Антропоморфна та зооморфна пластика є складовою  частиною сакральної сфери Трипілля і може бути проаналізована в контексті вивчення всього культового комплексу культури. Як встановлено В.В.Івановим “... типологічні співставлення можливі завдякі наявності семіотичних універсалій... “(Иванов, 1976,с.134, ) В своєму дослідженні
 ми звернулися до праць антрополога Дж.Фрезера  (Фрезер, 1980),  соціології  М.Мосса (Мосс, 2000) та етнофілософіїї М.Еліаде (Элиаде, 1999), дані з античної міфології отримані з робіт О.Ф.Лосєва (Лосев, 1957) та  Р.Грейвса (Грейвс, 1992) . Ці дослідження розкривають  уявлення архаїчної людини про всесвіт та ії місце в ньому. Порівняння археологічних джерел з даними міфології, антропології, історії релігії дозволяє  наблизитися до розуміння  сакрального та магічних обрядів трипільської культури.  Весь комплекс різноманітних матеріальних артефактів поєднується у струнку систему світогляду трипільців. Серед трипільських артефактів на протязі понад двох тисячоліть беззаперечно превалює образ Великої Богині-корови, а образ Великої Двоєдиної Богині виник, можливо як результат поєднання образів архаїчної богині-птахи та «аграрної» богині-корови.  Велич та всеохоплююча сила Великої Богині  проявлялася, перш за все,  в  її регенеративних функціях. Саме на це, а не на отримання гарного врожаю та захисту його від гризунів, були направлені всі магічні дії  трипільців, їх   ритуали та обряди. Відродження людини, утримання всесвіту в стабільному стані досягалося трипільцями  завдяки  керування сакральними силами  шляхом постійно здійснюваних магічних обрядів. М.Еліаде вважає, що отримання безсмертя  співпадає з відтворенням акту творіння; той, хто приносить жертву, виходить – за допомогою  космогонічного ритуалу – за межі людського стану  і стає безсмертним. (Элиаде, 1999, І, с.191). Антропоморфна та зооморфна пластика проливає світло на деякі сакральні образи трипільців. Орнаментика трипільського посуду зводиться до безперервного відтворення  безконечників – спіралі та  свастики, що символізують безконечність сущого. Так в специфічних формах в трипільській культурі простежуються закономірності магічного простору та сакрального світу людських цивілізацій.