Article is devoted   to original  category of Trypillya A ceramics - to anthropomorphous  vessels, found  at settlements of  Olexandrivka group. Considered  form, ornamental compositions  and  elements of concrete potter's wares. Analysis of these data allows  to think, that anthropomorphous ceramics belonged to wares, associated with sacral  sphere. One can   be given voice to supposition, that anthropomorphous vessels  symbolic reproduce  a Goddess figure.  Signs   symbols, to which the patterns saturated bordering this ceramics category,   accord with the some  numerical encoding, supposelly  connected with the  Moon signs in different phases, and also snakes. Combination in one drawing of snake signs and Moon allows to suppose existence of conceptions about  the sacral character  of the Mooon  Snake, which  comes forward as attribute of  the Moon  Goddess. 

---

У традиційних та архаїчних суспільствах кераміка, як звичайний побутовий посуд, так і ритуальні керамічні вироби, наділені певним сакральним сенсом. Можна розглядати різні аспекти цього феномена. Передусім необхідно зазначити, що вже сама термінологія, що вживається як в побуті, так і серед вчених, які так чи інакше займаються керамологією, зіставляє посудину з людським тілом. Вона складається з частин, які називаються тулуб, горловина, шийка, плічка, боки, вушка, ручки і ніжки, тобто повністю відповідає людській фігурі, щоправда без голови. Остання обставина зафіксована у безлічі творів енеолітичних гончарів, що ліпили антропоморфні вироби, дуже розповсюджені, зокрема, в матеріалах трипільської культури. Очевидно, що формальне уподібнення посудини людському тілу, про яке ми майже ніколи не замислюємося, прийшло до нас з глибини тисячоліть. Воно могло з'явитися тільки тоді, коли на зорі цивілізованого життя примітивні горщики перетворилися в різноманітний за формами і рясно забезпечений символічними знаками посуд, в якому втілювався сакральний світ наших предків та закарбовані магічні символи, що використовувалися ними для управління надприродними силами.

Рис.1.	Рис.2.	Рис.3	Рис.4

На початку третього тисячоліття нашої ери, яка надає величезного значення інформаційним системам, очевидно, що винахід людиною першого штучно створеного матеріалу - кераміки, був революційним в тому числі і в інформаційних технологіях. Революційний тому, що був отриманий вічний, з точки зору людського життя, носій інформації, чим і скористалася давня людина. Стародавній посуд насичений різноманітними символами та знаками, які утворюють поки ще мало зрозумілу для нас образну мову, яка містить інформацію про культури цивілізацій, які існували тисячі років тому, і відображена на посуді за допомогою стека або пензлика.
Давній гончар коли ліпив з глини посудину, її тулуб, боки, плічка і шийку, забезпечував її вушками і ручками кожний раз неначе повторював божественний акт створення людини з глини, про що розповідається у міфах. Ім'я першої людини - Адам - сходить, до речі, до поняття “червона земля”, сенс цього зв'язку наукою остаточно не встановлений . Але можна трактувати це ім'я і як отримане тому, що Адам був створений з червоної глини і “дихання життя” деміурга, яке можна розглядати як вияв магічної сили, що надала життя неживій глині. У зв'язку з цим одразу спадає на думку така особливість трипільського посуду, як традиція забарвлювати посуд в червоний колір, що мало особливе значення для гончарних виробів тих трипільських гончарів, які користалися глиною, яка після випалу давала черепок білого кольору. Мабуть саме тому з давнини тисячоліть вважалося, що гончар володів магічною силою, що перетворювала грудку глини в потрібну для нього річ, яка оздоблювалася сакральними символами і набувала магічних властивостей, які конкретизувалися певними знаками, відповідно до дійових ресурсів магії. При цьому магічні властивості посудини забезпечували не тільки те, що на неї було зображено, але на посуд переходили магічні властивості інструмента, яким наносилося зображення. Саме цим можна пояснити стійкість використання для орнаментації посуду традиційних інструментів з кістки певних птахів і тварин, іклів кабана, мушлі, мотузки, тощо. Таке оздоблення мало приховане, езотеричне, символічне, сакральне значення та надавало силу, яка за допомогою перенесення символу переходила до предмета, який з їх допомогою виготовлявся.
 

Рис.5	Рис.6	Рис.7	Рис.8

Наблизитися до розуміння інформації, що дійшла до нас з глибини тисячоліть на трипільських черепках, можна вивчивши тисячі таких артефактів, склавши докупи розбиті посудини, створивши типологію кераміки, що і дає змогу виявити струнку систему керамічних форм та орнаментальних композицій, які відображають сакральний світ та магічні символи, що традиційно передавалися трипільцями від покоління до покоління протягом двох тисячоліть.
Аналіз всього комплексу артефактів, отриманих при розкопках трипільських поселень, дозволяє стверджувати, що майже кожна посудина певною мірою належала до сакральної сфери життя. Необхідно зауважити, що ми розглядаємо кераміку, яка знайдена серед руїн жител, які на фінальному етапі свого існування перетворювалися в поховальні комплекси. Саме тому, перед нами не звичайне побутове начиння, а посуд, що бере участь у сакральному ритуалі і тому отримав священний статус і залучений до дії магічних сил. Того ж сенсу набуває і кераміка, знайдена при археологічних розкопках в різноманітних комплексах, найчастіше ямах, заповнення яких пов’язане з ритуалом жертвоприношення.
Таким чином, форма, оздоблення та малюнки на посуді, як і археологічний контекст знахідок, надають керамічному матеріалу сакрального сенсу. Найбільш яскраво він проявлений серед керамічних виробів, які оздоблено символічними знаками, піктограмами, а також таких ритуальних предметів, як черпаки, мініатюрні посудинки, посуд із зооморфними та антропоморфними елементами. Такий розподіл матеріалу носити дещо умовний характер і використовується для елементарного упорядкування артефактів, але не відображує внутрішнього змісту символіки ритуальних речей.
 

Рис.9	Рис.10	Рис.11	Рис.12

Так, посудина може поєднувати антропоморфні, зооморфні та орнітоморфні риси, передані як доволі реалістично або суто символічно, що відповідають синкретичному сакральному образу. Антропоморфізм в трипільській кераміки поширений вельми широко. Певною мірою його можна вважати візитною карткою культури давніх землеробів. Власне фігурний антропоморфний посуд з яскраво вираженими реалістичними формами або деталями зустрічаються рідко. Але посудини наділені окремими елементами – символами або знаками антропоморфізму постійно вживалися у повсякденній практиці.
Посуд з антропоморфними символами з'являється на Україні разом з появою трипільської цивілізації і характерний вже для самих ранніх фаз її розвитку. За майже двохтисячолітню історію трипільської культури антропоморфні символи на кераміці зазнають стилістичних модифікацій, відповідних змін стилів орнаментації і форм кераміки. Серед формально систематизованих символічних зображень можна виділити різноманітні образи, які утворюють складну і стабільну систему сакрального світу трипільської цивілізації. Традиції трипільців, з одного боку, мають яскраві неповторні риси, а з іншого – знаходить відповідності серед матеріалів землеробської ойкумени Південно-Східної Європи, Середземномор’я, а також у міфології давніх цивілізації Сходу, що вказує на їх витоки.
 

Рис.13	Рис.14	Рис.15	Рис.16

Щоб проілюструвати розглянуті аспекти трипільської кераміки звернемось до конкретних археологічних матеріалів. Під терміном антропоморфна кераміка ми маємо на увазі численні вироби, на яких присутні ті або інші антропоморфні символи, які іноді стилізовані такою мірою, що можуть бути зрозумілі тільки в контексті усього керамічного матеріалу завдяки зіставленню із зразками, що оздоблено яскравими антропоморфними рисами. Антропоморфні посудини отримали свою назву завдяки тому, що відтворюють, хоч і схематично, людську фігуру. Відомі дослідники – В.М.Даниленко, Б.О.Рибаков, М.Гімбутас – звертали увагу на трипільський антропоморфний посуд, але їх цікаві висновки мали загальний характер. Натомість ми вирішили зупинитися на детальному аналізі одного типу антропоморфних посудин з майже неосяжного кола таких трипільських виробів.
Серед матеріалів раннього етапу трипільської культури у керамічних комплексах всіх поселень присутні антропоморфні посудини. Реконструйовані екземпляри походять з Олександрівки, Тимкова, Слобідки, Сабатинівки ІІ, але найбільш яскраву колекцію антропоморфних посудин презентують колекції Одеського археологічного музею. За даними С 14 ці пам’ятки датуються рубежем VI – V тис. до н.е.
Маються на увазі посудини, які у класифікаційних керамічних схемах носять назву грушоподібних. Цей тип посуду характеризується досить специфічними морфологічними ознаками, які, на наш погляд, обумовлені саме намаганням трипільських гончарів надати виробу певних антропоморфних рис. Вони мають форму майже тотожну українським чавункам, якими може і зараз де ні де користуються господині у хатньому господарстві: невисокі вінця трохи схилені всередину, тулуб наближається до сфери, придонна частина витягнута, висотою до 1/3 загальної висоти посудини, циліндрична або трохи звужена до низу. Висота ранньотрипільських грушоподібних посудин коливається від 15 до 40 см.
Зазвичай цей тип кераміки багато оздоблений різноманітною ритою орнаментацією. Переважно заглиблені орнаментальні композиції на цих посудинах утворено прокресленими лініями, каннелюрами або відбитком штампу. Знахідки, наприклад у Гребенюковому Ярі, на фрагментах грушоподібних посудин рештки фарбування зон між візерунком червоною вохрою після випалу, а елементів орнаменту білою пастою, дозволяє припускати, що ранньотрипільські посудини, яки ми сприймаємо як вироби з ритим декором, були оздоблені поліхромним візерунком, який не зберігся, бо фарба наносилася після випалу.
 

Рис.17	Рис.189	Рис.19	Рис.20

Аналіз технологічних особливостей ранньотрипільського посуду взагалі і грушоподібних посудин зокрема, дає підстави вважати, що, по перше, заглиблені елементи орнаментації виступали не як окремі частини оздоблення, а як основа для нанесення пастозної фарби. По друге, ранньотрипільська поліхромія, яку тепер ми можемо тільки реконструювати, бо фарба, нанесена після випалу виробу не стійка і погано зберігається, крім застосування мінеральних фарб, забезпечувалася системою випалу. Так, чорне тло посудини ранньотрипільські гончарі отримували завдяки відновлювальному режиму випалу кераміки. Таким чином, комплекс технологічних прийомів який складався з методики випалу та застосування мінеральних фарб - червоної вохри та білої пастозної маси. Цю масу, як встановив В.Ф.Петрунь, виготовляли з різної сировини. Поєднання цих барвників забезпечувало ранньотрипільському посуду саму ту тріаду кольорів, що притаманна культурі трипільської мальованої кераміки: чорний, червоний, білий. Ця обставина підкреслює не тільки генетичне коріння останньої, але і єдину традицію сакральної сфери.
Отже, на чорному тлі грушоподібної антропоморфної посудини відтворено червоною фарбою з білим облямуванням складну рухливу негативно-позитивну символічну орнаментальну композицію. Дуже часто до такої композиції залучено два або чотири невеликих наліпних горбочка, які називають ручками-вушками. Вони можуть бути конічні, нагадуючи ріжки, соскоподібні, опуклі, рідко зустрічаються іншої форми, і розташовуються симетрично на найширшій частині посудини. Грушоподібні посудини накривалися покришками, оздоблення і конструкція яких відповідала посудині, а пара ручок-вушок з отворами розташовувалася на краю так, що у ручки посудини та покришки можна було протягнути мотузку, яка з’єднувала рухому покришку з посудиною.
На грушоподібних посудинах найбільш поширений візерунок із штрихованих стрічок та зон переважно білого кольору. До складних композицій входять такі елементи, як овали, кола, ромби, стилізоване зображення змії. Типовою орнаментальною композицією, як що дивитися на посудину в плані, є візерунок у вигляді свастики, хрестоподібні композиції з овалів, концентричних окружностей, заштрихованих зон. Саме на грушоподібних посудинах розповсюджені зміїні сюжети у різних варіантах.
 

Рис.21	Рис.22	Рис.23	Рис.24

Докладне обгрунтування антропоморфного сенсу форми грушоподібних посудин та деяких інших форм кераміки належить В.І.Маркевичу і є важливим етапом у вивченні духовного світу трипільців. Знахідка на поселенні Нові Русешти антропоморфної грушоподібної посудини з “умовно-реалістичними” рисами дозволила її автору стверджувати, що та має певні скульптурні елементи і відтворює дві жіночі постаті, що стоять спинами одна до одної. Причому дві ручки-вушка передають “редуковані руки”, парні мініатюрні наліпні горбочки – груди, опукла масивна частина тулубу відповідає гіпертрофованій “тазостегневій зоні”, а придонна частина -гомілкам та ступням. Трикутник Венери оздоблений орнаментом у вигляді ромбу дозволяє стверджувати, що антропоморфне зображення пов’язано із жіночою статтю. В.І. Маркевич слушно порівнює особливості трактування фігурної посудини з теракотами і вважає можливим припустити, що антропоморфізм посудини, трикутник Венери з ромбом – символом вагітності, орнаментальні кола та ямки підпорядковані культу родючості, а жіноча постать з гіпертрофованими стегнами ототожнюється з верховним божеством трипільського пантеону. Причому “ромб – символ вагітності або засіяного поля, круги – символи верховного чоловічого божества – сонця та місяця, ототожнюються з образом священного бика. Ряди каннелюр передають, вочевидь, поняття про зоране поле, а ямки містять в собі поняття прозакладене в землю насіння”. Факт подвійності антропоморфної посудини В.І.Маркевич пояснює як “прояв великого жіночого божества в двох іпостасях подібно до месопотамських Нани – богині кохання та материнства та Інани – богині війни”.
Звичайно, трактування окремих елементів багатокомпонентного та насиченого різноманітними символами антропоморфного образу, що відтворює грушоподібна посудина з Нових Русешт, викликає значні труднощі, бо шлях обмежено зрозумілих символів та сприйняття символіки як аналогії, не наближає нас до реального сприйняття їх трипільцями , оскільки речі, яки сприймалися давньою людиною як знакові, наділялися символічним змістом, логіку якого можливо зрозуміти, в першу чергу, завдяки контексту всього комплексу знакової системи даного суспільства взагалі, а не вилучаючи з нього випадково окремі символи. Співставлення грушоподібних посудин із виробом з Нових Русешт дає можливість В.І.Маркевичу трактувати сферичний тулуб посудини як зону тазу та стегон, придонну – як ноги, а покришки до посудин - як частину стилізованої антропоморфної фігури, антропоморфні риси якої значною мірою редуковано в порівнянні з посудиною з Нових Русешт. Автор слушно наполягає на тому, що покришка була невід’ємною частиною грушоподібної посудини, два виступи на покришках дуже стилізовано відтворюють руки, а центральна стовбчаста ручка – голову, тобто, покришка відтворює верхню частину антропоморфної фігури. Виступи на найбільшому діаметрі тулубу посудини передають, на його думку, або жирові складки на стегнах, або свідчать про полімастію.
В.І.Маркевич простежує існування антропоморфних грушоподібних посудин до етапу С ІІ Трипілля-Кукутені. Всебічно аналізуючи грушоподібні антропоморфні трипільські посудини автор висловлює думку, що гіпертрофовані стегна фігури пояснюються уявленням про образ “великої богині-матері яка народжує усі земні та небесні блага”. Орнаментальні символи на посудинах, які не аналізуються докладно, теж пов’язані з ідеєю родючості, але автор не пояснює, чому різні знаки відображують одну ідею. Отже ми вважаємо вірним твердження В.І.Маркевича, що грушоподібні посудини є антропоморфними, але нам здається ні як не аргументованою думка про те, що ці антропоморфні посудини зображують богиню в двох іпостасях, або велику богиню-матір. Пояснення різних елементів як редукованих частин жіночого тіла нам теж здається не вдалим, доволі буквальним. Натомість очевидно, що грушоподібна посудина відтворює антропоморфний образ символічно. В.І.Маркевич нагадує один з важливих принципів магії – pars pro toto. Виходячи з цього принципу, а також з того, що антропоморфна посудина є магічним об’єктом в тому числі і завдяки сакральним знакам які на неї містяться, проаналізуємо систему символів, яку утворює форма антропоморфної посудини та її оздоблення.
 

Рис.25	Рис.26	Рис.27	Рис.28

Сама форма посудини символізує антропоморфізм, фігура дуже стилізована, опуклі форми дійсно з великою долею вірогідності дають підставу припускати, що перед нами фігура, що символізує образ жіночої статі. Детальне співставлення окремих елементів посудини з окремими частинами людського тіла ускладнені саме тому, що для відтворення образу сакральної істоти достатньо було зображення певних символів. Саме тому фігурні посудини насичені сакральною символікою, але досить мало нагадують реальну постать. Крім незвичайної форми грушоподібної посудини антропоморфними символами є два або чотири наліпи – невеликих конічних горбочка, які розташовані симетрично на середині тулубу, а також - два на краю покришки. Іноді зустрічаються антропоморфні посудини без наліпів , що можна розглядати як відсутність знаку. Є такі варіанти наліпів: конічні, їх називають соскоподібними, без отворів, або з вертикальними отворами, опуклі, циліндричні, кольцеві, останні зафіксовано тільки в колекції з Олексанрівки. Те, що ці знаки розташовані на одному місці, а також однаково включені у орнаментальну композицію, дозволяє припускати, що вони мали близьку семантику.
Звичайно в літературі такі наліпи трактуються, як жіночі груди. Б.О.Рибаков бачить в посудинах з 4 наліпами груди двох великих богинь, які відповідають слав’янським “рожаницам” Але такому трактуванню символу не відповідає контекст розташування налепів, а також їх кількість, бо їх, враховуючи покришку, може бути три або дві пари, і одна пара, а може не бути зовсім. Причому, нагадаємо, річ йде про матеріали з одного культурного комплексу, що виключає припущення про локальні особливості. Отже, наліп – не конкретне зображення, а певний символ. Це підтверджує формальна подібність наліпів з отвором на посудинах з таким же наліпам на животах та коліна деяких антропоморфних фігурок пізнішого етапу – Трипілля В І – В ІІ – С І, наприклад у Полівановому Ярі, Раковці, Кошилівцях, Яблоні . В Яблоні знайдено розписну фігурку на животі якої розміщений наліп з вертикальним проколом, навкруги якого - стилізоване зображення змій, майже таке саме, як і змієподібні композиції на грушоподібних посудинах, що підкреслює формальну ідентичність цього знаку на жіночих статуетках та антропоморфних посудинах..
Оскільки наліпи на тулубі грушоподібних посудин абсолютно однакові з тими, що розташовано на животах фігурок або на колінах, то немає сенсу вважати їх зображенням грудей. Пропонуємо трактувати такі наліпи як знаки - символи певної сакральної антропоморфної, можливо жіночої статі істоти. В такому випадку, двократне, трьохкратне або чотирьохкратне відтворення цього знаку може пояснюватися, як необхідність підсилити його магічну силу, або відповідає діаді або тріаді богинь. Поклоніння останнім зафіксоване на інших трипільских матеріалах. Тобто, можна вважати, що гіпотеза Б.О.Рибакова про існування у типільському пантеоні діади богинь є цілком слушною, але ніяких даних, крім уяви дослідника, про те, що це Велика Богиня, володарка світу, а тим більш для ототожнення їх з “рожаницами” немає. В цьому ми не бачимо сенсу ще й тому, що про останній персонаж буквально нічого, крім назви, не відомо і для слав’янської релігії.
 

Рис.29	Рис.30	Рис.31	Рис.32

Знаки-символи, що відмічають антропоморфну сакральну істоту, входять до системи символічного візерунку. Вивчення системи знаків – символів найбільш плідно можна провести серед колекцій, в яких презентовано серії виробів, які гарно збереглися. До таких належить збірка ранньотрипільської кераміки Одеського археологічного музею НАНУ, на сам перед, з поселення Олександрівка, розкопки якого проводилися у 50-ті роки А.Л.Есипенко, а також з Тимкова та Слобідки, досліджених автором у 80-ті роки. Розглянемо конкретні вироби, і проаналізуємо, в якому орнаментальному контексті розташовані всі різновиди знаків – наліпів на яких ми звернули особливу увагу. Преважна більшість з них включена в певну систему, точніше займає в ній центральне положення, орнаментальної композиції, яка при погляді в плані утворює симетричні кругові хрестоподібні фігури, які складаються з чотирьох частин, досить рідко зустрічаються візерунки з трьох тотожних елементів. Конкретне оточення наліпів досить різноманітне, можна виділити кілька сталих композицій. В Олександрівки знайдено кілька посудин, на яких наліп розташований в центрі медальйону з трьома колами.
Один з найбільш яскравих антропоморфних виробів – посудина із зміями (рис.1). В плані орнаментальна композиція складається з чотирьох частин. Домінуючим елементом на тулубі є чотири зображення спіралеподібної змії з символічним малюнком голови (рис.4), де великі очі та рот передано трьома колами, фланковане круглими медальйонами з трьома вписаними в них колами з наліпами по центру (рис.3), два протилежних наліпи мають вертикальні отвори. Медальйонів теж чотири. Кожен з них оточений знизу роздвоєним хвостом змії, а зверху рогатою фігурою з двома колами. Тобто, на антропоморфній посудині чотири медальйона з трьома колами і наліпами, чотири рогоподібні фігури з двома колами, та чотири зображення спіралеподібної змії з трьома колами на кожній голові. Поміж рогоподібними фігурами кожна змієподібна спіраль відмічена групою з вертикальних рисок, їх на неушкодженій частині налічується по 5 і 6. Взагалі орнаментальна композиція складається з чотирьох частин на тулубі і двох на донній частині, яка прикрашена двома парами фігур у вигляді видовжених овалів з “променями”. Невисокі вінця оздоблено вісьма групами вертикальних рисок, кількість рисок в групі неоднакова, вінця збереглися не повністю, на тій частині, де можливо підрахувати, їх налічується 7, 10, 11 (рис.2). Між групами рисок по краю вінець нанесено вісім груп ямок, або коротких рисок, їх число стабільне по 8 в кожній групі. При погляді зверху навкруги вінець утворюється орнаментальна композиція у вигляді зірки з вісьма “променями”.
Таким чином, можна констатувати, що на антропоморфній посудині зафіксовано числові коди кратні 2 та 3 для головних елементів орнаментальної системи. Треба підкреслити, що у всіх випадках кількість рисок в групах, також підпорядкованих орнаментальному ритму, але узгоджується з числами 2 чи 3.
Серед елементів або сюжетів впевнено можна говорити про чотирьох змій. Безумовно, велике символічне навантаження надавалося колам. Вони групуються так: чотири рази три кола – голова змії; чотири рази три кола в круглому медальйоні; чотири пари кіл в рогоподібних фігурах. В даній праці ми не можемо дати розгорнуту аргументацію сенсу знака “коло”, але вважаємо слушним гіпотезу Т.М.Ткачука, який вважає чорне коло розписного візерунку знаком повного Місяця. В такому разі, розглянутий нами візерунок презентує синкретичний сакральний образ, в якому поєднані знаки змія та Місяць - Місячну Змію. Взагалі, посудина у вигляді антропоморфної, вірогідно жіночої, фігури, оздоблена символами Місячної Змії, вказує на зв’язок Богині, Місяця та Змії. Можливо, що відтворюється певний синкретичний сакральний образ.
Числове кодування орнаментальної композиції, компонування символів, відсутність орнаментальної ритміки при зображенні рисок дозволяють припускати, що на розглянутій антропоморфній посудині з Олександрівки символічний візерунок має певні ознаки сакральної піктограми.

Крім того, необхідно зауважити, що певну роль відігравала і кольорова символіка. Є всі підстави вважати, що після випалу грушоподібна посудина розмальовувалася. Білою пастозною масою заповнювалися прокреслений візерунок, вохристою фарбою вкривалася вся поверхня тулубу, таким чином утворювався мальований білий візерунок на червоному тлі.
Круглі медальйони, але з чотирма хрестоподібно розміщеними колами або овалами та наліпом у центрі, займають центральне місце в орнаментальних композиціях на кількох грушоподібних посудинах з Олександрівки (рис.5) та Тимкова. Інші елементи орнаментальних композицій відмінні від візерунку на описаній посудині. Здебільшого орнамент в плані утворює композицію з чотирьох частин. Фігура у вигляді ромба з загнутими кутами утворюється штрихованим полем, вона ніби обертається навкруги вінець проти годинникової стрілки. У фронтальній проекції кожен кут ромба утворює заштрихований трикутник в який вписано дві несиметричних видовжених фігури – овал та сегмент (рис.6). Видовжені вершини трикутників утворюють заштриховану стрічку, звисають з вінець, оточують медальйон. Знизу медальйон оточують заштриховані стрічки, які утворюють кутові фігури, композиція при погляді з дна має вигляд ромба із зігнутими видовженими кутами. Подібна невеликого розміру грушоподібна посудинка з Тимкова прикрашена візерунком, який утворений відбитками зубчастого штампу. Замість наліпу у центрі медальйонів розташовано маленькі ручки з горизонтальними отворами (рис.7).

Унікальна за збереженістю антропоморфна грушоподібна посудина знайдена в одному з жител поселення Тимково (рис.8). В плані орнаментальна композиція хрестоподібна, динамічна, обертається в напрямку годинникової стрілки навкруги вінець. Візерунок складається з чотирьох частин, центром кожної є наліп, їх чотири, два протилежних з вертикальними отворами, вони розташовані на найбільш широкій опуклій частині тулубу (рис.9). Домінуючим компонентом композиції виступають чотири пари змій. Чотири змії звисають з вінець, навкруги яких утворюється в плані фігура ромбу, а з фронту - трикутник в центрі якого розміщено видовжений овал або сегмент. Голови цих змій розташовано знизу наліпа. Ще чотири змії мають вигляд стрічки, яка утворює хрестоподібну в плані фігуру, їх голови розміщено зверху наліпу. Отже кожен наліп оточений стилізованим зображенням змії із заштрихованих стрічок (рис.11). Голови змій, які прямують одна одній на зустріч, іноді ледь торкаються наліпів, які вони оточують зверху та знизу. На головах змій вільними від штрихування лишається по два кола – великі очі змії (рис.10). Знизу зміїна композиція підкреслена кутовою заштрихованою стрічкою, яка при погляді з дна утворює ромб. По краю циліндричній донній частині грушоподібної посудини хрестоподібно розміщено чотири групи з 12 вертикальних рисок кожна.

Числовий код орнаментальної композиції на тимківській антропоморфній посудині – число 4. Чотири сегменти-овали розміщено навкруги вінець; чотири наліпа оточують чотири пари змій, всього зміїних голів 8; кожна з восьми змій має по парі очей - кіл, всього кіл 16. Сегменти-овали можна вважати знаками-серпанками, а кола – знаками повного Місяця, які надають змії місячну символіку.
 

	Рис.33	Рис.34

Конічні наліпи розповсюджено на грушоподібних посудинах з різними варіаціями зміїних сюжетів в орнаментальних композиціях із заштрихованих стрічок. Орнамент на одній з антропоморфних посудин з Олександрівки утворений відбитками дрібного зубчастого штампу (рис.12). Два невеличких конічних наліпа розташовано дещо вище середини тулубу в центрі кола, вільного від штампу, відбитки якого ніби утворюють фон для великих фігур кіл та видовжених овалів, які їх фланкують. В нижній частині кулеподібного тулубу заштампована стрічка утворює фігуру у вигляді ромбу. На циліндричній придонній частині композиція складається зі стилізованого візерунку двох змій (рис.13), яки прямують на зустріч одна одній та видовжених овалів посеред зміїних стрічок. З фону поміж заштампованими зонами утворюється “S”- подібна горизонтальна спіраль.
Деякі візерунки спрощені (рис.16), навіть складаються з чотирьох хрестоподібно розміщених концентричних окружностей, які оточують наліп (рис.17). На інших наліп оточує одна змія (рис.14), голова якої передана у вигляді рогатої фігури, яка нагадує єгипетську квітку папірусу з овалом у центрі (рис.15). Ще чотири таких овали розташовано у верхній частині тулубу. Вінця цієї посудини оздоблено шістьма (?) групами з шести ямок по три в ряді. На іншій антропоморфній посудині циліндричний наліп оточує змія з такою самою головою, але без овалу (рис.18).
Чотири великих опуклих наліпи, два протилежних з яких мають вертикальні отвори, розташовано хрестоподібно на самій широкій частині антропоморфної посудини з Олександрівки. Кожен наліп оточує візерунок у вигляді заштрихованого кільця, в який вписано видовжені сегменти – знаки, що символізують серпанки Місяця що старіє та зростає (рис.19). Орнаментальна композиція на тулубі цієї посудини утворена заштрихованими стрічками, які сходяться чотири рази під кутом, при погляді знизу стрічки утворюють ромб, навкруги дна нанесено хрестоподібно чотири трикутника у які вписано ромби. При погляді зверху вінця оточені ромбом, в кожному з його кутів зображено видовжений сегмент та овал (рис. 21), цей візерунок ідентичний тому, що описаний вище на посудині з Олександрівки (рис.6). Донна частина прикрашена типовою композицією з видовжених овалів з “променями” та чотирма групами вертикальних рисок по 12 в кожній (рис.20). З Олександрівки походить ще одна така сама посудина, але з двома наліпами замість чотирьох.
Серед грушоподібних посудин Олександрівки виділяються вироби з оригінальними наліпами у вигляді рельєфного кільця з радіальними рисками. (рис.22, 26). Наліпа чотири, кожен в верхній частині має маленькій отвір – прокол (рис.26). Наліпи у вигляді кільця розташовано у такій самій орнаментальній ситуації, як і інші типи наліпів. Тобто, їх оточує елемент у формі концентричних кіл з заштрихованих стрічок, між якими зверху та знизу утворюються видовжені овали – серпанки (рис.25), або серпанки фланкують концентричні окружності з кільцевим наліпом у центрі (рис.22). Символіка цього елементу ускладнюється тим, що концентричні кола утворюються стрічкою, в якої чергуються вертикальні та горизонтальні штрихи, причому окружність, яка оточує наліп утворена одним з типів стилізованого зображення змій, голови яких розташовано на зустріч одна одній (рис.22). Горловина посудин оточена фігурою ромбу з вписаними овалами та сегментами. На одній посудині біля кожного овалу з права розташований один великий сегмент (рис. 25), на іншій овал фланкований двома сегментами – серпанками (рис.24). Вінця однієї з посудин оперізує ланцюжок з круглих ямок (рис.24). Донна частина оздоблена візерунком з видовжених овалів, плитчасте дно – чотирма групами з 12 вертикальних рисок (рис.23). Отже, на антропоморфних посудинах з кільцевими наліпами можна простежити стилізовані символи Місяця та змії, яка згорнулася у кільце.
Однією з деталей орнаментації, характерної для антропоморфних посудин, є візерунок з ритмічних груп рисок на плитчастому дні, звичайно 4 по 12. Вірогідно, вони пов’язані з календарними властивостями орнаментальної композиції, яка має певні риси піктографічних зображень.
        Грушоподібні антропоморфні посудини комплектувалися покришками. Вони невисокі, напівсферичної форми, мають циліндричну або грибоподібну ручку посередині, зверху вона часто оздоблена таким самим зображенням кіл, як і у медальйонах на тулубі посудин. Іноді по краям покришки розташовано два (рис. 29, 31) або чотири (рис.34) наліпа з отворами або без них. Крім того, наскрізний отвір може бути зроблений в нижній частині циліндричної ручки (рис. 29, 33). Візерунок покришок відповідає орнаментальним композиціям антропоморфних посудин. На них можна виділити від одної до чотирьох орнаментальних зон, найчастіше - поверхні покришок та на зверху на ручці, крім того, іноді оздоблені візерунком циліндрична частина ручки (рис.28, 30, 32), а в одному випадку - внутрішня сторона покришки (рис.27). Орнаментальні композиції на покришках та на їх ручках, як правило, двосторонні, але іноді верх ручки оздоблений відповідно до кільцевого наліпу з насічками, як на тулубі посудини (рис. 27, 28). Композиція на верхній частині ручки покришки частіше складається з двох кіл (рис. 29, 30, 31) і відповідає зображенню голови змії або оздобленню медальйонів, але на відміну від них, тут композиція двостороння . До елементів орнаментальної композиції на покришках входять заштриховані фігури з овалами та колами, стилізовані зображення змії, яких звичайно дві, а не чотири як на тулубах посудин. Для покришок властивий оригінальний зміїний двохсторонній сюжет, відмінний від зображень на тулубі посудини, але з такими ж елементами, як на останніх (рис. 27, 29, 31).Одна з таких покришок з Олександрівки розписана усередині: білою фарбою нанесено хрестоподібну композицію, до якої входять чотири спіралі (рис.27). Зустрічаються і двохсторонні зображення з концентричних окружностей (рис. 33) або овалів (рис. 34).

Щодо відповідності покришок антропоморфним посудинам, то треба підкреслити, що досить рідко їх знаходять у комплекті, як наприклад, в Олександрівці. Частіше зустрічаються посудини без покришок, або покришки без посудин.
Підсумовуючи дані про орнаментальні композиції антропоморфних грушоподібних ранньотрипільських посудин, треба зауважити деякі важливі моменти. Нагадаємо, що є підстави вважати, що оздоблення їх було поліхромним, де головними кольорами були червоний, білий та чорний. Частина візерунків мала позитивно-негативний характер, що, з одного боку, ніби подвоювало певні елементи зображення, головним чином спіральні, у різних кольорах, а з другого – відтворювало динамічні свастикоподібні фігури, яки при погляді на посудину в плані рухалися у протилежних напрямках: по годинниковій стрілці, або навпаки. Фасадні розгортки посудин мають дві головних орнаментальних зони – яруси із складними візерунками – верхню на опуклому тулубі, та нижню на циліндричному дні. Ще два не такі помітні яруси, на яких звичайно розташовані ритмічно групи вертикальних рисок – це невисокі вінця та плитчасте дно. В плані орнаментальні композиції на антропоморфних посудинах здебільшого складаються з чотирьох частин навкруги вінець, які і утворюють згадані вище ромбічні та свастикоподібні фігури. Найбільш поширеним елементом композиції є змієподібні спіральні стрічки, важливе значення мали кола, концентричні окружності, овали, в тому числі і з “променями”, сегменти. Певне числове кодування різних елементів, висвітлене вище, дозволяє припускати, що орнаментація на антропоморфних посудинах має окремі риси піктограми і відтворює певний сакральний зміст, пов’язаний з таким гіпотетично встановленим нами комплексом символів: Місяць, змія, Богиня.

Можливо, візерунки, серед яких є символи Місяця у різних фазах, свідчать про причетність їх до місячного сакрального календарю. За даними Е. Бікермана, майже усі народи на земля використовували фази Місяця для вимірювання часу, римляни стверджували, що “Місяць править місяцями”. Більшість народів Середземномор’я починали відрахування місяця з появою нового серпанка, ця традиція збереглася у релігійному календарі мусульман і досі, як і визначення деяких біологічних циклів людини та рослинного світу. Місяць відповідно до Сонця рухається із заходу на схід, тобто навпроти годинникової стрілки. Як згадувалося вище, серед орнаментальних композицій на антропоморфних посудинах спостерігаємо рух окремих фігур візерунку як у такому, так і у зворотному напрямку. А серед елементів орнаменту встановлюються символи Місяця у різних фазах. Можливо, такі особливості ранньотрипільської орнаментації свідчать про використання при підрахунку часу не тільки Місяця, але і Сонця. Причому всі елементи, які мають певне знакове навантаження підпорядковано числовому коду, часто кратному 4, який мав сакральне значення в багатьох культурах, в тому числі і в Месопотамії. М.Еліаде називає Місяць “універсальною мірою”, а час, який вимірюється та керується фазами Місяця, “живим часом”, бо він завжди співвідноситься з якою-то космічною реальністю.

Поєднання в одному зображенні знаків змії та Місяця, встановлене на антропоморфних посудинах, на нашу думку свідчить про існування синкретичного місячного персонажу трипільського сакрального світу - Місячної Змії. З цього приводу нагадаємо думку М.Гімбутас про поклоніння доіндоєвропейського населення старої Європи космічним силам, одна з яких виступає у образі Зміїної Богині . Дослідниця вважає, що цей образ відтворюють жіночі постаті антропоморфних статуеток або фігурних посудин з головами або обличчям, яке нагадує зміїне, із зображенням спіральних сюжетів в оздобленні. Звертаємо увагу на те, що М.Гімбутас пояснює поєднання символів Богині та змії злиттям цих знаків у єдиний образ. Символіка змії на її думку відображує такі поняття, як “життєва сила”, “перетворення”, а зміїна спіраль символізує космічні життєві сили, подібні до значення : “божественне око” “сонячна енергія”, “повний Місяць . Останнє поєднує символи змії та Місяця.

До місячних істот відносить змію і М.Еліаде, який вважає, що сенс та магічна сила луни, символіка спіралі, змії, які виходять з інтуїції Місяця, як норми ритмічних змін та закону плодючості, відомий вже з льодовикового періоду. Спіраль – місячна символіка, співвідноситься і символами води, жінки, плодючості .

Розповсюдження серед ранньотрипільських матеріалів, в першу чергу в орнаментації антропоморфних посудин, спіралеподібних зміїних композицій у сполученні із знаками Місяця у різних фазах, дозволяє стверджувати, що вони насичені переважно місячною символікою, невідривно пов’язанною із зміями. Останні, на нашу думку, виступають не як символи землі, а як місячні персонажі. Таким чином, ранньотрипільські антропоморфні посудини, які символічно відтворюють фігуру Богині, поєднують символіку Місяця, жінки, змії, що демонструє в світогляді трипільців конкретний прояв складних сакральних уявлень в системі космобіологічних поглядів людини архаїчного суспільства, яка “ намагається до повної інтеграції космосу та людини у єдиний божественний ритм, сенс якої магічний та сотериологічний: володіючи прихованими силами, людина потрапляє у центри космічної енергії і так приходить до абсолютної гармонії з Всесвітом”.

Ми вважаємо, що є всі підстави розглядати ранньотрипільські грушоподібні антропоморфні посудини, як жіночу фігуру, оповиту місячними зміями. Можливо, що це постать місячної зміїної Богині. Певні аналогії знаходимо цьому серед образів в трипільській скульптурі. Найбільш яскравий приклад – статуетка з Яблони. Фаянсові фігурки Богині, оповитої зміями, з символічними, в тому числі і спіральними зміїними знаками, яка тримає в обох руках жезли у вигляді змій, знайдені у Кноському палаці і датуються 1600 – 1500 р. до н.е.. Вірогідно, образ мікенської Богині зі зміями розвиває сакральний прототип, схематично втілений у трипільських артефактах. Але архетип образу місячної зміїної Богині значно архаїчніший за трипільську культуру.

Традиція виготовлення антропоморфних посудин в Трипіллі могла бути успадкована від неолітичних культур Балкано-Карпатського регіону, з якими трипільська культура пов’язана генетично. Звідси ланцюжок аналогій символічному сенсу місячної зміїної Богині тягнеться через неоліт півдня Балкан до неоліту Анатолії та Північної Месопотамії.

З першого шару Хаджилара (датованого 6000 – 5500 рр. до н. е.) походить розписна фігурна антропоморфна посудина висотою майже 30 см, яку М.Гімбутас вважає одним з найбільш ранніх зображень зміїної Богині. Формально та стилістично наші грушоподібні посудини мають мало спільно з хаджиларською, але привертає увагу оздоблення посудини у вигляді жіночої фігури розписом зі спіралей – змій та місячного серпанка, що і зближує символічний сенс трипільського та анатолійського образів. Очі посудини- зміїної Богині інкрустовані обсидіаном. Як певну аналогію можна навести фрагмент покришки з ранньотрипільського поселення Берново-Лука, на якому, за даними В.Г.Збеновича, очі змії інкрустовано зернами мінералу червоного кольору.

Фрагменти розписного “флакону” у вигляді жіночої фігури висотою 30 см знайдено у культовій ямі поселення халафської культури Яримтепе ІІ. Автори дослідження вважають, що ця посудина, виконана з рисами реалізму, зображення однієї з богинь, племен халафської культури , вірогідно богині плодючості, яке втілене в образі жінки. Формальна халафська антропоморфна посудина стоїть ще на більшої відстані від ранньотрипільських виробів, ніж хаджиларська. Фігура струнка і нагадує, скоріше, антропоморфні розписні посудини середнього етапу Трипілля. Крім того, серед розписного оздоблення цієї фігури немає явних символів Місяця та змії. Але такі деталі посудини, як потовщено дно та зображення на животі фігури медальйону у вигляді розетки з чотирма пелюстками – овалами у центрі, змушують пригадатиранньотрипільські старожитності. Не викликає також сумніву, що до ями фрагменти посудини потрапили під час ритуалу, в той самий час і ранньотрипільські антропоморфні посудини використано при відправленні ритуальних дій.

Отже, велике символічне навантаження форми та орнаментації грушоподібних посудин дозволяє вважати, що вони насамперед мали певне сакральне значення, що не виключає їх використання і в побутових цілях, бо майже весь побут архаїчної людини був просякнутий священним сенсом. Великі коливання у розмірах антропоморфних посудин – від маленьких горщиків висотою до 20 см, до зерновиків висотою до 50 см - не дозволяє припускати, що вони мали абсолютно однакове функціональне призначення.

Контекст знахідок антропоморфних посудин звичайно пов’язаний з обгорілими глинобитними руїнами будинків, де знаходять їх розвали in situ, переважно під обмазкою, на підлозі жител, як, наприклад, у Тимкові (рис. 8). Але є надзвичайно цікаві дані, про особливе використання грушоподібних посудин.

Так у такій посудині, закритою не покришкою, а невеликим горщиком, було знайдено кербунський скарб, який складався з 853 предметів, серед них 444 – вироби з міді. За даними В.А.Дергачова, при розкопках поселення біля Кербуни у республіці Молдова було зафіксовано незвичайне скупчення біля 40 посудин, накритих великою покришкою з грибоподібною ручкою, виліпленою з рихлої маси з великою домішкою м’якини. Серед них у великій грушоподібній посудині, подібні до тої, в якої знайдено скарб, зафіксовано 10 невеликих посудин. Це скупчення В.А.Дергачов вважає пов’язаним з житлом.

В Олександрівці під руїнами одного з жител знайдено розвал грушоподібної посудини з фрагментом нижньої частини антропоморфної фігурки. Антропоморфну невелику посудину (рис. 16) з обгорілим зерном знайдено у ямі з прошарками попелу та обпаленої глини в одному з жител поселення Тимкове.

Подібні знахідки підтверджують думку про використання антропоморфних посудин у певних ритуалах. Такі символічні атрибути цих гончарних виробів, як жіноча фігура, оздоблена знаками Місяця та змії, що відповідають сакральному образу місячної зміїної Богині, можуть свідчить про те, що ритуали відправлялися на честь Великої Місячної Богині, яка мале космічне значення, а у її сфері були цикли відновлення Всесвіту, відродження, родючість.

Можливо, ця Богиня і є Білою Богинею Р.Грейвса. Цей образ він відтворює шляхом реконструкції з еллінських міфів і відносить до архаїчного періоду, коли “у давній Європі ще не було богів. Велика богиня вважалася безсмертною, незмінною та вічною” та уявлялася відповідно трьом фазам Місяця, адже вона, певною мірою була Місяцем, - новонародженим, повним та старим, в трьох іпостасях: дівою – весною, жінкою – молодицею - літом та старою – зимою. Так вона уподібнювалася матері-землі, а також відповідала ще одній священній триаді – діва перебувала у верхньому світі, жінка – на землі, а стара – у підземному світі.