До 60-річчя ДМИТРА ПЕТРОВИЧА НЕДОПАКО
.jpg)
Давно у минулому ті часи, коли
археологічна наука обмежувалася
розкопками пам’яток, їх накопиченням,
морфологічним описом і порівнянням. На
сучасному етапі «матінка історії» не
уявляється без широкого застосування
природничо-наукових методів, які дають
змогу отримувати найповнішу інформацію
стосовно тих або інших пам’яток й
артефактів минулого.
Великою мірою успіх у торуванні нових шляхів у розвитку дослідницької бази певної науки залежить від особи, що очолює й організує цей процес. Залучення ж до археології природничо-наукових методів потребує від цієї особи важкого поєднання ґрунтовних технічних, технологічних знань із спроможністю історичного осмислення здобутих за допомогою цих методів даних і фактів. Саме таке завдання й повстало перед Дмитром Петровичем Недопако - завідувачем відділу фізико-природничих методів дослідження археологічних матеріалів Інституту археології НАН України, кандидатом технічних наук, якого ми вітаємо з 60-річним ювілеєм.
Дмитро Петрович Недопако народився у важкі воєнні часи в листопаді 1942 р. в с. Синьківка Бориспільського р-ну на Київщині. Здібний до науки юнак 1965 р. закінчив Київський політехнічний інститут за складним фахом «фізика металів», а вже через 5 років здобув ступінь кандидата технічних наук. Відзначивши здібності молодого дослідника, керівництво політехнічного інституту запросило Дмитра Петровича до співпраці, де він у 1970-1973 рр. займав посади молодшого й старшого наукового співробітника. У той час Д.П. Недопако ґрунтовно вивчає фахові проблеми, друкує низку праць, пов’язаних з фізикою металів. Проте доля визначила новий і головний шлях у науковій творчості дослідника, пов’язавши його з археологією. Саме з початку - середини1970-х років до археологічної науки в Україні почали залучати фізико-хімічні методи, зокрема металографічні дослідження виробів з металу. Вивчення історії давнього ковальського виробництва й постало в центрі наукових інтересів Дмитра Петровича - спочатку в секторі, а потім відділі фізико-природничих методів Інституту археології НАН України, куди він прийшов у 1973 р. на посаду старшого наукового співробітника. За цей час дослідником було вивчено сотні залізних та бронзових предметів, що репрезентують розвиток металообробної справи в Україні від найдавніших епох до доби Київської Русі. Якісні підсумки наукових пошуків були викладені ювіляром у багатьох статтях та кількох співавторських монографіях: «История черной металлургии и металлообработки на территирии УССР (ІІІ в. до н.э. - ІІІ в. н.э.» (1983), «Чорна металургія та металообробка населення східноєвропейського лісостепу за доби ранніх слов’ян та Київської Русі» (1996), «Мотронинское городище скифской эпохи» (2001).
Разом із науково-дослідницьким напрямом своєї діяльності, що залучає не лише лабораторну, кабінетну, роботу, а й польову, експедиційну, Дмитро Петрович виявив і науково-організаторські здібності. Ці здібності сприяли тому, що 1987 р. він обійняв посаду заступника директора Інституту археології із загальних питань, а 1990 р. - очолив відділ природничих методів досліджень археологічних матеріалів, що об’єднує фахівців з історії стародавніх виробництв, палеоботаніки і зоології, антропології і реставрації.
Дмитро Петрович Недопако сповнений нових творчих наукових планів і задумів. З нагоди ювілею колектив Інститут археології НАН України бажає знаному фахівцю в галузі історії стародавнього виробництва міцного здоров’я, особистого щастя та довгих років життя, сповнених подальшими успіхами на обраній науковій ниві.
На головну сторінку