Коротко:
- Офіційно це бульвар Миколи Міхновського в Печерському районі, довжиною близько 4 км — від шляхопроводу біля Либіді до мосту Патона.
- До 2022 року носив назву бульвар Дружби народів, яку часто в побуті називали проспектом.
- Перейменований 8 грудня 2022 року рішенням Київради в рамках дерусифікації.
- Однойменна станція метро стала «Звіринецькою» у травні 2023-го.
- Поруч історично пов’язана Арка дружби народів, тепер Арка свободи українського народу, з якої 2024 року демонтували скульптурну групу.
- Сьогодні це жвава транспортна артерія з житловими комплексами, бізнес-центрами та виходом до Дніпра.
Коли хтось каже «проспект Дружби народів», більшість киян одразу розуміє, про що йдеться. Хоча юридично це завжди був бульвар, у розмовній мові назва «проспект» прижилася міцно. Вулиця проходить через Печерськ, Звіринець і Чорну гору, з’єднує густозаселені квартали з мостом Патона і дає прямий доступ до набережної. Сьогодні на картах і в офіційних документах вона значиться як бульвар Миколи Міхновського, але стара назва ще довго буде спливати в оголошеннях про оренду, навігаторах і розмовах.
Тема важлива не лише через топоніміку. За нею стоїть цілий шар радянської ідеології, який Україна системно переосмислює після 2014-го і особливо після лютого 2022-го. Тут переплелися історія будівництва післявоєнного Києва, пропагандистські кліше «дружби народів» і постать людини, яка ще на початку ХХ століття вимагала повної незалежності України.
Як з’явилася вулиця і чому її назвали «Дружби народів»
Будівництво почалося одразу після війни. У 1945–1948 роках проклали широку дорогу, яку спочатку назвали просто Автострада. Працювали, зокрема, і військовополонені. Спочатку посередині була невелика зелена смуга — справжній бульвар у класичному розумінні. Згодом зелені насадження залишилися переважно на парному боці, а сама проїжджа частина стала двосторонньою і дуже завантаженою.
У 1959 році вулиця отримала назву бульвар Дружби народів. Це був типовий радянський жест. «Дружба народів» — одне з ключових ідеологічних кліше СРСР, яке мало підкреслювати «добровільне» об’єднання республік. Того ж року за адресою № 25 звели перший у Києві безкаркасний панельний будинок серії 13-01. Поступово обабіч з’явилися житлові будинки, готель «Дружба», Центральний будинок меблів, школи і пізніше сучасні бізнес-центри.
Довжина вулиці становить близько чотирьох кілометрів. Вона починається від шляхопроводу через залізницю і річку Либідь біля Деміївської площі й тягнеться до мосту Патона. По дорозі приєднуються провулок Академіка Філатова, вулиці Академіка Філатова, Товарна, Чеська, Іоанна Павла ІІ, Професора Підвисоцького, Німанська, Курганівська, Болсуновська та інші. Через Печерський міст можна швидко виїхати на бульвар Лесі Українки.
За початковим проєктом біля перехрестя з Чеською вулицею мали бути парки. У ХХІ столітті ці ділянки віддали під забудову. Тут з’явилися бізнес-центр Trinity, супермаркет Novus, житлові комплекси Avenue і Aria. Зелені зони зменшилися, але транспортне значення вулиці тільки зросло.
Перейменування 2022 року: чому саме Міхновський
8 грудня 2022 року Київська міська рада ухвалила рішення про перейменування 32 об’єктів, пов’язаних з російською чи радянською спадщиною. Серед них був і бульвар Дружби народів. Нову назву — бульвар Миколи Міхновського — обрали не випадково.
Микола Іванович Міхновський (1873–1924) — адвокат, публіцист, один із перших ідеологів українського самостійництва. Народився в родині сільського священика на Полтавщині. Ще студентом юридичного факультету Київського університету увійшов до Братства тарасівців. Автор брошури «Самостійна Україна» (1900) і знаменитих «Десяти заповідей» Української народної партії. Він вимагав повної державної незалежності тоді, коли більшість діячів обмежувалися автономією в межах Росії.
У 1917 році Міхновський став одним з організаторів українських військових формувань, зокрема Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. Його ідеї довго залишалися на маргінесі, але після 1991-го і особливо після 2014-го постать набула нового значення. Назвати на його честь одну з центральних артерій столиці — логічний крок у рамках декомунізації та дерусифікації.
Рішення Київради підтримав тодішній мер Віталій Кличко. Офіційні повідомлення міської влади підкреслювали: процес очищення топоніміки від імперських і радянських назв триває.
Що змінили ще
- Станцію метро «Дружби народів» у травні 2023 року перейменували на «Звіринецьку» — на честь історичної місцевості. Кияни підтримали нову назву електронним голосуванням у застосунку «Київ Цифровий» (близько 76 % голосів).
- Арку дружби народів у Хрещатому парку 14 травня 2022 року перейменували на Арку свободи українського народу.
- У квітні 2024 року Міністерство культури зняло з арки статус пам’ятки. 30 квітня того ж року демонтували бронзову скульптурну групу двох робітників і стелу на честь Переяславської ради. Саму титанову арку залишили, оголосивши, що простір отримає нову концепцію.
За спостереженнями, навіть через кілька років після перейменування багато людей у розмові все ще кажуть «Дружби народів». Особливо старші кияни і ті, хто здає чи шукає житло. У оголошеннях часто пишуть «бульвар Міхновського (Дружби народів)» — щоб ніхто не плутався.
Арка свободи українського народу: окрема, але пов’язана історія
Хоча арка стоїть не на самому бульварі, а в Хрещатому парку біля Володимирської гірки, у свідомості містян ці два об’єкти довго були пов’язані спільною назвою. Арку відкрили 7 листопада 1982 року до 1500-річчя Києва і 60-річчя СРСР. Офіційно вона символізувала «возз’єднання» України з Росією 1654 року за Переяславською угодою.
Конструкція складалася з величезної титанової арки діаметром близько 50 метрів, бронзової скульптури двох робітників (українця і росіянина), які тримають орден Дружби народів, і гранітної стели. Народ одразу охрестив її «Ярмом» — іронічно і влучно.
Після початку повномасштабної війни арка стала одним із перших символів, які місто вирішило переосмислити. Скульптуру демонтували, арку перейменували і підсвітили в кольори українського прапора. Станом на 2024–2025 роки конструкція стоїть, але вже без радянської ідеологічної начинки. КМДА заявила, що демонтувати саму арку не планують — вона стала частиною міського пейзажу і оглядовим майданчиком.
У практиці прогулянок помічав: туристи і місцеві все одно підходять до арки, фотографуються, дивляться на Дніпро. Нова назва поступово приживається, хоча стара ще звучить у розмовах.
Що є цікавого на бульварі сьогодні
Вулиця — це не музей під відкритим небом. Це робоча транспортна артерія з усіма плюсами і мінусами сучасного Києва.
Транспорт. Найближчі станції метро — «Либідська» і «Звіринецька». Ходять автобуси (20, 27, 51, 52, 55, 109, 118), тролейбуси (1, 12, 42, 43, 50) і велика кількість маршруток. Біля початку вулиці — залізнична станція Київ-Деміївський.
Заклади і забудова. Готель «Дружба» (буд. 5), Центральний будинок меблів (буд. 23), ліцей № 80 з поглибленим вивченням англійської, Національне агентство з питань запобігання корупції. Сучасні ЖК Avenue і Aria, бізнес-центри, супермаркети. З одного боку — щільна забудова, з іншого — схили до Дніпра і Наводницька площа.
Порівняння старих і нових назв зручно звести в таблицю:
| Стара назва | Нова назва | Рік зміни |
|---|---|---|
| Автострада | бульвар Дружби народів | 1959 |
| бульвар Дружби народів | бульвар Миколи Міхновського | 2022 |
| станція метро «Дружби народів» | станція метро «Звіринецька» | 2023 |
| Арка дружби народів | Арка свободи українського народу | 2022 |
Після таблиці варто додати: зміни відбувалися не одномоментно. Спочатку вулиця, потім метро, паралельно — арка. Кожен етап супроводжувався публічними обговореннями і голосуваннями.
Типові помилки і нюанси, про які рідко пишуть
Багато хто досі шукає «проспект Дружби народів» у навігаторах і дивується, що офіційної вулиці з такою назвою немає. Алгоритми вже підставляють бульвар Міхновського, але старі закладки і паперові карти ще довго будуть збивати з пантелику.
Друга поширена плутанина — змішування бульвару з аркою. Вони в різних частинах міста. Бульвар — це Печерськ і Звіринець, арка — Хрещатий парк і Володимирська гірка. Відстань між ними немаленька.
Третій момент — житло. Район вважається престижним, ціни на квартири високі. При цьому інфраструктура змішана: поряд і старі панельні будинки 1950–60-х, і сучасні комплекси з підземними паркінгами. Шум від транспорту відчутний, особливо ближче до мосту Патона.
За досвідом спілкування з ріелторами, у договорах оренди й купівлі-продажу часто все ще дублюють обидві назви — щоб уникнути непорозумінь з клієнтами, які звикли до старої.
Що робити, якщо ви тут уперше або плануєте переїзд
Якщо просто проїжджаєте — зверніть увагу на перепад рельєфу. Від Либіді вулиця поступово піднімається, а ближче до Дніпра відкриваються види. Пішки або на велосипеді можна спуститися до набережної і далі вздовж річки.
Якщо шукаєте житло — перевіряйте не лише назву вулиці в оголошенні, а й номер будинку і найближчу станцію метро. «Звіринецька» зручніша для тих, хто працює в центрі чи на Лівому березі через міст Патона. «Либідська» — для виїзду на Одеську трасу і в бік Голосієва.
Для тих, хто цікавиться історією, варто окремо пройтися до арки. Навіть без скульптурної групи вона залишається потужним візуальним акцентом і місцем, де добре видно, як місто переосмислює свою радянську спадщину.
Бульвар Миколи Міхновського сьогодні — це вже не «Дружба народів» у радянському розумінні. Це звичайна київська вулиця з насиченою історією, яка поступово звикає до нової назви. Назви змінюються швидше, ніж звички людей. Але кожен раз, коли хтось у розмові виправляє себе з «Дружби народів» на «Міхновського», відбувається маленька, але важлива робота пам’яті.
Якщо ви живете поруч або часто їздите цією дорогою — просто зверніть увагу на таблички. Вони вже давно нові. А якщо тільки плануєте маршрут — орієнтуйтеся на офіційну назву і станцію «Звіринецька». Так буде точніше.
About the Author
