Оскільки з часу виходу фундаментальної періодизації
трипільської культури пройшло понад п’ятдесят років, а сучасних узагальнюючих
праць такого рівня немає, коротко викладемо схему періодизації та
локального членування трипільських пам’яток, якою ми користуємося
при дослідженні трипільської пластики.
В останні десятиріччя розробляється запропонована О.В.Цвек концепція двох
культур в трипільській частині кукутеньсько-трипільської спільності
- західнотрипільської та східнотрипільської. Не заперечуючи існування
східнотрипільської культури, вважаємо, що і західнотрипільську теж можна
розділити на декілька культурно-етнографічних утворень, виходячи
з тих самих принципів, з яких виділено східнотрипільську . Крім того необхідно
зауважити, що хоча загальна схема послідовності існування пам’яток
в періодизації Т.С.Пассек витримала апробацію часом, періодизаційні її
акценти, тобто встановлення перехідних, тих що мають принципове значення
етапів - ранній, середній, пізній - розглядаються іншим чином.
Сучасні вимоги до періодизації викладено в праці
А.В.Ніколової: «Періодизація насамперед прагне виявити такі послідовні
часові відрізки, кожен з яких має специфічну характеристику щодо внутрішнього
змісту, який обумовлює існування певних подій та явищ у виявленій послідовності»
(Ніколова, 1990). В такому розумінні в трипільській культурі можна
виділити три етапи, що не протирічать хронологічним схемам Т.С.Пассек:
Трипілля А-Трипілля ВІ; Трипілля ВІ-ВІІ - Трипілля СІ; Трипілля СІІ.
В радянській історіографії утвердилася гіпотеза про еволюційний автохтонний
розвиток трипільської культури на теренах України від моменту появи тут
ранньотрільського населення аж до фінальних фаз Трипілля. Аналіз усіх аспектів
трипільської культури в контексті європейської давньої історії вказує на
те, що формування певних культурно-етнографічних трипільських груп відбувалося
в процесі різноманітних міграційних процесів в Карпато-Дунайському
регіоні та Північному Причорномор’ї.
Ранній
етап трипільської культури - Трипілля А-Прекукутені недарма відноситься
в Румунії до іншої культури - Прекукутені. Саме на базі пам’яток
Трипілля А-Прекукутені, які є однаковими в культурно-етнографічному сенсі
від Прикарпатської Молдови до межиріччя Південного Буга та Дніпра,
починають формуватися нові трипільсько-кукутенські утворення
при участі різноманітних іншокультурних компонентів в різних регіонах,
в тому числі О.В.Цвек відмічає початок формування східнотрипільської культури.
Етапи Трипілля А та Трипілля ВІ мають багато
споріднених особливостей. З’ясувалося, що хоча культура Трипілля А-Прекукутені
була генетичною основою і культури Кукутені і трипільської культури,
додаткові культурні компоненти під впливом яких формувалися традиції Кукутені
і Трипілля різних районів були різними. Етап Трипілля ВІ завершується
формуванням кількох локально-етнографічних варіантів
в різних регіонах, які виділяються фахівцями. На послідуючих етапах Трипілля
ВІ - ВІІ, Трипілля ВІІ, Трипілля СІ простежується як розвиток окремих
локально-териториальних груп, так і певні міграційні процеси . На етапі
Трипілля СІІ відбуваються принципові зміни етнографічної мапи трипільсько-кукутенської
спільності. В Румунії з’являється культура Городиштя-Фолтешти, трипільська
культура складається з кількох регіонально-культурних типів, які
сформувалися на базі трипільсько-кукутенської традиції під різноманітним
іншокультурним впливом, причому виготовлення розписного посуду -
головної риси культури - притаманна тільки певному колу культурно-етнографічних
типів Трипілля СІІ. Відбувається процес, який отримав назву «зникнення
трипільської культури». Фактично на етапі Трипілля СІІ фіксується існування
кількох культур в генезі яких приймали участь племена з трипілько-кукутенською
традицією.На відміну від етапів Трипілля А-СІ, які вважаються класичним
відображенням енеоліту, етап Трипілля СІІ розглядається з культурами
ранньобронзової доби.
Хронологічні рамки існування етапів трипільської культури за новими
даними радіокарбонного датування такі (Дати (ВС) калібровані )
:
Трипілля А
5400-4700 ВС
Трипілля В І
4700-4300 ВС
Трипілля ВІ-В ІІ 4300-4000 ВС
Трипілля В ІІ
4000-3600 ВС
Трипілля С І
3600-3400/3200 ВС
Трипілля С ІІ
3400/3200-2750 ВС
текст розділу монографії "Давня кераміка України" (Київ, 2001)