На етапі В ІІ кількість трипільських локально-територіальних груп  збільшується, в тому числі  і за раху-нок просування в нові регіони - Волинь . Нерівномірність вивчення поселень ускладнює  їх періодизацію та синхронізацію. Але підсумовуючи висновки досліджень С.М.Рижова (Рижов, 1993), Т.М. Ткачука (Ткачук, 2000), С.О.Гусєва (Гусєв, 1995), О.В.Цвек (Цвек, 1987), М.Ю.Відейко (Видейко, 1994; 2000) можна з певною мірою вірогідності вважати  відповідну послідовність існування.  На теренах України  існували пам’ятки типу Раковця (Рижов, 1993,а), але  дані по ним обмежені, тому ми  користуємося для вивчення пластики цього типу відомостями з молдавського поселення.
       Першу фазу Трипілля ВІІ-1 у Середньому Подністров’ї презентує пластика поселення Раковець. Тера-кота Раковця має окремі яскраві  оригінальні  риси, а також  багато спільних елементів з пластикою посе-лення Поливанів Яр ІІ попереднього етапу Трипілля ВІ-ВІІ-3. Генетичний зв’язок раковецького типу пам’яток з заліщанськими встановлено по керамічному матеріалу (Рижов, 1993, а, с.91).
Більшість фігурок належить  типу «І 1 с» - неорнаментовані стоячі у випрямленій позі фігурки видовжених пропорцій, з дисковидною голівкою, закругленими горизонтальними плечовими виступами з отворами, виступами з отворами на стегнах, груди модельовано маленькими опуклими наліпами, ноги веретено-подібні, з підкресленими литицями. Часто такі фігурки мають підкреслено опуклий живіт, а одній фігурки в  області пупка - конічні наліпи з горизонтальним отвором (рис.28, 2) зафіксовано порожнину в череві фігурки з опуклим животом. Фрагменти статуеток дозволяють вважати, що вони ліпилися з двох верти-кальних половинок. До цього ж типу належить чоловіча фігурка , на якої на стегнових виступах немає  от-ворів (рис.23, 5). Декількома фрагментами презентовано статуетки з оздобленням різних деталей заглиб-леним візерунком , типу «І 4 а». Це фартух спереду, як у Поливановому Ярі ІІ  , а також оригінальне оздоб-лення з наколів   і зображення перев’язі.
             Нижнє Побужжя та Буго-Дніпровське межиріччя презентують на етапі ВІІ-1 окремі екземпляри пла-стики з Немирівського   та Миропілля. Фігурка з Миропілля унікальна по моделюванню деталей. Таки її особливості, як стояча поза, відсутність орнаментації та моделювання нижньої частини у вигляді поста-менту дозволяють віднести її до типу «І 6 с» та співставляти з фігуркою подібного типу з Кліщева. Верхня  та нижня частини фігурки  співвідносяться як 1,3\1, висота та ширина по стегнам - 5\1 (рис.12, 1).
В моделюванні  тулубу фігурка має певні відповідності із статуеткою з Кліщева, але тра-ктовка голови цілком оригінальна, трикутної форми, вірогідно зображує  голову з рогами. Аналогії їй знаходимо у раннь-отрипільській пластиці  , а також у  скульптурі Вінчі (Parzinger, 1993, taf.202, 11).
     Етап Трипілля ВІІ-2 у Верхньому Подністров’ї  презентує невелика колекція з горизонту Незвиська ІІІ (Черныш, 1962, с.27; 49-50), а на Пруті  окремі  фігурки з поселення  Магала (Винокур, 1966).  Більшість статуеток з Незвиська ІІІ належать до типу «І 1 с» , які відрізняються  деталями моделювання, що є особ-ливістю колекції з Незвиська ІІІ. Голівки фігурок дисковидні, з отворами-очима. Розміри різноманітні. Неве-ликі статуетки досить схематичні (рис.7, 1-2) одна з них може бути віднесена до типу «І 6 с) - з нижньою частиною у вигляді постаменту.   Фігурки середнього розміру видовжених пропорцій, з веретеноподібною ніжкою, яка закінчується модельованою невеликою ступнею, з підкресленими литицями   Серед  великих, масивних скульптурок одна належить до типу «ІІ 3 с» - сидяча неорнаментована, з разом модельованими ногами, які зігнуті в колінах (рис.8, 13). К.К Черниш пише про застосування фарби в оздобленні статуеток (Черныш, 1962). На одній жіночий теракоті чорними крапками  передана перев’язь, що оперізує ліве плече. Тип масивних фігурок  значне поширення має в матеріалах пластики пізніших поселень, наприклад  то-машівсько-сушківської групи Трипілля С І.
         Унікальна фігурка андрогіна походить з колекції пластики поселення Медвежа (рис.29, 1). Трактовка фігури така сама, як у жіночих статуеток типу «І 1 с», вона стояча, з випнутими сідницями, прямою спиною. Голова дисковидна, з одним, лівим  оком-отвором. Зовсім малими наліпами передано груди, ледь помітно стегнові виступи. Стегна вузькі, живіт підкреслено опуклий, нижче нього фігурку оперізує прокреслена лінія, фалос передано невеликим наліпом.
       Етап Трипілля В ІІ-2 у Середньому Побужжі  презентує велика, 150 екземплярів, колекція пластики з Ворошилівка (Гусєв, 1995). Більшість фігурок належать до типу «І 1 с» - стоячи неорнаментовані з диско-видною головою, очами-отворами, видовжених пропорцій, веретеноподібною нижньою частиною з потов-щеними литицями    Серед таких фігурок  9 пофарбовано червоною фарбою.
Одним екземпляром презентована розписна статуетка типу «І 1 а» , розмальована чорними сму-гами. Дві теракоти оздоблено заглибленим орнаментом. Тип «І 6 с» презентує тільки 6 фрагментів.  Сидя-чих статуеток типу «ІІ 3 с»  знайдено 3 (рис.8, 1-2). Схематична фігурка з поселення ворошилівського типу Сосни   має близькі аналогії в Незвисько ІІІ. Окремі фрагменти свідчать про моделювання фігурок з двох вертикальних половин. Серед пластики інших поселень етапу В ІІ ворошилівського типу привертають  ува-гу фрагмент фігурки (рис.2, 4) з конічним наліпом з горизонтальним отвором на животі (Гусєв, 1995, рис.63, 2) та частина сидячої вагітної фігурки  з Кароліни (Гусєв, 1995, рис.63, 5), а також ніжка статуетки (рис.9, 1)) з Курилівки (Гусєв, 1995, рис.63, 7). В цілому можна вважати  традиції пластики пам’яток воро-шилівського типу пов’язаними з дністровським регіоном Трипілля. Колекція характеризується  малою різноманітністю типів, бідним оздоблення теракот переважно невеликого та середнього розміру. С.О.Гусєв виділяє серед пластики Ворошилівки пустотілі  статуетки великого розміру, але  наявні фрагменти не да-ють можливості впевнено їх трактувати.
        Етап ВІІ-2 на лівобережжі нижнього Побужжя характеризує велика і дуже виразна колекція з Володимирівки (Пассек, 1949; Погожева, 1983), яка продовжує поповнюватися новими екземплярами зав-дяки дослідженням О.О.Якубенко (Якубенко, 1990; 1992). В цілому пластика Володимирівки в моделюванні та смугастому розпису знаходить відповідності в колекції теракоти ворошилівського типу, але володи-мирівська  скульптура  досить різноманітна за типами, тут превалює оздоблення червоною або чорною фарбами на відміну від  пластичних виробів описаних вище колекцій Трипілля ВІІ.
Превалюють статуетки типу «І 1 с» - стоячи, видовжених пропорцій, з дисковидною голівкою з от-ворами-очима, плечовими виступами з отворами, тонкою талією, виступами на стегнах, іноді з отворами, веретеноподібною нижньою частиною з підкресленими литицями. Іноді живіт фігурок підкреслено великий, опуклий, зустрічаються фігурки з конічним наліпом з горизонтальним отвором на животі (рис.28, 1). Співвідношення нижньої та верхньої частини 1,4\1, ширини по стегнам до висоти фігурки 1\6. Поверхня значної кількості статуеток цього типу пофарбована в червоний колір (рис.18, 2). Аналогічні прийоми мо-делювання фігурок типу « І 1 а», оздоблених розписним орнаментом  із червоних стрічок, що нагадує ран-ньотрипільській врізний візерунок  , або паралельних смуг   чорного або темно-коричневого кольору (рис.14, 7-8). До цього ж типу належать і чоловічі статуетки.
Сидячі фігурки з Володимирівки  розписні, з ногами  модельованими  разом  типу «ІІ  2 а» чи розділено знизу  типу «ІІ 4 а». Точна поза фігурок або незрозуміла, або вони «напівлежачі», з  сильно відхиленим назад торсом. Така поза більш за все нагадує ранньотрипільські традиції сидячих теракот. Ще один  дуже виразний тип пластики презентований  в колекції Володимирівки 5 екземплярами - великі фігурки з реалістичними рисами в моделюванні обличчя. Одна з них від сидячої  , а дві від стоячих статуе-ток. Всі теракоти мають характерну зачіску з довгого волосся, розібраного спереду на проділ, а ззаду на талії зібраного вузлом, очі передано рисками -  закриті (рис.31, 1), або отворами - відкриті (рис.31, 2; табл.2, 1) .   Від одної з великих статуеток збереглася лише верхня частина  висотою  120 мм  (рис.31, 2). Фігурка зроблена  з дрібноструктурної маси, помітні сліди незначної кількості  органічної домішки, добре випалена, колір білий, поверхня патинована, є окремі плями фарби, тому можна  вважати, по аналогії з розписною володимирівською пластикою, що  фігурка була оздоблена розписом чорною (темнокоричньо-вою) фарбою. Статуетка досить великого розміру, судячи з форми торсу, вірогідно стояча,  її повна висота могла бути  210-220 мм, вона належить до типу пластики  з реалістичними рисами.
З деталями реалізму модельовано тільки кругле вилицювате обличчя. Обличчя статуетки  кругле, має  м’які риси, потилиця сплощена. Вся верхня частина фігурки ніби  трохи сплощена. Рельєфом передано  досить крупний і не дуже сильно виступаючий  прямий ніс.  Він трохи пошкоджений, але можна встановити якої він був форми.  Чоло похиле, широке, виступаючі надбрівні дуги. Очі відтворено досить великими  та глибокими  проколами. Ріг  позначений маленькою рискою. Підборіддя  закруглене, перехід до шиї плавний. Невеликі вуха передані пласкими напівкруглими наліпами із наскрізними проколами. Волосся фігурки  у вигляді традиційної  трипільської зачіски зпереду розібрано на  прямий проділ, залишає відкритими вуха,  ззаду  майже вкриває  спину, на талії зібрано у невеликий вузол. Пасма волосся імітовані дуже тонкими хвилястими  вертикальними лініями, які утворенні проведенням дуже  тонкого інструмента-орнаментира, вірогідно мідної голки.
Над плечами по краям  зачіски зроблена ще одна пара скрізних проколів. Шия міцна, широка. Напівкруглий виріз одягу модельовано рельєфно. Живіт фігурки підкреслено опуклий, пупок  позначений глибоким проколом. Груди не модельовано. В перетині по талії торс овальний. На голові фігурки скол у вигляді кола від  наліпної деталі, яка відбита. Можливо, що на голові володимирівської фігурки був приліплений диск, подібний до оздобленню фігурки з Бринзен ІІІ (рис.13, 7) або вбрання, подібне до кошиловецького (рис.13, 8), або таке, як на фігурки з Крутухи-Жолоба (рис. 15, 6) – вигляді невеликого капелюшка.
         О.О.Якубенко виділяє  серед фігурок Володимирівки три, які  належать до  пластики  з реалістичними рисами (Якубенко, 1990, с.102), описана  статуетка - четверта.  Її унікальність складають досить великий розмір, гарний стан фрагменту, а також такі деталі, як орнаментація зачіски та слід від якогось вбрання на голові. Серед  володимирівської пластики ця фігурка знаходить найбільш повні аналогії з реалістичною голівкою (табл.2, 1), знайденою у  1989 р. під час розкопок О.О.Якубенко (Якубенко, 1990, с.100,  рис.1). Ці дві теракоти подібні як за розмірами,  стилем  так і за технікою моделювання. Їх подібність підкреслює майже однакова формовочна маса, розпис  темно коричневою фарбою, відкриті очі. Цікаво, що  на голівці, яку знайшла О.О.Якубенко, темно коричневою фарбою позначено короткі вертикальні пасма  волосся, які на фрагменті верхньої частини фігурки  передано тонкими прокресленими лініями.
На відміну від  значної кількості статуеток томашівсько-сушківської групи з реалістично модельованим обличчям (рис.34, 1; 37, 1; табл.5, 1), так як і ще дві фігурки того ж типу з Володимирівки (рис.31, 1), що мають досить грубі риси,  сильно профільований горбатий ніс,  володимирівська голівка і  розглядувана нами статуетка мають  більш м’які  риси, хоча в цілому передають той самій образ, що і переважна більшість теракот  з реалістичними рисами з відкритими очима..  Такі відмінності  фігурок, як різне профілювання носів, висота та ширина обличчя, кругла або сплощена потилиця можуть вказувати на  певні антропологічні відмінності трипільського населення Південного Побужжя в першій половині IV тис.до н.е.
              О.О.Якубенко  вважає, що на відміну від відомоі розписної фігурки , що знайдена у землянці  поселення  Володимирівка (Пассек, 1949, рис. 48, 2),  яка  зображує стару жінку, голівка походить від статуетки молодої жінки (Якубенко, 1990, с.101). Нам здається, що визначення віку по пластичним зображенням, до того ж  досить умовним,  є доволі  суб’єктивним. Але  різниця між  фігурками помічена вірно. На нашу думку вона може пояснюватися тим, що фігурки  різних іконографічних типів відтворюють  певні сакральні  персонажі, які втілюють  різні образи. Саме цим, а не належністю до  «напряму двох протилежних художніх шкіл», як вважає Т.Г.Мовша (Мовша, 1973, с.3-20), і пояснюються на нашу думку  певні розбіжності в жіночих образах пластики однієї пам’ятки, як у нашому випадку - Володимирівки.  Володимирівська статуетка , що походить із землянки, відтворює образ  жінки, що сидить зі схиленим вперед торсом - поза, яка  займає певне місце серед трипільської пластики. Натомість фрагменти   великого розміру з реалістично модельованим обличчям  належать стоячим жіночим  фігуркам.
        Етап ВІІ-2 у Подніпров’ї характеризують матеріали Гребенів, Коломийщини ІІ та Халеп’я.
Серед незначної кількості фігурок з Гребенів дві фігурки належать до типу «І 1 с»  стоячи  статует-ки із закругленими плечовими виступами, дисковидною голівкою. В стегнових та плечових виступах іноді зроблено отвори. Груди передано невеликими опуклими наліпами. Одна з таких фігурок  має тільки праве око-отвір. Один фрагмент орнаментованої прокресленими лініями фігурки, типу «І 4 а».
Двома фрагментами представлені нижні частини антропоморфних статуеток, вони веретено-подібної форми, модельовано маленьку ступню.  Одна фігурка відноситься до типу  «ІІ 3 с», з прямою спи-ною та зігнутими в колінах роздільно  модельованими ногами.
  Пластика Коломийщини ІІ теж презентована двома типами. Стоячи прямі фігурки  з дис-ковидною голівкою, отворами на місце очей, в плечових виступах, та  виступах на стегнах, з веретено-подібною нижньою частиною, підкресленими литицями. Пропорції їх видовжені, відношення верхньої та нижньої частини складає  майже 1\1, ширини по талії до висоти 1\4. Одна фігурка мініатюрна, заглиблени-ми лініями на грудях зображено перехрестя та підкреслено низ живота.  В одній  теракоті заглибленою лінією позначено лоно знаком, близьким до того, що зображено на фігурках з Кліщева та  Гелиєшть.
Сидячі фігурки з Коломийщини ІІ можна віднести до типу «ІІ 3 с». Моделювання їх подібне до во-лодимирівських розписних сидячих статуеток. Сидячи теракоти мають  індивідуальні риси. Одна з них - чоловіча, отвором позначено тільки ліве око (рис. 23, 8). Друга фігурка - жіноча, з підкреслено великим опуклим черевом , потовщеними  литицями, але стегна не позначено зовсім. Таке  моделювання фігури не характерне для трипільської пластики, можна виділити особливий підтип («І 1 с1), коли фігурка ще більш схематична, без  позначки стегон..
Вирізняються своєрідними рисами  дві статуетки з пам’яток етапу В ІІ регіону Дніпра. Це фрагмент фігурки з реалістично модельованим обличчям   з Трипілля та фрагмент жіночої фігурки з модельованою на спині рельєфно зачіскою з Щучинки.
           Невелика колекція пластики походить з Бодак (рис.35).  Більшість  фігурок  належать до типу «І 1 с» - неорнаментовані стоячи фігурки. Статуетки невеликого розміру досить схематичні (підтип «І 1 с1»), ви-довжені, стегна не підкреслені, мають веретеноподібну нижню частину, іноді модельовано ступню,  лоно позначено своєрідно. Великі статуетки  відповідають певною мірою традиційному для дністровських та бузьких поселень типу моделювання «І 1 с» - дисковидну голівку  , масивні плечові виступи  , підкреслені стегна з виступами  з отворами на них.  Одна статуетка належить до типу «І 5 а» - розписана червоними лініями  , що зближує її з володимирівськими статуетками.
      Етап Трипілля ВІІ-3 в Середньому Подністров’ї  характеризує колекція пластики  з поселення Конівка,  дослідженого С.М.Рижовим. Переважна більшість статуеток та фрагментів належить до типу «І 1 с» – неорнаментовані стоячи жіночі фігурки різного розміру, від 5,5  до 16 см  висотою. На дисковидних голівках очі передано  двома великими наскрізними отворами. Досить великі плечові виступи  конічні або закруглені. Груди модельовано невеликими опуклими наліпами. Талія тонка, передана виступами на стег-нах. У плечових та стегнових виступах іноді  бувають отвори. Живіт, як правило перебільшено опуклий, іноді з наколом-пупком. Як правило, фігурки поділяються на дві групи, ті що мають отвори на стегнах та плечових виступах  та наколи-пупки  , та ті, що їх  не мають. Веретеноподібні ноги модельовано злито, іноді розділено  прокресленою лінією, яка утворює з такою ж лінією під животом традиційну ще з ранньот-рипільських часів фігуру. В більшості випадків  ноги ніяк не розділяються спереду, а ззаду іноді розділені вертикальною лінією , литиці потовщені, модельовано невелику ступню. В більшості фігурок горизонталь-ною лінією підкреслено живіт, лоно трактується у вигляді трикутника з рискою. Фрагмент однієї великої статуетки виділяється своєрідним оформленням лона у вигляді ямки-кола,  оточеного фігурою, яка утво-рена відбитками  дрібного штампу. Кожен відбиток  має вигляд мініатюрного серпанка. Всі статуетки цього типу передають  стоячу жіночу фігуру з прямою спиною, або вигнутою спиною, відхиленою назад. Загальні пропорції фігурок: співвідношення голови до висоти 1\10, верхньої частини до талії до нижньої 1\3, ширина по стегнам до висоти 1\4,5.
 Один фрагмент від нижньої частини крупної фігурки належав, вірогідно до типу «І 6 с» – з сто-впчастою ніжкою.
              Одна жіноча фігурка належить до типу «ІІ 4 с» – сидяча, трохи відхилена назад,  з разом модельо-ваними випростаними ногами. Голівка дисковидна з очами-отворами, плечові виступи закруглені, груди модельовано у вигляді валиків (обвислі груди), талія не така струнка, як у стоячих фігурок, передано стег-нові виступи, перебільшено опуклий живіт з пупком підкреслений ланцюжком дрібненьких наколів. Так са-мо передано  на шиї намисто.  Лоно  у вигляді трикутника з рискою позначено прокресленою лінією. Ноги веретеноподібні, невеликими бугорками підкреслені коліна, модельована маленька стопа. Ззаду від стегон до сідниць – «пояс» з трьох ліній дрібненьких наколів, на шиї намисто, від сідниць до колін – вертикальна риска розділяє ноги.
 Одна фігурка  типу «І 1 с» – чоловіча, модельована аналогічно жіночим. Дисковидна голівка з од-ним, лівим, оком – отвором, плечові виступи підтрикутні, тонка талія, модельовано стегнові виступи з от-ворами, живіт плаский, з пупком, статева ознака передана пальцьовим защипом, нижня частина верете-ноподібна, підкреслено литиці, модельована маленька стопа. Фігурка стояча, з ледь вигнутою, відхиленою назад спиною.  Переважна більшість конівських  антропоморфних статуеток походить з двох жител. В житлі № 7, яке автори розкопок вважають «святилищем» в комплексі з зооморфними фішками та фігурками знайдено 13 фрагментарних фігурок, в тому числі дисковидна голівка від великою фігурки, висо-тою до 25 см. З житла № 12 походить комплекс з 5 цілих фігурок: 3 жіночі стоячи висотою від 5,5 см до 16 см, така сама чоловіча, висотою 14 см, середніх розмірів сидяча жіноча фігурка, два стільця-трона з ан-тропоморфними спинками (Шмаглий, Рижов, Дудкин, 1985, с.46). З  того ж житла походить ще 11 фрагмен-тованих  антропоморфних статуеток.
            Досить презентабельні  колекції пластики на  поселеннях Побужжя  етапу Трипілля В ІІ Немирів(24 екз.) та Кринички (23 екз). Переважна більшість визначених статуеток в Немирові належить до типів «І 1 с» стоячи неорнаментовані фігурки, або «І  1 а» стоячи фігурки пофарбовані червоною фарбою. Цілих екзем-плярів немає. Наскільки можна судити з фрагментарного матеріалу, висота фігурок від 5 см до 30 см. Голівки фігурок дисковидні, з  двома отворами-очима. Плечові виступи загострені, або закруглені, іноді з отворами. Груди передано невеликими опуклими наліпами. Талія фігурок тонка, позначено виступи на стегнах, іноді з отворами, на животі позначено  проколом пупок, іноді живіт підкреслено опуклий, в одному випадку – з горизонтальним отвором.
Під животом прокреслено лінію, лоно позначено трикутником з рискою. Нижня частина веретено-подібна, литиці потовщені, з переду ноги не розділені, з заду  вертикальна лінія проходить від сідниць до колін, завершення ніг конічне, іноді ледь намічені ступні. В чотирьох випадках прокресленою лінією, тільки спереду, передано намисто або воріт  одягу. На спині мініатюрної фігурки рельєфом передано зачіску   У двох випадках на обличчях простежено  групи рисок, які трактуються як  татуювання на обличчі. На спині однієї статуетки прокресленими лінями нанесено знак, відомий на фігурках з Ленківців та Луки-Врублівецької.
   Одним  фрагмент походить від верхньої частини великою, висотою до 25 – 30 см жіночої фігурки з традиційною трипільською зачіскою, модельованої на спині рельєфом. В плечових  та стегнових виступах – отвори. Опуклий живіт передає вагітність. В зламі видно порожнину в області живота. Така сама порож-нина зафіксована ще на одному фрагменті з Немирова. Такий тип статуеток  поширюється на етапі Трипілля С І у томашівсь-сушківський групі.
 Унікальною, по за типологією, є  верхня частина схематизованої фігурки у вигляді  стовпчика з диском (рис.13, 9). Голова статуетки передана у вигляді  плаского диску, однакового з переду та з заду, тіло циліндричне, спереду двома опуклими наліпами модельовано груди, фігурка пофарбована червоною фарбою.
 Одним екземпляром  представлена невелика чоловіча сидяча статуетка з відхиленим назад кор-пусом пофарбована червоною фарбою.    На більш як половині фігурок збереглося суцільне фарбування, або плями червоної фарби.
        Статуетки поселення Кринички досить різноманітні. Переважна більшість належить до типів «І 1с» та «І 5 а» – стоячи неорнаментовані або орнаментовані розписом  фігурки. Голівки їх дисковидні, з двома отворами-очима. На плечових та стегнових виступах – отвори, груди передано маленькими опуклими наліпами, нижні частини веретеноподібні, з  підкресленими литицями. Розпис у вигляді  смуг червоного кольору. Одна велика розписна фігурка виділяється  смугою на обличчі – татуюванням, а також рельєфно переданою та пофарбованою типовою трипільською зачіскою (рис.14, 2).
Одна  фігурка належить до типу «І 6 с» – стояча неорнаментована на стовпчастій ніжці Під живо-том в неї проходить ряд відбитків штампу.
   Одним фрагментом представлена схематична чоловіча фігурка
 У трьох фігурок модельовано руки. В одному випадку це фрагмент торса сидячої нахиленої впе-ред фігурки дитиною на руках (рис.11, 2).  Дві  відноситься до статуеток з реалістичними рисами.  Статуеток з реалістичними рисами з Криничок походить 3 екземпляра. Дві з них можуть бути фор-мально віднесені до типу «ІІ 3 с» – сидячи з  окремо модельованими ногами (табл.4, 3-4).
Одна  з них - ціла (Макаренко, 1926, табл.2), в неї  трохи пошкоджене обличчя, яке модельовано в реалістичній манері. Волосся передано рельєфно, укладено у  трипільську зачіску з вузлом на спині, з заду пасма волосся передано прокресленими лініями. Руки складені на животі, тримають дитину біля  лівої гру-ди (рис.11, 1). Руки передано досить умовно, на них прокреслено три пальця.  Дитина модельована схема-тично у вигляді конічного желвака, проколами передано очі. Обвислі груди передано наліпними валиками. Фігурка жінки сидяча, торс трохи схилений вперед, ноги  ледь зігнутими у колінах, ліплені окремо, конусо-видні знизу, трактована в реалістично-схематичній манері. (Макаренко, 1926, с.168-171). Моделювання її нижньої частина нагадує  статуетку з Олександівки. Над плечами фігурки наскрізні отвори-проколи, на стегнах модельовано виступи. З заду на фігурці зберігся шар білого обличкування. М.Макаренко вважав, що  статуетку було покладено у «корито» – невелику мисочку, але нам це здається  мало ймовірним.
Ще одна статуетка  трактована в реалістично-схематичній манері майже ціла, втрачена голова. Вона відображує постать сидячої жінки з зігнутими в колінах ногами, руки покояться на колінах, права на лівій (табл.4, 4). Моделювання спіни не відрізняється від фігурок з плечовими виступами замість рук. Груди передано невеликими опуклими наліпами. Передано невеликі стегнові виступи. Ноги модельовано окремо, ступні ледь намічено. М.Макаренко вважав, що саме для неї призначався стілець-трон, а фігурка не жіноча, а чоловіча, «природження в цієї статуетки  виразно чоловіче. Щоб помітити його  за складеними руками, треба, що правда, приглядатися уважніше»   (Макаренко, 1926, с.173;  табл.3). Нам стілець  здається надто  великим для цієї фігурки. Щодо визначення статі  фігурки, то можливо перед нами  рідкий випадок зображення постаті андрогіна. При  аналізі  двох вищезгаданих фігурок в працю А.П.Погожевої вкралася помилка, вона пише, що дитину тримає в руках фігурка, від якої втрачена голова (Погожева, 1983, с.76).
Від третьої реалістичної фігурки збереглася голівка досить великого розміру. Голівка з сплощеною поти-лицею, кругла, на масивній шиї. Обличчя овальне, трохи сплощене. Ніс великий, прямий. Очі передано глибокими круглими проколами, рот має вигляд прорізі. Наскільки можна судити по сколам, вуха були відтягнуті, з отворами-проколами. Волосся розібрано на прямий пробор, його пасма передано прокресле-ними лініями. На обличчі червоною фарбою нанесено фігури татуювання. На зламі видно, що в шиї – ко-нусовидна порожнина. Шию пронизує горизонтальний прокол невеликого діаметру (рис.16, 2).
 Досить цікава колекція пластики, яка налічує понад 100 фрагментів (Круц, 1977, с.56-63) походить з фінальної пам’ятки етапу  В ІІ Чапаївка. Одна фігурка знайдена в похованні, решта походить з поселен-ня. Треба зауважити, що при виданні пластики з Чапаївки А.П.Погожевою в зображеннях окремих фігурок є певні невідповідності оригіналу (Pogoseva, 1985, f. 282, 281). Майже всі статуетки фрагментарні. Фігурка з могильника без голови. Більшість антропоморфних статуеток можна віднести до типу «І 1 с» , окремі відносяться до типу  «І  4 а» – стоячі неорнаментовані та оздоблені заглибленим орнаментом фігурки. Голівки фігурок модельовано у вигляді німба, з двома проколами-очима.
Є  унікальні екземпляри з заглибленими рисками  та без отворів-очей  , оформлення голови цієї фігурки (рис.13, 2) нагадує моделювання  антропоморфної спинки стільця-трону (рис.13, 2) в Олек-сандрівки. Одна голівка має підтрикутне закінчення. Два уламка торса фігурок без моделювання грудей мають тільки праве око. На  одній з них на торсі спереду прокресленими лініями передане перехрестя, відсутнє  праве око. Знайдено ще один невеликий фрагмент від статуетки з перехрестям  на спині  та ку-товою композицією з переду (рис.27, 1-2; 14, 4).
Особливістю чапаївської пластики є пласкі торси фігурок начебто огранених. Аналогічне моделю-вання зустрічається серед пластики ХІІІ горизонту теля Голямо Делчево (Тодорова, 1975, табл. 85, 12).
Плечові виступи гострі, або закруглені, з отворами чи без отворів. Груди звичайно передано у ви-гляді опуклих наліпів, рідко у вигляді валика. Нижня частина фігурок веретеноподібна, литиці потовщені, стопа модельовано маленьким виступом, або не модельована. Зустрічаються фігурки в яких прокресле-ною лінію передано якісь деталі (14 екземплярів), воріт одягу чи намисто  , знаки на спині  , або  на торсі  , «V» образним знаком передано лоно. Заглиблений орнамент на фігурках  типу «І 4 а» своєрідний , майже не має аналогій. Унікальним є уламок схематичної фігурки. Два фрагменти відносяться до статуеток типу «І 6 с» на стовпчастій ніжці. На фрагментах двох фігурок  нанесено пуансонні лінії, аналогічні конівським.
Сидячі статуетки типу «ІІ 4 с» з разом ліпленими  випростаними або трохи зігнутими у колінах но-гами та відхиленим назад торсом представлено 2 фрагментами. На одній  з них  нетрадиційно передано лоно у вигляді перевернутої літери «V»  , найближчі аналогії вони знаходять в матеріалах Коломийщини І та ІІ.
 Пластика пам’ятки чапаївського типу поселення Казаровичі подібна до статуеток Чапіївки. Виділяються два фрагмента  досить великих фігурок. Одна  типу «І с 1» з  лінією, що передає намисто або воріт одягу тільки  з переду, а  на спині  прокреслено паралельні вертикальні лінії на шиї, нижче них бітрикутне рельєфне зображення  , можливо так трактована традиційна трипільська зачіска (рис.14, 15). Друга фігурка типу «ІІ  4 с» сидяча, з відхиленим назад торсом, разом зліпленими випростаними ногами. Груди передано опуклими наліпами. Підкреслено плечові та стегнові виступи. Рельєфно модельовано складені на животі руки (рис.8, 8). В.О.Круц вважає, що на цій фігурці зображено дві пари рук : одна у ви-гляді плечових виступів, друга у вигляді  наліпів складена на животі (Круц, 1977, с.63). Нам таке трактуван-ня здається сумнівним.
             Підсумовуючи аналіз пластики етапу Трипілля В ІІ  Можна зробити висновок, що як і на попереднь-ому етапі домінуючим є  образ стоячої жіночої фігури, прямої, з нахиленою вперед, або відхиленою  назад верхньою частиною тулубу. Всі деталі таких статуеток продовжують попередню традицію. Чоловічі  стату-етки трактовано аналогічно. Є статуетки, які передають образ андрогіна.  Окремими екземплярами  пред-ставлено образ сидячої антропоморфної фігури з прямим, нахиленим вперед чи відхиленим назад торсом. Зустрічаються  окремі статуетки на стовпчастій ніжці. Окремі фігурки передають образ вагітної. Є також образ трипільської Мадонни.