В ПОШУКАХ ДЕРЖАВИ АРАТТИ.

М.Ю.Відейко

клинописний знак 435 - частина напису "Аратта"
(за http://www.alain.be/400-449.html )

ПОШУКИ ДЕРЖАВИ АРАТТИ

last updated February,2003

В працях кандидата історичних наук Ю.Шилова можна прочитати, що багато тисяч років тому, в неоліті, в    родючій долині Дунаю виникла найдавніша в світі держава - Аратта. Про існування Аратти- “ Країни Землеробів” ніби-то свідчать      писемні джерела-близько   ста глиняних табличок, знайдених на   різних неолітичних та енеолітичних пам"ятках Балкано-Дунайського    регіону, в тому числі і трипільських. Частина з них, як стверджує Ю.Шилов, прочитина московським шумерологом А.Г.Кіфішиним. При вивченні творів самого А.Кіфішина вдалося встановити, що йдеться не про глиняні таблички, а фрагменти глиняного посуду та статуеток різних неолітичних культур Європи, які існували між 6000 - 3000 рр. до Христа. Розгляду цих cумнівних "джерел", їх достовірності та достовірності їх інтерпретації ми присвятили свого часу окрему статтю (Археологія, 1995, №2).
            Ряд обставин змусили мене нині повернутися до пошуків держави Аратти, а саме постійно зростаюча активність Ю.Шилова та його послідовників у створенні псевдонаукової концепції давньої історії України та її активному поширенні, в тому числі і в системі Міносвіти.
            Недавно вийшла монументальна (за розмірами) книга Ю.Шилова під назвою "Джерела витоків української етнокультури ХІХ тис.до н.е -ІІ тис.н.е"(Київ, Аратта,2002), де докладно виписана вигадана ним історія Аратти. Виявилося, що є люди, які сприймають всі ці казки всерйоз. Книги Ю.Шилова, А.Кіфішина виходять одна за одною, спонсори ніби змагаються, чиє видання буде розкішнішим і товщим. Зрозуміло, що товщина книги мимоволі викликає до неї повагу, особливо коли нема часу розібратися. що ж там всередині і сприймати на віру красиві (що так, то так) казки.
                 Мало того. Вже другим(!) виданням вийшла книга О.Білоусько "Україна давня: європейський цивілізаційний контекст" (Київ, Генеза,2002), яка пропагує ідеї Ю.Шилова про трипільську Аратту(наприклад, с.98-99). І це видання, як написано на титулі, рекомендоване Міністерством освіти і науки України !
            Цю рекомендацію, так званий гриф Міноосвіти можна зрозуміти так: в нашій країні офіційно починають замінювати справжню історію на вигадану. Питання як і чому це відбувається - то окрема тема, і я маю надію повернутися до неї.
        Зауважу лише, що не здолавши академічної науки у відкритій науковій дискусії, після хвилі брудної писанини, спрямованої проти колишніх колег, Ю.Шилов пішов іншим шляхом, пропагуючи свої фантазії серед людей, далеких від гаукового дослідження проблем давньої історії та археології. Він не без успіху створю власний, паралельний світ, де його твори вважаються єдино істинними. А це вже не смішно, панове.
       Мета цього нарису показати джерела реальної інформації про давню державу Аратту, ясна річ, реальну Аратту, а не вигадану Ю.Шиловим.
Оскільки україномовні друковані видання з цього питання дають досить обмежену інформацію і належать майже виключно самому Ю.Шилову, ми провели пошук даних про Аратту   в безмежному кіберпросторі - мережі Інтернет (цьому питанню присвячений окремий розділ складеного мною довідника "Археологія в Інтернеті, який вийшов в 2001р.).
Було знайдено близько двохсот посилань – як в англомовному, так і в російсько - і україномовному секторах. Останні належать майже виключно перу Ю.Шилова та його послідовників. Нижче ми зупинимося на наукових та літературознавчих розвідках про Аратту західних дослідників, про існування яких, судячи з довідкового апарату, українські "аратознавці" майже нічого не знають, або скоріше за все просто не бажають знати.

То де ж слід шукати державу Аратту ?

Справжню, звичайно, не вигадану. Насамперед виявилося, що її можна локалізувати де завгодно, але тільки не в Європі, не те що десь на Дніпрі. Виявилося, сторія пошуків Аратти лише в ХХ столітті досить цікава та довга.
Де тільки не локалізували легендарну Аратту вчені та аматори старовини ! Аратта часто згадується дослідниками Біблії. Наприклад, вивчаючи питання про існування колись спільної мови, вони цитують рядки : “… колись весь всесвіт, всі люди разом, славили Енліля однією мовою”, взяті з шумерської поеми “Енмеркар та правитель Аратти”. Біблеїстам же належить і думка про те, що райський сад - Едем знаходився на річці Аратта в долині Тебріз (район Вірменського плато біля підніжжя гір Загросу в нинішньому Ірані).
Цю думку гаряче підтримали власники туристичного бізнесу. Сьогодні всі бажаючі мають змогу здійснити подорож по туристичному маршруту «до Едему» в родючій долині Манеа. Тут, біля підніжжя нині згаслого вулкану, «Гори Бога» , як вказано в розміщеному у мережі Інтернет ілюстрованому проспекті, розміщувалося «Ельдорадо Шумерів» – «таємниче королівство Аратта». В мережі Інтернет вдалося знайти досить значну кількість посилань на слово Aratta

.Аратта в шумерському епосі

Цікавим є мовний аспект назви, яка нас цікавить. Вивчаючи етимологію слова «Аратта» Деллі (Dalley, Myth, p. 129 n. 53) доводить, що прикметник arattu ( "прекрасно працював") оригінально означав "виготовлений в Аратті ". Вірогідно, майстерність ремісників легендарного міста - держави увійшла у мовні звороти на зразок знайомого “зроблено в СРСР” або “Made in USA». Варто уваги, що богиня Іштар (яка походить з півострова Мала Азія), , щоб домогтися любові героя – царя Гільгамеша , пропонує його золотисту колісницю (віз?) запряжений драконами, і дім з порогом arattu, (Dalley, p. 77).
Чи випадкове таке вшанування Аратти ?
Вже в давніх переказах незвичайна, казково багата Аратта стала епітетом достатку і слави. Адже саме там видобуваються у великій кількості не тільки всі відомі давнім метали – мідь, олово, срібло, золото, але і дорогоцінний камінь – лазурит. Там вдосталь будівельного лісу та каменю, щоб звести та прикрасити величні храми на честь богів Шумеру. Недаремно Богиня Інанна приязна до Аратти, де її славлять та вшановують.
Аратта, місто – держава неодноразово згадується в літературних текстах, які оповідають про напівміфічних правителів шумерського міста Урук і описують їх сутички з народами на Сході. В цих оповіданнях розробляється тема переваги давніх шумерських володарів над ворогами.
Використовуючи прочитані американськими та німецькими шумерологами рядки чотирьох давніх шумерських поем, вчені склали досить докладний образ легендарної Аратти. Ось що вони пишуть.
Аратта була містом, містом - державою, або країною, з якою Шумер мав торгівлю і релігійні зв'язки в третьому тисячолітті до Христа.. Місцезнаходження не відоме. З чотирьох загальних місцеперебувань, які пропонуються для Аратти, два розміщуються на сході Малої Азіяї: район озера Урмія та долина Арарат історичної Вірменії. Інша альтернатива – область Аншан (за С.Коеном) Однак, відтоді публікація як була опублікована ця гіпотеза, деякі його докази були переглянуті.
Аратта, очевидно, була під спеціальним захистом дочки Сонячного бога, Інанни, богині любові і війни. У поемі "Енмеркар і правитель Аратти” богиня і/або її статуя була переміщена від Аратти до міста Урука його правителем, Енмеркаром. Щоб остаточно здобути прихильність великої богині, останній наказав правителю Аратти надіслати в Урук достатню кількість дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, будівельних матеріалів і майстрів, щоб перетворити їх на достойні божества вироби ( згадаймо пізніший вираз arattu – “зроблено в Аратті”). Правитель Аратти був готовий вислати потрібні речі в разі, коли , Енмеркар пошле йому велику кількість зерна - ячменю. Коли ячмінь прибуває в Аратту, правитель необачно відмовився від поставок, щоб здійснити свою частину угоди. Десять літ по тому, Енмеркар знову посилає свого вісника до Аратти, який повернувся з пропозицією вирішити спір поєдинком богатирів Енмеркар приймає виклик . Однак через те, що його відповідь була досить довга, аби вісник міг просто її переказати, Енмеркар змушений був записати повідомлення на глиняних табличках ! Поет має на увазі, що це було початком писемності. Однак, в цей момент голод, який очевидно перестав дошкуляти Аратті, і правитель завагався, оскільки був непевний, чи світла Інанна дійсно відмовилда йому в підтримці. Хоч закінчення фрагментарне, Аратта, зрештою здається, забезпечила поставку в Урук матеріалів і направила потрібних там майстрів.

У другому творі шумерів, "Енмеркар і Енсіхгіранна (En-suhgir-anna) правитель Аратти вимагає покори від Енмеркара, правителя Урука і повернення Інанни (вірогідно, її образу) до її будинку – храму в Аратті. Енмеркар, звичайно, відмовився це зробити і в свою чергу зажадав покори від Аратти. . Тоді правитель Аратти зібрав раду для прийняття остаточного рішення. Частину учасників зібрання радила йому капітулювати перед Уруком , від чого він гнівно відмовляється. Тоді виступає його жрець пропонує свої послуги і хвастається, що він підкорить Урук і інші території пустивши в хід відповідну магію. Правитель Аратти винагородив цього жерця і відрядив його до Урука. Але жерця там підступно вбивають і Аратта капітулює перед Уруком.

фрагмент таблички з поемою, в якій згадується Аратта.

Aratta згадується знову в третій,коротшій історії, відомій, як "Лугальбанда і птах Анзу”. У цьому міфі, Урук зазнає нападу і Енмеркар відчайдушно посилає свого посланця, Лугальбанду да Аратти, до богині Інанни Відповідь Інанни неясна. Однак Аратта знову забезпечила Урук металами, дорогоцінними каменями, і майстрами; і є пропозиція, що матеріали були перевезені до Урука річкою.
        Нарешті, Аратта фігурує в четвертому міфі, "Лугальбанда і гора Хурум"(або "Лугальбанда в печері). В ньому Енмеркар і його відважна армія мандрують до Аратти, щоб підкорити її. По дорозі вони зупиняються біля гори Хурум, де Лугальбанда стає жертвою хвороби. Його товариші лишають його тіло у схованці під горою, маючи намір забрати після перемоги у війни в Аратті. Однак, Лугальбанда дійсно не був мертвий. Після моління до сонця, місяця, і зоряної Іштар, він виходить від його трансу і бродить узгір'ям. На жаль, закінчення цієї історії втрачене.
    Чотири міфи, які накреслюють наведений вище контур, зображають Аратту, як багатий і войовничо могутній край, з яким Шумер мав відносини від давніх часів. Він знаходився на певній віддалі від Дворіччя і захищений дикими горами. Водночас це не настільки віддалений край, щоб зробити неможливими торгові відносини . Аратта мала вдостаній кількості будівельні матеріали, дорогоцінні камені, метали і майстрів, які зналися на їх обробці. Аратта також мала першість у відношенні до релігії богині матері, Інанни, яка була покровителькою цього краю, однак за непевних обставин поміняла його на південну країну – Шумер. Між Уруком та Араттою відбувалися військові конфлікти – вони намагалися підкорити одне одного.
        Метод перевезення вантажів , каміння і зерна здається сумісним з такою торгівлею історично між Вірменськими узгір'ями і областями Півдня, а саме, шлюпкою від півдня Аратти, і в’ючними тваринами з півночі Урука. Якщо Аратта дійсно була розміщена в східній частині малої Азії, загальна причетність циклу міфів про неї є ознакою, що вона грала ключову роль в генезі і розвитку релігії і культах Шумеру. Торгівля між країнами мала таке значення, що задля неї була створена писемність . Так уявляють собі Аратту укладачі збірки близькосхідної міфології, розміщеної в мережі Інтернет

Аратта - країна курдів або вірмен?

До речі, свій родовід виводить з Аратти народ курдів, який живе нині в цих краях. Мехрад Іседі дійшов до висновку, що зовнішню торгівлю гірського народу хурритів обслуговували два емпорії – Меліді та Аратта. Він з упевненістю ідентифікує Меліді з сучасною Малатією, тоді як Аратту з багатою археологічною пам’яткою Годін – Тепе біля Кангавара у Південному Курдистані [Mehrdad R. Izady. Exploring Kurdish Origins (published in the Kurdish Life, Number 7, Summer 1993). ]. Для середини 2 тис. до н.е він вважає можливим співставити курдів з людністю Hur- rian, тобто хурритів ( досить співзвучно до “араттів”, чи не так ?). Спадщина Hur- rian, на його думку, знайшла відображення в релігії, міфології, символіці, військовому мистецтві, і навіть генетиці курдів. Приблизно дві третини курдських імен, топонімів також Hur- rian – ського походження: Бухтан, Талабан, Джелалі, Мардін, Дінавар (Izady 1993).
Відповідно до літературних описів Аратту, як вважає дослідник давньошумерського епосу С.Коен (Cohen, S. 1973: 55, 112, лінії 18-19), слід шукати в глибині Ірану, на схід від давнього міста Аншан ( городище Тепе – Майян). Він, а також відомий перекладач і дослідник шумерської писемності С.Крамер локалізують Аратту у північно – західному Ірані, недалеко від узбережжя Каспійського моря (Cohen, 1973: pp. 13-24, 127;. Kramer, 1963: p. 269).
Інший дослідник, М.Кейводжян вважає, що за Аратту слід вважати металургічний комплекс Мецамор у долині Арарат( фі таки дійсно, вражає співзвучність: тільки вслухайтеся - Аратта – Арарат…)

Аратта в Ірані - цивілізація Шахр-І-Сохта ?

Натомість інший вчений, Дж. Гнолі вважає, що Аратта може бути ідентифікована з городищем Шахр – і – Сохте у Південному Ірані (Gnoli, 1980).
Якщо врахувати відомості про давні місця видобутку   олова та золота і лазуриту (саме в такому поєднанні) то це і має   бути район на півдні Афганістану або сході Ірану.
Ні у Вірменії, ні в районі озера Урмія таких корисних копалин, як золото або лазурит не видобували – ні в давнину, ні зараз.
Археологи вважають, що через долину р.Хільмунд лазурит   доставляли в городище Шахр - і - Сохте з гірського Бадахшану З р.Хільмунд пов"язане згадуване раніше нами родовище олова й золота. Навколо столиці колишньої квітучої оази – городища Шахр – і – Сохте знайдено понад 50 поселень,   площа більшості з яких не перевищувала 1 га.
Отже маємо певні підстави ідентифікувати Аратту з городищем   Шахрі-Сохте. Це     географічне     положення (на     Іранському   нагір"ї), геологічні реалі ї (золото, лазурит олово), характер поселення (столичний центр міського типу - один з найбільших на Сході),   наявність шарів, що датуються XXXII-XXVIIIcт до н.е, археологічні   свідоцтва торгівельних зв"язків з   Месапотамією   відповідного   періоду.
Постає питання про походження археологічних комплексів Сістану-   чи не мають вони генетичних або ще якихось зв"язків з Трипіллям ? Ні, не мають.   Їх походження пов"язане з місцевим неолітичним субстратом та   припливом населення з південного Туркменистану - з передгір"їв   Копетдагу, з яким пов"язані пам"ятки т.зв. Анауської культури.   В результаті сформувався комплекс Шахр - і - Сохте, що і   може характеризувати, на нашу думку, реальну цивілізацію Аратти .Чи пов"язана з Трипіллям   - Кукутені Анауська культура Південного Туркменістану ? Хіба що   тим, що у розкопках Анау 1904 р. брав участь майбутній автор   періодизації культури Кукутені ( була видана 1932 року), відомий німецький археолог Г. Шмідт.
             Археологами та   шумерологами відзначено також сильні   впливи з боку Еламу. Прі розкопках Тепе-Ях"я та Шахр - і - Сохте   знайдено написи господарського змісту на глиняних табличках, виконані прото - еламським письмом. Останнє на разі ще не дешифроване.
Отже, не може бути мови ні про "перенесення назви", як пише Ю.Шилов, ні тим більше   про міграцію трипільського населення до Туркменії, Афганістану Ірану або східної частини Малої Азії, якщо прийняти вірменсько – курдську локалізацію Аратти. І що вже зовсім неможливо – це    ототожнити Аратту шумерського епосу з   Трипіллям та Середнім Подніпров"ям, навіть   з Балканами. Проти цього постають географія,   хронологія Аратти, її геологія, які так докладно змальовані у шумерському епосі . Хіба що щтучно сконструювати вигадану дошумерську Аратту, з якою можна робити все, що заманеться – і нехай спробує хтось спростувати або сперечатися !

Власні пошуки: “Білі стіни Аратти стоять серед гір”…

        Спробуємо провести власне розслідування, звернувшись до більш доступних вітчизняних друкованих джерел . Російський переклад найдовшої з відомих поеми "Енмеркар та верховний жрець Аратти" було здійснено І.Канєвою та повністю видано з грунтовними коментарями в "Вестнике Древней Истории" за 1964 рік (№3 - 4).
        Перед нами постає дві проблеми: датування та локалізація      Аратти,   описаної в Шумерському епосі. І.Канєва відносила      час подій, описаних в поемах до І-го   Ранньодинастичного      періоду, з яким пов"язане життя основних героїв епосу - шумерських правителів, імена яких увійшли до царського списку      складеного близько середини ІІІ тис.до н.е- це Енмеркар, Лугальбанда та Гільгамеш (Більгамес). Енмеркар був у списку другим, Лугальбанда- третім, а Гільгамеш- п"ятим царем в списку царів Урука, який можна легко знайти у відомій книзі Л.Вуллі "Ур халдеїв". Щодо історичності Гільгамеша у вчених нині сумнівів немає жодних, адже було знайдено напис      Аги(Аки), царя Кіша, з яким, згідно епосу, воював Гільгамеш.
        Нині правління Гільгамеша відносять до початку ІІ Ранньодинас тичного періоду, який починають з 2615 р. до н.е (весь ІІ Ранньодинастичний період      датується між 2615-2500 рр.до н.е). Перший Ранньодинастичний      період, до якого віднесені "міфічні правителі Уруку" був між      2750-2615 р.до н.е. 22. Отже час подій, пов"язаних з Араттою      та її змаганнями з Уруком - ХХVIII-XXVII ст.до н.е. Водночас слід відзначити, що дослідниця епосу, І.Канєва      відзначила ряд архаїчних рис в поемі. Зокрема правителю Урука Енмеркару приписується винахід   писемності   (реально, на думку вчених, винайденої   десь   у      XXXIV-XXXIII ст.до н.е).
        Перша проблема- локалізація Аратти. Чимало даних для      цього міститься в тексті поеми "Енмеркар та верховний жрець Аратти".      Так, правитель Уруку Енмеркар виряджаючи свого гінця до Аратти      вказує йому маршрут:
108. ...На сяючу гору нехай ти піднімешся,
109. З сяючої гори нехай ти зійдеш.
110. Сузам (?) та країні Аншан нехай вклонишся !
111. Через великі гори ..........................
112. в пилюці до нього(верховного жерця Аратти) нехай ти попрямуєш!.
        Далі в поемі говориться про те, що посланець Енмеркара минає сім гір та вказані йому країни, поки дістається до      Аратти. Якщо відкинути священну сімку, то преред нами - шлях через гори повз відомі країни та міста Давнього Сходу, щодо локалізації яких особливих складнощів немає. Сузи - столиця Еламу,      досліджена археологами , відомий їм і Аншан- городище Тепе-Мальян на північ від сучасного іранського міста Шираз .
        Ми бачимо, що шлях до Аратти лежав на схід від Урука,причому не по прямій, а пов"язувався з певними гірськими      шляхами, однак останній згадуваний в поемі пункт - Аншан розташований   ще    не на Іранському нагір"ї.
            Чому ж Аратту пов"язують саме з цим      нагір"ям ?   Справа в тому, що Енмеркар вимагав від володаря Аратти   надіслати для будівництва та оздоблення храму Інанни цілий ряд   матеріалів, які, очевидно, добувалися у володіннях останнього-   золото, срібло, лазурит,свинець( або олово?), камінь,дерево. Зауважимо, що всі перелічені корисні копалини в давнину дійсно добувалися саме   на Іранському нагір"ї - особливо відомий був лазурит, який добували тільки тут та на території Афганістана.
            Геологи знайшли   на території Афганістана давні копальні - на північний схід від   оз. Хамун (олово, мідь) та в долині р. Хільменд (олово, золото). Самого лише олова видобуто в давні часи й вивезено звідти десятки тисяч тон. Срібні копальні в давнину були відомі в країні Аншан,   що лежала на шляху до Аратти.
             З текстів постає, що сама Аратта стояла десь у передгір"ях:
550."Білі стіни Аратти стоять серед гір...".
Отже зрозуміло, що Аратта – багатюще місто-держава, що   контролювала видобуток ряду корисних копалин- золота, олова, ла зуриту, срібла (хоча останнє могло накопичуватися там і внаслідок   торгівлі).

Підсумки
1.Європейська Аратта - фантазія Ю.Шилова та його послідовників, розрахована на читачів, не знайомих, або мало знайомих з історією давніх цивілізацій.
2.Ю.Шилов, використовуючи гучні назви давніх народів та культур фактично творить новий історичний міф, який не має грунту в історії давньго світу.
3.На нашу думку немає жодних підстав твердити, що кордони світу, відомого історичним шумерам, сягали Південно - Східної Європи. 4.Реальна Аратта в часи запису поем вже перетворилася на легенду, так само, як і події початку III тис. до н.е. часів Гільгамеша. 5.Можливо, певні сліди Аратти можна буде знайти серед безлічі ще не прочитаних господарсько - торговельних документів з глиняних Месопотамських архівів, але це справа майбутнього.
Поки що певний шлях до Аратти вказують лише зорі -так само як і легендарному правителю Урука, Гільгамешу майже п"ять тисяч років тому:
"...Семеро їх, семеро їх !
Вони-зорі небесні,
які знають земні шляхи,
серед зір палають на небесах,
до Аратти вказують путь..." .
Я не вважаю, що на цьому пошуки закінчені. Адже більш докладний опис побіжно згаданих цивілізацій та країн міг би стати підгрунтям для дальших дискусій та пошуків. Поки що мені вдалося описати цивілізацію Трипільську, яка, на мою думку, нічого спільного з Араттою не мала.
Про це йдеться в книзі "Трипільська цивілізація", виданій в Києві навесні 2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО АРАТТУ В ІНТЕРНЕТІ http://www.gatewaystobabylon.com/myths/
http://www.manetho.de/lexika/index.htm
http://www-etcsl.orient.ox.ac.uk/section1/c1823.htm
http://rbedrosian.com/Memyth.htm

Шумерські тексти про суперництво Урука і Аратти (в перекладі на англійську мову)
"Енмеркар і правитель Аратти"
"Енмеркар і Енсіхгіранна (En-suhgir-anna)"
"Лугальбанда і птах Анзу"
"Лугальбанда в гірській печері"