Трипілля В І - найменше вивчений  етап  трипільської культури, тому дуже слабо  презентована його пластика, в особливості це стосується  теренів України. Тому ми залучили для характеристики скульптури цього періоду  і колекції Молдови.  На етапі Трипілля ВІ формуються певні локальні (етнографічно-територіальні)  культурні групи пам’яток, але обмеженість джерел не дає змоги розглянути  цю тематику на матеріалах скульптури. Чимала за обсягом колекція пластики походить з поселення  Березівська ГЕС на південному Бузі, але матеріали ці майже не введено до наукового обігу. Проблема локально -хронологічного розподілу Трипілля В І вивчена досить обмежено. Т.Г.Мовша свого часу виділила для теренів України  та Молдавії п’ять локальних груп: 1) Верхнє Подністров'я (Городниця-Городище І, Незвисько ІІ), 2) Середнє Подністров’я (Поливанів Яр ІІІ, Кадіївці-Бавки), 3) Солонченський в Молдавії, 4) пам’ятки з заглибленим візерунком на Дністрі, типу Озаринців,  5) сабатинівський (Мовша, 1971, с.167-171, Мовша, 1985). К.К Черниш (Черниш, 1982, с.201-204) теж виділила п’ять локальних варіантів, але дещо іншої локалізації: 1)південний - у Молдові поселення типу Нові Русешти, що належить до однієї групи з Хебешештями, 2) центральний у Пруто-Дністровському межиріччі та на Півночі Молдови з районами солонченським, флорештським, дуруїторським, 3) південнобузький - сабатинвський тип, 4) Верхнє, Середнє Подністров’я, Попруття - Незвисько, Шипенці А, 5) борисівський тип.  О.В.Цвек розподілила пам’ятки борисівського типу на чотири локальних та три хронологічних групи (Цвек, 1989). Сьогодні очевидно, що ці схеми треба поєднати. Декілька   локальних варіантів  Трипілля В І існувало в Молдові  (Палагута, 1999), Це  південний (Нові Русешти), центральний з трьома районами - солонченським, флорештським, дуруіторським, південнодністровський (Жури). На теренах України на етапі ВІ зараз попередньо можна виділити такі локальні варіанти: 1)верхньодністровський (Городниця-Городище, Незвисько), 2)середньодністровський (Поливанів Яр, Кадіївці-Бавки), 3) васильївський (пов’язаний з центральним у Молдові), 4) дністровський з керамікою із  заглибеною орнаментацією, без розписного посуду, тип Озаринців, 5)борисівський (борисівську локальну групу ми розуміємо в межах, запропонованих Т.М.Радієвською (Радієвська, 1999) в Побужжі до верхів’я Росі),  6) сабатинівський на Південному Бузі, буго-дніпровський (Зарубинці, Красноставка). Ми розглянемо тільки  ті локальні варіанти Трипілля В І, де є хоча б якісь пластичні вироби, що дають змогу судити про особливості моделювання скульптури в кожному з локальних варіантів.
                     Найбільш повно одну з локальних груп етапу  Трипілля В І характеризує пластика з відповідного шару Нових Русешт в Молдові, пластики обох трипільських горизонтів цієї пам’ятки фактично створює один комплекс. і.   Спільними рисами скульптури фінального етапу Трипілля А  – В І  та Трипілля В І є : стрижньове моделювання голівки, переважно великий розмір фігурок, пози, моделювання плечових виступів, пропорції статуеток, ще більш стрункі в порівнянні з фігурками етапу А ІІ-А ІІІ 1-2,  наявність великої кількості  пластики з різним візерунком. Окремі риси  антропоморфної пластики  дають можливість припускати  існування культурно-етнографічних особливостей населення   пам’яток типу Городниця-Городище, Нові Русешти, Поливанів Яр, Жури, сабатинівського та борисівського типів, що презентують і різні хронологічні етапи Трипілля В І. Коротко зупинимося на технологічних особливостях  кожного з них.
        Нечисленна колекція пластичних зображень з Городниці-Городище (Кравець, 1954) по своєму моделюванню дуже близька до ранньотрипільської скульптури Середнього Подністров’я   етапу Трипілля А  – В І  (тип Луки-Врублівецької) . Нечисленні фігурки орнаментовано  заглибленим візерунком. Своєрідними виробами є  пластично модельовані зоо-антропоморфні ручки великих ковшів (рис.24, 6-7), які знаходять аналогії в поселенні Кукутені А 1-2 Тирпешти IV (Marinescu-Bilcu, 1981, f.192, 14), а також певною мірою зближують матеріали Городниці-Городище з ранньотрипільською традицією.
        Моделювання антропоморфної  пластики поселення  Нові Русешти (Молдова) також подібне до статуеток  фази Трипілля А  – В І з Луки-Врублівецької (Середнє Подністров’я). Тут також знайдено дві голівки від фігурок з реалістичними рисами в моделюванні обличчя .
         В моделюванні  фігурки типу «І 4 а» з Поливанова Яру ІІІ з’являються нові прийоми орнаментації.  Візерунок, що вкриває нижню частину фігурки заштрихованими трикутниками, утворений дуже тонкими лініями. Розповсюдженність  скульптурок з таким типом орнаментації в таких ранніх пам’ятках Кукутені А, як Тирпешти (Marinescu-Bilcu, 1981, f.188, 2, 6, 8; 189, 7-10) та Мерджинені  (Monah, 1997)  вказує на джерело інновацій в антропоморфній пластиці Трипілля В І Середнього Подністров’я. З 21 фігурки Поливанова Яру ІІІ  10 фрагментів належать типу  «І 1 с», 1 - типу «ІІ 3 с» (Pogoseva, 1985, p.176), 10 - типу « І 4 а», три з них орнаментовано традиційним для етапу Трипілля А різним візерунком, але лінії  його досить широкі, що нехарактерно для ранньотрипільської традиції, а на етапі Трипілля В І властиво орнаментації окремих фігурок в Побужжі. Орнаментація фігурок  візерунком з широких ліній зустрічається і на вже згаданих поселеннях Кукутені А. Окремі уламки нижніх частин  орнаментованих скульптурок вказують на те, що вони ліпилися з двох вертикальних половинок .   У Поливановому Ярі знайдено уламок нижньої частини статуетки з досить крупним  овальним желваком  у череві, а також фрагмент верхньої частини фігурки з великим опуклим черевом. Фігурки типу «І 1 с» мають стрижньові голівки, невиразні плечові виступи горизонтальні , в більшості екземплярів невеликими опуклими наліпами модельовано груди. Таке моделювання  є типовим для пластики цього типу у Луці-Врублівецькій та Нових Русештах.
        Невелика колекція пластики з поселення Кидиївці-Бавки підтверджує існування тут двох горизонтів (Рудинський, 1927, с.134) - Трипілля В І та Трипілля ВІ-ВІІ - виділених Н.М.Віноградовою по керамічному комплексу (Виноградова, 1983, с.36). До етапу ВІ (Рудинський, 1927, табл. ХХХ, 7-7а, 11)  можна віднести два фрагменти статуеток, оздоблених заглибленим візерунком. Голова та плечові виступи цих фігурок модельовано у вигляді конічних виступів.
        Жури (Молдова) - найбільш пізня пам’ятка Трипілля В І в Подністров’ї, презентована невеликою кількістю пластики, але тут простежено певні інновації в її моделюванні.  Голівка однієї з фігурок типу «І 1 с»  набуває  закругленої форми, на ній модельовано очі, що наближає іі вигляд до статуеток з дисковидними голівками етапу Трипілля В ІІ.  Новим є і такий прийом оздоблення статуетки, як розпис  червоною та білою фарбою до випалу.  Орнамент розпису подібний для типового ранньотрипільського різного візерунку. В Кукутені А розписні фігурки презентовані поодинокими екземплярами в Тирпештах IV (Кукутені А 1-2) (Marinescu-Bilcu, 1981, f.191),  Трушештах та Хебешештах (Кукутені А 3). Найбільш близькою аналогією є розписна  теракота з Тирпешт.
        Пам’ятки Середнього Подністров’я типу Озаринців презентовано єдиною  голівкою фігурки з реалістичними рисами (рис.12, 6)   обличчя типу «ІІІ а», причому волосся передано широкими жолобками, характерними для орнаментації кераміки в комплексах цього типу, а також для оздоблення пластики  борисівського типу (рис.12, 3-4). Ця голівка є найбільш раннім виробом пластики з реалістичними рисами в моделюванні обличчя. Статуетки такого стилю з матеріалів етапів В ІІ, С І  вона нагадує як великими розмірами, так і засобами моделювання обличчя. Є певна подібність і в трактовці зачіски.
         У Побужжі в моделюванні статуеток пам’яток сабатинівського типу як зберігаються окремі ранньотрипільські традиції, так і з’являються нові риси. Всі фрагменти з Сабатинівки І та Березівської ГЕС належать фігуркам, що стоять, як правило, середніх розмірів. Більшість скульптурок орнаментована  заглибленим візерунком (табл. 1, 2, 5), композиції якого доволі оригінальні, в нижній частині вона розбита на горизонтальні панелі, що нагадує систему  орнаментації фігурки з ранньотрипільського побузьського поселення  етапу Трипілля А ІІІ-2 Гайворон Збереглися окремі екземпляри пластики, які дозволяють стверджувати, що лінії орнаменту заповнювалися білою пастою. Можливо використовувалося фарбування фігурок червоною вохрою до випалу. Фігурки стрункі, видовжені, відсутність цілих екземплярів не дає змоги повністю судити про їх пропорції, вірогідно співвідношення верхньої та нижньої частини наближалося до 1, або було 1,5.Оригінальна  моделювання  нижньої частини ніг статуеток. Вони мають опукле завершення з невеликим циліндричним отвором (рис. 20, 6). Техніка нанесення ліній заглибленого оздоблення лишається такою самою, якою вона була на попередніх етапах. Щодо схеми орнамента, то в традиційно ранньотрипільській манері орнаментовано тільки сідниці фігурок, візерунок верхньої та нижньої частин своєрідний, типовий лише для пластики сабатинівського типу . Голівка, як і раніше, модельована у вигляді стрижня. Груди відсутні, або передано невеликими опуклими наліпами. Дещо змінюється моделювання плеч, невеликі плечові виступи не виступають в сторони (горизонтальні), а ніби  підняти вгору, відображаючи позу оранти. Верхні частини таких фігурок мають вигляд тризуба, як і скульптурне антропоморфне оздоблення посудини з Березівської ГЕС (рис.21, 6).  Антропоморфні скульптурні доповнення  характерні для посуду Сабатинівки І та Березівської ГЕС.  Фігурки-оранти не характерні для трипільської пластики, окрім  пам’яток сабатинівського типу. Фігурки, верхня частина яких нагадує тризуб є в скульптурі поселення Кукутені А 1-2 Мерджинені (Monah, 1997).  Можна припустити, що така традиція моделювання пози статуеток Трипілля-Кукутені отримана від населення культур фракійського енеоліту.  В колекції пластики з пам’яток сабатинівського типу присутні фрагменти фігурок типу «І 6 а» - стоячих, орнаментованих,  на постаменті . В Сабатинівки І знайдено фрагмент ноги з модельованою стопою від досить великого розміру орнаментованої скульптурки . Поодинокими екземплярами презентовано неорнаментовані стоячи статуетки .
        Дані по пластиці борисівського типу дуже обмежені, а синхронізація з іншими культурними типами Трипілля В І-Кукутені А ускладнена невеликою кількістю матеріалів. Вірогідно, можливо вважати найбільш ранньою пам’яткою Плисків, що відповідає Кукутені А 1-2, Печера, можливо синхронізується з Кукутені А 3. Разом з  обмеженим матеріалом   пластики борисівського типу  -  два фрагменти з Плисків-Чернявка рис. 12, 3-4),   один з   Печери   умовно можна розглядати фрагмент фігурки  з Гайворона-Поліжка (рис.21, 8) у Побужжі. Всі фігурки орнаментовано досить широкими заглибленими лініями. Найближчі аналогії моделюванню та орнаментиці її цих фігурок  знаходимо у пам’ятках Трипілля А – В І, в обох горизонтах Нових Русешт. Статуетки з  Плискова-Чернявки,   Печери належать до типу «І 4 а» . До цього ж типу може бути віднесено і велику статуетку - оранту з Гайворона-Поліжка  .
        Пластика бугодніпровського локального варіанту Трипілля В І презентована лише однією невиразною фігуркою, дуже схематичною, типу «ІІ 5 d» з Зарубинців (можливо синхронізувати з Кукутені А 1-2) та фрагментом орнаментованої  статуетки типу «І 4 а» з Красноставки (можливо синхронізувати з  Кукутені А 4) (рис.12, 5). Обидва вироби цілком відповідають  моделюванню ранньотрипільської пластики.
      В скульптурі етапу В І можна виділити такі іконографічні типи та образи: Стояча випрямлена антропоморфна чи жіноча фігура . Стояча антропоморфна фігура в позі оранти. Сидяча, нахилена вперед антропоморфна фігура. Скульптурки з реалістичними рисами в моделюванні обличчя .Вагітні стоячи або сидячи фігурки .Фігурки у вигляді тризуба (варіант оранти).
      Порівняння  в цілому пластики Трипілля А та Трипілля ВІ вказує , з одногу боку на співпадання головних образів, а з другого - на певні зміни в позах та зменшення їх різноманітності.
       Таким чином можна констатувати, що  моделювання пластики  етапу Трипілля ВІ-1 таких поселень, як Нові Русешти, Городниця-Городище, Плисків-Чернявка цілком відповідає   традиції  етапу Трипілля А –В І. Ці  комплекси вважаються найбільш ранніми серед  матеріалів Трипілля В І . Теж саме можна сказати і про поодинокі екземпляри скульптури з бугодніпровського варіанту Трипілля В І, де ранньотрипільська традиція моделювання статуеток зберігається і на  наступних фазах Трипілля В І-2 і ВІ-3.
         На етапі Трипілля ВІ-2 (Кукутені А 3) в Подністров’ї та Побужжі пластика середньодністровського та сабатинівського типу пам’яток не тільки має яскраві оригінальні риси, але і відображує певні інновації в моделюванні. Спільною рисою для обох  локальних варіантів є більш струнки пропорції антропоморфних фігурок. В середньодністровському варіанті зафіксовано застосування невідомої раніше   орнаментації із зон  заштрихованих трикутниками з вузьких ліній. Наявність такого типу фігурок на поселення Кукутені А 1-2 в Прикарпатській Молдові Тирпешти IV вказує регіон, з якого могла бути   запозичена традиція такої орнаментації статуеток Поливаніва Яру ІІІ. В сабатинівському варіанті  новою рисою, яка не випливає з ранньотрипільських традицій є моделювання плечових виступів стоячих фігурок вертикально, в позі оранти.  Фрагмент фігурки з Печери має нові риси в оздобленні у порівнянні з ранньотрипільською традицією. Це широкожолобчастий різний візерунок з доповненням ліній ланцюжками ямок. Така орнаментація типова для кераміки борисівського типу.
         Невелика колекція статуеток етапу ВІ-3 (Кукутені А 4)  має  певні  відповідності  в наступній фазі - Трипілля ВІ-ВІІ. Такі інновації, як моделювання голівки, наближене до форми диску, а також розпис статуетки до випалу мають  прототипи в  культури Кукутені А 1-2. Найбільш ранні  розписні теракоти походять з шару Кукутені А 1-2 теля Подурь-Дялул-Гіндару. Голівки, що наближаються за моделюванням до дисковидних, є в кукутенських поселення етапу А 3 та А 4 (Трушешти, Дрегушені).
              Таким чином можна констатувати західний та південно-західний імпульс в прийомах і засобах моделювання скульптури  середньодністровського та сабатинівського варіантів Трипілля В І.