Зараз, коли на найвищому рівні проголошується потреба польсько – української співпраці в різних галузях – економічній, науковій, культурній, варто звернутися до історії  спільного проекту, який успішно працює  близько десяти років. З   1991 року діє проект  спільних польсько - українських наукових досліджень праісторії пограниччя між Східною та Західною Європою. Цей міжнародний дослідницький проект отримав назву видання, яке було започатковано на початку 90-х років групою археологів з Познані та Києва – “Baltic – Pontic Studies”, тобто “Балтійсько – Понтійські дослідження” . Малося на меті дослідити історію земель між Балтикою на Півночі та Чорним морем – давнім Понтом Евксинським на півдні в  ті далекі часи, коли ще не існувало ні Польщі, ні України, ні інших європейських країн, а наші далекі предки розмовляли нині забутими мовами праісторичної  Європи. Нам було цікаво звернутися до тих часів, коли реально існувала  ситуація, про яку тільки мріють і яку проголошують своєю метою політики сучасні. Адже ще якихось сім – п’ять тисяч років тому вже існувала  Європа без кордонів, без поділу на “Схід” і “Захід”, Європа, певною мірою об’єднана спільними економічними  інтересами та культурними цінностями.
Давня історія, властиве – праісторія, тобто історія дописемна,  має на разі не менше, а може навіть більше тих “білих плям” ніж історія новочасна.  Кордони, які розділили  Європу в останні сторіччя, так само розділили її археологію та давню історію. Праісторія, фактично єдина для величезних, як на наші часи, територій, була  розділена на десятки локальних  “давніх історій” . Цей процес не торкнувся  хіба історії Римської імперії, яка два тисячоліття тому чи не вперше з доісторичних часів зібрала в єдиних межах принаймні частину європейських країв. І ясна справа – історики, археологи, які досліджують цей період працюють “єдиним фронтом”, чого не можна сказати про попередні епохи. Отож навіть за мірками європейськими “Балтійсько – Понтійські дослідження” мали стати певним проривом на дослідницькому фронті праісторії.
 Був ще один вимір цих досліджень. Тривалий час археологічна наука в Україні існувала у замкненому, певною мірою штучно створеному  просторі, і це не могло не відбитися  на уявленнях про історію давню. Всі давні  археологічні культури “виростали” виключно на “місцевій основі”, “розвивалися”, перерастаючи одна в другу, від епохи до епохи. Виняток було зроблено хіба для скіфів та античних міст на Півдні. Цей ізоляціонізм підтримували майже повна відсутність контактів з колегами закордоном, навіть з “братських” країн, неможливість безпосередньо ознайомитися з археологічними колекціями.
Хоча видання іноземними мовами надходилитоді  до бібліотек України регулярніше, ніж нині, але ті мови ще треба було добре знати або вивчити,  не кажучи про те, що такі зацікавлення  “на горі” не сприймалися схвально.  Крім того контакти з іноземними археологами та праця на розкопках в інших країнах були привілеєм вчених з Москви та Петербургу.
 Зрештою на початку 90- х років ми отримали свій шанс дещо змінити в цій ситуації. Праця над “Балтійсько – Понтійськими дослідженнями” була побудована наступним чином. Насамперед спільно визначалося кілька актуальних тем, які потребували детального вивчення і були забезпечені цікавими археологічними матеріалами. По тому ці матеріали опрацьовувалися і готувалися до видання. Вони були грунтом для проведення широкого спектру природничих досліджень – адже слід було отримати всю, або принаймні більшість інформації, прихованої у цих джерелах. Правилом стало отримання серій ізотопних дат, які дозволяли точно визначити позиції старожитностей в часі. Кожна категорія матеріалів – кераміка, знаряддя праці, зброя – детально опрацьовувалися  фахівцями саме в цих галузях. Підсумкові статті готували спільними зусиллями, поєднуючи досвід та знання вчених з різних країн.
 Приказка, що краще один раз побачити, для археолога є правилом № 1.
Поступ в наукових студіях був би неможливим без відвідання археологами музеїв та фондосховищ як в Польщі, так і в Україні.  Українські археологи отримали можливість оглянути колекції, які їх цікавили, в Хелмі, Любліні, Кракові, Варшаві, Познані. Польські вчені чи не вперше за останні 50 років об’їхали Поділля, Волинь, працювали в Києві.
 До редакційної колегії входять археологи з Польщі, України, Білорусі. Незмінним редактором серії є професор, доктор Олександр Косько.
 Втіленням майже десятирічної праці стали 9 томів “Baltic – Pontic Studies”. Дев'ять   книжок в палітурках чорного кольору вже стоять на полицях бібліотек  університетів та археологічних інституцій Європи та Північної Америки. Постає питання: а чи будуть читати Baltic – Pontic археологи  на Заході, серед яких знання мов слов’янських не так поширене, як знання англійської чи німецької серед їх колег на Сході?  Вже читають, і читатимуть – адже  це видання виходить виключно англійською мовою. Йдеться не про стислі резюме або висновки до статей. Публікація серії  йде повністю англійською мовою, яка de -  facto стала міжнародною мовою археологічної науки.  Таким чином  “Baltic – Pontic Studies” презентує міжнародному співтовариству археологію та праісторію земель польських та українських, здобутки вчених цих країн.
 Зробимо короткий огляд 9 томів Baltic – Pontic. В першому український археолог В.Клочко видав каталог знайденої під час розкопок в Україні зброї різних племен з ІІ тис. до Христа – доби Мікенського царства, Троянської війни . На його думку, яка тут викладена,  деякі племена з півдня України були причетні до відомих історичних подій на Давньому Сході, зокрема брали участь у навалі “народів моря”.
Другий том ( “Номадизм та пасторалізм між 5000- 1500 р. до Христа”)  мав вже  шість  авторів- С.Кадрова, В.Клочка, О.Коська, С.Пустовалова, Ю.Рассамакіна, М.Відейка і був присвячений часам більш давнім – від V до III тисячоліть включно і темам, які активно дискутуються нині серед археологів на Заході. Трипільська культура і степові народи, ремесло, військова справа і суспільний лад “курганних культур” – от перелік основних тем цієї збірки.
Третій том (“Могильники Софієвського типу”)  мав відкрити вченому світу  майже забуті старожитності, досліджені  в Україні ще в 40 – 60 – і роки: могильники “останніх трипільців” на Середньому Дніпрі, під Києвом. Це було перше повне видання цих матеріалів з додатком всіх можливих спеціальних досліджень. Київська лабораторія видала першу серію ізотопних дат (перевершивши при цьому в майстерності своїх колег з Берліна та Оксфорда, які не змогли дати ради кальцинованим кісткам з поховань), що дозволила визначити їх вік між 2900 – 2750 рр. до Христа. Чи не вперше фахівцями на значному фактичному матеріалі (зброя, кераміка, кременярство, поховальні звичаї) було окреслене широке коло контактів та зв’язків давніх мешканців долини Дніпра, які сягали на Заході територій Словаччини та Польщі !
Робота над третім томом стала вихідною точкою для дальшого вивчення взаємодії давніх народів і культур у VI – III тис. до Христа. Стало зрозуміло, що давні некрополі над Дніпром то лише певний епізод давньої історії, яка повинна мати свій початок. Для їх пошуків автору знадобилися відрядження до музеїв та фондів у Польщі, Словаччині – і на це було отримано фінансування з польської сторони. Результати цих  досліджень, які мають непогану перспективу, викладені у 9 томі Baltic – Pontic.
Четвертий том був цілком присвячений одній з загадкових давніх культур Європи – культурі кулястих амфор, яка походить  з IV – III  тис. до Христа . По ній зосталися тисячі могил , в яких знаходять своєрідні посудини з вушками – то і є “кулясті амфори”. Тривалий час цю культуру вивчали нарізно, а Baltic – Pontic поєднав нові матеріали та концепції археологів Білорусі, Росії, Польщі та України: М.Шміт, Ю.Малєєва, Й.Шібьора, М.Чернявського, М.Кривальцевича, І.Сердюкової, В.Комана та інших. Хронологічні студії знову були підкріплені значною серією дат, зробленою в Київській лабораторії під керівництвом М.Ковалюха. Чи не вперше в історії археологи чотирьох європейських країн об’єднали свої зусилля у вивченні цього історичного феномена.
П’ятий том став свідченням зростання авторитету Baltic – Pontic як видання. Коли у Лодзі 1997 року відбулася міжнародна археологічна конференція підтримана різними фундаціями, в тому числі IREX, то її організатори звернулися до видавців з пропозицією опублікувати  свої матеріали, як п’ятий том під назвою “По той бік Балканізації” . У статтях під цим гаслом йшлося про альтернативні шляхи поширення відтворюючого господарства ( а відтак – і цивілізації) в Європі у найдавніші часи. Серед учасників конференції та авторів тому були і українські археологи – Д.Телегін, Л.Залізняк, І.Потєхіна, Д.Нужний, Н.Котова, О.Яневич.
Том шостий теж зібрав матеріали міжнародної конференції – але проведеної в межах проекту Baltic – Pontic. Вона була присвячена проблемі Тшинецької культури з ІІ тис. до Христа . Під цією назвою криється широке коло племен на землях Західної та Східної Європи,  дискусія про історію яких точиться вже понад пів – століття. Сама конферренція відбулася восени 1997 року у давньому палаці  серед дубового лісу, в Обжиську. Тиждень тривали наукові доповіді та дискусії між археологами з кількох країн Європи. Всі матеріали було видано мовою оригіналу у грубезному томі з кольоровою обкладинкою, а вибрані статті потрапили до Baltic – Pontic. В.Клочко презентував металургію східного регіону поширення тшинецьких племен, Ю.Кириленко та В.Отрощенко – сосницьку культуру. Спільна робота працівників Київської радіовуглецевої лабораторії М.Ковалюха, В.Скрипкіна та молодого археолога С.Лисенка була присвячена абсолютній хронології унікальної пам’ятки- тшинецького некрополя біля села Малополовецьке. У заключній статті  О.Косько та В.Клочко розглянули “Тшинець”, як кордон між цивілізаціями бронзового віку Східної та Західної Європи.
Сьомий том було присвячено питанням абсолютного датування культур мідного та ранньобронзового віку – Трипільської, ямної, катакомбної та інших . Нові серії дат, отримані  у Київській радіовуглецевій  лабораторії зробили справжній переворот у датуванні цієї доби. Зрештою йдеться про поглиблення віку всіх археологічних культур: наприклад встановлено, що Трипільська припинила своє існування між 2900 – 2750 роками до н.е, а не 2400 – 2200 рр., як про це можна прочитати у багатьох працях. Культури ямна та катакомбна не виходять за межі ІІІ тис. до Христа, хоча раніше їх доводили до початку ІІ тис. Цей історичний період отримав, нарешті, пристойні хронологічні рамки, які можна співставити з історією решти країн Європи.
Том восьмий став ніби продовженням - і разом з тим завершенням тому  четвертого, адже в ньому М.Шміт зібрала і проаналізувала всі матеріали культури кулястих амфор на Сході Європи . Своєрідним доповненням до цього тому стане українське видання (разом з Ю.Малєєвим) каталогу  всіх знахідок культури кулястих амфор з України.
Нарешті останній, дев’ятий том, цілком присвячено одній з найвизначніших культур мідного віку – Трипільській . Його тема – Трипілля в європейському контексті. Тут зібрано всю наявну інформацію про міжкультурні стосунки  цієї культури “ в західному напрямку” у V – III  тис. до Христа. Статті Т.Мовші, О.Цвек, В.Круца і С.Рижова, Т.Ткачука, М.Відейка показали “трипільську” точку зору на цю проблему. З польської сторони С.Кадров, А.Закосцєльна, Я.Будзішевський досліджували  західних сусідів Трипілля у різних аспектах. Все це дозволить краще встановити місце і значення Трипільскої цивілізації в давній історії Європи.
В травні 2000 року  у м. Бресті (Білорусь) відбувся міжнародний симпозіум з участю археологів  із Білорусі, Польщі, Росії та України під назвою “Ад неолитызации до пачатку эпохи бронзы.”   Так закінчився черговий цикл праці над спільним дослідницьким проектом.
Чи має проект перспективи ? Вважаю, що так. З наукової точки зору є значний простір для дальших досліджень – ми тільки почали відкривати “terra incognita” спільної європейської праісторії – і собі і світові. Собі – завдяки співпраці, світові – завдяки поширенню інформації “головною мовою” археології. Baltic – Pontic Studies стали визнаною “маркою” з досить тривалим для сучасного археологічного  видання стажем – 10 років. На разі це єдине подібне видання на Сході Європи взагалі.
Нині учасники проекту  працюють над пошуком його дальшої підтримки – як в Польщі так і в Україні. Адже в праісторії краю між Балтикою і Понтом лишилося ще чимало непрочитаних сторінок. В найближчі три роки планується дослідити хронологію  племен ранньобронзового віку ( кінець IV – II тис. до Христа) на Волині та Півдні України. Плануються міжнародні конференції. І ми впевнені – проект Baltic – Pontic Studies триватиме далі, відкриваючи нові сторінки з праісторії Європи.