На звітний період Інститут археології НАН України є провідною науковою установою у галузі вивчення археології та стародавньої історії України. В Інституті зараз працюють 125 наукових співробітників, у тому числі 1 академік НАН України, 3 члени-кореспонденти НАН України, 19 докторів і 69 кандидатів наук, що складає понад 75 відсотків фахівців археологів із науковими ступенями на Україні. Для координації науково-дослідної тематики, підготовки кадрів та нагляду за якістю проведення археологічних розкопок в Україні при Інституті працює “Наукова Рада з проблем археології та давньої історії”.

    У поточному році співробітники Інституту завершили роботу над 4 відомчими та 1 пошуковою темами, було відкрито 4 нових та продовжувалася робота над 7 перехідними темами.

    В цілому за звітний період співробітниками Інституту опубліковано 15 монографій загальним обсягом 357,9 др. арк., 4 збірки наукових праць, 594 статей тез доповідей загальним обсягом 568,9 др. арк., методичних та наукових посібників — 2 загальним обсягом 5,0 др. арк., науково-популярних статей 538 загальним обсягом 111,9 др. арк;. всього 1043,7 др. арк. Відзначимо деякі з них.

    У звітному році одним з визначних внесків у розвиток історичної науки на Україні безперечно є вихід у науковий світ двотомної монографії Рассамакіна Ю.Я. «Північно-причорноморські степи в мідному віці (за поховальними пам’ятками середини 5 — кінця 4 тисячоліть до н.е.)» (Археологія Євразії. Том 17. Німецький археологічний інститут. Євразійське відділення. Майнц-на-Рейні, 2004) (нім.). Велика узагальнююча фундаментальна наукова праця присвячена висвітленню проблемних питань розвитку енеолітичного населення степової зони України та прилеглих територій — Поволжя, Прикавказзя та ін. Робота відкриває нові шляхи до вивчення проблем етнокультурного та соціального розвитку європейської спільності. Розглянуто проблеми хронології, культурно-історичного розвитку, міграційні та дифузійні процеси, які були притаманні давньому населенню цієї території, яка відігравала ключову роль в культурогенезі давнього населення України та його сусідів. Це є одним з перших узагальнюючих досліджень, яке стало доступним для світової наукової громадськості.

    До безумовних досягнень в галузі скіфської археології слід віднести видання монографії С.А.Скорого «Скифы в Днепровской Правобережной Лесостепи (проблема выделения иранского этнокультурного элемента)» (Київ, 2004, 23,4 д.а.), де вперше у вітчизняному скіфознавстві підведені підсумки певного етапу понад 100‑річної дискусії про етнічну історію населення Дніпровського Лісостепового Правобережжя в скіфську добу, узагальнені результати досліджень археологічних пам‘яток скіфського часу (перш за все – поховальних), що вивчаються у вказаному регіоні з 40-х рр. XIX ст., запропонована реконструкція історичного процесу, що мав місце в Правобережному лісостепу в VI — на початку III ст. до н.е.

    Значним внеском у вивчення античної історії є книга В.М.Зубаря «Таврика и Римская империя: римские войска и укрепления в Таврике» (Київ, 2004, 14,5 д.а.), яка присвячена дослідженню комплексу питань, пов’язаних з римською військовою присутністю в Тавриці. Розглянуто питання, пов’язані з часом появи римських військ в Тавриці, місцях їх дислокації і якісним складом, організацією та постачанням, а також аналізується роль римських гарнізонів в історії Таврики і характер військової політики Римської імперії на різних етапах її історії.

    Безумовно, значним внеском у розвиток археологічної славістики став вихід монографії Д.Н.Козака «Давні землероби Волині» (Київ, 2004, 25 д.а.), де підведені підсумки 10-літньої роботи (1993—2003 рр.) Волинської рятівної археологічної експедиції поблизу с. Хрінники, яка дослідила понад 150 об’єктів, що відносяться до різних епох: періоду енеоліту-бронзи, ранньозалізного часу, поморсько-кльошової, зубрицької, вельбарської культур, ранньослов’янського часу та княжої доби. Розглянуто окремі питання етнокультурного та соціально-економічного розвитку давніх племен Волині.

    Слов’янській тематиці присвячена монографія Терпиловского Р.В. «Славяне Поднепровья в первой половине І тыс. н.э.» (Monumenta studia Gothica III, Lublin, 2004, 20 д.а.). В книзі розглянуто питання формування пам’яток “зарубинецької традиції”, їх контактів із сусідніми утвореннями, зокрема, з черняхівською культурою, а також їх подальшої долі. Комплексний аналіз джерел на основі археологічних, історичних і лінгвістичних даних дозволяє вважати носіїв пізньозарубинецьких і київських культурних груп безпосередніми предками ранньоісторичних слов’ян — основною групою східноєвропейських венетів/венедів І—ІV ст. н.е.

    Окрім наведених вище робіт, авторами Інституту археології НАН України видано цілу низку інших, в яких узагальнюються результати історико-археологічних досліджень в межах України. Відзначимо вихід збірок наукових праць, виданих Інститутом: «Археологія давніх слов’ян. Дослідження і матеріали» (Київ, 2004, 32,58 д.а.), «Від Кіммерії до Сарматії» (Київ, 2004, 12 д.а.), «Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст.» (Київ, 2004, 37,2 д.а.).

    Значним внеском в розвиток археологічної науки поточного року слід вважати підготовлений співробітниками Інституту переклад з німецької монографії видатного українського археолога початку минулого століття О.Кандиби «Шипенці. Мистецтво та знаряддя неолітичного селища» (Чернівці, 2004, 12,9 д.а.).

    У 2004 році Інститутом було проведено 36 археологічних експедицій, серед яких 5 міжнародних. Інститутом було виконано договорів на загальну суму 2329,4 тис.грн. Загалом Польовим комітетом Інституту було видано 282 “Відкритих листи” на право проведення археологічних досліджень в 2004 р.

    У 2004 році Інститутом було проведено 4 міжнародні конференції, за матеріалами яких було видано збірки наукових праць:

    Міжнародна археологічна конференція “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—IX ст.” (Коростень; вересень).

    Міжнародна конференція “Європейський середній палеоліт. Королево. 30 років по тому” (Київ; листопад).

    В області експозиційної діяльності Інститутом поточного року були організовані наступні виставки:

1.      «Світ мамутів» (Париж, Франція).

3.      «Стародавній Київ. Нові археологічні знахідки».

4.      «Королево. Закарпатська палеолітична експедиція. 1974-2004».

    У 2004 році на базі Інституту археології плідно працювала «Спільна Українсько-Румунська Комісія з історії, археології, етнології та фольклористики при Президії НАН України» яку очолює чл.-кор. НАНУ С.Д.Крижицький. Протягом року було проведено серію консультацій з румунською стороною, обмін співробітниками.

    Як і раніше, Інститут тісно взаємодіє з вищою освітою, свідченням чого є робота археологічної магістратури в НаУКМа де курси лекцій з різних розділів археології читають співробітники Інституту. Ведеться розробка нових курсів.

    В цілому колектив Інституту археології НАН України в 2004 році успішно виконав свої виробничі завдання.