Колекції  пластики з ранньотрипільських пам’яток України дозволяють  розглядати  її по трьом хронологічним горизонтам Трипілля А-Прекукутені : початковому (Трипілля  А ІІ - Прекукутені ІІ), середньому або класичному (Трипілля АІІІ 1-2 - Прекукутені ІІІ), та фінальному (Трипілля АІІІ 3 – В І - Кукутені А 1-2). Для кожного з цих етапів маємо  великі опорні колекції з конкретних пам’яток.
          Трипілля А ІІ презентує досить велика за обсягом колекція теракот з Бернашівки і декілька статуеток з Окопів . В монографії, присвяченій Бернашівці, надруковано малюнки та фото 25 антропоморфних фігурок (Збенович, 1980, рис.78-80) .  Сім статуеток з Окопів війшли до каталогу А.П.Погожевої (Pogoseva, 1985, abb. 44-46, 48-51).
        Розміри антропоморфних статуеток  Бернашівки коливаються від зовсім мініатюрних, довжиною 2 см , до масивних, понад 10 см .  Жодна з них не дійшла до нас у цілому вигляді.
        Всі статуетки Бернашівки виліплені з  щільної високоякісної формовочної  маси - відмуленої глини. Деякі дослідники вважають, що трипільські майстри для отримання високоякісного, добре вимитого гончарного тіста використовували глинистий мул, що осідав на дні водоймищ,  річок та струмків. Така формовочна маса може містить природні домішки органіки чи мікроскопічних частинок мушлі, тощо. Як спіснюючи домішки вживався дрібнозернистий пісок (якщо це не природня  домішка до глини), дрібно товчений шамот, іноді кварцит. Маса деяких фігурок шпариста, вірогідно  до формовочної глини їх додано послід травоїдних тварин. Таку домішку встановлено для надання жаростійкості виробу в трипільську керамічну формовочну масу (Заец И.И., Сайко Э.В., 1986, с.18; Гей И.А., 1986, с.25).  Всі наші  спостереження мають, нажаль,  візуальний характер.
       Випал бернашівських статуеток високоякісний, рівномірний, сильний, Колір черепка сірий або жовтий, іноді зовсім світлий.
        65 з 67 фігурок неорнаментовані. Колекція значною мірою  складається з фрагментів, які важко типологічно визначити. Представлено такі типи:  сточи фігурки (тип «І 1, с») з нерозділеними конусовидними ногами ; дві стоячи (для фрагмента  верхньої частини скульптури  лише припускається по аналогії з матеріалами інших колекцій) орнаментовані  теракоти  (тип «І 4 а»), досить великого розміру ; найбільш поширений тип - сидячи фігурки (рис.8, 4-5)  з роздільно модельованими ногами (тип «ІІ 3 с»), які  прямі , чи зігнути у колінах (рис.8, 3); із конусовидними, разом модельованими ногами (тип «ІІ 4 с»), середнього  і малого розміру ; дуже схематизовані  сидячи  фігурки  (тип «ІІ 5 d»).
         Бернашівські неорнаментовані фігурки виліплено вручну з одного шматка глини - основи тулубу, якому придавали певну форму, а моделювання пластичних деталей проводилося по формуючому шару глини товщиною 2-4 мм, який додатково намазувався на основу. В.Г.Збенович вказує на формування деяких бернишівських фігурок з двох вертикальних половинок, але не наводить на користь цього  фактичних даних (Збенович, 1980, с.129).
      Нечисленні майже цілі стоячи екземпляри (тип «І 1 с»)  передають  випрямлену фігуру з пишними, сильно виступаючими з боків та ззаду стегнам та ягодицями (підкреслена стеатопігія).  Завдяки їм можна припустити пропорційний модуль таких фігурок, коли верхня частина, до талії, приблизно  дорівнювалася двом частинам  нижньої половини (пропорція між верхньою та нижньою частинами фігурки  - 1\2.  Ноги завжди  конічної форми, в перетині вони майже круглі, чи овальні. Конічною може бути і верхня частина  статуетки,  настільки схематична, що голова зовсім не модельована , в перетині  верхня частина  теракоти  напівовальна, іноді майже підтрикутна , пласка зі спини, опукла з переду.  Верхня частина фігурок типу «І 1 с» може бути  модельована з меншим ступенем схематизму. Прямий торс переходить в видовжену шию,  голівка у формі стрижня  має окремі риси обличчя: защипом модельовано ніс, заглиблення утворюють  очі, голівка дещо  птахоподібна. В одному випадку не модельовано навіть шию . А ні руки, а ні плечові виступи  не модельовано. Унікальною є для цього типу  стояча стеатопигічна фігурка, сильно схилена вперед, ноги якої модельовано у вигляді плаского розширеного постаменту (рис,24, 5).
       Сидячи теракоти значно частіше зустрічаються серед матеріалів пластики Бернашівки. Вони також характеризуються пишними стегнами. Серед них самі поширені такі, що сидять з відхиленою назад спиною. Ноги модельовані кожна окремо (тип «ІІ 3 с»)  і не зліплені між собою , нога в перетині кругла, має конічне закінчення.  Торс схематичний, в перетині круглий, частіше овальний, ззаду  плаский.   Унікальною є статуетка типу «ІІ 3 с» .   Її схематична верхня частина  трохи вигнута та похилена вперед, знизу вона трохи сплощена, видно , що ще сирий виріб  ледь притиснули до поверхні, коли саджали фігурку , можливо це було зроблено щоб надати їй  усталеність. Сидячи фігурки із зімкнутими, разом модельованими ногами теж  мають відхилений назад торс (тип «ІІ 4 с»), вони теж досить схематичні .
                В бернашівській колекції пластики є кілька зовсім схематично трактуючих антропоморфну фігуру   виробів   типу «ІІ5 d» .
              В переважної більшості фігурок всіх типів не зафіксовано  признаків статі. Дуже рідко  модельовано груди - опуклі маленькі наліпи  а в одному випадку овальні  видовжені  наліпи (рис.8, 5)  приліплювалися до верхнього формовочного шару  глиняної обмазки перед остаточною обробкою поверхні виробу. В окремих випадках  пластично модельований опуклий живіт, в одному випадку ямкою позначено пупок .
           Моделювання рук зафіксовано в двох випадках у вигляді пластичних наліпів - валиків оздоблених   насічками .
          Оскільки, як  вже згадувалась, пластика Бернашівки дуже фрагментарна, то не завжди окремі фрагменти можна віднести до певного типу, тому ми розглянемо прийоми моделювання голови і обличчя взагалі для всіх екземплярів, які дійшли до нас. В переважній більшості випадків голова зливається з шиєю і має  стовпчастий вигляд. Потилиця  опукла чи трохи сплющена, зверху голівка теж може бути пласка чи опукла. Ніс у всіх випадках модельовано шипком, вузькі очі  - заглибленою рискою. Рот також  утворено заглибленою рискою, чи  ямкою . Унікальною є  доволі недбало і схематично модельована стовпчаста фігурка з  рисами обличчя (рис.7, 11).
        Поверхня статуеток всіх типів  ретельно оброблена, загладжена,  ангобована , збереженість її погана. В одному  випадку  простежено  плями червоної фарби на білому обличкуванні, від якого теж мало що залишилося. На деяких статуетках заглибленою лінією  розділено ноги та підкреслена тазова частина, в таких лініях іноді помітні рештки білої пастоподібної інкрустації. Фигурки типу «І 4 а»  орнаментовано по  сирому шару глиняної обмазки, вірогідно за допомогою кістяного чи дерев’яного стека невеликого діаметра, що утворив акуратні жолобки візерунку, які, вірогідно, було інкрустовано білою пастою.
         Взагалі  майже всі фігурки   доволі схематизовані. Презентовано небагато з  виділених для трипільської пластики типів: 5 з 9. Фігурки типу «І 1 с»  нечисельні і не мають детальних рис, характерних для пластики цього типу з інших поселень Трипілля А, починаючи з щаблю Окопів. Такі особливості зближують колекції пластики Флорешт та Бернашівки. Дві великі за розмірами орнаментовані фігурки дуже відрізняються від контексту бернашівської пластики, В.Г.Збенович  вважає  можливим припускати, що вони імпортні.  У всякому разі  окремі риси цих статуеток (заглиблений орнамент, моделювання обличчя, вузькі очі)  вказують на джерело, з якого могли бути отримані  традиційні елементи моделей  для їх виготовленні - це культури Вінча та  фракійського  енеоліту.  Все перелічене цілком узгоджується з уявленням про Бернашівку як пам’ятку формаційнного етапу з одного боку, а з другого боку  підтверджує його синхронізацію з певними  горизонтами фракійського енеоліту, звідки могли потрапити на Дністер  культурні впливи. Лендельські (точніше культури моравської мальованої кераміки) елементи також присутні  в пластиці Бернашівки:1)Стовпчаста голівка з модельованим обличчям (Збенович, 1979, рис.79,16). 2)Сидячи фігурки з зігнутими в колінах ногами (Збенович, 1979, рис.79,6). 3)Фрагмент ніжки з модельованою ступнею (Збенович, 1979, рис.79,27).  4)Стеатопігічність і неорнаментованість фігурок - що правда, вони ще більше нагадують пластику культури Криш, що неодноразово підкреслювалося дослідниками. Конусовидні верхні частини фігурок підтрикутні в перетині,  нагадують верхню частину пластики Хаманджії, для фігурок останньої культури характерна і  стеатопігія.
               З  Окопів, пам’ятки хронологічно наступної безпосередньо за Бернашівкою, походить невелика, але досить виразна колекція антропоморфної пластики. Акцентуємо увагу на тих її рисах, які відмінні від бернашівських. Статуетки типу «І 1 с»  стають менш схематичними. В них модельовано птахоподібну голівку на високій шиї, позначено груди, пупок, на конічно  модельованих ногах знизу проведено вертикальні риски (Pogoseva, 1985, c.137).  Всі ці риси об’єднують пластику Окопів з  фігурками наступного етапу  раннього трипілля А ІІІ 1-2.
      Знайдена статуетка типу «І 1 с» з циліндричним отвором в нижній частині, вірогідно вона встановлювалася вертикально на стрижень (рис.20, 5), що підкреслює можливість моделювання  стеатопігичних  фігурок як таких, що стоять, а не сидять, як іноді трактують їхню позу дослідники. Такі отвори теж знаходять аналог її в  ранньотриільської пластиці етапу А ІІІ 1-2 та В І.
        Фрагментом нижньої частини презентовано тип «І 2 с» - стояча фігурка з роздільно модельованими ногами (Pogoseva, 1985, abb.51), оздоблена  рисками, причому ззаду,  теж знаходить аналогіїї у  пам’ятках етапу Трипілля А ІІ 1-2.
          Порівняльний аналіз скульптури початкової фази  Трипілля А ІІ з пластикою культур європейського нео- енеоліту вказує на  спільність традицій загального моделювання і оздоблення статуеток    Трипілля А-Прекукутені з культурами Криш, неоліту Болгаргіїї,  моравської мальованої кераміки. Простежуються також  певні риси, притаманні фігуркам культури Вінча, Хаманджия, а також великого регіону неоліту  Середземномор’я, на що вказував С.М.Бібіков.
                Наступний етап ранньотрипільської культури  Трипілля А ІІІ 1-2 презентований  значними за інформативністю колекціями пластики  з поселень Олександрівка  (107 фігурок), Сабатинівка ІІ (53 фігурки), Гребенюків Яр, Тимкове,а також невеликими за обсягом матеріалами інших  пам’яток .
   Пластика ранньотрипільського поселення Олександрівка  дуже різноманітна і  містить майже всі виділені типи класифікації. Кореляції    формовочної  маси та випалу з типами статуеток не простежується. Теракота зроблена з гарного керамічного тіста, дрібноструктурного, добре відмуленого. Іноді  як спіснювач використовувався шамот, який добре видно на поверхні та в зламах скульптурок у вигляді аморфних вкраплень  глини  іншого кольору. Домішки зерен у формовочну масу фігурок зустрічаються в олександрівській колекції рідко (рис.3, 7).  Випал статуеток частіше середній, є слабо опалені, а також ошлаковані і деформовані від високої температури (понад 1000 градусів) екземпляри. Оскільки всі фігурки знайдено в руїнах спалених жител, то судити про їх первинний випал важко. Колір  поверхні світло-жовтий, палевий, іноді рожевий або майже теракотовий, що відповідає  окислюваному випалу виробів з озалізнених глин.
Зустрічаються фігурки нейтрального кольору, що відповідає холодним тонам, частіше сірий, вірогідно використовувалася інша глина. Є декілька  фігурок чорного кольору, обпалених  у відновному середовищі .
           Серед фігурок типу «І 1 с»  - стоячи, як правило трохи схилені вперед,  неорнаментовані статуетки - можна виділити два підтипи. Підтип першій відповідає  фігуркам  типу «І 1с » з  Бернашівки. Це  схематизовані  теракоти з ногами та верхньою частиною трактованими  конусовидно, стеатопігія  невелика, співвідношення  об’єму талії та стегон складає приблизно 1\2;  ширина по стегнам з висотою співвідноситься як  1\ 2,3   . Другий  підтип - фігурки модельовані менш схематично, з птахоподібною голівкою (рис.24, 8), деталі обличчя можуть бути пророблені, або тільки невеликим защипом утворено ніс, груди  передано маленькими опуклими наліпами, іноді дрібним проколом позначено пупок, іноді груди не позначені. Фігурки, як правило, більш пишнотілі, з підкресленою стеатопігією, співвідношення  об’єму талії та стегон  1\2,5 - 1\3,  ширина по стегнам з висотою  мають співідношення 1\ 2 . Цей підтип відповідає  пластики типу «І 1 с» з Окопів.  Для пластики типу «І 1 с» висотний модуль - співвідношення між висотою верхньої частини до талії фігурки та нижньою становить приблизно 1\2. Є певні особливості моделювання  нижньої частини ніг фігурок  типу «І 1 с», частіше вона  має конічну форму, іноді оздоблена 2 - 4  вертикальними рисками; рідко  буває циліндричною , або ноги на місці ступні роздвоюються . В перетині торси статуеток напівовальні, опуклі зпереду, пласкі ззаду.
        Аналіз зламів фігурок  типу «І 1 с» з   Олексанрдівки вказує на те, що вони ліпилися  або з двох частин, верхньої (рис.20, 2-3) та  нижньої, або з одного шматка глини. У всякому  випадку  певний характер сколів  вказує на те, що на основу  наносився  шар глини, по якому  робилося детальне моделювання (рис.4,3), саме  за рахунок  такого шару нарощувалися перш за все  ягодиці, причому такий принцип моделювання характерний для багатьох ранньотрипільських статуеток  .   Більшість ранньотрипільських фігурок   типу «І 2 с» дійшли до нас з  пошкодженою поверхнею, тому про її обробку остаточно судити важко. Ясно, що поверхня статуеток  ретельно загладжена, більш-менш лискована, вірогідно,  мала ангоб. Нижня частина статуеток цього типу оздоблена врізаними лініями, що наносилися  кістяним чи дерев’яним  стеком із загостреним кінцем. Іноді  фіксуються сліди білої інкрустації заглиблених ліній.   В колекції  пластики з Сабатинівки ІІ є кілька фігурок з житла 3 поверхня яких  збереглася відносно непогано і на неї ясно видно обличкування всієї статуетки білою пастовою фарбою, по якої  червоною фарбою нанесено тонкі лінії орнаменту, який цілком відповідає  заглибленому візерунку  ранньотрипільських теракот типу «І 4 а».  Ми виділили їм окремий тип в класифікаційній схемі «І 5 а», як  виробам, які  відрізняються від фігурок типу «І 1 с»  наявністю розпису. Всі сабатинівські розписні фігурки, до речі більшість з них,  які  мають  лише рештки фарбування, були оздоблені фарбами  вже після випалу, але   вони отримали вторинний випал при пожежі житла, завдяки чому  розпис зберігся.  Треба підкреслити, що сабатинівські фігурки типу «І 5 с»  оздоблено такими ж заглибленими лініями в нижній частині, як і статуетки типу «І 2 с». Можна припустити, що  всі теракоти типу « І 1 с» були після випалу  розписані червоним візерунком  на білому тлі фігурки, але це оздоблення  втрачено під плином часу, бо дуже нестійке. Підтвердженням такого припущення може бути знахідка  розписаних в тієї ж техніці фігурок (рис.24, 14) в прекукутеньськіх шарах  телю Подурь-Дялул-Гіндару (Монах, 1984, с.19, фото с.16).
          Фігурки типу «І 2 с» - середнього розміру,  стоячі , неорнаментовані, доволі пишнотілі, з роздільними ногами - трапляються серед пластики рідко. Майже ціла фігурка, але, нажаль, без голови,  знайдена в Олександрівці .  Трохи зігнуті в колінах  конічні ноги статуеток  модельовано окремо. Груді та коліна  передано невеликими опуклими наліпами.
            Статуеткики типу «І 3 b» мають середні або великі розміри,  відрізняються від попереднього типу  орнаментацією  нижньої частини короткими заглибленими рисками, або ямками  , зображують стоячу фігуру, пряму, або схилену вперед.  Найкраще збереглася теракота  з Олександрівки (рис.26, 6), в неї модельована голова, типова для фігурок типу «І 1 с», на спині заглибленими лініями нанесено знак, якій знаходить аналогії серед інших фігурок такого типу.  Пропорції тіла статуеток   типу «І 3 b»  дещо змінюються у порівняннї з описаними  типами фігурок. Співвідношення верхньої та нижньої частини  приблизно 1\1. Вірогідно, що  статуетки типу «І 3 b»  модельовані з двох вертикальних половинок, про що свідчить фрагменти з Олександрівки. Дзеркальні вертикальні половинки фігурки  ліпилися окремо, підсушувалися, потім зліплювалися  і обмазувалися шаром  дрібноструктурної глини товщиною 1-2 мм, по якому наносилося оздоблення, проводилося остаточно моделювання, додавалися пластичні деталі (рис.2).
          Статуетки типу «І 4 а»  частіше досить великі за розміром, іноді дуже великі ,  але є і досить мініатюрні. Зображують стоячу фігуру, пряму, або схилену вперед (рис. 18, 1; 20, 4) , з конічними разом модельованими ногами, птахоподібною або стрижньовою голівкою, орнаментовані заглибленим візерунком. Груди передано опуклими наліпами. Теракоти стрункі, але стеатопігія  підкреслена. Пропорція між верхньою та нижньою частинами тіла  відповідає співвідношенню 1\1.  Цікавою є схема візерунку на фрагменті великої за розмірами статуетки з Гайворону. Орнаментація в її нижній частині розділена на горизонтальні панелі (рис.).
          Фігурки типу « І 4 а» моделювалися з глиняного  жмута, який обмазувався шаром глини товщиною 2-3 мм, по якому проводилося остаточне моделювання і оздоблення виробу, на нього також наносилися різноманітні пластичні наліпні  деталі.  Те, що  статуетки часто ломалися навпіл по талії, дозволяє припускати їх моделювання з верхньої та нижньої частини, які потім зліплювалися без підсушування та вкривалися шаром обмазки. Уламки статуеток з Берново-Луки, Гайворону  дозволяють припускати, що частина фігурок типу «І 4 а» виготовлялася з двох вертикальних  половинок (рис.2). Фрагмент фігурки, виліпленої з двох вертикальних половинок  з Олександрівки є імпортом з пам’яток культурного типу Болград-Алдені і не може бути використаний для  аналізу  засобів моделювання ранньотрипільської пластики.
        Окремими екземплярами з Сабатинівки ІІ представлені  стоячи неорнаментовані фігурки з нижньою частиною, модельваною у вигляді постаменту типу «І 6 с».
         Оздоблення фігурок типу «І 4 а» складалося  перш за все з різьбленого орнамента, який наносився гострим стеком  по сирому шару обмазки, на великих екземплярах желобки орнаменту бувають іноді досить широкі (до 2 мм) та глибокі .  Іноді простежуються рештки білої пасти, якою було інкрустовано орнаментильні лінії. В Олександрівки  зафіксовано рештки червоного фарбування всієї поверхні орнаментованої статуетки .
        Статуетки типу «ІІ 1 а» наявністю орнаментації відповідають типу « І 4 а», але передають сидячу, з відкинутою назад верхньою частиною, фігуру. Ноги конічні, модельовані разом. Досить часто передані опуклими наліпами коліна, фігурки стетопігичні. Процес моделювання фігурок типу «ІІ 1 а», вірогідно, такий же різноманітний, як і для описаного типу «І 4 а».
          Фігурки типу «ІІ 2 b» середнього розміру,  подібні за оздобленням типу «І  3 b», але відрізняються від нього сидячою позою. Верхня частина  статуетки відхилена назад. Ноги  зліплено окремо, вони  часто зігнуті в колінах, які можуть бути підкреслені  пластичним  моделюванням.
          Сидячі фігурки типу «ІІ 3 с» мають середні розміри,   подібні  до типу «І 2 с», але відрізняються сидячою позою, іноді окремо зліплені ноги  зігнуто в колінах, модельованих пластично .
           Сидячи статуетки типу «ІІ 4 с» середнього розміру,  відповідають типу «І 1 с», але відрізняються від них  сидячою позою  із разом модельованими  конічними ногами, іноді пластично передано коліна .
            Останні два типи  ранньотрипільської пластики  зустрічаються  рідко і немає ніяких додаткових відомостей про їх технологічні особливості.
           Фігурки типу «ІІ 5 d» - дуже схематизовані мініатюрні вироби. Зустрічаються дуже рідко. Модельовані з одного шматка глини.
            До особливого типу  віднесено знайдену в Олексндрівці статуетку з деякими реалістичними рисами в моделюванні  обличчя (тип «ІІІ с»). Це голова на стовпчастому постаменті з пластично модельованим, ледь запрокинутим обличчям. Рот та очі передано глибокими проколами. Дуже простими засобами трипільській майстер  відтворив окремий  антропоморфний сакральний образ (табл.1, 1). До речі, виліплена фігурка в цілому недбало. Трактовка цього виробу як ручки черпаки, запропонована А.П.Погожевою (Погожева, 1983, с.33), викликає сумнів. Вважаємо, що теракота з модельованим обличчям  належить до статуарних зображень.
             Поширення на етапі Трипілля А ІІІ 1-2  традиції оздоблювати фігурки різним візерунком можна пов’язувати з  впливом  таких культур, як Градешниця, Боян, Гумельниця, Вінча. З Карпато-Дунайським регіоном,  вірогідно, пов’язується застосування червоної та білої фарби в оздобленні  статуеток. Червоною фарбою орнаментовані фігурки з Овчарова (Тодорова и др.,  1963,табл. VII).