Коротко:
- Операція тривала з 24 лютого по 2 квітня 2022 року і закінчилася повним відступом російських військ з Київщини.
- Головна мета агресора — швидке захоплення столиці й зміна влади — провалилася вже в перші дні через опір українських сил.
- Ключовими епізодами стали бої за Гостомель, Мощун, Ірпінь і Бучу, а також зупинка 60-кілометрової колони техніки.
- Українські підрозділи під командуванням Олександра Сирського використали природні перешкоди, зруйнували мости й затопили частину території.
- Після звільнення області світ побачив масштаби воєнних злочинів, скоєних окупантами.
- Перемога під Києвом змінила хід усієї війни і змусила Росію перекинути сили на схід і південь.
Київська наступальна операція — це спроба російських військ швидко захопити столицю України на початку повномасштабного вторгнення. Планувалося зробити це за кілька днів, висадити десант, оточити місто й змусити керівництво країни капітулювати. Нічого з цього не вийшло. Українські сили оборони зірвали бліцкриг, утримали Київ і змусили противника відійти.
Операція тривала 38 діб. За цей час російські колони пройшли через Чорнобильську зону, спробували закріпитися в Гостомелі, Ірпені, Бучі та Мощуні, але так і не змогли прорватися до центру столиці. 2 квітня 2022 року Генеральний штаб ЗСУ офіційно повідомив про повне звільнення Київської області.
Сьогодні, дивлячись на ті події, видно, наскільки тонкою була межа між катастрофою і перемогою. Один зруйнований міст, один вдалий артилерійський удар чи рішення затопити долину річки Ірпінь — і вся картина змінювалася. Розберемо, як саме це відбувалося.
Плани агресора і перші години вторгнення
Російське командування розраховувало на швидкий прорив з території Білорусі. Основний удар йшов через Чорнобильську зону відчуження в напрямку Іванкова і далі на Гостомель. Паралельно планувалася висадка повітряного десанту на аеродром «Антонов», щоб створити повітряний міст для перекидання додаткових сил.
24 лютого близько п’ятої ранку почалися ракетні удари по аеродромах, складах і об’єктах інфраструктури. Одночасно російські підрозділи перетнули кордон. Уже вранці того ж дня десантники на гелікоптерах спробували захопити Гостомель. Частина вертольотів була збита українською ППО і наземними підрозділами, але аеродром тимчасово опинився під контролем противника.
Українські військові швидко відреагували. Артилерія 43-ї окремої артилерійської бригади і підрозділи Національної гвардії завдавали ударів по злітній смузі. Це зробило неможливим посадку великих транспортних літаків. План повітряного мосту провалився вже в перший день.
Паралельно в Києві почали роздавати зброю. Територіальна оборона формувалася буквально на ходу. Люди стояли в чергах біля військових комісаріатів. Багато хто вперше брав в руки автомат. За спостереженнями тих, хто тоді був у місті, атмосфера була напруженою, але без паніки. Більшість розуміла: треба триматися.
Головні етапи Київської наступальної операції
Дослідники й військові історики виділяють три основні фази.
Перша фаза: спроба блискавичного захоплення (24–27 лютого)
Росіяни намагалися реалізувати початковий план. Десант у Гостомелі, просування колон з півночі, спроби проникнути в місто диверсійними групами. Українські сили зруйнували кілька мостів через річку Ірпінь і Тетерів. Це сильно уповільнило противника.
Вже 25–26 лютого бої йшли в передмістях. Російські диверсанти в українській формі намагалися пройти в Оболонь, але були знищені або захоплені. У Василькові відбили спробу висадки десанту. Колона техніки, яка рухалася з Білорусі, почала розтягуватися і ставати вразливою.
Друга фаза: бої за переправи і передмістя (кінець лютого — середина березня)
Після провалу швидкого сценарію російські війська перейшли до спроб оточити Київ. Основні бої розгорнулися в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Макарові та Мощуні. Саме Мощун став критичною точкою. Тут противник намагався створити плацдарм на правому березі Ірпеня, щоб відкрити прямий шлях до столиці.
Українські підрозділи, зокрема 72-га окрема механізована бригада, тримали оборону в дуже важких умовах. Сирський пізніше згадував, що в один із моментів навпроти позицій накопичилося понад двісті одиниць російської техніки. Переправи знищували артилерією. Частину території затопили, підірвавши дамбу. Вода піднялася, і багато важкої техніки просто застрягло.
У Бучі та Ірпені бої йшли майже безперервно. Місцеві жителі допомагали військовим, передавали інформацію, евакуювали цивільних. Міст у Ірпені став символом тих днів — люди йшли пішки під обстрілами, щоб вибратися з небезпечної зони.
Третя фаза: український контрнаступ і відступ противника (друга половина березня — 2 квітня)
До середини березня російські підрозділи втратили ініціативу. Їхні колони регулярно потрапляли під удари. Логістика не працювала. Паливо закінчувалося, техніка ламалася, особовий склад був виснажений.
Українські сили почали локальні контрнаступи. Звільнили Макарів, потім поступово витісняли противника з Мощуна, Ірпеня, Бучі та Гостомеля. Наприкінці березня російське командування заявило про «зниження активності» на київському напрямку. Насправді це був початок відступу.
2 квітня Міністерство оборони України офіційно підтвердило: Київська область повністю звільнена. Російські війська відійшли на територію Білорусі та в інші регіони.
Чому наступальна операція провалилася
Причин кілька, і вони тісно пов’язані.
- Недооцінка українського спротиву. Російське керівництво вважало, що населення зустріне «визволителів» або принаймні не чинитиме активного опору. Сталося навпаки.
- Погана логістика. 60-кілометрова колона техніки, яку видно було навіть із супутників, стала легкою мішенню. Машини стояли без пального, солдати — без нормального постачання.
- Ефективне використання місцевості. Річки, зруйновані мости, затоплені ділянки — усе це працювало на захисників.
- Висока мотивація українських військ і цивільних. Люди захищали власні домівки. Це відчувалося на кожній ділянці.
- Помилки в плануванні. Не було запасних варіантів на випадок, якщо швидкий сценарій не спрацює.
За оцінками західних аналітиків, зокрема матеріалів Modern War Institute, російське командування розраховувало на ефект раптовості й слабкість української армії. Обидва розрахунки виявилися хибними.
Ключові бої, які визначили результат
Гостомель. Перший і один із найважливіших. Якби вдалося створити повноцінний повітряний міст, ситуація могла розвиватися інакше. Українські удари по злітній смузі закрили цю можливість.
Мощун. Найкритичніший момент, за словами самого Сирського. Якби противник закріпився там міцніше, шлях на Київ був би відкритий. Утримання позицій і знищення переправ стали переломними.
Ірпінь і Буча. Тут йшли запеклі вуличні бої. Після звільнення виявилися численні факти вбивств цивільних. Ці місця стали символом не лише військової, а й моральної перемоги.
Бровари. Тут українські підрозділи знищили велику колону техніки, яка намагалася обійти Київ зі сходу. Це ще більше розтягнуло російські сили.
| Населений пункт | Період активних боїв | Значення |
|---|---|---|
| Гостомель | 24–25 лютого (і далі) | Спроба створити повітряний міст |
| Мощун | 6–21 березня | Критичний плацдарм на Ірпені |
| Ірпінь | кінець лютого — кінець березня | Блокування підступів із заходу |
| Буча | лютий–березень | Запеклі бої, пізніше — місце злочинів |
| Макарів | початок–середина березня | Контроль західного напрямку |
Після таблиці варто додати: кожен із цих населених пунктів коштував величезних зусиль. Будинки руйнувалися, люди гинули, але лінія оборони трималася.
Наслідки для подальшого ходу війни
Провал Київської наступальної операції змусив російське командування кардинально змінити плани. Замість швидкої «спецоперації» почалася затяжна війна. Сили, які планували використати під Києвом, довелося перекидати на схід і південь.
Для України це була стратегічна перемога. Столиця вистояла. Політичне керівництво залишилося на місці. Президент Зеленський у перші дні записав відео просто на вулиці біля Офісу Президента — це сильно підняло моральний дух.
Міжнародна підтримка різко зросла. Світ побачив, що Україна здатна захищатися. Після звільнення Київщини почали розкриватись масштаби воєнних злочинів. Це ще більше зміцнило позиції України на дипломатичному фронті.
У практиці тих, хто аналізував ці події пізніше, часто звучить думка: якби Київ упав, подальший опір був би значно складнішим. Утримання столиці дало час на мобілізацію, отримання західної зброї і перегрупування.
Що варто пам’ятати сьогодні
Київська наступальна операція показала кілька важливих речей. По-перше, сучасна війна — це не лише техніка й чисельність. Мотивація, знання місцевості й гнучкість рішень часто важливіші. По-друге, цивільне населення може стати реальною силою, якщо його правильно організувати. По-третє, навіть дуже потужний противник може програти, якщо недооцінить опір.
Багато хто з учасників тих подій досі служить. Дехто повернувся до мирного життя, але досвід лютого–квітня 2022-го лишився з ними. Коли сьогодні говорять про можливі нові загрози з півночі, саме досвід тієї операції лежить в основі планів оборони.
Якщо хочете глибше розібратися в деталях, варто читати спогади безпосередніх учасників і офіційні матеріали Генерального штабу. Там є те, чого не передадуть сухі хронології — відчуття, коли все вирішувалося в реальному часі.
Київ вистояв. І це змінило все.
About the Author
