В 1998 р. вийшла друком монографія В.І. Балабіної, де детально розглянута  зооморфна пластика (Балабина, 1998). Це перше монографічне дослідження , присвячене   зоооморфним трипільським фігуркам, в якої авторка зібрала та узагальнила матеріали, накопичені за сто років вивчення трипільської культури. В.І.Балабіна створила класифікацію статуеток, розробила систему їх опису та типологію, про-аналізувала данні про розташування зооморфних фігурок в археологічних комплексах, їх стилістичних особливостях, вірогідних функціях, розглянула проблеми  інтерпретації зооморфної    фігуративної пласти-ки. В монографії  досліджено такі технологічні аспекти зооморфної пластики, як  хронологічні особливості в моделюванні морди, ніг, засоби кріплення рогів,  формовочна маса,  випал, принципи ліплення, обробка поверхні. В.І.Балабіна підкреслює, що  технологічні признаки певною мірою пов’язані з функцією та знако-вим  навантаженням фігурок, тому характеристики надаються як для всього масиву , так і для окремих груп та стилістичних варіантів зооморфної пластики. В.І.Балабіна вказує на подібність формовочної маси ан-тропоморфної та зооморфної пластики з одного боку, а також  керамічної - з другого. Авторка вказує на спіснювачі глини, характерні для маси, з якої зроблено фігурки.   Цілком слушним здається висновок про використання  у глиняному  тісті   статуеток  домішки посліду травоядної худоби, що і утворювало  шпари-сту  структуру виробу.  Дуже важливим спостереженням В.І.Балабіної є  традиція використання двох різних сортів глини для однієї фігурки, в першу чергу це спостерігається тому, що глини у  формовочної маси ма-ють різний колір.  Зафіксовано 18  фігурок бовинів\овидів (явні випадки), зроблених із суміші двох глин . Регіон поширення таких фігурок -  від Попруття до  Буго-Дніпровського межиріччя, а час їх  існування охоп-лює етапи від Трипілля ВІ до Трипілля СІ.  Переважна більшість зооморфних фігурок за даними В.І.Балабіної  має формовочну масу  червоного, білого кольору, або  змішана. Майже всі зооморфні фігурки з Майданецького мають жовтий колір, на відміну від переважної більшості посуду, який має білий черепок..
         В.І.Балабіна  вказує на  вірогідність вторинного випалу зооморфних  статуеток при  пожежі. Дефор-мованість деяких  екземплярів зооморфних фігурок авторка вважає можливим  пояснювати як  випалом їх у пожежі, так і  виробничим браком.  Випал скульптури цілком  можливий як в спеціальних гончарних пе-чах, так і в домашніх, а також при пожежі будинку.
          Принципи  ліплення зооморфних фігурок, за даними В.І.Балабіної, не завжди можна зрозуміти. Вони фіксуються завдяки візуальному спостереженню, сколам, зламам, тріщинам, більш надійно при дослідженні під мікроскопом.  Значна серія зооморфних статуеток  тулуб яких зроблений з двох по-вздовжніх половинок, іноді в них фіксується кріплення за допомогою штифта. Часто стать таких  тварин не позначена, іноді вони належать самцям. Виділено фігурки, зліплені з плаского коржика, складеного по-вздовж навпіл. Ще один засіб ліплення, коли великий желвак обмазувався товстим формуючим шаром (4 - 8 мм)  глини, по якому нанесено ангоб.
         В.І.Балабіна вказує на те, що така технологічна ознака, як обробка поверхні зооморфних фігурок по-гано документована,  зовнішнє оздоблення часто буває пошкоджене. В залежності від типу, фігурки мали більш чи менш ретельно загладжену поверхню, вкривалися ангобом, збереглися сліди повздовжнього лис-кування, фарбування червоною фарбою, розпису.
 Зооморфні статуетки знаходять на трипільських поселеннях всіх етапів трипільської культури, але зооморфна пластика не така  чисельна та різноманітна, як антропоморфна, і тому не потребує аналізу  по періодам. Класифікація зооморфної скульптури  запропонована в монографії В.І.Балабіної (Балабина, 1998), її ми і дотримуємося описуючи матеріал.
        Серед трипільської зооморфної пластики В.І.Балабіна  пропонує  чотири  функціональних групи. До першої віднесено фігурки, що мають наскрізні горизонтальні отвори, які могли використовуватися для закріплення додаткових конструкцій, я наприклад фігурка бика з розкопок О.О.Якубенко у Володимирівки (рис.40, 4).  Другу групу утворюють  оздоблені різноманітним орнаментом фігурки (рис.40, 2; 41, 1, 4). В третю групу об’єднані статуетки спеціально деформовані  сирими і  такі, що мають сліди «відовства» (рис.41, 7). До четвертої групи віднесено  фігурки  невеликого розміру. Аналіз трипільської зооморфної пластики дозволяє В.І.Балабіної стверджувати, що значна її частина презентована цілими, або майже цілими екземплярами, що  вказує на те, що навмисно фігурки тварин не розбивалися.
  Зооморфні фігурки відносяться до двох «класів « 1 – звірі, 2 – птахи. Серед звірив виділяються 1 –бовини/овиди, 2 – кози, 3 – олені, 4 – свині, 5 – ведмеді, 6 – не підлягають атрибутації. В 1 вид об’єднані бовини та барани, тому що фрагментарність  матеріалу не завжди дає можливість їх  розрізнити. До першого типу відноситься найбільша частина зооморфних фігурок – звичайного вигляду із модельованою головою. До другого типу відносяться фішки з зооморфними головами: баранів, бовинів, оленів. До третього типу належать схематизовані фігурки. Четвертий тип – амфісбени – двоголові статуетки, в яких голови знаходяться з протилежних сторін. Порожні статуетки поєднують три типи зображень: шостий тип – фігурки-ковчежці, мають невеликі заглиблення у спині, вони зображують бовинів/овидів. Сьомий тип – порожні фігурки з отворами, вони фрагментарні і мало чисельні. Восьмий тип – брязкальця з невеликими порожнинами. На трипільсько-кукутенських поселеннях знайдено  брязкальця у вигляді птахів, пташиних голів, оленів, бовинів.
 . Для оздоблення статуеток  використовувалися   відбитки нігтя (табл.6, 3), пальцьові защипи (рис.40, 4)  накольчастий та прокреслений декор (рис.41, 7), частіше розпис (рис. 40, 1, 2, 3; 41, 1, 2), більша частина зооморфних зображень не орнаментована.
Найбільш поширені в трипільських пам’ятках фігурки бовинів/овидів (рис.40, 2, 4; 41, 1, 3, 6-10; табл.6, 5-6). Часто декор на них не зберігся Довжина фігурок бовинів/овидів коливається від 1,5 до 11 см. Стать на фігурках буває позначена, або ні. Більшість статуеток має незначні  пошкодження, звичайно відламані дрібни деталі. При використанні фігурок бовинів/овидів їх навмисно не псували. Як правило, масові комплекси таких статуеток, які налічують іноді десятки екземплярів, знаходять в ямах, як у Майданецькому. Більшість  фігурок бовинів/овидів схематичні (рис. 41, 3, 10), але частина з них оздоблена гарно проробленими деталями, розписана, зображує биків у попонах, різноманітному вбранні.  О.О.Якубенко відмічає подібність розпису фігурок биків з Володимирівки до орнаменту на зооморфних чашах (Якубенко, 1992, с.76). Деякі екземпляри статуеток бовинів мають дуже великі роги, що, вірогідно, відповідає особливостям порід великої рогатої худоби трипільців ( табл.7, 3, 4; рис. 41, 8).
 Фігурки кіз малочисельні. По технологічним ознакам та моделюванню вони близькі до бовинів/овидів, відомо тільки одне досить реалістичне зображення з Луки-Врублівецької  (рис.41, 5).
 Фігурки оленів поодинокі. Знаки статі на них відсутні. Частина  статуеток оленів повністю вкрита орнаментом з ямок-наколів.
 Фігурок свиней небагато. Вони об’єднуються  певною стилістичною подібністю, мають опущену морду, морда та хвіст  майже на одному рівні завершують дугоподібну лінію спини з гребнемо по краю (рис.41, 2), боки трохи сплощені. Морда різної довжини, іноді модельовано п’ятачок (рис.41, 9).
 Кількість фігурок ведмедів також обмежена. Майже всі визначені екземпляри належать ведмедицям. Розміри їх коливаються від малих, як з Сушківки (табл.6,1), до великих, довжиною до 15 см з Косенівки (рис.6, 2). Фігурки мають велику широколобу голову з чітко модельованими вухами, проколами передано очі. Позначено шию, тулуб масивний, зад опуклий. Іноді модельовано хвіст. Лапи товсті, іноді досить високі із загнутими вперед стопами, іноді передано кігті. Фігурка з Косенівки  зображує ведмедицю з опуклим черевом з порожниною в ньому. Вона була розбита навпіл  вірогідно під час обряду.
 Фігурки птиць представлені невеликою кількістю екземплярів, частина їх,можливо, зображує качку (рис. 24, 4) , а інші, на високій ніжці, – дрофу (рис.24, 10; 40, 1). Іконографічний тип фігурки птиці на високій ніжці з’являється ще у ранньотрипільській час, фрагмент такого виробу знайдено в Бернове-Луці, для середнього трипілля відомий фрагмент із Заліщіків (Majewski, 1938, fig 16),  аналогічні знахідки відмічає О.О.Якубенко (Якубенко, 1992, с.75) у Володимирівки (рис.40, 1), найбільш пізні екземпляри  походять з Кошилівців (рис. 24, 10). Вражає сталість фігурок птахи такого іконографічного типу, який проіснував майже дві тисячі років.
           Унікальним є пластичне зображення собаки, виявлено серед  матеріалів Володимирівки О.О.Якубенко (Якубенко, 1992). Поверхня фігурки гарно оброблена, передні та задні лапи модельовано попарно злитно. О.О.Якубенко слушно відмічає подібність силуету статуетки до зображень собак у розпису на посуді.
 Фішки з зооморфними головами знайдено на поселенні Конівка. Вони складають єдиний комплект з близько 40 фішок, 7 з них – зооморфні. Дві фішки з головами баранів – самі великі, діаметром 4 та 5 см. Менші чотири фішки,  діаметром 2,5 см з головами бовинів, оленя та одна із одним зігнутим «рогом».
 Амфісбени знайдено в  поселеннях культури Кукутені, вони зображують бовинів.
 Фігурки-ковчежці наближаються до зооморфних посудин. Зображують вони  бовинів/овидів.  Зоо-морфні чаші часто  оздоблені скульптурними головами бовинів (табл. 7, 2).
 До зооморфної  пластики умовно можна віднести і моделі саней. Найбільш ранній екземпляр по-ходить з Городниці (рис.42, 1), є знахідки саней у Незвисько (рис.42, 2), але найбільш вони поширені  в томашівській групі. Сані  мають  високі борта, загнуті полози, іноді в полозах є отвори. В верхній частині модельовано  одну (рис.42,4; табл.7, 5), рідко дві голівки бовинів (рис. 42, 3).  Сані фарбувалися червоною фарбою, іноді оздоблено чорним розписом.