На теренах України,  за даними Н.М.Виноградової, етап Трипілля ВІ-ВІІ розподіляється на  п’ять локальних варіантів та три хронологічних  періоди .
       У Пруто-Дністровському межиріччі  виділяються заліщинський та солонченський локальні варіанти (Виноградова, 1983), на Південному Бузі - середньобузький (Гусєв, 1995) , в буго-дніпровському межириччі - буго-дніпровський (Цвек, 1987), в Подніпров’ї - подніпровський (культура А  В.Хвойки). Етап Трипілля ВІ-ВІІ на Україні  презентовано поселеннями з невеликими колекціями пластики , на  поселеннях Молдови дещо інша ситуація – в Яблоні І по даним В.Я.Сорокіна налічується понад 700 екземплярів антропоморфних фігурок..
        До етапу Трипілля ВІ-ВІІ - 1 належить невелика колекція  статуеток з молдавського поселення Солончени ІІ. Три з них -  невиразні фрагменти від неорнаментованих статуеток. Шість фігурок належать до типу «І 4 а», стоячи, орнаментовані візерунком з вузькожолобчастих заштрихованих трикутників, що продовжує традиції оздоблення пластики  етапу Трипілля ВІ-2 з Поливанового Яру ІІІ. Простежено рештки заповнення ліній  пастою білого або червоного кольору.  Новою особливістю в моделюванні таких фігурок в Подністров’ї є дещо закруглені, а не конічні, як на попередньому етапі, вертикальні плечові виступи . Таке моделювання статуеток характерне і для пластики  молдавських поселень Гура Кайнарулуй (Сорокин, 1988, рис.2) та Яблона І (Sorokin, 1994, f.31). Моделювання верхньої частини окремих фігурок солонченського типу нагадує  орант сабатинівського типу в Побужжі.Серед пластики солонченського типу є фігурки з модельованими виступами на стегнах та іншими деталями  які типові для гумельницької  пластики .
     До типу «ІІ 2 b» належить фрагмент фігурки оздобленої крім різного  орнаменту групами ямок, що надіє їй архаїчний вигляд і пов’язує з традицією моделювання пози та орнаментації пластики етапу ВІ. Застосування ямок в орнаментаціїї фігурок з різним орнаментом зустрічається в Тирпештах IV (Marinescu-Bilcu, 1981,f.192, 3,10,13).
      З Солончен походять фігурки, розписані темно-червоною, або чорною фарбою до випалу (Виноградова, 1983, с.52), які знаходять аналогії я в матеріалах Кукутені А-В.
      На етапі Трипілля ВІ-ВІІ-2  солонченський варіант характеризує пластика молдавських поселень з розписним та різьбленим візерунком (Виноградова, 1983, с.51; Sorokin, 1994, f.31-32). За даними В.Я.Сорокина, в Яблоні присутні в невеликій кількості розписні фігурки, неорнаментовані , а превалюють прикрашені заглибленим візерунком. Більшість фігурок належать до типу стоячих. Особливістю яблонської пластики є моделювання на животі статуетки конічного наліпа з горизонтальним чи вертикальним отвором, така особливість характерна  для фігурок з різними видами орнаментаціїї (рис.28, 3) . Характерною рисою фігурок із заглибленим візерунком є  моделювання дещо зігнутих у колінах ніг, а також декор у вигляді “фартуха”, який закриває лоно та верхню частину стегон. Він  може бути з бахромою, заповнений  заглибленими паралельними лініями або наколами. Для яблонських фігурок типове моделювання дисковидної голівки з двома  великими отворами - очима (Sorokin, 1994, f.31-32). Серед яблонської пластики  виділяється одна (рис.13, 3) неорнаментована, ніби оповита зміями  фігурка (Sorokin, 1994, f.31).
      Етап Трипілля ВІ-ВІІ-2 презентує невеликі колекції  з Заліщиків, Бучача та Кадіївців-Бавків. Пластика цих поселень   вирізняється оригінальним моделюванням та оздоблення фігурок, яке в цілому не має  підгрунтя в  матеріалах  етапу ВІ, окрім великої неорнаментованої статуетки з Жур. Всі фігурки належать до типу стоячих без орнаменту  «І 1 с» або з розписом  червоними стрічками типу «І 2 а». Частину стоячих фігурок можна віднести до  типу  «І 2 с» неорнаментованих з роздільно модельованими ногами (рис.9, 5-6), або розписаних червоними смугами  типу «І 2 а».   Ноги фігурок заліщицького типу  характеризуються оригінальним моделюванням стопи , потовщенням в області литиць , а також наліпами на колінах. Ще однією характерною рисою є моделювання виступів на стегнах. Плечові виступи статуеток горизонтальні, як конусовидні, досить архаїчного вигляду, так і закруглені.  Оригінальним є моделювання рис обличчя та форми голови статуетки з Заліщиків – вона зображує фігуру з запрокинутою головою та піднятим обличчям, ніби у позі молитви чи медитаціїї.  Перелічені архаїчні  особливості з одногу боку нагадують традиції моделювання ранньотрипільської пластики, а з другого, знаходять аналогії в традиціях ліплення фігурок культури моравської розписної кераміки та матеріалах пластики фракійського енеоліту. З Кадіївців-Бавків походить фрагмент верхньої частини неорнаментованої  статуетки з дисковидною голівкою. Це найбільш ранній випадок такого моделювання  голови для трипільської пластики з поселень на Україні. В культурі Кукутені дисковидні голівки  є  в пластиці поселення Мерджинені  етапу Кукутені А 1-2 (Monah, 1997).  Моделювання верхньої частини  фігурок з Заліщиків та Кадіївців-Бавки подібне. Плечові виступи виразні, горизонтальні, конусовидні. Груди передано невеликими опуклими наліпами. Груди так само модельовано і в фігурки із  закругленими плечовими виступи  яка має сліди  фарбування червоною фарбою. Такі деталі в моделюванні  статуеток вказують на присутність в комплексах заліщицького типу традицій різних трипільських локальних груп. З Кадіївців-Бавки походить також фрагмент чоловічої, досить схематизованої  фігурки типу «І 1 с» з потовщенням в області литиць. Остання деталь є також новою в моделюванні антропоморфної пластики Трипілля. До типу «І 6 с» належить фігурка  на стовпчастому постаменті з Заліщиків.
       Етап Трипілля ВІ-ВІІ-2 в  Побужжі презентує колекція пластики з поселення Кліщів. С.М.Рижов вказує на заліщицький тип як один з компонентів формування пам’яток типу Кліщів (Заец, Рыжов, 1992, с.157). Це знаходить підтвердження і при аналізі кліщівської пластики.
Неорнаментовані стоячи фігурки можуть бути віднесені до типів «І 1 с» ,  «І 2 с», «І 4 а»  та «І 2 а» - з ногами модельованими разом, чи розділеними, неорнаментовані, розписані  чи з різним візерунком. Фрагмент від великої фігурки  такого типу вказує на можливість ліплення таких статуеток з двох верти-кальних половинок. Статуетка,   розписна до випалу темнокоричньовою фарбою, знаходить аналогії в мо-делюванні розписної фігурки з Залішиків в таких деталях, як  трактовка ніг, виступи на стегнах, поза, сму-гастий візерунок. Досить оригінальне моделювання статуетки типу «І  6 с» з нижньою частиною у вигляді постаменту (рис.12, 2). Вона має доволі своєрідні пропорції, верхня та нижня частини співвідносяться як 2\1, ширини по стегнам до висоти - 1\4. Зроблено різної лінією позначення лона таке саме, як на теракоті з Гелаєшть (Погожева, 1983, рис.14, 1). Кругла форма голівки цієї та ще однієї фігурки з Кліщева  певною мірою нагадують деякі екземпляри з Луки-Врублівецької (рис.27,7)  заліщанську  традицію, а прототипом такого моделювання голови є пластики з неолітичного поселення Усоє (Тодорова, 1973. Рис.10, 5-6). Кліщівська мініатюрна досить схематична  фігурка  з дисководною голівкою   демонструє тип статуеток, що поширюються в трипільській скульптурі на послідуючих етапах. Співвідношення верхньої та нижньої час-тини статуетки приблизно 1/1,2.  Унікальною є фрагмент  фігурки  без голови з трикутною верхньою части-ною. Певну аналогію знаходимо для неї в румунському поселенні Мердженені шару Кукутені В (Marinescu-Bilcu, 1981,f.200, 13), а також серед ідолів з  вставною голівкою культур Гумельниця та Рахмані (Parzinger, 1993,t.2, taf.203, 23-27), з неолітичного поселення в Болгаріїї Усоє І походить  підвіска з зеленого сланцю, яка може вважатися прототипом  безголової Кліщівської фігурки (Тодорова, 1973, рис.11, 1) .
Етап Трипілля ВІ-ВІІ-2 в буго-дніпровському межиріччі певною мірою може презентувати невелика колекція пластики з поселення П’яньожкове. Вона досить своєрідна. Тип «І 1 с» характеризує ціла фігурка. Особливостями моделювання статуеток такого типу в П’яньожкове є дисковидна голівка, горизонтальні закруглені плечові виступи, виступи на стегнах з отворами, підкреслення розділення ніг. Співвідношення верхньої і нижньої частини фігурки приблизно 1/1,4. Такі риси зближають цю фігурку з традиціями моделювання пластики заліщіцького та Кліщівського варіантів.  Фрагменти статуеток типу «І 4 а»  мають сплощені  верхні частини, дещо скруглені горизонтальні плечові виступи, іноді з отворами, заглиблену орнаментацію з оригінальними композиціями. В одному випадку модельовано груди невеликими опуклими наліпами.
До типу «І 6 а» належить орнаментована різним візерунком фігурка з нижньою частиною у вигляді постаменту.
           Етап Трипілля ВІ-ВІІ-3 заліщицького варіанту презентує колекція пластики Поливанового Яру ІІ (31 фрагмент).  Крім двох фрагментів,  всі інші походять від стоячих статуеток. 13 фігурок типу «І 1 с» - неорнаментовані, досить великого розміру  теракоти у випрямленій позі, з дисковидною голівкою, закругленими  горизонтальними плечовими виступами, іноді з отворами, виступами на стегнах, іноді з отворами, конічною нижньою частиною, злитно модельованими  веретеноподібними ногами, які мають потовщення в області литиць, закінчуються конусовидно, або мають ледь помітно виступаючу ступню (рис.5, 9).
Пропорції фігурок видовжені. Співвідношення верхньої та нижньої частини статуетки приблизно 1\1,4, ширини по стегнам та висоти - близько до 1\5. Деякі фігурки цього типу мають підкреслено опуклий живіт, з наліпом з отвором в області пупка (рис.28,5) в одній зафіксовано овальний желвак в області черева (рис.4, 2). Декілька фрагментів статуеток такого типу дозволяють  припускати, що вони ліпилися з двох вертикальних половинок. Дві статуетки - чоловічі. Моделювання їх в цілому не відрізняється від жіночих. На фрагменті нижньої частини чоловічої статуетки простежено плями червоної фарби.  В однієї з фігурок проколом передано тільки  праве око, заглибленими лініями - перев’язь, яка спускається з правого плеча, пояс на талії.  Скульптура типу «І 1 с» з Поливанового Яру ІІ подібна до фігурок Заліщиків.
Окремими фрагментами презентовано сидячі фігурки типу «ІІ 3 с» та «ІІ 4 с».  Статуетки типу «І 4 а» стоячи, з різьбленим візерунком  досить своєрідні за моделюванням та орнаментальною композицією. В цілому вони близькі до фігурок такого ж типу у Поливановому Ярі ІІІ та Солонченах ІІ, але деякі з  них мають досить видовжену нижню частину з зігнутими колінами та своєрідним орнаментом - фартух з бахромою.  Для слідуючих етапів культури фігурки з заглибленим оздобленням  не характерні. Фрагменти статуеток типу «І 4 а» свідчать про те, що вони моделювалися з двох вертикальних половинок. Крім того,  зафіксовано фігурки з  циліндричною порожниною в нижній  частині .
              Етап Трипілля ВІ-ВІІ-3  середньобузьського локального варіанту  презентований кількома фігурками з поселень Цвіжин та Біліківці (Гусєв, 1995, с205-206). Неорнаментована стояча фігурка типу «І 1 с» з Цвіжина має  зпереду оздоблення  в ранньотрипільських традиціях (рис.5, 11). Інша статуетка типу «ІІ 3 с» з колінами, модельованими  невеликим опуклим наліпом, має відбиток зернівки  в області черева (рис.2, 9). Вірогідно, вона була зліплена з двох вертикальних половинок. Дуже своєрідні риси моделювання має фрагмент  розписної статуетки з Цвіжина,  певною мірою її можна віднести до типу «І 5 а». Оригінально оформлено ноги фігурки, вони досить повні, округлі, з підкреслиними литицями, розширені  внизу, з схематично модельованою ступнею (рис.15, 1). Розпис з чорних смуг нанесено тільки до колін, орнамент ніби передає одяг у вигляді  коротких шальвар з узористої тканини. Таке саме оформлення нижньої частини фігурки, але в різному варіанті, бачимо на поселенні солонченського типу Гура-Кайнарулуй (рис.15, 2). Фрагмент верхньої частини фігурки з  Біліківців належить до типу  «ІІ 4 с». Виділяються такі риси, як груди, модельовані невеликими опуклими наліпами, ледь помітні виступи на стегнах з отворами, досить великі плечові виступи, трохи підняті вгору (рис.21, 2). Отже досить своєрідна в деталях пластика середньобугського варіанта Трипілля ВІ-ВІІ-3 в цілому відповідає  типам скульптури, характерним для цього етапу.
           В пам’ятках буго-дніпровського регіону етапу  ВІ-ВІІ пластика невідома. О.В.Цвек слушно вважає це однією з етнографічних особловостей культури населення  цього локального варіанту.
           В Подніпров’ї саме  на етапі Трипілля ВІ-ВІІ-3 з’являється трипільське населення. Нажаль, пластика тут презентована поодинокими, хоча і досить своєрідними зразками. Хрестоподібна фігурка з Щербанівки (табл.3, 2) не має  аналогій, але окремі її дедалі знаходять відповідідності в трипільській скульптурі. Моделювання голови підтрикутної форми нагадує спинки тронів,  ручки черпаків  та   голову статуетки з Миропілля (рис.30) і може бути трактована як рогата. Торс хрестоподібної теракоти дещо подібно до торсу  фігурки з Гайворона-Поліжка (рис.21, 8). Моделювання рук , хрестоподібність фігури, груди у вигляді невеликих опуклих наліпів  знаходять найближчі аналогії в пластиці культур Вінча,  Гумельниця (Parzinger,1993,t.2, taf.202, 12; 205, 3, 4).
         Аналіз антропоморфної пластики етапу Трипілля ВІ-ВІІ дозволяє виділити серед неї такі іконографічні типи та образи: Стояча  пряма антропоморфна чи жіноча фігура, іноді із запрокинутою головою. Така ж фігура – оранта. Стояча пряма чоловіча фігура з одним - правим- оком та перев'яззю. Сидяча фігура, відхилена назад . Сидяча, схилена вперед . Вагітна. Рогата жінка  (жінка-корова). Фігура в шальварах до коліна. Схематична антропоморфна фігура без голови
      Новою деталлю пластики етапу Трипілля ВІ-ВІІ, яка з’являється  на етапі Трипілля ВІ-ВІІ-2, є  дисковидне моделювання голівки фігурки, яке характерне для цього часу поруч із стрижньовими конічними голівками. Джерелом цієї інновації, вірогідно, був регіон Румунії, де дисковидні голівки з’являються на фігурках  етапу Кукутені А 1-2. Новою рисою пластики етапу Трипілля ВІ-ВІІ є також  моделювання веретеноподібних ніг з потовщенням в області литиць. Аналогічні теракоти розповсюджено в Кукутені А-В 2.