Зазвичай антрополог має справу з рештками населення, що являють собою механічну суміш зрізів багатьох поколінь, які проживали на певній території упродовж досить тривалого часу. Умови формування антропологічних особливостей таких діахронних груп не були стабільними, оскільки залежали від взаємодії екологічних та соціально-економічних факторів, що були в постійній динаміці. Адже впродовж навіть одного століття можуть істотно змінитися клімат, стан навколишнього середовища, соціально-економічні умови, а внаслідок міграцій - й антропологічний склад населення, що, звичайно, впливає на більшість показників фізичного розвитку, стану здоров’я та інші особливості популяції. Такі коливання значно утруднюють і зменшують точність вивчення реального населення конкретного історичного періоду, оскільки не завжди вдається виділити дійсно синхронні поховання. Тому велику цінність для історичної антропології мають пам’ятки, в яких представлене лише одночасне населення певної території. Вони є ніби зупиненими моментами історії людства.
У грудні 1240 р. після довготривалої облоги Києва військо Батия увірвалося в місто. Після прориву укріплень у районі Лядських воріт кияни були витіснені у глиб міста й закріпилися на лінії оборонних споруд київського Дитинця. Невдовзі ворог прорвав останню лінію оборони в районі Софійських воріт і відтіснив киян до Десятинної церкви. Бій точився на території княжого двору. Останні оборонці міста зачинились у церкві, однак стіни та хори церкви обвалилися під вагою скарбу та людей, а можливо, і під ударами стінобитних машин1. Усе місто було спалене і лише незначна кількість жителів змогла уникнути смерті чи полону2. За твердженням П.П. Толочка, з 50-тисячного населення Києва лишилося лише 2 тис. осіб3. Сліди трагічних подій збереглися до цього часу. «Руїни кам’яних будівель палацового характеру, розвалини храмів, житла та майстерні, що згоріли чи зруйновані, господарчі приміщення та таємні сховища, колективні могили з сотнями похованих - усе це несе на собі відбиток страшного стихійного руйнування та загибелі. Картина ця повторюється в різних районах Верхнього міста»4. Братські могили у Верхньому місті було знайдено за апсидами Десятинної церкви (вул. Володимирська, 1-3) В.В. Хвойкою в 1907 р.5. У рові знаходилися рештки загиблих різного віку, включаючи немовлят. Деякі черепи були розсічені та розламані. Іншу подібну могилу, в якій було декілька тисяч людських скелетів, знайшов у 1892 р. І.А. Хойновський на Трьохсвятительській вулиці. І. Хойновський припускає, що «монголы, избив киевлян в последний час борьбы и содрав с них одежду и все, что они при себе имели, снесли тела их в этот ров и присыпали их землей…»6. Можливе продовження цієї могили відкрив у наступні роки Д.В. Мілєєв на розі вулиць Володимирської та Трьохсвятительської7.
У зруйнованих та спалених житлах знаходять рештки людей, що загинули, ховаючись від смерті, тіла воїнів та убитих ворогом жителів, безладно кинутих на попелищах. У «місті Володимира» протягом останніх 100 років археологами відкрито кілька подібних «поховань»8.
Нещодавно антропологічна серія із середньовічного Києва поповнилася новими матеріалами з розкопок Старокиївської експедиції ІА НАН України, які передали нам для вивчення І.І. Мовчан та В.М. Гончар9. У 1999 р. під час робіт на вул. Володимирській, 810 у залишках декількох згорілих жител «садиби ювеліра» першої половини XIII ст. ці дослідники знайшли кілька людських кістяків. На думку авторів розкопок, садиба загинула у 1240 р. внаслідок пожежі під час штурму «града Володимира» монголами. Один з кістяків було виявлено на вирубаних у материковому лесі східцях, які вели в глибокий підкліт житла 2 (пох. 2). У житлі 6 приміщення 3 (рис. 1) лежали тіла захисників міста (пох. 3а, 3б, 3в, та 3-середнє), можливо, скинуті туди після бою. Після реставрації та статево-вікового аналізу кістяків було встановлено, що вони належали п’яти дорослим особам, у тому числі трьом чоловікам та двом жінкам (рис. 2)11. Крім детального опису цих матеріалів, який наведено нижче, були зроблені виміри черепів і довгих кісток кінцівок та відмічені випадки травм і захворювань.
Поховання 2. Представлене черепом хорошої збереженості та кістками посткраніального скелету. Череп має незначні дефекти верхньої щелепи в області правої іклової ямки і в альвеолярній частині. Зруйнована також ліва вилична дуга. Черепні шви відкриті на всіх відрізках. Стертість зубів невелика (1 бал). Такий стан швів і зубів відповідає вікові 18-23 роки. Череп належав чоловікові, про що свідчать досить випуклі надперенісся (2 бали), надбрівні дуги (2 бали), а також розвинений рельєф потилиці. Соскоподібні виростки скроневих кісток невеликі.
Краніологічна характеристика. Череп має помірні розміри поздовжнього, поперечного та висотного діаметрів та мезокранну форму (табл. 1). Ширина обличчя помірна, висота - мала, за верхньолицевим показником - помірна. Носовий отвір середньо-високий, перенісся невисоке, ніс дуже слабо виступає над рівнем профілю обличчя. Лице добре профільоване у горизонтальній площині на рівні орбіт і трохи слабше - на середньому рівні. Загалом череп має європеоїдний комплекс ознак і належить до мезокранного варіанта цієї раси.
Посткраніальний скелет зберігся не повністю: праві плечова та ліктьова кістки, ліве передпліччя, стегнові, права велика та ліва мала гомілкові кістки, лопатки, окремі ребра та хребці, ліва тазова кістка та крижі. На цих кістках не виявлено явних вікових змін. Рельєф довгих кісток кінцівок незначний. Епіфізи довгих кісток мають чіткі сліди прирощення, що свідчить про молодий вік (18-23 роки). Розміри та будова таза вказують на чоловічу стать. Зріст, визначений за формулою С. Дюпертюї та Д. Хеддена12, становить 171 см. За поздовжніми вимірами, кістки гомілок дещо вкорочені у порівнянні зі стегном (табл. 2).
Як відомо, кістковий рельєф добре розвинутий у місцях прикріплення м’язів, що найбільше тренуються в процесі життя людини. За підвищених навантажень на певні м’язи кістка в місцях їх прикріплення перебудовується - спостерігається лізис чи новоутворення кісткової тканини, так звані ентесопатії13. У молодого чоловіка вони зафіксовані в місцях прикріплення м’язів, що беруть участь у приведенні та опусканні плеча, згинанні руки, згинанні та пронації передпліччя, а також розгинанні стегна та згинанні гомілки й стопи. Зміни у суглобах відсутні, що є нормальним для молодого віку, лише незначні ерозивні зміни помічені в плечових суглобах.
Патологічні зміни. На верхній щелепі спостерігаються сліди прикорінного абсцесу, спричиненого карієсом правого першого корінного зуба. Пародонтоз особливо сильний на верхній щелепі. Поперечні лінії емалевої гіпоплазії на передніх зубах мають множинний характер та виражену глибину, що може свідчити про значні за тривалістю та силою епізоди хвороб або голоду у віці 3-6 років. На орбітах спостерігаються сліди активного порозу значного ступеня (трабекулярна форма cribra orbitalia), що свідчить про певне системне захворювання юнака (можливо, недокрів’я - анемію). У порожнинах верхньої щелепи та в клиноподібному синусі є сліди хронічного синуїту, а на піднебінні - сліди хронічного запалення в ротовій порожнині (можливо стоматиту).
Трохи вище від грушоподібного отвору від країв носового отвору в обидва боки розходяться горизонтальні тріщини. Подібні тріщини спостерігаються від удару тупим предметом в ділянку переднього відділу альвеолярного виростку при розімкнутих щелепах14. Сліди загоєння відсутні, отже, цей удар було нанесено незадовго до смерті чоловіка. На потиличній частині лівої тім’яної кістки залишився слід від удару важким, можливо, загостреним предметом. Розмір вдавленого овалу - 25 X 19 мм. Від краю овалу в напрямку вінцевого шва розходяться тріщини. Не виключено, що травму було нанесено зброєю типу палиці з гострими шипами. Удар, імовірно, пом’якшила шапка чи шолом. Оскільки травма не несе слідів загоєння, цілком можливо, що саме вона й спричинила смерть юнака (рис. 3).
На кістках немає слідів вогню, хоча житло загинуло в пожежі. Напевно, перекриття підкліту та стеля житла, що завалилися, накрили ще живого юнака, коли той намагався сховатися, та закрили його від вогню.
Поховання 3а. Скелет зберігся майже повністю (рис. 1). Череп має дефект у ділянці основи та лівої виличної дуги. Розміри черепа невеликі, рельєф незначний. Шви відкриті, за винятком задньої ділянки сагітального шва, яка вже облітерована. Стан зубів дуже поганий, на верхній щелепі збереглися лише бокові різці, правий перший премоляр, ліві ікло, премоляри та другий моляр, а на нижній - різці, ліві ікло та перший премоляр. Череп належав жінці 30-40 років.
Краніологічна характеристика. Череп відзначається великим поздовжнім, малим поперечним та помірним висотним діаметрами (табл. 1). Форма склепіння - доліхокранна, але на межі з мезокранією. Чоло пряме, досить широке. Обличчя досить вузьке й низьке, сплощене на рівні орбіт і вилиць. Перенісся низьке, кут виступу носових кісток над рівнем профілю обличчя - дуже малий. За комплексом краніологічних ознак ця жінка належала до змішаного антропологічного типу, у формуванні якого, крім європеоїдного, відчувається й монголоїдний компонент.
Посткраніальний скелет має всі ознаки жіночої статі. Суглоби та фаланги несуть сліди незначних вікових змін. Зріст 156,4 см. За вимірами довгих кісток жінка належала до коротконогого типу. Визначається незначна лівостороння асиметрія кісток передпліччя та стегнових кісток, у той час як унаслідок захворювання остеомієлітом (див. патології нижче) лівої великої гомілкової кістки відбулося значне її вкорочення (306 мм порівняно з 321 мм справа). З цим може бути пов’язана підвищена компактизація кістки15 та збільшення її деяких широтних розмірів.
Докладна фіксація розвитку м’язового рельєфу кісток дала змогу встановити основні навантаження на опорно-руховий апарат жінки. Загалом рівномірно добре розвинені м’язи, що опускають та згинають плечі та обертають лопатку. Ентесопатії, як наслідок нерегулярних навантажень чи хронічних мікротравм місць прикріплення сухожиль та м’язів, визначають такі навантаження на дельтоподібний м’яз (відведення та згинання руки), особливо справа, та на супінаторі передпліччя. Деструкція у місцях прикріплення триголового лівого та, симетрично, двоголових м’язів плеча буває наслідком переносу важких предметів на зігнутих передпліччях. За даними Galera, Garrada (1993), у середньовічних іспанських популяціях ця ознака зумовлена такими видами діяльності, як носіння води, будівництво кам’яних будинків та, загалом, сільськогосподарською працею. Genety (1972) вважає її наслідком праці пекарів, що переносять вантажі на витягнутих передпліччях і притиснутих до тулуба руках16. З навантаженнями пов’язані також дегенеративно-дистрофічні зміни в плечових, правому ліктьовому та лівому променево-зап’ястковому суглобах.
У нижньому поясі кінцівок найбільші артрозні зміни зафіксовані в кульшових суглобах, особливо в правому, а також у правому колінному суглобі. Поряд з розподіленням індексу компактизації (збільшеному в правому стегні) та посиленням силових ліній у проксимальній частині стегнових кісток це явище може свідчити про збільшення навантажень на праву ногу як компенсацію після травми лівої гомілки. Ентесопатії є в місцях кріплення правого литкового м’яза (підняття п’ятки та згинання гомілки), симетрично гребінчастого (приводить і згинає стегно), зовнішнього затульного (відвертає стегно) та великого сідничного м’язів (розгинає тулуб при фіксованих кінцівках). Цікавими є наявність так званих фасеток Пур’є в проксимальному метафізі стегон і фасеток від сидіння навпочіпки (squatting facets). Перша ознака може формуватися під час максимального розпрямлення ноги, наприклад у разі ходіння вниз по схилах17, друга - від екстремального згинання гомілки вперед при фіксованих стопах (сидіння на низьких стільцях, навпочіпки18, і можливо, стояння на колінах чи ходіння вгору по схилах).
Патологічні зміни. Більшість зубів втрачено жінкою ще в молодому віці, унаслідок чого відповідні альвеоли та тіло нижньої щелепи атрофовані та облітеровані. Причиною такого явища міг бути пародонтоз, особливо сильний на премолярах і молярах. Наслідком цього стала значна стертість, яка сягає коренів, збережених передніх зубів (3-6 балів), оскільки вони взяли на себе все навантаження від жування. Гіпоплазія емалі зубів відсутня, однак на кістках гомілок рентгенографічно зафіксовано лінії Харріса - поперечні лінії, що утворюються у метафізах кісток, у разі затримки росту внаслідок стресів у періоди голодовок чи хвороб.
Навколо лобкового симфізу зсередини кістки спостерігаються овальні заглиблення, активні деструктивні та проліферативні зміни, які іноді розглядають як наслідки вагітності в жінок. На лівій великій гомілковій кістці залишилися сліди двох свищів, що може свідчити про захворювання остеомієлітом у дитинстві. Унаслідок укорочення великої гомілкової мала гомілкова кістка викривилась назовні в дистальній третині. Імовірно, жінка кульгала. Із травм слід відзначити загоєний перелом грудної третини одного з правих ребер. За деякий час до загибелі вона отримала травму голови, що не відобразилося на зовнішній поверхні черепа, однак мало наслідком можливу мозкову грижу на лусці потиличної кістки та утворення епідуральної гематоми19. Травм, які могли б стати безпосередньою причиною смерті, на кістках не виявлено.
Поховання 3б. Представлене цілим черепом та неповним поcткраніальним скелетом. Череп має великі розміри та добре виражені ознаки статевого диморфізму: дуже випукле надперенісся та надбрів’я, що буквально нависає над орбітами. Великі соскоподібні відростки й рельєф потилиці свідчать про атлетично розвинену мускулатуру шиї й спини. Нижня щелепа масивна, має «квадратні» обриси. Усе це свідчить про чоловічу стать похованого. Черепні шви відкриті повністю, зуби дуже великі, зношеність їх незначна. Стан черепних швів і зубів відповідає молодому вікові (20-25 років).
Краніологічна характеристика. Великий поздовжній і малий поперечний діаметри зумовлюють доліхокранну форму черепа (табл. 1). Він має дуже велику висоту склепіння, помірної ширини чоло й обличчя, висота якого відносно мала. Ніс середньо-високий, висота перенісся помірна, кут виступу носових кісток до лінії профілю - середній. Обличчя дуже сильно профільоване в горизонтальній площині на обох (верхньому та середньому) рівнях. Вертикальне профілювання обличчя також значне, профіль прогнатний. Описане поєднання ознак характеризує череп як виражено європеоїдний.
Посткраніальний скелет зберігся частково: праві плечова, ліктьова, проксимальний епіфіз лівої плечової, кістки гомілок, хребці, ребра, фрагменти лопаток, окремі фаланги.
Кістки верхніх кінцівок масивні, із сильним рельєфом, що відповідає розвитку рельєфу на черепі. Кістки гомілок - також масивні й великі. Отже, будова та розміри кісток посткраніального скелета свідчать про їх належність чоловіку, стан суглобових поверхонь і відсутність явних вікових змін - про те, що чоловік помер у досить молодому віці - 20-25 років.
Зріст чоловіка 171 см. Скелет розвинений гармонійно. Найбільші навантаження припадали на м’язи, що беруть участь у рухах плечей (опускання, обертання, приведення), особливо зліва, згиначів передпліччя, та у рухах кисті та зап’ястку - розгиначів та тих, що відводять кисть (на жаль, кістки збереглися лише справа). Ентесопатії в місці прикріплення правого великого грудного м’яза та реберно-ключичних зв’язок, ущільнення вертикальних силових ліній у проксимальному плечі та значні дегенеративно-дистрофічні зміни в плечовому суглобі могли спричинитися таким видом діяльності, як перенесення вантажів на плечах. Про великі навантаження на руки свідчить також значний індекс компактизації кістки, особливо в дистальній половині діафіза. Крім того, визначено артроз у правому ліктьовому суглобі. Найбільші навантаження нижніх кінцівок припадали на колінні суглоби. Зафіксовано значний розвиток камбалоподібного м’яза, підвищену компактизацію правої гомілкової кістки порівняно з лівою, а також фасетки на передній стороні дистальних епіфізів гомілок.
Хребет чоловіка несе сліди дуже великих навантажень на ділянці середньогрудних (ThV-ThVI) та нижньогрудних хребців. Спондилоліз (перелом напруги між верхньою та нижньою дужками) у четвертому поперековому хребці, на думку А.В. Грінберга20, досить часто трапляється у людей, чия робота пов’язана з підніманням та перенесенням вантажів. Ch.Merbs21, досліджуючи причини цієї патології, наводить досить великий перелік видів діяльності, спільним для яких є перевантаження попереково-крижового відділу хребта, наприклад, у разі дій, що потребують екстремальних нахилів тіла вперед-назад, чи різких випрямлень тіла назад, наприклад під час копання, підняття вантажів та ін. Можлива також гостра травма.
Патологічні зміни. Поряд з травним отвором на обох гомілкових кістках медіально зафіксовані осифіковані крововиливи. Виявлено відкладення зубного каменю, особливо значне на нижніх різцях. Відсутність карієсу та наявність зубного каменя, на думку деяких авторів22, може свідчити про переважання в раціоні білкової (м’ясної) їжі над продуктами з багатим вмістом вуглеводів (зернові).
Гроноподібні групи дрібних заглиблень, розташовані в передній, середній та задній черепних ямках, можуть бути наслідком перенесеного в дитинстві туберкульозного менінгіту. Сліди підвищеного кровопостачання на надбрівних дугах цього чоловіка слід пов’язувати із звичним перебуванням на холодному повітрі23, що може вказувати на певний вид професійної діяльності.
Череп було проломлено в ділянці брегми ударом, зробленим важким тупим предметом, можливо молотом, і спрямованим зверху спереду та зліва. Унаслідок цього утворився трикутний отвір, вм’ятина та радіальні тріщини (рис. 4). Реактивні поперечні тріщини є також у кістках основи черепа та потилиці. Ця травма, ймовірно, і спричинила смерть молодого чоловіка.
Поховання 3в. Збереглося гірше за інші. Череп представлений великими фрагментами мозкової коробки та деякими кістками обличчя (щелепи, права вилиця, носові кісточки). На черепних швах вже почався процес облітерації, унаслідок якого вони закриті на внутрішній поверхні черепа. Зуби зношені на ІІІ-ІV бали. Такий стан швів і зубів відповідає віку 35-40 років.
Надорбітальна область відзначається добре вираженим рельєфом. Потиличний горб і соскоподібні відростки досить великі. Зуби великі. Альвеолярна дуга досить широка (34 мм) і довга (45 мм). Отже, морфологія черепа свідчить про чоловічу стать.
Посткраніальний скелет зберігся не повністю, бракує кісток лівої ноги (за винятком проксимального епіфіза стегна), лівого плеча, крижів. Рельєф кісток помірний, будова таза й розміри довгих кісток відповідають чоловічій статі. Стан крижово-клубового суглоба вказує на вік 35-40 років.
Зріст чоловіка, визначений за довжиною кісток кінцівок, становить 172 см. Статура відзначається вкороченням гомілок і подовженням передпліччя.
М’язовий рельєф на кістках розвинутий вище середнього. У верхньому поясі максимально навантаженими були: справа - дельтоподібний м’яз (відведення руки від тулуба), зліва - м’язи, що обертають плече. Симетрично сильні м’язи - згиначі передпліччя. Зліва більш розвинений рельєф спостерігається в місцях прикріплення м’язів, що беруть участь у рухах кисті та пальців. На ногах значного розвитку досягли великий та середній сідничні та чотириголовий м’язи (відведення та повороти стегна, випрямлення тулуба), дещо менше - м’язи, що розгинають гомілку та нахиляють її вперед, приводять та супінують стопу.
Найбільші навантаження припадали на плечові, ліктьові, лівий променево-зап’ястний та лівий кульшовий суглоби.
Патологічні зміни. На внутрішній поверхні скроневої, лобної, тім’яної та потиличної кісток, у передній, середній та задній черепних ямках - велика кількість дрібних заглиблень, розташованих подібно гронам винограду (рис. 5). Такі утворення були ідентифіковані як змінювання кістки через тривалий процес базального туберкульозного менінгіту в дітей24. Те, що ці змінювання були у дорослого чоловіка, може свідчити про неабияку резистентність його організму, адже у доантибіотикову еру туберкульозний менінгіт вважався смертельним захворюванням.
Множинні лінії Харріса на гомілкових кістках свідчать про стресові періоди дитячого віку. Ознака «апельсинової шкірки», зафіксована на надбрів’ях, свідчить про тривале перебування на холодному повітрі.
На лівій тім’яній та лобній кістках має місце загоєний компресійний перелом. Унаслідок інфікування цієї травми або невдалого її лікування відбулося запалення окістя кісток черепа та обличчя. На одному з правих ребер помітний слід давнього перелому.
Хребет чоловіка зберігся досить повно. У шийному відділі (на рівні 3-4 хребців) має місце перелом правих міжхребцевих суглобів, ускладнений артрозом та випадінням диска. Задній вузол Шморля (хрящова грижа) 10-го грудного хребця з проривом у спинномозковий канал, як і деструктивні зміни на передній стороні тіла поперекових хребців, мали причиною, можливо, той самий травматичний інцидент.
Судячи з кількості травм та розвитку м’язового рельєфу кісток, чоловік вів досить активний спосіб життя, можливо, він був членом княжої дружини.
Поховання 3-середнє. Представлене лише окремими кістками посткраніального скелета, а саме: лівою стегновою, гомілковими, діафізом правої плечової, кістками правого передпліччя без нижніх епіфізів. Від таза збереглася частина лівої клубової кістки з кульшовою западиною.
Кістки невеликі, досить грацильні, рельєф слабкий, голівка й шийка стегна маленькі. На кістках уже виникли вікові розростання, гострі краї суглобів. За будовою й розмірами кісток скелет належав жінці, яка померла у віці 50-55 років. Зріст 159,7 см. У верхніх кінцівках - ентесопатії плечового м’яза (згинає передпліччя) та згинача й розгинача великого пальця лівої руки (на жаль, права не збереглася). У нижніх кінцівках найбільш розвинені великий сідничний, двоголовий м’язи (розгинають стегно). Деструктивні зміни зафіксовано в місці прикріплення лобкового лігамента. Однією з причин компресійних переломів у лівому колінному та гомілковостопному суглобі могло стати падіння на п’ятку випрямленої ноги. З діяльністю, що, імовірно, була причиною зазначених травм, можливо, пов’язані також перелом напруження в шийці стегнової кістки та верхня п’яткова шпора (рис. 6). На думку A.B. Грінберга25, такі зміни досить часто виникають у танцівниць чи поштарів.
Підсумовуючи дані про будову та пропорції скелета мешканців «міста Володимира», можна визначити основні особливості фізичного розвитку, що часто були пов’язані зі специфікою їхньої професійної діяльності, а також зробити припущення про умови життя цього населення, стан здоров’я та причини смерті загиблих. Зріст чоловіків у середньому становив 171,3, жінок - 158 см, що не відрізняється від даних інших дослідників за цим показником (наприклад, за даними С. Сегеди та П. Покаса, у середньовічних містах Лубни та Путивль зріст чоловіків становив 170,6, жінок - 160,5 см)26. За теометричними показниками (табл. 2), у жінок був високий індекс масивності передпліччя за низьких поздовжніх розмірів променевих та ліктьових кісток. Показник платоленії підвищений у жінок порівняно з чоловіками. Оцінка м’язового рельєфу показала переважання у жінок розвитку таких м’язів, як супінатори передпліччя, згиначі пальців, праві згиначі плеча та тих м’язів, що приводять праву кисть. Поряд з артрозними змінюваннями в плечових та променево-зап’ястних суглобах, ці показники можуть свідчити про переважання певного виду діяльності, наприклад заняття прядінням. У чоловіків підвищення компактизації плечової кістки поряд з досить високими індексами масивності та значним розвитком рельєфу м’язів плеча (ентесопатії трапляються в місці прикріплення грудного м’яза та особливо - реберно-ключичного лігамента) свідчать про високі навантаження на плечовий пояс. Оцінювання розвитку тазового пояса кінцівок показало зниження статевого диморфізму в широтних розмірах, індексах компактизації та м’язовому рельєфі кісток, в основному, за рахунок збільшення цих показників у жінок. Наявність ентесопатій у сідничній горбкуватості, значний розвиток шорсткої лінії стегна, наявність специфічних ознак, таких як фасетки Пур’є й так званих squatting facets (причини виникнення цих ознак наведено вище) у представників обох статей, на наш погляд, пов’язане із звичним пересуванням угору-вниз схилами, на яких розташований Київ.
Таку ознаку, як гіперваскуляризація надбрівних дуг, що трапляється в серії лише у чоловіків (табл. 3), звичайно вважають одним з індикаторів оцінювання професійної зайнятості населення, оскільки вона виникає в разі тривалого перебування на повітрі за холодної погоди27.
Про професійну активність та спосіб життя свідчать повсякденні травми, причинами яких можуть бути пошкодження від робочих інструментів, випадкові падіння з висоти під час будівництва, падіння з коня чи з вантажем на плечах; поранення, завдані тваринами чи отримані в бійці28. Прикладом таких ушкоджень є травми хребта. У чоловіків із серії, що вивчається, зафіксовано спондилоліз - перелом дужок четвертого поперекового хребця (пох. 3б), перелом виростка шийного хребця та хрящова грижа в грудному відділі з проривом у спинномозковий канал (пох. 3в). Обидві ці патології трапляються в людей, що займаються тяжкою фізичною працею. У жінки (пох. 3а) та чоловіка (пох. 3в) були загоєні переломи ребер. Депресійний перелом лівого колінного та гомілковостопного суглоба у жінки з поховання 3-сер. спричинений падінням на випрямлену ногу, можливо внаслідок невдалого стрибка. Травми черепа є свідченням як побутового травматизму, так і збройних сутичок. Загоєний депресійний перелом лобної кістки в дорослого чоловіка (пох. 3в), нанесений тупою зброєю типу палиці, булави чи просто камінням, імовірно, був отриманий у сутичці з противником. Іноді травми черепа не мають слідів на зовнішній поверхні кісток, однак їх наслідки (ускладнення) у вигляді мозкових гриж та осифікованих епідуральних гематом можна спостерігати на внутрішній поверхні черепа. Досить сильні зміни такого типу ми спостерігали на потиличній кістці (у ділянці confluent sinuum) жінки з пох. 3а.
Загоєні травматичні ушкодження тієї чи іншої частини скелета мала більшість індивідів (одна з двох жінок та двоє з трьох чоловіків) у досліджуваній групі. Висока частота згаданої ознаки свідчить про підвищений травматизм серед цих людей.
Хвороби зубів, такі як карієс, пародонтопатії та пов’язана з ними рання втрата зубів, що спостерігається, наприклад, у молодого чоловіка (пох. 2) та жінки (пох. 3а), не були рідкістю за часів Київської Русі29. Серед факторів, що сприяють розвитку карієсу, основними є особливості дієти та гігієни рота, фактори середовища (якість води та харчів), присутність бактерій, що викликають захворювання30, а також загальний стан здоров’я людини та перенесені нею стреси31. Якість та кількість їжі впливає на особливості росту та розвитку дітей, чутливість до хвороб, захворюваність та смертність у популяції. Тривалий голод чи навіть короткочасне голодування можуть спричинити низку захворювань у популяції, таких як тиф, віспа, дизентерія, туберкульоз, чума, грип, пневмонія32 чи ерготизм33. Tак звані голодні мори досить часто траплялися на Русі, у тому числі в проміжок часу між повальними епідеміями 1187 та 1230 рр.34. М.Ф. Берлинський, досліджуючи історію Києва, згадує великий недорід хліба, особливо в 1228-1229 рр., «от чего умножились заразительные болезни, истребившие как в Киеве, так и в других городах великое множество народа»35. У наступному 1230 р., за свідченнями літописів, урожай загинув на всій руській землі, за винятком Києва, і протягом двох років був страшний голод у Новгороді та Смоленську36. Загалом у перші 40 років ХІІІ ст. літописи відмічають 18 голодних років37.
Звернімося до отриманих нами даних. Дитинство більшості досліджуваних індивідів припадало на початок ХІІІ ст. Пережиті ними голодні роки мали вплинути на подальший стан їхнього здоров’я та імунітету. Закономірно очікувати наявність так званих маркерів стресу, що формуються саме під впливом гострих голодувань і дитячих хвороб. Лінійна гіпоплазія емалі зубів відзначена у двох наймолодших чоловіків з пох. 2 (18-23 роки) та з пох. 3б (20-25 років). Утворення її в першого чоловіка припадає на вік 2-4 роки (тобто, з певною ймовірністю, у проміжок між 1219 та 1226 рр.) та на вік 2-5 років у другого чоловіка (між 1217 та 1225 рр.). Інша ознака - лінії затримки росту на довгих кістках (лінії Харріса) - спричинена гальмуванням вироблення соматотропного гормону росту в дітей унаслідок недоїдання, білкового голодування чи певних системних хвороб38. Лінії Харріса на великих гомілкових кістках було зафіксовано у жінки 30-40 років (пох. 3а) та чоловіка 35-40 років (пох. 3в). Індикатор анемій (як наслідок хронічних паразитарних інфекцій) cribra orbitalia також фіксує загальний стан здоров’я популяції та індивідів. Цю ознаку було зафіксовано у двох випадках, причому в юнака з пох. 2 вона пов’язана з подібними змінами в метафізах довгих кісток та численними слідами неспецифічних інфекційних хвороб на скелеті, у тому числі хронічного синуїту та стоматиту.
З концентрацією людей у містах збільшується кількість щільніснозалежних інфекцій, що передаються повітряно-краплинним шляхом. Однією з таких інфекцій, що залишає сліди на кістках, є туберкульоз, який був однією з головних причин смертності в минулому. Кістковий туберкульоз - вторинна інфекція, що розповсюджується з легенів чи лімфатичних вузлів. Основними місцями розташування хвороби є хребет (туберкульозний спондиліт), кульшовий та колінний суглоб39. Інша форма захворювання, що часто траплялася у доантибіотикову еру та в активній формі була смертельною, - туберкульозний базальний менінгіт. Поряд з іншими симптомами характерним для латентної форми цієї хвороби є утворення внутрішньочерепних кальцинатів - туберкулом40. Тиснучи зсередини на кістки черепа, що формуються, туберкуломи залишають сліди у вигляді гроноподібних груп заглиблень із рівним дном, розміром із зерно проса, на внутрішній поверхні цих кісток. Найчастіше вони розташовані в передній, середній та задній черепних ямках в основі черепа, і на археологічному середньовічному матеріалі в дітей трапляються з частотою 11,9-44,4 %41. Даних про поширення туберкульозу у давньоруській державі, і зокрема в Києві, немає. Наявність ознак туберкульозного лептоменінгіту на черепі чоловіка з пох. 3в (не виключено, що множинні лінії Харріса на гомілкових кістках чоловіка спричинені саме цим процесом) та можливих ознак цієї хвороби у чоловіка з пох. 3б є вказівкою на існування цієї хвороби в місті в ХІІІ ст.
Незагоєні травми, отримані перед смертю, звичайно дуже важко відрізнити від посмертних пошкоджень. Проте в деяких випадках форма отвору чи площина зрізу безперечно свідчать про їх походження. Разом з особливостями положення тіла (кістяка) травми розповідають про обставини загибелі людини. Як уже зазначалося, усі описані скелети було знайдено скинутими докупи на завалі згорілого житла. У двох чоловіків зафіксовано незагоєні травми черепа. Імовірно, що саме вони були причиною смерті. В інших людей прямих пошкоджень скелета не виявлено, можливо, унаслідок поганої збереженості кісток чи специфіки травм. Проте, безсумнівно, усі вони загинули під час захоплення міста Батиєм.
На основі комплексного (краніологічного, остеологічного, палеопатологічного) дослідження описаних матеріалів можна дійти висновків щодо антропологічного типу людей, які мешкали у «місті Володимира» у першій половині ХІІІ ст., а також характеризувати це населення з погляду статусу здоров’я та адаптації до умов життя.
Як показало краніологічне вивчення, череп молодого чоловіка (пох. 2) загалом має європеоїдний комплекс ознак і належить до мезокранного типу східних слов’ян з помірно широким лицем і ослабленим виступом носа. Інакше кажучи, цей молодий чоловік за антропологічними ознаками був типовим представником полян київських (чернігівських або переяславських). Дещо інший краніологічний компонент відзначається на черепі молодого чоловіка з пох. 3б. Поєднання ознак характеризує череп як виражено європеоїдний. Його можна зарахувати до доліхокранного (із середньошироким лицем і помірним виступом носа) типу східних слов’ян, до якого належать також племена сіверян, радимичів, дреговичів, смоленських кривичів. Жінка з пох. 3а за комплексом краніологічних ознак належала до змішаного антропологічного типу, у формуванні якого, крім європеоїдного, відчувається й участь монголоїдного компоненту. Утім, такі морфологічні особливості, як ослаблення горизонтального профілю й слабке виступання носа, нерідко трапляються й у представників полян42. Отже, мешканці «міста Володимира» за антропологічними ознаками були представниками різних східнослов’янських племен, зокрема полян.
Судячи з розглянутих нами прикладів, чоловіки мали високий, а жінки - середній зріст. Ці люди були достатньо адаптованими до умов середовища та важкої фізичної праці, про що свідчать особливості розвитку кістяків, які вказують також на специфіку професійних занять цих людей. Разом з тим висока частота ушкоджень та поранень свідчить не тільки про підвищений побутовий травматизм, а й про часті збройні сутички. Несприятливі голодні роки початку ХІІІ ст., особливо якщо вони припадали на період дитинства, залишили сліди стресів від голодування та дитячих хвороб на кістяках цих людей. Наші дослідження показали також, що населення Києва у ХІІІ ст. страждало від численних інфекційних хвороб, зокрема від туберкульозу, розповсюдженню якого сприяла скупченість у житлах. Згадки про цю хворобу відсутні в літописних джерелах.
| Показник | Пох. 2 | Пох. 3б | Пох. 3а |
| Ч. 18-23 | Ч. 20-25 | Ж. 30-40 | |
| 1 Поздовжній діаметр | 183 | 188 | 176 |
| 1в Поздовжній діаметр від офріона | 181 | 184 | 176 |
| 8 Поперечний діаметр | 140 | 136 | 132 |
| 8:1 Черепний показник | 76,5 | 72,3 | 75,0 |
| 17 Висотний діаметр | 134 | 142 | - |
| 5 Довжина основи черепа | 102 | 110 | - |
| 9 Найменша ширина чола | 96 | 95 | 96 |
| 10 Найбільша ширина чола | 114 | 110 | 118 |
| 11 Ширина основи черепа | 128 | 120 | 117 |
| 12 Ширина потилиці | 112 | 109 | 107 |
| 29 Лобна хорда | 107 | 106 | 111 |
| 30 Тім’яна хорда | 108 | 124 | 108 |
| 31 Потилична хорда | 97 | 97 | - |
| 7 Довжина потиличного отвору | 30 | 33 | - |
| 16 Ширина потиличного отвору | 28 | 30 | - |
| Вигин чола | 25 | 26 | 28 |
| Вигин потилиці | 29 | 26 | - |
| 45 Виличний діаметр | 132 | 132 | 120 |
| 40 Довжина основи обличчя | 94 | 106 | - |
| 48 Верхня висота обличчя | 68 | 66 | 60? |
| 48:45 Верхньолицевий показник | 51,5 | 50,0 | 50,0 |
| 47 Повна висота обличчя | 113 | 116 | 102 |
| 47:45 Лицевий показник | 85,6 | 87,9 | 85,0 |
| 43 Верхня ширина обличчя | 110 | 107 | 99 |
| 46 Середня ширина обличчя | 100 | 98 | 94 |
| 60 Довжина альвеолярної дуги | 53 | 60 | 44 |
| 61 Ширина альвеолярної дуги | 63 | 66 | 52 |
| 62 Довжина піднебіння | 43 | - | 40 |
| 63 Ширина піднебіння | 32 | 36 | 28 |
| 55 Висота носа | 49 | 49 | 42 |
| 54 Ширина носа | 23 | 24 | 21 |
| 54:55 Носовий показник | 46,9 | 49,0 | 50,0 |
| 51 Ширина орбіти від mf | 42 | 43 | 37 |
| 52 Висота орбіти | 29 | 29 | 28 |
| 52:51 Орбітний показник | 69,0 | 67,4 | 75,7 |
| 20 Вушна висота | 108,8 | 117,4 | 111,5 |
| Бімалярна ширина fmo-fmo | 102,5 | 99 | 90 |
| Висота назіона над fmo | 20 | 27 | 13 |
| zm* хорда | 98 | 101 | 90 |
| Висота sbsp над zm* | 22 | 27,5 | 20 |
| SC Симотична ширина | 10 | 10,5 | 9 |
| SS Симотична висота | 4,5 | 4,5 | 2 |
| SS:SC Симотичний показник | 48,0 | 42,9 | 22,2 |
| DC Дакріальна ширина | 26 | 22 | 20 |
| DS Дакріальна висота. | 11 | 13 | 7 |
| DS:DC Дакріальний показник | 42,3 | 59,1 | 35,0 |
| Глибина іклової ямки | 8 | 3 | 6,5 |
| Висота вигину виличної кістки. | 52 | 56 | 40 |
| Ширина виличної кістки | 9 | 12,5 | 8 |
| 72 Загально-лицевий кут | 78 | 73 | 74 |
| 75(1) Кут виступу носа | 16 | 24 | 14 |
| 77 Назомалярний кут | 137,4 | 122,7 | 147,9 |
| ZM Зигомаксилярний кут | 131,2 | 122,9 | 132,1 |
| Надперенісся (за Мартином 1-6) | 2 | 6 | 1 |
| Надбрівні дуги (1-3) | 2 | 3 | 1 |
| Зовнішній потиличний горб (за Брока 0-5) | 1 | 3 | 0 |
| Сосцеподібний відросток (1-3) | 2 | 3 | 1 |
| Нижній край грушоподібного отвору | inf | antr | antr |
| Передньоносова ость (за Брока 1-5) | - | 2-3 | 1 |
1* стать і вік
| Пох. 3а | Пох. 3-середнє | s | Пох. 2 | Пох. 3б | Пох. 3в | s | |
| Ж 30-40 | Ж 50-55 | N(1-2) | Ч 18-23 | Ч 20-25 | Ч 35-40 | N(1-3) | |
| Плечова кістка | Права сторона скелетів | ||||||
| 1 Найбільша довжина | 293,0 | - | 293,0 | - | 331,0 | 328,0 | 329,5 |
| 3 Верхня епіфізарна ширина | 49,0 | - | 49,0 | - | 54,0 | 50,0 | 52,0 |
| 4 Нижня епіфізарна ширина | 59,0 | - | 59,0 | - | 63,0 | 64,0 | 63,5 |
| 5 Найбільший діаметр середини діафіза | 20,0 | 18,0 | 19,0 | 21,0 | 25,0 | 23,0 | 23,0 |
| 6 Найменший діаметр середини.діафіза | 16,0 | 17,0 | 16,5 | 18,0 | 21,0 | 21,0 | 20,0 |
| 7 Найменша окружність діафіза | 58,0 | - | 58,0 | 64,0 | 72,0 | 70,0 | 68,7 |
| 7а Окружність середини діафіза | 62,0 | 64,0 | 63,0 | 67,0 | 75,0 | 75,0 | 72,3 |
| 6:5 Показник перетину | 80,0 | 94,4 | 87,2 | 85,7 | 84,0 | 91,3 | 87,0 |
| 7:1 Показник масивності | 19,8 | - | 19,8 | - | 21,8 | 21,3 | 21,6 |
| IHD, % | 44,4 | - | 44,4 | - | 52,2 | 54,5 | 53,4 |
| IHB, % | 47,1 | - | 47,1 | - | 65,0 | 52,6 | 58,8 |
| Променева кістка | |||||||
| 1 Найбільша довжина | 217,0 | - | 217,0 | - | - | 262,0 | 262,0 |
| 2 Фізіологічна довжина | 204,0 | - | 204,0 | - | - | 247,0 | 247,0 |
| 4 Поперечний діаметр діафіза | 14,0 | - | 14,0 | 17,0 | - | 18,0 | 17,5 |
| 5 Сагітальний діаметр діафіза | 11,0 | - | 11,0 | 12,0 | - | 13,0 | 12,5 |
| 3 Найменша окружність діафіза | 42,0 | - | 42,0 | 44,0 | - | 47,0 | 45,5 |
| 5:4 Показник перетину | 78,6 | - | 78,6 | 70,6 | - | 72,2 | 71,4 |
| 3:2 Показник масивності | 20,6 | - | 20,6 | - | - | 19,0 | 19,0 |
| Ліктьова кістка | |||||||
| 1 Найбільша довжина | 234,0 | - | 234,0 | - | 273,0 | 275,0 | 274,0 |
| 2 Фізіологічна довжина | 204,0 | - | 204,0 | - | 240,0 | 240,0 | 240,0 |
| 11 Передньозадній діаметр | 13,0 | 13,0 | 13,0 | 13,0 | 13,0 | 15,0 | 13,7 |
| 12 Поперечний діаметр | 15,0 | 16,0 | 15,5 | 16,0 | 16,0 | 19,0 | 17,0 |
| 13 Верхній поперечний діаметр | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 17,0 | 17,0 | 17,0 | 17,0 |
| 14 Верхній дорсивентральний діаметр | 20,0 | 17,0 | 18,5 | 20,0 | 20,0 | 20,0 | 20,0 |
| 3 Найменша окружністьдіафіза | 37,0 | 38,0 | 37,5 | 41,0 | 40,0 | 43,0 | 41,3 |
| 3:2 Показник масивності | 18,1 | - | 18,1 | - | 16,7 | 17,9 | 17,3 |
| 11:12 Показник перетину | 86,7 | 81,3 | 84,0 | 81,3 | 81,3 | 78,9 | 80,5 |
| 13:14 Показник платоленії | 75,0 | - | 75,0 | 85,0 | 85,0 | 85,0 | 85,0 |
| Стегнова кістка | |||||||
| 1 Найбільша довжина | 400,0 | - | 400,0 | 461,0 | - | 459,0 | 460,0 |
| 2 Довжина в натуральному стані | 399,0 | - | 399,0 | 456,0 | - | 456,0 | 456,0 |
| 21 Виросткова ширина | 77,0 | - | 77,0 | 83,0 | - | 81,0 | 82,0 |
| 6 Сагітальний діаметр середини діафіза | 24,0 | - | 24,0 | 29,0 | - | 29,0 | 29,0 |
| 7 Поперечний діаметр середини діафіза | 26,0 | - | 26,0 | 28,0 | - | 27,0 | 27,5 |
| 9 Верхній поперечний діаметр діафіза | 34,0 | - | 34,0 | 37,0 | - | 33,0 | 35,0 |
| 10 Верхній сагітальний діаметр діафіза | 24,0 | - | 24,0 | 26,0 | - | 27,0 | 26,5 |
| 8 Окружність середини діафіза | 80,0 | - | 80,0 | 91,0 | - | 89,0 | 90,0 |
| 8:2 Показник масивності | 20,1 | - | 20,1 | 19,9 | - | 19,5 | 19,7 |
| 6:7 Показник пілястрії | 92,3 | - | 92,3 | 96,5 | - | 107,4 | 102,0 |
| 10:9 Показник платомерії | 70,6 | - | 70,6 | 70,3 | - | 81,8 | 76,1 |
| IF, % | 61,5 | - | 61,5 | - | - | 57,7 | 57,7 |
| Велика гомілкова кістка | |||||||
| 1 Повна довжина | 321,0 | - | 321,0 | 366,0 | 371,0 | 357,0 | 364,7 |
| 2 Виростково-таранна ширина | - | - | 358,0 | 365,0 | 354,0 | 359,0 | |
| 1а Найбільша довжина | - | - | 371,0 | 376,0 | 363,0 | 370,0 | |
| 5 Найбільша ширина верхнього епіфіза | - | - | 79,0 | 77,0 | 74,0 | 76,7 | |
| 6 Найбільша ширина нижнього епіфіза | - | 48,0 | 48,0 | 57,0 | 57,0 | 53,0 | 55,7 |
| 8 Сагітальний діаметр рівня середини діафіза | 27,0 | 28,0 | 27,5 | 32,0 | 34,0 | 32,0 | 32,7 |
| 8a Сагітальний діаметр на рівні жив. отвору | 30,0 | 33,0 | 31,5 | 37,0 | 37,0 | 34,0 | 36,0 |
| 9 Поперечний діаметр рівня середини діафіза | 19,0 | 20,0 | 19,5 | 23,0 | 23,0 | 23,0 | 23,0 |
| 9a Поперечний діаметр на рівні жив. отвору | 21,0 | 21,0 | 21,0 | 26,0 | 24,0 | 25,0 | 25,0 |
| 10 Окружність середини діафіза | 76,0 | 79,0 | 77,5 | 91,0 | 90,0 | 92,0 | 91,0 |
| 10b Найменша окружність діафіза | - | 71,0 | 71,0 | 82,0 | 83,0 | 79,0 | 81,3 |
| 9a:8a Показник перетину | 70,0 | 63,6 | 66,8 | 70,3 | 64,9 | 73,5 | 69,6 |
| 10b:1 Показник масивності | - | - | 22,4 | 22,4 | 22,1 | 22,3 | |
| IT, % | 44,4 | 40,9 | 42,7 | - | 45,5 | 39,1 | 42,3 |
| Пох. 3а | Пох. 3-середнє | s | Пох. 2 | Пох. 3б | Пох. 3в | s | |
| Ж 30-40 | Ж 50-55 | N(1-2) | Ч 18-23 | Ч 20-25 | Ч 35-40 | N(1-3) | |
| Плечова кістка | Ліва сторона скелетів | ||||||
| 1 Найбільша довжина | 292,0 | - | 292,0 | - | - | - | |
| 3 Верхня епіфізарна ширина | 47,0 | - | 47,0 | - | 54,0 | - | 54,0 |
| 4 Нижня епіфізарна ширина | 56,0 | - | 56,0 | - | - | - | |
| 5 Найбільший діаметр середини діафіза | 19,0 | - | 19,0 | - | 25,0 | - | 25,0 |
| 6 Найменший діаметр середини діафіза | 18,0 | - | 18,0 | - | 21,0 | - | 21,0 |
| 7 Найменша окружність діафіза | 57,0 | - | 57,0 | - | - | - | |
| 7а Окружність середини діафіза | 60,0 | - | 60,0 | - | 77,0 | - | 77,0 |
| 6:5 Показник перетину | 94,7 | - | 94,7 | - | 84,0 | - | 84,0 |
| 7:1 Показник.масивності | 19,5 | -- | 19,5 | - | - | - | |
| IHD, % | 37,5 | - | 37,5 | - | - | - | |
| IHB, % | 37,5 | - | 37,5 | - | - | - | |
| Променева кістка | |||||||
| 1 Найбільша довжина | 220,0 | - | 220,0 | - | - | 256,0 | 256,0 |
| 2 Фізіологічна довжина | 208,0 | - | 208,0 | - | - | 242,0 | 242,0 |
| 4 Поперечний діаметр діафіза | 16,0 | - | 16,0 | - | - | 17,0 | 17,0 |
| 5 Сагітальний діаметр діафіза | 10,0 | - | 10,0 | - | - | 13,0 | 13,0 |
| 3 Найменша окружність діафіза | 41,0 | - | 41,0 | - | - | 48,0 | 48,0 |
| 5:4 Показник перетину | 62,5 | - | 62,5 | - | 76,5 | 76,5 | |
| 3:2 Показник масивності | 19,7 | - | 19,7 | - | - | 19,8 | 19,8 |
| Ліктьова кістка | |||||||
| 1 Найбільша довжина | 234,0 | - | 234,0 | - | - | 272,0 | 272,0 |
| 2 Фізіологічна довжина | 208,0 | - | 208,0 | - | - | 236,0 | 236,0 |
| 11 Передньозадній діаметр | 11,0 | - | 11,0 | 13,0 | - | 14,0 | 13,5 |
| 12 Поперечний діаметр | 16,0 | - | 16,0 | 18,0 | - | 17,0 | 17,5 |
| 13 Верхній поперечний діаметр | 16,0 | - | 16,0 | 15,0 | - | 16,0 | 15,5 |
| 14 Верхній дорсивентральний діаметр | 18,0 | - | 18,0 | 18,0 | - | 20,0 | 19,0 |
| 3 Найменша окружність діафіза | 36,0 | - | 36,0 | 41,0 | - | 42,0 | 41,5 |
| 3:2 Показник масивності | 17,3 | - | 17,3 | - | - | 17,8 | 17,8 |
| 11:12 Показник перетину | 68,8 | - | 68,8 | 72,2 | - | 82,4 | 77,3 |
| 13:14 Показник платоленії | 88,9 | - | 88,9 | 83,3 | 80,0 | 81,7 | |
| Стегнова кістка | |||||||
| 1 Найбільша довжина | 401,0 | - | 401,0 | - | - | - | |
| 2 Довжина в натуральному стані | 400,0 | - | 400,0 | - | - | - | |
| 21 Виросткова ширина | - | - | 82,0 | - | - | 82,0 | |
| 6 Сагітальний діаметр середини діафіза | 23,0 | 28,0 | 25,5 | 29,0 | - | - | 29,0 |
| 7 Поперечний діаметр середини діафіза | 28,0 | 27,0 | 27,5 | 27,0 | - | - | 27,0 |
| 9 Верхній поперечний діаметр діафіза | 34,0 | 32,0 | 33,0 | 35,0 | - | - | 35,0 |
| 10 Верхній сагітальний діаметр діафіза | 23,0 | 27,0 | 25,0 | 24,0 | - | - | 24,0 |
| 8 Окружність середини діафіза | 82,0 | 86,0 | 84,0 | 93,0 | - | - | 93,0 |
| 8:2 Показник масивності | 20,5 | - | 20,5 | - | - | ||
| 6:7 Показник пілястрії | 82,1 | 103,7 | 92,9 | 93,1 | - | - | 93,1 |
| 10:9 Показник платомерії | 67,6 | 84,4 | 76,0 | 68,6 | - | - | 68,6 |
| IF, % | 60,7 | 61,5 | 61,1 | - | - | - | |
| Велика гомілкова кістка | |||||||
| 1 Повна довжина | 306,0 | 344,0 | 325,0 | - | 373,0 | - | 373,0 |
| 2 Виростково-таранна ширина | 294,0 | 331,0 | 312,5 | - | 365,0 | - | 365,0 |
| 1а Найбільша довжина | - | 348,0 | 348,0 | - | 377,0 | - | 377,0 |
| 5 Найбільша ширина верхнього епіфіза | 72,0 | 66,0 | 69,0 | - | 76,0 | - | 76,0 |
| 6 Найбільша ширина нижнього епіфіза | - | 52,0 | 52,0 | - | 59,0 | - | 59,0 |
| 8 Сагітальний діаметр рівня середини діафіза | 28,0 | 29,0 | 28,5 | - | 33,0 | - | 33,0 |
| 8a Сагітальний діаметр на рівні жив. отвору | 30,0 | 34,0 | 32,0 | - | 37,0 | - | 37,0 |
| 9 Поперечний діаметр рівня середини діафіза | 18,0 | 21,0 | 19,5 | - | 24,0 | - | 24,0 |
| 9a Поперечний діаметр на рівні жив. отвору | 21,0 | 20,0 | 20,5 | - | 25,0 | - | 25,0 |
| 10 Окружність середини діафіза | 77,0 | 80,0 | 78,5 | - | 90,0 | - | 90,0 |
| 10b Найменша окружність діафіза | 72,0 | 70,0 | 71,0 | - | 82,0 | - | 82,0 |
| 9a:8a Показник перетину | 70,0 | 58,8 | 64,4 | - | 67,6 | - | 67,6 |
| 10b:1 Показник масивності | 23,5 | 20,3 | 21,9 | - | 22,0 | - | 22,0 |
| IT, % | 45,0 | 40,9 | 43,0 | - | 40,9 | - | 40,9 |
Примітка. Індекси компактизації: плечової
кістки на рівні дельтоподібної
горбкуватості; плечової кістки на рівні
найменшої окружності діафіза; стегнової
кістки на рівні середини діафіза; великої
гомілкової кістки на рівні, що відповідає
найменшій окружності діафіза.
| Ознака | Пох. 3а | Пох. 3-середнє | Пох. 2 | Пох. 3б | Пох. 3в |
| Ж. 30-40 | Ж. 50-55 | Ч. 18-23 | Ч. 20-25 | Ч. 35-40 | |
| Можливий рік народження | 1200-1210 | 1185-1190 | 1217-1222 | 1215-1220 | 1200-1205 |
| Зріст, см | 156,4 | 159,7 | 171 | 171 | 172 |
| Травми черепа незагоєні | - | / | + | + | / |
| Травми черепа загоєні | + | / | - | - | + |
| Травми посткраніального скелета | - | + | / | + | - |
| Травми хребта | - | / | / | + | + |
| Неспецифічні інфекції черепа | / | / | + | - | - |
| Холодовий стрес | - | / | + | + | + |
| Карієс | + | / | + | / | - |
| Гіпоплазія емалі зубів | - | / | + | + | - |
| Лінії Харріса | + | - | / | - | + |
| Сribra orbitalia | + | / | + | - | - |
| Неспецифічні інфекції пкс | + | + | / | + | - |
| Туберкульозний базальний менінгіт | - | / | - | + | + |
Примітки: «+» - наявність ознаки; «-» -
відсутність ознаки; «/» - недоступно для
спостереження; пкс - посткраніальний скелет.
Рис. 1. Схематичне зображення розташування скелетів in situ у житлі 6, приміщення 3
Рис. 2. Збереженність кісток відмічено сірим кольором
Рис. 3. Травма черепа в юнака з пох. 2, спричинена ударом палиці
О.Д. Козак, И.Д. Потехина
O.D. Kozak, I.D. Potehina