Антропоморфна пластика є  майже неодмінною  категорією  матеріалів трипільської культури. В працях А.П.Погожевої  ураховано  від 2042 (Pogozeva, 1985, Tabl. 1) до 2140  (Погожева, 1983, с.36, табл.1; табл. 13) фігурок  з трипільських пам’яток з території Молдови та України. В.І.Балабіна вважає, що на момент виходу її  дослідження з матеріалами  Румунії, Молдови, України, а також тими, що з’явилися після друкування  книжок А.П.Погожевої, масив антропоморфної пластики складає  2600-2700 екземплярів. З’явилися  нові знахідки антропоморфної пластики, але вони суттєво не змінюють загальну кількість  трипільської скульптури. В працях А.П.Погожевої враховано матеріали з 85 українських пам’яток  Трипілля. Сьогодні   поселень, де зафіксовано знахідки антропоморфних фігурок , налічується більше 100.   А.П.Погожева розробила досить  розвинуту класифікацією трипільської пластики. На нашу думку головною її вадою є дещо формальний підхід до  вибору типоутворюючих   ознак, коли поза увагою лишаються досить суттєві особливості фігурок, такі, наприклад, як поза, реалістичне моделювання обличчя, трактовка кінцівок, тощо. В трипільській історіографії  далеко не всі дослідники використовують  класифікацію А.П.Погожевої, надаючи перевагу власним типологіям (Збенович, 1989), але ми,  пропонуючи власну класифікацію іконографічних типів трипільської антропоморфної скульптури, намагалися максимально врахувати   дані А.П.Погожевої. Скульптура є доволі специфічною категорією археологічного інвентаря, вона не може самостійно використовуватися для  хронологічних конструкцій. Тому  розподіляючи іконографічні типи пластики по етапам культури,  ми спиралися на хронологію для локально-хронологічних груп трипільських пам’яток, створену фахівцями по сукупності  матеріалу, перш за все кераміки. Наявність статуеток в різних комплексах не завжди дозволяє  зв’язати їх з дрібними хронологічними щаблями. Нерівномірно розподіляється масив антропоморфної пластики і по різним групам пам’яток, що заважає їх порівнянню по цій категорії знахідок.
       Запропонована класифікація базується на  конструктивних особливостях антропоморфних фігурок. Конструктивно і стилістично  жіночі, чоловічі, а також ті статуетки  , що не мають статевих позначок, не відрізняються, що буде показано далі (рис.34, 2-4). Крім того, чоловічі  зображення складають  мізерний відсоток  антропоморфної пластики і вже з тієї причини  не можуть бути класифіковані  як самостійна  група.  Наша класифікація, як і А.П.Погожевої,  складається з послідовно  утворених щаблів, є відкритою, тобто може поповнюватися, якщо виникла  необхідність, новими типам.  Всі антропоморфні  зображення поділено на два  види: І - стоячи, ІІ -  сидячи (до речі, це перший щабель класифікації А.П.Погожевой, але далі він не розглядається як типоутворююча ознака).  Наступний рівень - моделювання ніг, вони можуть  бути зліплені  окремо або разом, прямі, або зігнуті у колінах . Ще один щабель - запропонований А.П.Погожевою поділ по признаку оздоблення фігурок: «а» - орнаментовані  складним візерунком, «b» - рисками або ямками, «с» - неорнаментовані, «d» - дуже схематизовані. Подальше типоутворення  враховує  три головних признака  - позу ( І, ІІ) , моделювання ніг (1,2,3,4) оздоблення (a, b, c), кількість типів,які утворюються сполученням різноманітних ознак,   не обмежена .   Фрагментарність статуеток часто заважає віднести їх з впевненістю до то того чи іншого типу, це,  а також наявність  унікальних зразків змушує звертатися до описових признаків в кожному конкретному випадку. Використання єдиної класифікаційної схеми антропоморфної пластики для всіх етапів трипільської культури  дозволяє зрозуміти традиційні та іноваціонні риси, притаманні скульптурі. Такі особливості фігуративної пластики, як  морфологічні признаки, які не враховані в класифікаційній схемі,  пропорції та абсолютні розміри використовуються при подальшому аналізі  фігурок.
        Технологічна характеристика  трипільських теракот  проводиться за такою схемою:
1.Дані про формовочну масу;
2.Випал;
3.Принцип ліплення.
4.Обробка поверхні.
Для порівняння  пропорцій фігурок використовується співвідношення різних їх  параметрів. Але  часто встановити пропорції статуеток неможливо у зв'язку їх фрагментарним станом.
           Треба підкреслити, що чим  більшою кількістю фігурок презентована колекція пластики з однієї пам’ятки, тим, природньо, вона інформативніша в усіх напрямках дослідження, як по наявності максимального числа типів або унікальних виробів скульптури, так і по  даним про технологічні особливості. Саме тому ми  проводимо аналіз трипільської теракоти не тільки для хронологічних етапів, але і по окремим, найбільш  чисельним зібранням теракоти в археологічних комплексах.