифра не сягає й 300 професійних археологів.

Як історики, ми цілковито усвідомлюємо, що живемо у складний, переломний час, в час переформатування суспільства. Але наголошуємо, що в майбутнє це суспільство має йти спираючись на культурні надбання попередніх поколінь. І саме археологія є однією із візитівок будь-якої держави. Наші терени наповнені різночасовими старожитностями, і в цьому Україна не має собі рівних в Європі. Це і Кам‘яна могила, Трипілля, унікальні речі з скіфських курганів, з сарматських, половецьких та давньоруських поховальних комплексів, і всі вони мають загальносвітове значення. Згадаємо тільки відому на цілий світ пектораль, яка є найяскравішою перлиною в музейному фонді нашої держави. Відкриття  лише  цього артефакту надає моральне право колективу Інституту розраховувати на розважливе ставлення до проблеми археології  в нашій Країні.

Інститут археології Національної академії наук України є унікальною провідною дослідницькою організацією з вивчення стародавньої історії українського народу, яка користується глибокою повагою у світовій науковій спільноті. Без збереження традицій, що формувалися протягом більше 100 років, неможливі фундаментальні дослідження, які, у свою чергу, є єдиною можливою базою для становлення й самоусвідомлення української нації.

Колектив Інституту археології НАН України не може погодитися із сьогоднішньою політикою майже знищення  гуманітарного академічного знання - на його цвинтарі розбудувати щось інноваційне буде неможливо. Це знищення відбувається у найгірших традиціях «революційної доцільності», правового нігілізму, порушення діючого законодавства. Так, на 2016 р. передбачене фінансування Інституту археології НАН України (із розрахунку бюджетних надходжень на перший квартал 2016 року) складає на 17,98 % менше від видатків ІА НАН України за минулий рік, і на 30,08% менше від бюджетного запиту ІА НАН України в 2016 році. Порівняно з минулим роком фонд заробітної плати зменшено на 13.3%, а загалом становитиме 40% від суми необхідного мінімального фонду зарплати. Наголошуємо, що в 2015 р. через різницю між отриманим та необхідним фінансуванням нашої установи кількість наукових співробітників, які змушені були працювати за заявою на неповну (75%, 50%, 25%) ставку склала 39%. Крім того, для забезпечення статутної діяльності Інституту практично всі наукові співробітники та лаборантський склад змушені були писати відповідні заяви про відпустку за власним рахунком. З огляду на обсяг фінансування Інституту на перший квартал 2016 р. маємо значне погіршення фінансових можливостей ІА НАН України на весь поточний рік та необхідність скорочення 30% співробітників, що призведе до суттєвого зубожіння співробітників установи, які будуть змушені знову працювати за ще менший відсоток скороченої ставки.

Пане Президенте, ми можемо виробляти танки, бронежилети, будувати фортеці, але вони не допоможуть, коли мешканці міст будуть відкривати брами ворогу. Нехтування інформаційною складовою є прямий шлях до цього. Сучасна війна добре продемонструвала особливу важливість інформаційного чинника та небезпечність ігнорування установами, які відповідають за адекватне відтворення вітчизняної історії. Важкі обставини сьогодення ще раз підтвердили тезу про те, що держава, яка легковажить своєю історією, не має перспектив.

Зважаючи на велику кількість свідомо викривленої, сфальсифікованої та безпідставної інформації, яка останнім часом заполонила медійний простір нашої Країни, потрібна інституція, яка б могла вільно протистояти псевдонауковим викликам. Лише поширення достовірної інформації зможе сформувати національну історичну доктрину.

Події на східних теренах України відновили у суспільстві жагу до пізнання свого історичного минулого про походження українського етносу, краще зрозуміти процеси та етапи формування української нації, осягнути причинність історичного минулого. Вивчення комплексу джерел, які відкриває археологія дозволяють позбутися «білих плям» в нашому історичному минулому та віднайти відповіді, які впродовж багатьох років свідомо замовчувались, з метою знищення (в тому числі й фізичного) та нівелювання національного самоусвідомлення представників української нації.

Ситуація, що склалася навколо питання про так зване “ реформування – оптимізацію” системи АН України взагалі, та Інституту археології зокрема, або будемо відверті, ганебного скорочення штатних працівників, зменшення заробітної платні та розформування наукових відділів, що набирає обертів, ставлять на межу виживання не лише багатьох фахових науковців, але й функціонування гуманітарної науки в цілому. Внесення таких змін з часом обов’язково негативно позначиться на майбутньому нашої держави.

Пане Президенте, економія на оплаті праці 136 (8 з яких це співробітники з Кримської філії) наукових, 14 технічних та 49 допоміжного персоналу (бюджет Інституту археології складає 15 млн. гривень на рік, наша установа отримала лише 10 млн. 675 тис) навряд чи істотно посприяє поліпшенню економічного стану нашої держави. Переважна більшість професійних археологів працює саме в Інституті археології. То власне про яке скорочення може йтися?

Останні десятиліття кошти на фінансування польових досліджень, проведення аналізів, публікацій, конференцій, відряджень співробітники Інституту археології знаходять самостійно. Держава ж намагається зазіхнути на фонд заробітної плати та сплату комунальних послуг, які є захищеними статтями бюджету, і зазіхає вдало. З 1992 року кількість співробітників скоротилася вдвічі. Останній раз фінансування досліджень в повному обсязі відбулося за часів президентства Л.М.Кравчука.

Інститут археології НАН України є об’єктом українського законодавства в сфері дослідження археологічної спадщини, який: реалізовує наукові дослідження археологічних об‘єктів, координує наукові дослідження, що здійснюються на території України, здійснює науково-археологічну експертизу програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень. Ця діяльність Інституту археології НАН України взагалі не фінансується державою, маємо фінансування  лише фундаментальних досліджень.

Скорочення штату кваліфікованих археологів, відсутність фахового нагляду призводить лише до масових спалахів діяльності злочинців, які розграбовують та руйнують рідкісні археологічні пам’ятки, що негативно позначиться на міжнародній репутації нашої держави.

Поповнюючи музейні фонди нашої держави Інститут археології вносить вклад в золотовалютний резерв та у розвиток туристичної галузі. Тільки до музею історичних коштовностей Інститут археології передав понад 30 тисяч унікальних знахідок, здобутих фахівцями Інституту археології НАН України.

Варто зазначити, що співробітники ІА НАН України активно удосконалюють партнерські взаємовідносини з іноземними колегами, беруть участь у конкурсах, що проводять різноманітні закордонні наукові фонди, які незважаючи на складну ситуацію у своїх країнах, підтримують Україну. Однак міжнародні наукові гранти, які надаються на конкурсних засадах, не передбачають видатки по заробітній платі, а зорієнтовані на проведення польових та лабораторних досліджень, видання наукових праць, проведення конференцій та семінарів. Відтак, немає підстав розраховувати, що це додаткове джерело фінансування може замінити державну підтримку науки в Україні.

Наші колеги із міжнародних наукових інституцій, з якими ми плідно співпрацюємо багато років, висловлюють велику стурбованість стосовно тенденцій до планомірного знищення Інституту археології НАН України. Особливо беручи до уваги, що у світі реально поважають цінність археологічних досліджень та людей, які присвятили свої життя цій професії.

Історія нашої країни знає приклади нищення фахової археологічної школи, зокрема  ліквідація ВУАК та розстріл фахівців Інституту матеріальної культури. Важко уявити, що у незалежній Україні можливе повторення знищення археологічної науки та гуманітарної галузі в цілому.

 Для зупинення цього процесу необхідно:

-                    профінансувати діяльність Інституту археології НАН України в мінімальному обсязі 15 млн. гривень, замість запропонованих Президією НАН України 10млн 675 тис. гривень;

-                    профінансувати діяльність Інституту археології НАН України  передбачену Законом про охорону археологічної спадщини;

-                    використати можливості Інституту археології НАН України в формуванні інформаційного простору, в контексті адекватного відображення давньої історії України.

Директор Інституту

                  академік                                                      Толочко П. П.

Вчений секретар                                                         Корвін-Піотровський О. Г.

Голова профспілки ІА НАНУ                                   Петраускас А. В.

До Президії НАН України

До Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України

До Відділення історії, філософії та права НАН України

У своїй Постанові «Про фінансування НАН України у 2016 році» № 11 від 20.01.2016 Президія Національної академії Наук України констатує, що у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» фінансування НАН України у поточному році передбачено видатки (обсягом 2 млрд. 54,2 млн. грн.), що на 284,8 млн. грн., або на 12,2%, менше від обсягів фінансування 2015 року і на 725,0 млн. грн. менше від мінімальних потреб НАН України.

Відповідно до попередніх розрахунків бюджетних надходжень на фінансування Інституту археології НАН України на перший квартал 2016 року, фінансування нашої установи складатиме на 17,98 %, менше ніж видатки на ІА НАН України на минулий рік, і на 30,08 % менше бюджетного запиту ІА НАН України у 2016 році. Порівняно з минулим роком фонд заробітної плати зменшено на 13,289 %, а загалом становитиме 40 % від суми необхідного мінімального фонду зарплати. Наголошуємо, що у зв’язку із тим, що в 2015 році через різницю між отриманим та необхідним фінансуванням ІА НАН України кількість наукових співробітників, які змушені були працювати за заявою на неповну ставку (75%, 50%, 25%)  склала 39%. Окрім цього практично усі наукові співробітники та лаборантський склад для забезпечення статутної діяльності установи змушені були писати відповідні заяви про скорочений робочий тиждень або день, в той час, як більшість установ НАН України фінансувались в повному обсязі відповідно до своїх потреб.

Таким чином, у зв’язку з цьогорічним недофінансуванням трудовий колектив ІА НАНУ, ядро якого складають лише 136 наукових співробітників (8 з яких це співробітники з Кримської філії), 14 технічних та 49 допоміжного персоналу, опинився перед загрозою 40% скорочення, що фактично знищить і так маленький колектив ІА НАН України і, відповідно, цілу галузь науки та історичного знання про найдавніше минуле України. Наголошуємо, що мінімальні потреби статутної діяльності фінансування ІА НАН України становлять 15 млн. гривень.

Відповідно до діючого Статуту НАН України, одним із основних завдань Академії є «захист прав членів НАН України та працівників її установ» (ст. 11, п. 9). Залишається незрозумілим, які кроки здійснила Президія (як основний орган управління), щоб забезпечити фінансування НАН України в необхідному обсязі. Чому, наприклад, не було ініційовано саме Президією: а) дієвої кампанії в засобах масової інформації з приводу недофінансування НАН України; б) публічних звернень до Уряду, Верховної Ради, Президента, тощо? Чи були внесені пропозиції щодо змін до Державного бюджету України на 2016 р. відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 25.12.2015 р. №928-VIII «Про Державний бюджет України»? Відсутність чіткої інформаційної політики від Президії НАНУ (перш за все, пояснень своїх дій для працівників) та розісланий по інституціям циркуляр про «оптимізацію, реструктуризацію та скорочення» переконують у зворотньому, а саме – невідповідності вжитих Президією кроків до масштабу загрози, що нависла над НАН України.

Так звана “оптимізація” сьогодні набирає найжахливіших форм, вона зводиться до скорочення штату, частина якого може буде звільнена за скороченням, а частина має написати заяву на роботу за урізаним графіком або неповну ставку. Скорочуються перспективі кадри, кандидати та доктори наук із значним польовим досвідом. Отже сьогодні в ІА НАН України ми маємо атмосферу 1933-1939 рр., коли тодішні керманичі відкрито проголошували знищення ворожих класів та здійснили на практиці зачистку української археології.

Постає питання, чи здатна Президія захистити реальні інтереси науки України, а на загал – її майбутнього?

Таким чином, трудовий колектив Інституту археології НАН України рішуче вимагає:

1. Призупинити дію Постанови Президії НАН України від № 11 від 20.01.2016 р. (у частині оптимізації та скорочення) до публічного обговорення й вироблення стратегії, положень та критеріїв реорганізації НАН України.

2. Оприлюднити всю фінансову звітність НАН України шляхом опублікування у відкритому доступі на сайті НАН України повних сканованих копій штатного розкладу та кошторисів Президії, секцій, відділень, установ НАН України у 2013-15 рр., включаючи спецфонди, особливо виділити роки, коли були зменшені обсяги фінансування та кошторису Президії, секцій, відділень, установ на 2016 рік.

3. Публічно пояснити критерії розподілу коштів між відділеннями та серед установ (інститутів) в межах відділень. Й, зокрема, причини недофінансування Інституту археології НАН України в минулі роки.

4. Вжити усі можливі заходи щодо захисту прав своїх робітників (згідно п Статуту) й вимагати у Кабінету Міністрів України перегляду Державного бюджету України на 2016 р. відповідно до Закону України від 26.11.2015 №848-19 «Про наукову і науково-технічну діяльність» України.

5. Ініціювати початок широкого публічного обговорення про шляхи й принципи реорганізації (реформування) НАН України, в першу чергу її бюрократичного апарату, яка б стала дієвою альтернативою «оптимізації й реструктуризації», зазначеній в Постанові Президії НАН України за № 11.

Директор Інституту

                  академік                                                      Толочко П. П.

Вчений секретар                                                  Корвін-Піотровський О. Г.

Голова профспілки ІА НАНУ                              Петраускас О. В.