ТЕРАКОТА ТРИПІЛЬСЬКОЇ
КУЛЬТУРИ
Антропоморфна та зооморфна пластика є складовою частиною сакральної
сфери Трипілля і може бути проаналізована в контексті вивчення всього культового
комплексу культури. Як встановлено В.В.Івановим “... типологічні співставлення
можливі завдякі наявності семіотичних універсалій... “(Иванов, 1976,с.134,
) В своєму дослідженні
ми звернулися до праць антрополога Дж.Фрезера (Фрезер,
1980), соціології М.Мосса (Мосс, 2000) та етнофілософіїї М.Еліаде
(Элиаде, 1999), дані з античної міфології отримані з робіт О.Ф.Лосєва (Лосев,
1957) та Р.Грейвса (Грейвс, 1992) . Ці дослідження розкривають
уявлення архаїчної людини про всесвіт та ії місце в ньому. Порівняння археологічних
джерел з даними міфології, антропології, історії релігії дозволяє
наблизитися до розуміння сакрального та магічних обрядів трипільської
культури. Весь комплекс різноманітних матеріальних артефактів поєднується
у струнку систему світогляду трипільців. Серед трипільських артефактів
на протязі понад двох тисячоліть беззаперечно превалює образ Великої Богині-корови,
а образ Великої Двоєдиної Богині виник, можливо як результат поєднання
образів архаїчної богині-птахи та «аграрної» богині-корови. Велич
та всеохоплююча сила Великої Богині проявлялася, перш за все,
в її регенеративних функціях. Саме на це, а не на отримання гарного
врожаю та захисту його від гризунів, були направлені всі магічні дії
трипільців, їх ритуали та обряди. Відродження людини, утримання
всесвіту в стабільному стані досягалося трипільцями завдяки
керування сакральними силами шляхом постійно здійснюваних магічних
обрядів. М.Еліаде вважає, що отримання безсмертя співпадає з відтворенням
акту творіння; той, хто приносить жертву, виходить – за допомогою
космогонічного ритуалу – за межі людського стану і стає безсмертним.
(Элиаде, 1999, І, с.191). Антропоморфна та зооморфна пластика проливає
світло на деякі сакральні образи трипільців. Орнаментика трипільського
посуду зводиться до безперервного відтворення безконечників – спіралі
та свастики, що символізують безконечність сущого. Так в специфічних
формах в трипільській культурі простежуються закономірності магічного простору
та сакрального світу людських цивілізацій.