зміст


БУРДО Н.Б.

ТЕРАКОТА  ТРИПІЛЬСЬКОЇ  КУЛЬТУРИ



МОДЕЛІ СТІЛЬЦІВ - ТРОНІВ

 З пластикою культури Прекукутені-Трипілля А пов’язані теракотові стільці.  Вони зустрічаються на поселеннях починаючи з фази Прекукутені ІІ-Трипілля А.  Особливістю ранньотрипільських стільців є відсутність ніжок,  кругле сидіння і рогата спинка (рис.39).  Відомо тільки три стільця з підпрямокутним сидінням на ніжках , пов’язаних з початком фази Прекукутені ІІІ-Трипілля А (рис.39, 3, 11), але вони мають інше оформлення спинки.   Відомо також два екземпляра довгих лав зі спинками з Тирпешт (рис.39, 1) та Бернашівки.  Можливо припустити,  що на них сиділо декілька  мініатюрних схематичних фігурок,  при-сутніх в колекціях пластики Тирпешт та Бернашівки.
Вважається,  що зооморфні спинки стільців відповідають образу бика,  а коли жіноча фігурка си-дить на стільці («троні») з рогатою спинкою,  ці два образи поєднуються.  Однак в колекції стільців є ек-земпляри,  які крім зооморфних рис - рогів - мають жіночі риси.  В одному випадку  стілець з Сабатинівки ІІ нагадує фігурку жінки з підкреслено опуклим животом (рис.30, 4),  а декілька стільців мають як рогате за-вершення,  так і конічні виступи як на стегнах фігурок,  що зрідка присутні на статуетках починаючи з фази Прекукутені (рис.30, 6.   Це робить ймовірним висновок,  що всі стільці з рогатими спинками та круглим сидінням поєднують образи антропоморфний  та зооморфний і є окремим сакральним зоо-антропоморфним символом.  Це підтверджується і тим,  що в жодному комплексі не збігається кількість стільців та число сидячих статуеток. Іноді на стільцях фіксуються відбитки зерен (табл.1, 6).
 На послідуючих етапах Трипілля  стільців майже немає. Виняток складають два екземпляра стільців на ніжках з Незвиська (рис.39, 9, 10), один з старих розкопок на Поділлі,  два з Конівки, уламки стільців на ніжках з Володимирівки  (рис.39, 12) та Майданецького. Ці вироби з Незвиська , Поділля, Володимирівки,  Майданецького не мають зоо-антропоморфних рис і, вірогідно, тут вже втрачена традиція стільців-тронів як окремих сакральних образів, вони трансформуються в сидіння для статуеток.



текст розділу монографії "Давня кераміка України" (Київ, 2001)